Постанова

від 20.09.2012 по справі 0870/8134/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2012 року /16:47/ Справа № 0870/8134/12

Запорізький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Буряковій А.В., за участю представників позивача Кацило Н.М., представника відповідача Бібіка С.В., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкун»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2012 року № 0001002302,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкун» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2012 року № 0001002302.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом на підприємстві позивача було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань включення до складу валових витрат декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартали 2011 року операції по взаємовідносинах з ТОВ «Транс-Нафта» та ПП «ВКФ «Ост-Гранд» та правильності обчислення ПДВ по деклараціям з податку на додану вартість за липень 2011 року, грудень 2011 року, оформлену актом від 01.06.2011 року № 34/22-12/32585126.

За наслідками проведення виїзної перевірки позивачу податковим повідомленням-рішенням форми "Р" від 12.06.2012 року № 0001002302 визначено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток на суму 711255,00 грн. (основний платіж -711255,00 грн.).

Так, позивач посилається на безпідставність висновків відповідача про не підтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентами, оскільки за даними операціями товар був поставлений, роботи виконані, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовувався в межах господарської діяльності платника податків.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, які були викладені в позовній заяві. Просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем надані письмові заперечення на позов, в яких зазначено, що перевіркою встановлено господарські відносини з контрагентами ТОВ «Транс-Нафта» та ПП «ВКФ «Ост-Гранд», по яким не підтверджується реальність вчинення господарських операцій. Так надання ПП «ВКФ «Ост-Гранд» будівельних послуг підприємствам - контрагентам не є ймовірним, про що свідчить кількісний склад працівників, місце розташування підрядника, відсутність основних фондів, об'єми виконання робіт та строк їх виконання. Щодо господарських операцій з контрагентом ТОВ «Тран-Нафта» відповідач зазначає, що до перевірки не надано необхідних транспортних документів, а саме - договорів транспортування, товарно-транспортних накладних, дорожніх листів та інших документів, які підтверджують операції з перевезення між позивачем та постачальником ТОВ «Тран-Нафта», таким чином неможливо встановити факт реального продажу та передачі товару між вказаними контрагентами. Просить у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Розглянувши та дослідивши матеріли справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, на підставі направлення від 21.05.2012 № 168 виданого ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, та на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 16.05.2011 р. № 320 фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкун» з питаннь включення до валових витрат декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року операції по взаємовідносинах з ТОВ «Транс-Нафта» (код за ЄДРПОУ 36605198) та ПП ВКФ «Ост - Гранд» (корд за ЄДРПОУ 33820987) та правильності обчислення ПДВ по деклараціям з податку на додану вартість за липень 2011 року, грудень 2011 року.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт № 01.06.2011 року (дата вказана помилково, акт фактично складено у 2012 році) № 34/22-12/32585126, яким встановлено порушення п. 138.1, п. 138.2, ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на прибуток за 2 квартал 2011 р. в суму 711 255, 00 грн.

На підставі зазначеного акту було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001002302 від 12.06.2012 року

Позивачем зазначене податкове повідомлення-рішення у адміністративному порядку не оскаржувалось.

З матеріалів справи вбачається, що документальна позапланова виїзна перевірка була здійснена на підставі пп. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) з порушенням порядку призначення такої перевірки, про що зазначає позивач.

Відповідно до п. 78.1.1 ПКУ «Документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

...за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.».

Згідно з матеріалами справи, запитів позивачу відповідачем направлено не було, доказів щодо спростування цього факту суду надано не було, чим відповідачем були порушені норми пп.78.1.1 ст.78 ПК України

В акті перевірки, зокрема, зазначається про неможливість фактів реального надання послуг ПП «Виробничо-комерційна фірма «Ост-Гранд» внаслідок відсутності достатньої кількості працівників на підприємстві контрагента та місця розташування останнього у м. Київ, безпідставності віднесення до складу валових витрат суми по взаємовідносинам з ТОВ «Транс-нафта» всього у сумі 1 246 640, 41 грн. в зв'язку з відсутністю ТТН, які підтверджують факти перевезення товару за договором, відсутності реальних правових наслідків укладених угод.

Однак, фактичне виконання зобов'язань зазначеними контрагентами позивача, що власне й представляє собою реальне настання правових наслідків, податковим органом не було досліджене.

