Рішення

від 25.09.2012 по справі 6/075-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2012 р. Справа № 6/075-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" до Макарівської районної державної адміністрації Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області, 2. Горюк Андрій Георгійович, 3. Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Меблеві технології" про визнання недійсним розпорядження Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 01.09.2005р. №325,

за участю представників:

позивача : Журавльов О. М. (дов. №0124/12 від 04.04.2012р.),

відповідача: Коваленко В.В. (дов. № 06-15-05/2015 від 08.06.2012р.),

третьої особи 1: не з'явився,

третьої особи 2: не з'явився,

третьої особи 3: Стегній Л. М. (дов. б/н від 07.08.2012р.).

СУТЬ СПОРУ:

У липні 2012р. Приватне акціонерне товариство "МТС Україна" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Макарівської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач) про визнання недійсним розпорядження Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 01.09.2005р. № 325 та зобов'язання Управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області присвоїти кадастровий номер земельній ділянці виділеній Приватному акціонерному товариству "МТС Україна".

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.08.2012р. порушено провадження у справі № 6/075-12 в частині вимог про визнання недійсним розпорядження Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 01.09.2005р. №325, а її розгляд призначено на 14.08.2012р. Крім того, залучено до участі у справі в якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області, залучено до участі у справі в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Горюк Андрія Георгійовича, залучено до участі у справі в якості третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Приватне підприємство "Виробничо комерційна фірма "Меблеві технології".

В частині вимог щодо зобов'язання Управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області присвоїти кадастровий номер земельній ділянці відмовлено в прийнятті позовної заяви Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" до Макарівської районної державної адміністрації Київської області, відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 02.08.2012р.

14.08.2012р. третьою особою 3. подані письмові пояснення № 13-08/2012 від 13.08.2012р. в яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.08.2012р. суд відклав розгляд справи на 04.09.2012р., у зв'язку з неявкою в судове засідання 14.08.2012р. представників відповідача та третіх осіб 1, 2 та неподанням сторонами витребуваних документів.

04.09.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області представником Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Меблеві технології" подано клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 7 ст. 81-1 ГПК України встановлено, що на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. Враховуючи наведене судом задоволено клопотання позивача про фіксацію судового процесу.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 04.09.2012р. представників відповідача та третіх осіб 1, 2, та неподанням сторонами витребуваних документів, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 25.09.2012р.

В судовому засіданні 25.09.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив, проте письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Відтак, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами, так як його подання не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

26.07.2002р. між ЗАТ «Український мобільний зв'язок», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «МТС Україна»(пункт 1.2 Статуту Приватного акціонерного товариства «МТС Україна», копія витягу в матеріалах справи) (далі - позивач), та Макарівською районною державною адміністрацією Київської області (далі - відповідач) укладено договір оренди земельної ділянки АЕК № 277223, зареєстрований у виконавчому комітеті Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області 29.07.2002р. за № 02 (далі - Договір, копія додається).

Зазначена земельна ділянка була виділена позивачу в порядку відведення на підставі розпорядження Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 26.06.2002р. № 98.

Згідно з умовами договору, відповідач передав позивачу в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 0,075 гектари, яка розташована на території в межах Колонщинської сільської ради, Макарівського району, Київської області, відповідно до плану - схеми, що є невід'ємною частиною даного договору, для розташування вежі для обладнання мобільного зв'язку на термін 49 (сорок дев'ять) років, починаючи з дати його державної реєстрації.

02.02.2012р. до Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»надійшов лист Макарівської районної державної адміністрації Київської області від 30.01.2012р. № 06-15-6/340 (копія в матеріалах справи) з проханням здійснити заходи щодо розроблення нормативно грошової оцінки земельної ділянки для підписання угоди та внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

На виконання вимог викладених у зазначеному вище листі, від 10.04.2012р. Управлінням Держкомзему у Макарівському районі Київської області, проведено перевірку документації із землеустрою та обмінного файла за результатом якої виявлено, що дані про виділену земельну ділянку не відповідають черговому кадастровому плану земельних ділянок, (протокол від 10.04.2012р. №№ ПП- 002730019702012, ЗВ-002730050672012, Д3-00273009112012, далі - Протокол ).

Відповідно до викопіювання з чергового кадастрового плану земельних ділянок ПАТ МТС Україна та ЗАТ «Компанія»Асоціація Україна»ПП «Виробничо - комерційна фірма «МЕБЛЕВІ ТЕХНОЛОГІЇ»на території Колонщинської сільської ради (копія додається), земельна ділянка виділена Позивачу на підставі договору має взаємне перекриття із земельною ділянкою, яка належить на праві власності ЗАТ «Компанія»Асоціація Україна»ПП «Виробничо - комерційна фірма «МЕБЛЕВІ ТЕХНОЛОГІЇ», кадастровий номер 3222782600:07:006:0036.

Згідно з листом Управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області від 28.04.2012 р.№ 01-12/1442 (далі - Лист, копія додається ), підставою для набуття права власності на зазначену земельну ділянку є договір купівлі - продажу земельної ділянки від 22.09.2005 року № 1158, укладений між ПП «Виробничо - комерційна фірма «МЕБЛЕВІ ТЕХНОЛОГІЇ»та громадянином України Горюк Андрієм Георгійовичем, який отримав земельну ділянку у власність на підставі Розпорядження Макарівської РДА від 01.09.2005 року № 325.

Водночас, відповідач листом від 15.06.2012р. № 06-15-06/2082 (копія в матеріалах справи ), підтвердив дійсність та актуальність на теперішній час договору оренди земельної ділянки від 26.07.2002р. АЕК № 277223, зареєстрованого 29.07.2002р. за № 02 та повідомив, що виділення земельної ділянки громадянину Горюк А.Г. у власність було здійснено на підставі листа Управління Держкомзему у Макарівському районі та проекту землеустрою.

У зв'язку з викладеним, позивач просить суд визнати недійсним Розпорядження від 01.09.2005 року № 325 про виділення земельної ділянки громадянину Горюк А.Г. у частині, що має взаємне перекриття із земельною ділянкою орендованою позивачем відповідно до договору.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України своє право на судовий захист, звертаючись до суду, позивач вказав у позові своє суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Суд звертає увагу на те, що передчасне уявлення позивача про наявність підстав для визнати недійсним Розпорядження від 01.09.2005 року № 325 про виділення земельної ділянки громадянину Горюк А.Г. у частині, що має взаємне перекриття із земельною ділянкою орендованою позивачем відповідно до договору за відсутності при цьому порушень прав та інтересів позивача цим розпорядженням не є підставою для задоволення такого позову в судовому порядку, оскільки відповідно до приписів ст. 1 ГПК України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів .

Оскільки через цю норму реалізується принцип доступності правосуддя, в контексті наведеної норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес підлягає захисту; натомість, вирішуючи спір, суд повинен встановити об'єктивну наявність порушеного чи оспорюваного права (законного інтересу) на час звернення до суду , а також з'ясувати, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить прийняте судом рішення відновлення та захист цього права.

Так, відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання . Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Підставою для її захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Загальні способи захисту цивільного права та інтересу судом передбачені у ст. 16 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України.

При цьому відповідно до ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позивач самостійно визначає у позовній заяві як предмет поданого позову (матеріально - правову вимогу) так і підстави позову (обставини, яким позивач їх обґрунтовую).

Предмет позову це конкретна матеріально - правова вимога позивача до відповідача , а підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи предметом даного спору є вимога позивача про визнати недійсним Розпорядження від 01.09.2005 року № 325.

Отже, беручи до уваги наведене, позивач, звертаючись до суду з даним позовом та, вимагаючи визнати недійсним Розпорядження від 01.09.2005 року № 325, зобов'язаний довести яким чином оспорюване розпорядження порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача. Іншими словами, обов'язковою умовою для захисту уявного права є порушення або оспорювання права та інтересів особи; обов'язком позивача, відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України є доведення /підтвердження в установленому законом порядку наявність факту порушення або оспорювання його прав та інтересів розпорядженням від 01.09.2005 року № 325, про яке позивач вказав у позові.

Тобто, обов'язок щодо доказування обставин, на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень покладається саме на зацікавлену сторону, в даному випадку на позивача.

Так, позивач у своєму позові зазначає, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 12.09.2005 року серії ЯА № 5877989, виданого на ім'я Горюк Андрія Георгійовича, відповідач своїм розпорядженням від 01.09.2005 року № 325 передав у власність земельну ділянку площею 0,7818 гектари, за цільовим призначенням для виробничо - складського використання, яка, відповідно до плану меж земельної ділянки (копія додається), має взаємне перекриття із земельною ділянкою орендованою Позивачем на підставі Договору.

Однак, судом встановлено, що в державному акті про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 587798, виданому 12.09.2005р. визначено, що зазначений акт видано на підставі рішення Макарівської райдержадміністрації від 01.09.2005р. № 324.

Крім того, до позовної заяви додано копію нотаріально посвідченого договору купівлі -продажу земельної ділянки від 22.09.2005р., в якому зазначено про відчуження земельної ділянки, що на момент відчуження належала громадянину Горюку Андрію Георгійовичу на підставі державного акту про право приватної власності на землю серії ЯА № 587798, виданому згідно розпорядження Макарівської райдержадміністрації Київської області від 01.09.2005р. № 324 та зареєстровано в книзі записів державних актів про право приватної власності на землю.

Відтак, господарський суд дійшов висновку, що підставою для відчуження земельної ділянки громадянину Горюк А.Г, яка на думку позивача має взаємне перекриття з його земельною ділянкою, є саме розпорядження Макарівської райдержадміністрації Київської області від 01.09.2005р. № 324.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України докази є будь-які фактичні данні, на підстав яких господарський суд у визначеному законі порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, зокрема таким є письмові докази.

Достовірність - це властивість доказу, яка характеризує його точність, правильність відображення обставин, що входять до предмета доказування. Оцінити достовірність доказів - означає виявити відповідність дійсності відомостей про факти. Перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі дослідження доказів. Господарський суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться.

Таким чином, вищевикладене дає підстави вважати суду, що в обґрунтування позовних вимог у позивача відсутні докази про необхідність скасування Розпорядження Макарівської райдержадміністрації Київської області від 01.09.2005р. № 325, оскільки такого розпорядження не існує. Тобто, має місце невірне визначення позивачем позовних вимог, оскільки реквізити такого розпорядження про виділення земельної ділянки в зазначених у позовній заяві розмірах на користь громадянина Горюк А.Г. не співпадають з доказами, які наведені позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем подано розпорядження № 325 від 01.09.2005р., яке не стосується прав та обов'язків Горюк А.Г., оскільки назване розпорядження прийняте, як вбачається зі змісту останнього, про затвердження нового складу колегії Макарівської районної державної адміністрації, а відтак не стосується прав та охоронюваних інтересів позивача.

Отже, на підставі вищезазначеного, суд дійшов до висновку про те, що докази якими позивач обґрунтовує свої доводи не можуть бути покладені в основу рішення.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Разом з тим, суд зазначає, що не подання позивачем заяви, в порядку ст. 22 ГПК України, про зміну предмету позову виключає можливість виходити за межі предмету спору з власної ініціативи, оскільки суд розглядає спір лише в межах визначених позивачем, забезпечуючи при цьому принцип змагальності сторін.

Обов'язковим при звернені до суду з певною матеріально -правовою вимогою є доведення, зокрема, позивачем, під час розгляду справи фактів порушення, невизнання, оспорювання своїх прав та законних інтересів, на захист яких заявлено позов. Фат доведення має відбуватися в порядку, передбаченому розділом 5 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, вищенаведене вказує про недоведеність порушень прав та інтересів позивача з боку відповідача розпорядженням Макарівської райдержадміністрації Київської області від 01.09.2005р. № 325.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що вимога позивача є необґрунтованою, недоведеною належними доказами та такою, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Суддя А.Ф. Черногуз