Постанова

від 11.09.2012 по справі 2а-3855/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 вересня 2012 року 10:35 № 2а-3855/12/2670

За позовомПублічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) третя особаКиївська міська рада провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії Суддя: Вовк П.В.

Секретар судового засідання: Вишняк В.С.

Представники:

від позивачаДерлюк К.С.; Сергієнко Р.В. від відповідача Рогожинська І.В. від третьої особиДудник Л.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 11.09.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 14.09.2012 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Інститут транспорту нафти»(надалі - ПАТ «Інститут транспорту нафти»або позивач) звернулося до Шевченкіського районного суду м. Києва з позовною заявою до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Київська міська рада, про визнання протиправною бездіяльності щодо неподання підготовленого проекту рішення Київської міської ради «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок від 22.03.2010р. №91-6-00890, №91-6-00891, №91-6-00892, укладених між Київською міською радою та ПАТ «Інститут транспорту нафти»для експлуатації та обслуговування будівель і споруд вишукувальної бази по вул. Сирецькій, 43 у Шевченківському районі міста Києва (кадастрова справа №А18518)»; зобов'язання протягом трьох днів, з моменту набуття чинності рішення суду, передати до Київської міської ради на розгляд під час сесії проекту вищевказаного рішення Київської міської ради.

Ухвалою Шевченкіського районного суду м. Києва від 12 березня 2012 року зазначену справу було передано для розгляду за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2012 року справу прийнято до провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що п.п.4.3, 4.4 договорів оренди земельних ділянок від 03.03.2010 року, зареєстрованих відповідачем 22.03.2010 року за №91-6-00890, №91-6-00891, №91-6-00892, укладених між Київською міською радою та ПАТ «Інститут транспорту нафти»для експлуатації та обслуговування будівель і споруд вишукувальної бази по вул. Сирецькій, 43 у Шевченківському районі міста Києва (кадастрова справа №А18518), суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим нормативно-правовим актам, що, в свою чергу, підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 06.05.2011 року у справі №35/43. З посиланням на вказане рішення суду, позивач зазначає, що п.п.4.3, 4.4 Договорів не відповідають вимогам п. 8 ст. 23 рішення Київської міської ради від 28.05.2009 року №547/1867.

Дослідивши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №957/957 «Про передачу відкритому акціонерному товариству «Інститут транспорту нафти»земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд вишукувальної бази на вул. Сирецькій, 43 у Шевченківському районі м. Києва»було вирішено передати позивачу земельні ділянки загальною площею 1,89 га для експлуатації та обслуговування будівель і споруд вишукувальної бази на вул. Сирецькій, 43 у Шевченківському районі м. Києва, в тому числі:

- ділянку №1 площею 0,28 га в довгострокову оренду на 10 років за рахунок земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 07.01.1974 №43 «Про відведення земельної ділянки інституту «Південдіпронафтопровід»по вул. Сирецькій №43-47 під будівництво вишукувальної бази»;

- ділянку №2 площею 1,26 га в довгострокову оренду на 10 років за рахунок земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 07.04.1974 №43 «Про відведення земельної ділянки інституту «Південдіпронафтопровід»по вул. Сирецькій №43-47 під будівництво вишукувальної бази»(площею 1,21 га) та міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 0,05);

- ділянку №3 площею 0,35 га, в межах червоних ліній, - в короткострокову оренду на 5 років за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

На підставі вищевказаного рішення, а також рішення Київської міської ради від 28.05.2009 року №547/1603 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №457/1867 «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві»», 03 березня 2010 року між Київської міською радою (Орендодавцем) та Відкритим акціонерним товариством «Інститут транспорту нафти»(Орендар) було укладено договори оренди земельних ділянок:- по вул. Сирецька, 43 у Шевченківському районі м. Києва, розміром 12613 кв.м., кадастровий номер -8000000000:91:129:0001; - по вул. Сирецька, 43 у Шевченківському районі м. Києва, розміром 2711 кв.м., кадастровий номер - 8000000000:91:129:0003; - по вул. Сирецька, 43 у Шевченківському районі м. Києва, розміром 3575 кв.м., кадастровий номер - 8000000000:91:129:0042, які, в подальшому, були зареєстровані відповідачем 22.03.2010 за номерами 91-6-00890, 91-6-00891, 91-6-00892 (далі -Договори).

Актами приймання-передачі від 22.03.2010 року зазначені земельні ділянки було передано позивачу (копії в матеріалах справи).

У відповідності до п. 4.2 Договорів, річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 3 % від її нормативно-грошової оцінки. У випадку коли будівлі, споруди або їх частини здаються в оренду іншим суб'єктам, річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або її частини, що припадає на орендовані площі будівель, споруд або їх частин. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Пунктом 4.3 Договорів передбачено, що у випадку, якщо цей договір не підписаний Орендарем у встановленому законом порядку протягом п'яти місяців з моменту набуття чинності рішення Київської міської ради, зазначеного у пункті 1.1 (рішення від 28.05.2009 року №547/1603), розмір орендної плати (зазначений у п.4.2) на період, аналогічний терміну прострочення укладення договору оренди землі, встановлюється у п'ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків на місяць від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно п.4.4 Договорів після закінчення періоду, за який сплачується орендна плата у п'ятикратному розмірі, орендна плата розраховується та сплачується відповідно до п.4.2 Договору.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач по суті не погоджується з пунктами 4.3 та 4.4 Договорів, що, в свою чергу, зумовило його звернення до суду з даним позовом.

З цього приводу суд зазначає, що як передбачено ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України). Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ч.3 ст. 631 ЦК України).

Як встановлено судом під час розгляду справи та не заперечується позивачем, при укладенні Договорів позивач погодився з їх умовами, протокол розбіжностей сторонами не складався.

Частиною 8 статті 23 рішення Київської міської ради від 28.05.2009р. № 547/1603, на підставі якого були укладені Договори, встановлено, що якщо договір оренди землі зацікавленою особою не укладений в установленому законодавством порядку протягом дванадцяти місяців з моменту набуття чинності рішенням Київської міської ради про передачу відповідної земельна ділянки в оренду, то розмір річної орендної плати на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п'ятикратному розмірі, але не більше дванадцяти відсотків від грошової оцінки земельної ділянки.

Пункт 4.3. Договорів визначає наслідки несвоєчасного підписання договору згідно з положеннями зазначеного рішення Київської міської ради та безпосередньо випливає з положень цього рішення, яке є чинним, не скасовано і не визнано недійсним у встановленому порядку .

Окрім цього, як на підставу задоволення позову, позивач посилається на мотиви, викладені в рішенні Господарського суду м. Києва від 06.05.2011 року у справі №35/43 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти»до Київської міської ради про скасування п.п.4.3, 4.4. Договорів оренди земельних ділянок №91-6-00890, №91-6-00891, №91-6-00892.

З цього приводу суд зазначає, що у відповідності до ч. ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Пунктами 3 та 4 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК) передбачено, що у мотивувальній частині рішення вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обгрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення. Резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

З метою забезпечення правильного і однакового застосування господарськими судами норм Господарського процесуального кодексу України у прийнятті судових рішень, Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 «Про судове рішення» надано відповідне роз'яснення. Так, пунктами 4, 9 Постанови роз'яснено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом; у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо всіх вимог, які були предметом судового розгляду.

Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 06.05.2011 року у справі №35/43, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2011 року, було відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» до Київської міської ради про скасування п.п. 4.3, 4.4. Договорів оренди земельних ділянок №91-6-00890, №91-6-00891, №91-6-00892.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що доводи, викладені у мотивувальній частині рішення господарського суду №35/43, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог у даній справі, оскільки в резолютивній частині рішення господарського суду надана остаточна відповідь щодо відмови в скасуванні п.п.4.3, 44 Договорів.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, враховуючи обставину наявності рішення, що набрало законної сили, яким визнано правомірними пункти 4.3 та 44 Договорів, посилання позивача на вищевказані рішення, як на підставу задоволення позовних вимог, не приймаються судом до уваги.

Окрім цього, суд зазначає, що зміст викладених у позовній заяві вимог, а також аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема ст.ст. 3, 4, 17, дає змогу зробити висновок, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позовні вимоги заявлено до особи, яка не є стороною договору оренди земельної ділянки, а лише виконує процедурні функції щодо направлення на розгляд Київської міської ради - сторони договору оренди земельної ділянки, проекту рішення щодо внесення змін до такого договору.

Виходячи з вищевикладеного, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що відповідачем доведено правомірність його дій (бездіяльності), що є предметом оскарження у даній справі, а судом не встановлено підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 2, 158-163 КАСУ, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова, відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України , набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя П.В. Вовк