Так, в акті перевірки щодо встановлення критеріїв ризику контрагента ТОВ «ЮКУН» - ПП «ВКФ «ОСТ-ГРАНД» зазначається про отримання відомостей з «бази співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту», інформаційної бази даних АРМ «Бест Звіт», АІС «РПП», направлення та неотримання іншими податковими органами запитів, не проведення зустрічних перевірок, надання підприємствами пояснень без оригіналів документів та таке інше (стр. 23, 24 акту), інформації з листів ВПМ ДПІ (стор. 26). Крім того, при зазначені у акті про відсутність ПП «ВКФ «ОСТ-ГРАНД» за юридичною адресою: м. Київ, в. Картвелішвілі, буд 7/2, офіс 2, здійснено посилання на акт про відсутність вказаного товариства за адресою: м. Київ, в. Картвелішвілі, буд 7 (тобто зовсім інша адреса) (стор. 26 акту)., неможливість встановити чисельність працівників на ПП «ВКФ «Ост-Гранд» (стор. 26, 28 акту).

На підставі вказаної інформації, в акті перевірки відповідач сформував висновок щодо недійсності укладеного правочину, однак доказів на підтвердження своїх доводів не надав, первинна документація контрагента не перевірялася.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності між ТОВ «ЮКУН», ТОВ «ВКФ «Ост-гранд» пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності третіх осіб по ланцюгу постачання, які безпосередньо до позивача жодного відношення не мають, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

В свою чергу Податковий кодекс України, не ставить право платника податку на віднесення до складу витрат при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій були надані наступні документи за перевіряємий період: податкові накладні, довідка про вартість виконаних будівельних робіт, договори, Акти виконаних робіт.

Судом встановлено, що сторонами на момент укладення правочину були дотримані вимоги ЦК України та правочин дійсно був спрямований на реальне настання правових наслідків, що не підтверджує обґрунтування відповідача, викладені в акті перевірки.

Щодо реальності господарських відносин ТОВ «ТРАНС НАФТА» з позивачем в акті перевірки (с.29-33) зазначено, що між позивачем і зазначеним контрагентом був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 12.01.2011 №11, однак документів на підтвердження операцій перевезення товару позивачем надано не було.

До матеріалів справи в обґрунтування реальності господарської операції з ТОВ «ТРАНС НАФТА» позивачем були надані: договір та податкові накладні.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність перевізних документів між позивачем та його контрагентами суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Пунктом 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно п. п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Однак, на думку суду, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів; відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту покупця.

При цьому слід говорити про те, що наявність чи відсутність ТТН не може бути єдиною та вирішальною підставою для сумніву в реальності вчинених правочинів. Тому суд перевіряє надані як позивачем так і відповідачем докази фактичного здійснення операцій у їх сукупності.

Як пояснив представник позивача такі товарно-транспортні накладні ТОВ «ЮКУН» не надавалися, товар за договором отримувався та перевозився безпосередньо кінцевим замовником.

На підтвердження ланцюга продажу товару (нафтопродуктів) позивачем були надані: договір купівлі-продажу нафтопродуктів, податкові накладні, які підтверджують, що товар позивачем реалізовувався у зазначений період іншому контрагенту.

За наявності інших первинних документів, які підтверджують товарність господарських операцій позивача, відсутність товарно-транспортних накладних у позивача, відсутність доказів, які б підтверджували, що ТОВ «ТРАНС НАФТА» не є працюючим підприємством та у останнього відсутня первинна документація, не може суттєво впливати та буди беззаперечним доказом того, що господарської операції між позивачем і контрагентом не було.

Доказів, щодо спростування доводів позивача відповідачем надано не було.

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем ст.138 Податкового Кодексу України, слід зазначити наступне.

Вимогами п. 138.1. ст.138 Податкового Кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1. ст.138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати.

Пунктом 138.6. ст.138 Податкового Кодексу України встановлено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

На підставі п. 138.8. ст.138 Податкового Кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п. 138.8.1. п. 138.8. ст.138 Податкового Кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Згідно із п. г) п.п. 138.8.5. п. 138.8. ст.138 Податкового Кодексу України передбачено, що до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно із п. е) п.п. 138.10.3. п. 138.10 ст.138 Податкового Кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Приписами п. 138.2. ст.138 Податкового Кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

На підставі п. 138.4. та п. 138.5. ст.138 Податкового Кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

Окрім того, суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нібито допущені з боку позивача порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами спростовані дослідженими у судових засіданнях доказами.

Отже враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що висновки про порушення вказаних норм по відношенню до позивача як до покупця товарів (замовника робіт), є неправомірними та безпідставними

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби необґрунтовано визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 711255,00 грн., а тому, заявлена ТОВ «Юкун» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби вимога про скасування податкового повідомлення - рішення від 12.06.2012 року № 0001002302, обґрунтована і підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.06.2012 року № 0001002302, винесене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкун».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкун» судовий збір в розмірі 2 146 грн. 00 коп. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ Л.О.Нестеренко