Ухвала

від 23.08.2012 по справі 1/385/08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" серпня 2012 р. м. Київ К-20571/10

№ К-20571/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Кошіля В.В., Муравйова О.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 17.12.2008

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010

у справі № 1/385/08 Господарського суду Миколаївської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Торика»

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Торика»звернулось із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення -рішення.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 17 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року, позовні вимоги задоволені: скасовані рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 10 квітня 2008 року № 0006212200/0, від 12 червня 2008 року № 0006212200/1, від 11 липня 2008 року № 0006212200/2, від 19 вересня 2008 року № 0006212200/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення валютного законодавства в розмірі 123 175 грн.

Не погоджуючись з постановленим по справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивачем подані до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких з посиланням на надання правильної оцінки судами першої та апеляційної інстанцій спірним податковим повідомленням-рішенням, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення -без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва здійснено виїзну планову перевірку ТОВ ФК «Торика»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 10 квітня 2008 року № 0006212200/0, від 12 червня 2008 року № 0006212200/1, від 11 липня 2008 року № 0006212200/2, від 19 вересня 2008 року № 0006212200/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення валютного законодавства в розмірі 123 175 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вірно встановили порушення ТОВ ФК «Торика»статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», які виразилися в здійсненні розрахунків з нерезидентами в межах торгівельного обороту у валюті України без індивідуальної ліцензії Національного Банку України та не через уповноважену банківську установу. Такий висновок відповідає встановленим у справі обставинам.

Так, відповідно до договору комісії на здійснення посередницьких услуг з продажу цінних паперів від 6 лютого 2007 року позивач, як комісіонер надав нерезиденту посередницькі послуги з продажу простого векселя номінальною вартістю 3 289 594 доларів США, емітованого ВАТ «Південний гірничо -збагачувальний комбінат».

Сторони передбачили комісійну винагороду в сумі 123 000 грн., яку позивач отримав, відповідно до акту здачі -приймання виконаних робіт від 6 лютого 2007 року.

На виконання договору комісії від 27 лютого 2007 року позивач надав послуги нерезиденту з купівлі простих векселів номінальною вартістю 10 000 000 грн. та отримав, згідно акту здачі-приймання виконаних робіт від 1 березня 2007 року комісійну винагороду в сумі -175 грн.

Судами встановлено, що правопорушення позивачем були вчинені 06 лютого 2007 року та 01 березня 2007 року, а рішення штрафних (фінансовий санкції № 0006212200/0, прийнято 10 квітня 2008 року.

Відповідно до статті 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф ; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Висновок судів попередніх інстанцій про скасування рішень, з яким і погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, мотивована пропуском строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 07.02.2012 у справі за позовом ТОВ «КримІнтероіл»про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій, положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання"), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Згідно з частиною першою ст. 244-2 КАС України суди повинні привести свою практику у відповідність з цією правовою позицією.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 17.12.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А. Усенко Судді підписВ.В. Кошіль підписО.В. Муравйов