Постанова

від 18.02.2013 по справі 2а-8542/12/0170/22

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-8542/12/0170/22

18.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Радчук А.А. ) від 18.09.2012 у справі № 2а-8542/12/0170/22

за позовом Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Мате Залки 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС Легіон" (вул. Крилова, 37, кв. 6, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95001)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.09.2012 адміністративний позов Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС Легіон" (ЄДРПОУ 34211679) у дохід державного бюджету міста Сімферополя Автономної Республіки Крим податковий борг в загальному розмірі 1473,08 грн., а саме: з податку на додану вартість в розмірі 1123,29 грн., а також з податку на прибуток в розмірі 349,79 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.09.2012 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до пункту 2 частини першої статі 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-позивач) у серпні 2012 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС Легіон" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 1516,72 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що у податкового органу не виникло права на стягнення податкового боргу за 2011 рік, оскільки ним не надано доказів направлення платнику податкової вимоги на суму податкового боргу, яка виникла за 2011 рік, як то передбачено приписами пункту59.3 статті 59, пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, отже податковим органом не дотримано встановленого Податковим кодексом України порядку для стягнення податкового боргу, тому позовні вимоги про стягнення боргу підлягають частковому задоволенню, а саме: в сумі 1473,08 грн.

Із такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позовні вимоги стосовно заборгованості у загальній сумі 1473,08грн., яка складається з податку на додану вартість за 1 місяць 2010 року в розмірі 192,88грн., за 2 місяць 2010 року в розмірі 100 грн., за 3 місяць 2010 року в розмірі 773,00 грн., а також визначена податковими повідомленнями -рішеннями №0002291502/0 від 22.02.2010 на суму 19,91 грн., №0002281502/0 від 22.02.2010 на суму 37,50 грн. Крім того податкова заборгованість з податку на прибуток підприємства за півріччя 2009 року в розмірі 254,79грн, за 3 квартал 2009 року в розмірі 51,00грн, за 2009 рік в розмірі 18,00грн., за 1 квартал 2010 року в розмірі 26,00грн., і яка не сплачена в добровільному порядку, є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи й підлягають задоволенню.

Проте, стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача суми податкового боргу з податку на додану вартість та податку на прибуток за 2011 рік, а також нарахованих фінансових санкцій (штраф, пеня), які судом першої інстанції визнані необґрунтованими, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи згідно підпунктам 6.2.1, 6.2.3 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" відповідачу направлена перша податкова вимога № 1/2394 від 05.08.2009 (розміщено на дошці оголошень 23.08.2009), та друга податкова вимога № 2/2896 від 28.09.2009 (розміщено на дошці оголошень 05.11.2009).

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, і, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги (пункт 59.5 Податкового кодексу України).

При цьому частиною першою статті 95 Податкового кодексу України саме на орган державної податкової служби покладено здійснення за платника податків і на користь держави заходів щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність направлення відповідачу нової вимоги про сплату заборгованості за податком на новоутворену суму податкового боргу з податку на додану вартість та податку на прибуток за 2011 рік, оскільки судом не враховані положення пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, які в даному випадку підлягають застосуванню.

Слід зазначити, що позивачем дотримано умови, визначені статтями 59, 95 Податкового кодексу України, платнику податків надсилалась податкова вимога на відповідний податковий борг, сума якого збільшилась. Отже, у податкового органу виникло право на стягнення податкового боргу, що виник після надіслання податкової вимоги відповідачу.

Ні Податковий кодекс України, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, оскільки якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого.

Слід зазначити, що податковий орган не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги, що повністю відповідає позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 12.04.2012 "Щодо строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин у сфері погашення податкового боргу".

Таким чином судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції в порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України не дослідив повно та всебічно обставини справи, не встановив характер спірних правовідносин та, як наслідок, невірно застосував норми матеріального права до вирішення вказаних правовідносин, а тому висновок суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову є помилковим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, є невідповідність висновків суду обставинам справи, допущення порушень норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 3 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.09.2012 у справі № 2а-8542/12/0170/22 скасувати.

Прийняти нове рішення.

"Адміністративний позов Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задовольнити.

Стягнути з юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «АРС Легіон», код ЄДРПОУ 34211679, юр.адреса: 95001, м.Сімферополь, вул. Крилова, 37, кв. 6, заборгованість з:

- податку на додану вартість, штрафних санкцій та пені - код платежу 3014010100 (р/р 31114029700002 в ГУ ДКСУ в АРК, м.Сімферополь, ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026), - у сумі 1 153,93 грн.,

- податку на прибуток - код платежу 3011021000 (р/р 31112009700002 в ГУ ДКСУ в АРК, м.Сімферополь, ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026), - у сумі 362,79 грн., а всього 1516,72 грн."

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко