Рішення

від 26.09.2012 по справі 5017/2067/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" вересня 2012 р.Справа № 5017/2067/2012

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Кравченко С.В.

за участю представників сторін :

Від позивача: Шаркова Н.Р. за довіреністю від 09.07.2012р.;

Від відповідача: Королік В.В. за довіреністю від 12.06.2012р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИВЛСВ";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЛИМАНСЬКЕ";

про визнання недійсною угоди, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИВЛСВ»( далі -Позивач ) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЛИМАНСЬКЕ" ( далі -Відповідач, Аеропорт ) із позовом про визнання недійсною угоди, посилаючись на наступне.

27 липня 2009 року між сторонами у справі була укладена угода про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно з якою зобов'язання Позивача перед Відповідачем за договором позики від 27.09.2007 року, угодою від 23.07.2008 року і договором позики від 10.09.2008 року на загальну суму 10387700 грн., та зобов'язання Позивача перед Відповідачем з внесення свого вкладу до статутного капіталу останнього в сумі 10387700 грн. були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України.

Позивач вважає, що указана угода була укладена з недодержанням в момент її укладення вимог, встановлених п. 1 ст. 203 ЦК України, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсною, виходячи з наступного.

27 вересня 2007 року між Позивачем і TOB «ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ-3» ( далі -Завод) був укладений договір позики, за умовами якого Позивач зобов'язався передати у власність Заводу грошові кошти в сумі 7 880 000 грн., які останнє мало повернути Позивачу протягом 60 банківських днів після завершення одного року з дня зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

Як зазначає позивач у позові, позика в сумі 7 880 000 грн. була надана Заводу в повному обсязі окремими платежами, починаючи з 05.10.2007 року по 15.05.2008 року.

Враховуючи, що 30.05.2008 року Завод повернув Позивачу частину отриманих від нього грошових коштів в сумі 2000 грн., сума зобов'язання Заводу перед Позивачем за договором позики від 27.09.2007 року складала 7 878 000 грн., які завод мав повернути Позивачу не пізніше 26 грудня 2008 року.

18 липня 2008 року внаслідок реорганізації шляхом виділення із Заводу було створено підприємство Відповідача - Аеропорт .

Аеропорт був зареєстрований 18.07.2008 року на підставі рішення його засновників - громадян України Желяско Валерія Івановича, Желяско Віталія Івановича та Желяско Івана Петровича, оформленого протоколом №1 від 11.07.2008 року, номер запису в ЄДРПОУ 15441360000000707.

На дату державної реєстрації Аеропорту його статутний капітал був сформований в повному обсязі за рахунок поділу статутного капіталу Заводу і за розподільчим балансом останнього станом на 31.05.2008 року, затвердженим рішенням вищого органу управління Заводу, складав 9 930 000 грн.

У складі активів і пасивів, які за розподільчим балансом були передані Аеропорту як правонаступнику Заводу, до Відповідача перейшла заборгованість заводу перед Позивачем за договором позики від 27.09.2007 року на суму 7 878 000 грн.

У зв'язку з цим 23.07.2008 року Позивач та Аеропорт уклали угоду про заміну сторони в договорі позики від 27.09.2007 року.

10 вересня 2008 року між Позивачем і Аеропортом укладений ще один договір позики, за умовами якого Позивач зобов'язалося передати у власність Аеропорту грошові кошти в сумі 3 000 000 грн., які останнє мало повернути Позивачу протягом 60 банківських днів після закінчення 18 місяців з дня зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

Додатковою угодою від 18.05.2011 року, укладеною сторонами до договору позики від 10.09.2008 року, сума позики була збільшена до 4 600 000 грн., яку Позивач розпочав вносити на розрахунковий рахунок Аеропорту окремими платежами, починаючи з 10.09.2008 року.

Як зазначає позивач у позові, станом на дату оспорюваної угоди - 27.07.2009 року, Позивач передав Аеропорту за договором позики від 10.09.2008 року грошові кошти в сумі 2 509 700 грн., які останнє, виходячи з умов договору, мало повернути Позивачу не пізніше 02.06.2010 року.

Станом на цей же день 27.07.2009 року заборгованість Аеропорту перед Позивачем за двома договорами позики, а саме договором позики від 27.09.2007 року і договором позики від 10.09.2008 року, складала 10 387 700 грн. (7 878 000 грн. + 2 509 700 грн.).

Позивач у позові зазначає, що строк виконання грошового зобов'язання за договором позики від 27.09.2007 року на суму 7 878 000 грн. наступив 26 грудня 2008 року, а строк виконання грошового зобов'язання за договором позики від 10.09.2008 року на суму 2 509 700 грн. наступив 02.06.2010 року.

23 липня 2009 року відбулися загальні збори учасників Аеропорту, на яких було прийнято рішення про прийом до складу учасників товариства Желяскова Олександра Леонідовича і Позивача та про збільшення статутного капіталу товариства до 20 817 700 грн. за рахунок вкладів новоприйнятих учасників. Указане рішення вищого органу управління відповідача було оформлено протоколом №2 від 23.07.2009 року.

Як зазначає позивач у позові, враховуючи, що прийом до складу товариства нових учасників та збільшення його статутного капіталу потребували внесення змін до статуту Аеропорту, 27 липня 2009 року Статут Аеропорту був зареєстрований в новій редакції, в якій знайшли своє відображення зміни складу учасників та статутного капіталу товариства.

Станом на 27.07.2009 року учасниками Аеропорту були Желяско Валерій Іванович, Желяско Віталій Іванович, Желяско Іван Петрович, Желясков Олександр Леонідович і Позивач.

При цьому, частки учасників Желяска Валерія Івановича, Желяска Віталія Івановича і Желяска Івана Петровича в статутному капіталі Аеропорту були сформовані в повному обсязі ще під час реєстрації указаного товариства за рахунок поділу статутного капіталу Заводу.

Новоприйняті учасники Аеропорту - Желясков О.Л. і Позивач згідно з п.22.2 статуту Аеропорт мали повністю внести свої вклади до статутного капіталу товариства в сумі 500 000 грн. та в сумі 10 387 700 грн. відповідно, протягом одного року з моменту державної реєстрації нової редакції статуту Аеропорту.

Враховуючи, що нова редакція статуту була зареєстрована 27.07.2009 року, Желясков О.Л. і Позивач мали внести свої вклади не пізніше 27 липня 2010 року. Тобто, на думку Позивача, строк виконання зобов'язань указаних учасників щодо внесення вкладів до статутного капіталу Аеропорту наступав 27.07.2010 року.

В день реєстрації нової редакції статуту Аеропорту - 27 липня 2009 року, Аеропорт та Позивач уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно з якою зобов'язання Аеропорту перед Позивачем за договором позики від 27.09.2007 року, угодою від 23.07.2008 року і договором позики від 10.09.2008 року на загальну суму 10 387 700 грн., та зобов'язання Позивача перед Аеропортом з внесення свого вкладу до статутного капіталу указаного товариства в сумі 10 387 700 грн. були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Але, на думку позивача, укладена між сторонами угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.07.2009 року указаним вимогам не відповідає, оскільки за указаною угодою були припинені зобов'язання, строк виконання яких не настав.

На думку позивача, строк виконання зобов'язань Позивача перед Аеропортом як учасника останнього щодо внесення вкладу до статутного капіталу указаного товариства наступав 27.07.2010 року, тоді як указане зобов'язання було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 27.07.2009 року.

Як вважає позивач, з іншого боку, строк виконання зобов'язань Аеропорту перед Позивачем за договором позики від 10.09.2008 року на суму 2 509 700 грн. наступав 02.06.2010 року, тоді як указане зобов'язання було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 27.07.2009 року.

На думку позивача, фактично внаслідок укладення указаної угоди були припинені зобов'язання, строк виконання яких був встановлений але не настав.

Позивач вважає, що цивільне законодавство України містить пряму заборону щодо припинення шляхом зарахування вимог до товариства зобов'язання учасника товариства з обмеженою відповідальністю щодо внесення вкладу до статутного капіталу товариства.

На думку позивача, згідно зі ст. 144 ЦК України не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи викладене, Позивач вважає, що правочин, який був вчинений з недодержанням в момент його вчинення вимог ЦК України і його зміст суперечить нормам ЦК України, має бути визнаний судом недійсним.

Таким чином, на думку Позивача угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.07.2009 року, укладена між Позивачем та Аеропортом має бути визнана недійсною на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України як угода, зміст якої суперечить Цивільному кодексу України.

На підставі викладеного Позивач просить позов задовольнити та Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27 липня 2009 року, укладену між Сторонами у справі визнати недійсною.

Відповідач з вимогами Позивача не згоден про що зазначив у відзиві на позов.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.09.2012 р. за клопотанням Позивача строк вирішення спору по справі продовжений на 15 днів до 27.09.2012 р.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 24.09.2012р. до 26.09.2012р., згідно правил ст. 77 ГПК України.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу ( ГПК ) України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема : письмовими і речовими доказами.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як випливає з матеріалів справи, 27 липня 2009 року між сторонами у справі була укладена вищевказана Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до п.1 Угоди ( про зміст вказаного пункту в позові не зазначено взагалі, а лише приведений її половинний зміст ) Сторона -1 ( Відповідач) та Сторона-2 ( Позивач) маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог , що випливають з нижчевказаних правочинів, зокрема:

- Договір позики від 27.09.2007 року, Угода від 23.07.2008 року про заміну сторони у Договорі позики від 27.09.2007 року, Договором позики від 10.09.2008 року , Сторона -2 є кредитором ( за надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги), а Сторона -1 є боржником при виконанні грошового зобов'язання в суму 10387700 грн.,

- Протокол загальних зборів Учасників ТОВ „ЖИВЛСВ" від 23.07.2009 р. № 10 „Про вступ до складу Учасників ТОВ „Міжнародний Аеропорт Лиманське", Протокол Загальних зборів Учасників ТОВ „Міжнародний Аеропорт Лиманське" від 23.07.2009 року № 2 „Про прийняття ТОВ „ЖИВЛСВ" до складу Учасників", Статут ТОВ „Міжнародний Аеропорт Лиманське" ( нова редакція) зареєстрованого Державним реєстратором Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області Джем В.І. 27.07.2009 року, номер запису 15441050001000707, Сторона-1 є кредитором ( за продажем корпоративних прав), а Сторона -2 є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 10 387 000 грн.

Вказані вище зобов'язання за вищезазначеними правочинами припиняються у повному обсязі, оскільки зустрічні вимоги є рівними.

27 вересня 2007 року між Позивачем ( Позикодавцем) і Заводом ( Позичальником) був укладений договір позики, Відповідно до п.1 якого Позивач зобов'язався передати у власність Заводу грошові кошти в сумі 7 880 000 грн., які останнє мало повернути Позивачу, відповідно до п. 7 Договору, протягом 60 банківських днів після завершення одного року з дня зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

Позика в сумі 7 880 000 грн. була надана Заводу в повному обсязі окремими платежами, починаючи з 05.10.2007 року по 15.05.2008 року про що свідчить наданий Позивачем під час розгляду справи на вимогу суду, 18.09.2012 року, реєстр платежів по даному договору позики.

Згідно виписки з особового рахунку від 30.05.2008 року ( додаток до листа Позивача від 18.09.2012 р.) Завод повернув Позивачу частину отриманих від нього грошових коштів в сумі 2000 грн. Таким чином сума зобов'язання Заводу перед Позивачем за договором позики від 27.09.2007 року складає 7 878 000 грн.

Відповідно до п.5 вказаного договору позики ( про це не зазначено у позові, але витікає із договору) строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цього договору ( п.12 ) і становить 1 рік. Цей строк може бути продовжений за домовленістю сторін.

Доказів наявності такої домовленості сторони не надали, тому цей строк становить 1 рік.

Відповідно до п.7 вказаного договору, ( про що також не зазначено у позові, але витікає із договору ) після закінчення строку визначеного у п.5 цього договору Позичальник (Завод ) зобов'язується протягом 60 банківських днів повернути Позикодавцю всю суму позики.

Аналізуючи цей пункт договору суд вважає, що 60 банківських днів дорівнюється 90 календарних днів.

Ураховуючи, що строк позики дорівнюється 1 року, строк її повернення 90 календарних днів ( 60 банківських днів ) то строк ( день ) повернення позики припадає на 27 грудня 2008 року.

23 липня 2008 року Позивач та Аеропорт уклали угоду про заміну сторони в Договорі позики, відповідно до п.1 якої, у зв'язку із реорганізацією Заводу, який є стороною ( Позичальником ) в Договорі позики від 27.09.2007 року та створеним в процесі реорганізації Позичальника нового підприємства Аеропорт - сторони погодились на заміну сторони в Договорі позики.

10.09.2008 року між сторонами у справі був укладений договір позики, відповідно до п.1 якого Позивач зобов'язався передати у власність Аеропорту грошові кошти в сумі 3 000 000 грн., які останнє мало повернути Позивачу, відповідно до п. 7 Договору, протягом 60 банківських днів після завершення 18 місяців з дня зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

Відповідно до п.5 вказаного договору позики ( про це не зазначено у позові, але витікає із договору) строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цього договору ( п.12 ) і становить 18 місяців. Цей строк може бути продовжений за домовленістю сторін.

Доказів наявності такої домовленості сторони не надали, тому цей строк становить 18 місяців.

Відповідно до п.7 вказаного договору, ( про що також не зазначено у позові, але витікає із договору ) після закінчення строку визначеного у п.5 цього договору Позичальник (Аеропорт ) зобов'язується протягом 60 банківських днів повернути Позикодавцю всю суму позики.

Аналізуючи цей пункт договору суд вважає, що 60 банківських днів дорівнюється 90 календарних днів.

Ураховуючи, що строк позики дорівнюється 18 місяцям, строк її повернення 90 календарних днів ( 60 банківських днів ) то строк ( день ) повернення позики припадає на 08 червня 2010 року.

18 травня 2011 року сторони у справі уклали Додаткову угоду № 3 до договору позики від 10.09.02008 року , відповідно до п.1 якої сторони виклали пункт 1 Договору відповідно до якого сума позики по договору складає 4 600 000 грн.

23 липня 2009 року відбулися загальні збори учасників Аеропорту, на яких було прийнято рішення про прийом до складу учасників товариства Желяскова Олександра Леонідовича і Позивача та про збільшення статутного капіталу товариства до 20 817 700 грн. за рахунок вкладів новоприйнятих учасників. Указане рішення вищого органу управління відповідача було оформлено протоколом №2 від 23.07.2009 року.

На виконання рішень прийнятих на загальних зборах учасників Аеропорту оформлених протоколом №2 від 23.07.2009 року, щодо прийому до складу товариства нових учасників та збільшення його статутного капіталу були внесені зміни до Статуту Аеропорту, відповідно до чого 27 липня 2009 року Статут Аеропорту був зареєстрований в новій редакції, в якій знайшли своє відображення зміни складу учасників та статутного капіталу товариства.

Станом на 27.07.2009 року учасниками Аеропорту були Желяско Валерій Іванович, Желяско Віталій Іванович, Желяско Іван Петрович, Желясков Олександр Леонідович і Позивач.

Частки учасників Желяска Валерія Івановича, Желяска Віталія Івановича і Желяска Івана Петровича в статутному капіталі Аеропорту були сформовані в повному обсязі під час реєстрації указаного товариства за рахунок поділу статутного капіталу Заводу.

Нові учасники підприємства Аеропорту - Желясков О.Л. і Позивач згідно з п.21, п.22.2 статуту Аеропорту ( в новій редакції), мали повністю внести свої вклади до статутного капіталу товариства в сумі 500 000 грн. та в сумі 10 387 700 грн., протягом одного року з моменту державної реєстрації нової редакції статуту Аеропорту.

Нова редакція статуту була зареєстрована 27.07.2009 року, тому Желясков О.Л. і Позивач мали внести свої вклади не пізніше 27 липня 2010 року. Тобто, строк виконання зобов'язань указаних учасників щодо внесення вкладів до статутного капіталу Аеропорту наступав 27.07.2010 року.

В день реєстрації нової редакції статуту Аеропорту - 27 липня 2009 року, Аеропорт та Позивач уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно з якою зобов'язання Аеропорту перед Позивачем за договором позики від 27.09.2007 року, угодою від 23.07.2008 року і договором позики від 10.09.2008 року на загальну суму 10 387 700 грн., та зобов'язання Позивача перед Аеропортом з внесення свого вкладу до статутного капіталу указаного товариства в сумі 10 387 700 грн. були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Укладена між сторонами вказана угода вимогам ст. 601 ЦК України не відповідає, оскільки за указаною угодою були припинені зобов'язання, строк виконання яких не настав.

Це випливає з такого.

Строк виконання зобов'язань Позивача перед Аеропортом як учасника останнього щодо внесення вкладу до статутного капіталу указаного товариства наступав 27.07.2010 року, указане зобов'язання було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 27.07.2009 року, тоді як у п.22.2 Статуту Аеропорту чітко зазначено, що учасники товариства зобов'язані повністю внести свій вклад до Статутного капіталу протягом одного року з моменту державної реєстрації нової редакції Статуту, що зроблено не було

Крім того, строк виконання зобов'язань Аеропорту перед Позивачем за договором позики від 10.09.2008 року на суму 2 509 700 грн. наступав 08.06.2010 року, тоді як указане зобов'язання було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 27.07.2009 року.

Тобто фактично внаслідок укладення указаної угоди були припинені зобов'язання, строк виконання яких був встановлений але не настав.

Крім того, цивільне законодавство України містить пряму заборону щодо припинення шляхом зарахування вимог до товариства зобов'язання учасника товариства з обмеженою відповідальністю щодо внесення вкладу до статутного капіталу товариства.

Так, згідно зі ст. 144 ЦК України не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи викладене, правочин, який був вчинений з недодержанням в момент його вчинення вимог ЦК України і його зміст суперечить нормам ЦК України, має бути визнаний судом недійсним.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що оспорювана угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.07.2009 року, укладена між Позивачем та Аеропортом має бути визнана недійсною на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України як угода, зміст якої суперечить Цивільному кодексу України за вище приведених підстав.

Заперечення відповідача, викладені у відзиву на позов, суд відхиляє повністю, оскільки вони суперечать вказаним нормам Цивільного кодексу України та є безпідставним.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 82 - 85 ГПК України, суд -

В и р і ш и в :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИВЛСВ» - задовольнити повністю.

Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27 липня 2009 року, укладену між товариством з обмеженою відповідальністю «ЖИВЛСВ»(65039, м.Одеса, вул. Середньофонтанська, 19; ідентифікаційний код 34995725 ) і товариством з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЛИМАНСЬКЕ»( 67452, Одеська область, Роздільнянський район, смт Лиманське, вул. Гагаріна, ідентифікаційний код 35993446) - визнати недійною.

Стягути з товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЛИМАНСЬКЕ»( 67452, Одеська область, Роздільнянський район, смт Лиманське, вул. Гагаріна, ідентифікаційний код 35993446) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИВЛСВ»(65039, м.Одеса, вул. Середньофонтанська, 19; ідентифікаційний код 34995725 ) судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн.

Повне рішення складено 01.10.2012 р.

Суддя Никифорчук М.І.