Постанова

від 17.12.2008 по справі 1/385/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/385/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2008 р. 12:00

Справа №  1/385/08

м. Миколаїв

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю “ФК ТОРИКА”.                      /54030,  м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 14, буд. А/До відповідача: Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва                            /54030,  м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24/про: скасування рішень: від 10.04.2008р. № 0006212200/0, від 12.06.2008р. № 0006212200/1, від 11.07.2008р. № 0006212200/2, від 19.09.2008р. № 0006212200/3.

Суддя Васильєва Л.І.

Секретар судового засідання Сорогіна А.В.

Представники:

Від позивача: Кирюхін О.М., довіреність від 11.09.2008р.

                       Ніколайченко Р.М., директор.

Від відповідача: Загороднюк Є.В., довіреність від 08.01.2008р.

                            Бєлік Л.М., довіреність від 16.12.2008р.

Позивач звернувся з позовом  про  скасування рішень: від 10.04.2008р. № 0006212200/0, від 12.06.2008р. № 0006212200/1, від 11.07.2008р. № 0006212200/2, від 19.09.2008р. № 0006212200/3 про  застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 123 175 грн. за порушення валютного законодавства,  мотивуючі свої вимоги тим, що  укладені угоди з нерезидентом не передбачали переходу права власності до посередника, яким є позивач,  вони здійснюються без обмежень, як це передбачено останнім абзацом статті 4 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, відповідачем пропущено строк давності, передбачений статтею 250 Господарського кодексу України щодо застосування  адміністративно-господарської санкції.  

Відповідач позовні вимоги вважає необґрунтованими з тих підстав, що  позивачем порушено вимоги статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”: здійснення розрахунків з нерезидентом в межах торгівельного обороту без участі уповноваженого банку та в національній валюті України, що  тягне за собою накладання штрафу (а.с.38-42).

Розглянувши надані докази, заслухавши доводи представників сторін у судовому засіданні - суд

в с т а н о в и в:

            відповідач  здійснив виїзну планову перевірку відповідача   з питань  дотримання   вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року, про що склав акт від 02.04.2008 року (а.с.49-53).

          За результатами  перевірки та  процедури адміністративного оскарження позивач направив відповідачу рішення від 10.04.2008р. № 0006212200/0, від 12.06.2008р. № 0006212200/1, від 11.07.2008р. № 0006212200/2, від 19.09.2008р. № 0006212200/3 про  застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 123 175 грн. за порушення валютного законодавства, які позивач просить скасувати.

Приймаючі до уваги, що відповідач заперечує проти адміністративного позову, то відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України  на нього покладається обов'язок   щодо доказування правомірності  свого  рішення.  

Суд погоджується з доводами відповідача стосовно порушення позивачем  встановленого чинним законодавством порядку розрахунків з нерезидентом: в пункті 3.2. акту перевірки   від 02.04.2008  року (а.с.50-51) зазначено про те, що  у 2007 році позивачем укладено дві зовнішньоекономічні угоди. Відповідно договору комісії на здійснення посередницьких послуг з продажу цінних паперів від 06.02.2007 року № К 01/07 позивач, як комісіонер надав нерезиденту посередницькі послуги  з продажу простого векселя  номінальною вартістю 3289594 долари США, емітованого ВАТ “Північний гірничо –збагачувальний комбінат”. Згідно пункту 1.5. договору ціна продажу склала 67 078 852, 41 грн. з врахуванням комісійної винагороди. Пунктом 3.2. сторони передбачили комісійну винагороду в сумі          123 000 грн. Позивач як комісіонер виконав зобов'язання по договору, що підтверджено актом здачі-приймання виконаних робіт від 06.02.2007 року. Кошти  за проданий вексель надійшли 06.02.2007 року,  з яких позивач утримав свою винагороду в сумі 123 000  грн.

По договору комісії від 27.02.2007 року № К 02/07  позивач надав послуги нерезиденту  з купівлі простих векселів  номінальною вартістю 10 000 000 грн., емітованих ТОВ “Тор-Стей” .Згідно пункту 1.5. договору  ціна придбання векселів складає 5 156 400, 20 грн. та винагорода комісіонера  175 грн. Зобов'язання позивачем виконані 01.03.2007 року, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт. Позивач самостійно утримав комісійну винагороду в сумі 175 грн.

           Приписом статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” встановлено, що  у  розрахунках  між  резидентами  і  нерезидентами  в   межах торговельного обороту використовується як засіб  платежу  іноземна валюта.  Такі  розрахунки  здійснюються  лише  через  уповноважені банки.

              Здійснення розрахунків  між  резидентами  і  нерезидентами  в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

          Вказані  вище вимоги  позивачем порушені, розрахунки  за надані нерезиденту послуги здійснені  в національній валюті України, не через  уповноважену банківську установу та без наявності ліцензії.

          Доводи  позивача стосовно відсутності факту переходу права власності та відсутності торгового обороту судом відхиляються з тих підстав, що  відповідно статті 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”  товаром є     будь-яка  продукція,   послуги,    роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені  для продажу (оплатної передачі).

          Отже,  позивачем вчинено  правопорушення у сфері господарювання , що відповідно статті 218 Господарського кодексу України  є підставою господарсько-правової відповідальності  у вигляді  застосування адміністративно-господарської санкції,  передбаченої пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” .

          Приписом статті 223 Господарського кодексу України  визначено, що строки застосування адміністративно-господарських  санкцій до суб'єктів господарювання встановлюються цим Кодексом.

              Відповідно  статті 250 Господарського кодексу України   адміністративно-господарські     санкції    можуть    бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом  шести  місяців  з дня  виявлення  порушення,  але  не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими  актами  правил здійснення господарської діяльності,  крім випадків,  передбачених законом.

          Правопорушення позивачем вчинено 06.02.2007 року та  01.03.2007 року,  акт перевірки складений 02.04.2008 року, рішення про застосування штрафної (фінансової) санкції  № 0006212200/0 прийнято  10.04.2008р., тобто поза межами строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України , що є підставою для скасування оспорюваних позивачем рішень.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись  ст.ст. 94, 160, 162-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва: від 10.04.2008р. № 0006212200/0, від 12.06.2008р. № 0006212200/1, від 11.07.2008р. № 0006212200/2, від 19.09.2008р. № 0006212200/3.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В, код ЄДРПОУ 23613047/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ФК ТОРИКА” /54030,  м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 14, буд. А, код ЄДРПОУ 24797055/ судовий збір в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.I.Васильєва