Ухвала

від 13.01.2015 по справі 0870/8134/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 року м. Київ К/800/50432/13

13.01.2015 року м. Київ № К/800/50432/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.09.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013

у справі № 0870/8134/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкун"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.09.2012, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.06.2012 №0001002302.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами встановлено, що податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Юкун» з питаннь включення до валових витрат декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Транс-Нафта» та ПП ВКФ «Ост - Гранд» та правильності обчислення ПДВ по деклараціям з податку на додану вартість за липень 2011 року, грудень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 01.06.2012 №34/22-12/32585126, у висновках якого відповідачем зафіксовано порушення позивачем вимог: п. 138.1, п. 138.2, ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на прибуток за 2 квартал 2011 р. в суму 711 255, 00 грн.

Наведені висновки відповідача мотивовані тим, що у контрагентів позивача не було ні основних засобів, ні трудових ресурсів для виконання робіт та поставки товарно-матеріальних цінностей, а тому операції з такими контрагентами були безтоварними та нереальними. Крім того, позивачем не було надано належних первинних документів (договорів транспортування, товарно-транспортних накладних, дорожніх листів), що підтверджують реальність господарських операцій між ТОВ «Транс Нафта» до ТОВ «Юкун».

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001002302 від 12.06.2012, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 711255,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Матеріали справи свідчать, що позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ПП ВКФ «Ост - Гранд» були надані податкові накладні, довідка про вартість виконаних будівельних робіт, договори, акти виконаних робіт, а по взаємовідносинах з ТОВ «Транс Нафта» - договір та податкові накладні.

Разом з тим, судами встановлено, що фактичне виконання зобов'язань зазначеними контрагентами позивача податковим органом не досліджувалось, а було лише використано відомості із зустрічних перевірок з висновками щодо відсутності у даних контрагентів матеріальної бази, виробничих потужностей та трудових ресурсів.

Однак, колегією суддів слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів, що відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів; відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту покупця.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 711255,00, у зв'язку з чим судами правомірно скасовано спірне податкові повідомлення-рішення від 12.06.2012.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.09.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль