Постанова

від 13.12.2012 по справі 5017/2067/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р.Справа № 5017/2067/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів : Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.,

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача -Шаркова Н.Р. -за довіреністю,

від відповідача -Королік В.В. -за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЛИМАНСЬКЕ"

на рішення господарського суду Одеської області від 26 вересня 2012 року

у справі № 5017/2067/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЖИВЛСВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЛИМАНСЬКЕ"

про визнання недійсною угоди

В судовому засіданні 20 листопада 2012 року оголошувалась перерва

до 04 грудня 2012 року.

встановив:

У липні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) „ЖИВЛСВ" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) „МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЛИМАНСЬКЕ" (далі-відповідач) про визнання недійсною угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27 липня 2009 року, укладеної між сторонами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна угода не відповідає вимогам ст.601 Цивільного кодексу (ЦК) України, оскільки даною угодою були припинені зобов'язання, строк яких не настав. Отже, спірна угода підлягаю визнанню недійсною на підставі п.1 ст.203, ст.215 ЦК України, як така, що суперечить вимогам цивільного законодавства.

Крім того, позивач у позовній заяві зазначив, що припинення шляхом зарахування вимог до товариства зобов'язання учасника товариства з обмеженою відповідальністю щодо внесення вкладу до статутного капіталу товариства суперечить приписам ст.144 ЦК України.

У відзиві на позовну заяву відповідач її не визнав, вважаючи заявлені вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26 вересня 2012 року (суддя Никифорчук М.І.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „ЖИВЛСВ" задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції про визнання недійсною угоди та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ „ЖИВЛСВ" відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Господарським судом при розгляді даної справи в порушення норм Господарського процесуального кодексу України не було прийнято жодних доводів, наданих відповідачем як усно, так і у відзиві на позовну заяву, оскільки, як вказав суд, заперечення, викладені відповідачем, суперечать нормам Цивільного кодексу України та є безпідставними.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що умови договорів позики від 27.09.2007р. та від 10.09.2008р. не містять заборони щодо можливості дострокового повернення позичальником позики. За усною домовленістю сторін за договорами було досягнуто згоди про дострокове виконання грошового зобов'язання, яке випливає з вказаних договорів та сторони вирішили припинити зобов'язання, які в них виникли шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Підтвердженням існування усної домовленості є саме укладання угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.09.2009р, яка укладена між сторонами після прийняття рішення, оформленого протоколом №2 загальних зборів учасників ТОВ „МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЛИМАНСЬКЕ", згідно з яким ТОВ „ЖИВЛСВ" було прийнято до складу часників Товариства та повинно було внести свою частку до статутного капіталу.

ТОВ „ЖИВЛСВ" шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (згідно з угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.07.2011р. зобов'язання ТОВ „МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЛИМАНСЬКЕ" перед ТОВ „ЖИВЛСВ" за договорами позики на загальну суму 1535200,00 грн. та зобов'язання ТОВ „ЖИВЛСВ" перед ТОВ „МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЛИМАНСЬКЕ" щодо внесення свого вкладу до статутного капіталу останнього в сумі 1535200,00 грн. були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог ) внесло частину вкладу до статутного капіталу, а зазначена угода від 27.07.2011р. є аутентичною угоді від 27.07.2009р., яку позивач просить визнати недійсною.

Також, є невірним посилання суду першої інстанції на вимоги ст.144 ЦК України, згідно частини 2 якої встановлена обов'язковість внесення учасниками своїх вкладів до статутного капіталу ТОВ і неможливості звільнення від такого обов'язку шляхом зарахування вимог до ТОВ, оскільки така вимога стосується лише первинних вкладів учасників.

Таким чином, збільшення статутного капіталу вже існуючого ТОВ шляхом внесення додаткових вкладів учасниками є їх правом, а не обов'язком.

Отже, враховуючи викладене, судом при прийнятті оскарженого рішення були неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані усі обставини, що мали значення для справи.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив її доводи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

27 липня 2009 року між сторонами у справі була укладена угода про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до умов якої зобов'язання позивача перед відповідачем за договором позики від 27.09.2007 року, угодою від 23.07.2008 року і договором позики від 10.09.2008 року на загальну суму 10387700 грн., та зобов'язання позивача перед відповідачем з внесення свого вкладу до статутного капіталу останнього в сумі 10387700 грн. були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст.601 ЦК України.

В матеріалах справи міститься копія договору позики від 27 вересня 2007 року, укладеного між ТОВ „ЖИВЛСВ" і TOB „ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ-3", за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність Заводу грошові кошти в сумі 7880000 грн., а останній мав повернути позивачу протягом 60 банківських днів після завершення одного року з дня зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

Позика в сумі 7880000 грн. була надана Заводу в повному обсязі окремими платежами, починаючи з 05.10.2007 року по 15.05.2008 року.

30.05.2008 року Завод повернув позивачу частину отриманих від нього грошових коштів в сумі 2000 грн. та сума зобов'язання Заводу перед позивачем склала 7878000 грн., які завод мав повернути не пізніше 26 грудня 2008 року.

18 липня 2008 року внаслідок реорганізації шляхом виділення із TOB „ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ-3" було створено ТОВ „МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЛИМАНСЬКЕ" (відповідача у даній справі).

За цією ж датою Аеропорт був зареєстрований на підставі рішення його засновників - громадян України Желяско Валерія Івановича, Желяско Віталія Івановича та Желяско Івана Петровича, яке оформлене протоколом №1 від 11.07.2008 року, номер запису в ЄДРПОУ 15441360000000707.

На момент державної реєстрації статутний капітал відповідача був сформований в повному обсязі за рахунок поділу статутного капіталу Заводу та станом на 31.05.2008р. його розподільчий баланс складав 9930000 грн.

Відповідачу як правонаступнику Заводу перейшла заборгованість Заводу перед позивачем за договором позики від 27.09.2007р. в розмірі 7878000 грн.

23.07.2008 року ТОВ „ЖИВЛСВ" та ТОВ „МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЛИМАНСЬКЕ" уклали угоду про заміну сторони в договорі позики від 27.09.2007 року.

10.09.2008р. сторони уклали договір позики, відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу грошові кошти в сумі 3000000 грн., а останній мав їх повернути позивачу протягом 60 банківських днів після закінчення 18 місяців з дня зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

Додатковою угодою від 18.05.2011 року до вказаного договору від 10.09.2008р., сума позики була збільшена до 4600000 грн., яку позивач розпочав вносити на розрахунковий рахунок відповідача окремими платежами, починаючи з 10.09.2008 року.

Як зазначає позивач, на момент укладення спірної угоди від 27.07.2009р. ним було передано відповідачу за договором позики від 10.09.2008 року грошові кошти в сумі 2509700 грн., які останній мав повернути позивачу не пізніше 02.06.2010р.

Згідно з договором позики від 27.09.2007р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 7878000 грн.

Таким чином загальна заборгованість відповідача за обома договорами позики склала 10387700 грн.

Строк виконання грошового зобов'язання за договором позики від 27.09.2007р. на суму 7878000 грн. наступив 26 грудня 2008 року, за договором від 10.09.2008р. на суму 2509700 грн. - 02.06.2010 року.

Загальними зборами учасників відповідача, які відбулися 23.07.2009р. було прийнято рішення, яке оформлено протоколом №2, про прийом до складу учасників Товариства Желяскова Олександра Леонідовича і ТОВ „ЖИВЛСВ" та збільшено статутний капітал Товариства до 20817700 грн. за рахунок вкладів новоприйнятих учасників.

27 липня 2009 року Статут Аеропорту був зареєстрований в новій редакції, в якому були відображені зміни складу учасників та статутного капіталу товариства. Станом на 27.07.2009р. учасниками Аеропорту були Желяско Валерій Іванович, Желяско Віталій Іванович, Желяско Іван Петрович, Желясков Олександр Леонідович і ТОВ „ЖИВЛСВ".

Частки учасників Желяска Валерія Івановича, Желяска Віталія Івановича і Желяска Івана Петровича в статутному капіталі Аеропорту були сформовані в повному обсязі під час реєстрації указаного товариства за рахунок поділу статутного капіталу Заводу.

Желясков Олександр Леонідович та ТОВ „ЖИВЛСВ" згідно до п.22.2 Статуту ТОВ „МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ ЛИМАНСЬКЕ" мали повністю внести свої вклади до статутного капіталу товариства протягом одного року з моменту державної реєстрації нової редакції статуту Аеропорту. Отже, останні мали внести свої вклади не пізніше 27.07.2010р.

Як вже було зазначено вище, 27.07.2009р. (дата реєстрації нової редакції Статуту відповідача) сторони уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно з якою зобов'язання позивача перед відповідачем за договором позики від 27.09.2007 року, угодою від 23.07.2008 року і договором позики від 10.09.2008 року на загальну суму 10387700 грн., та зобов'язання позивача перед відповідачем з внесення свого вкладу до статутного капіталу останнього в сумі 10387700 грн. були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст.601 ЦК України.

Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Укладена між сторонами угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.07.2009р. не відповідає вимогам вказаної статті, оскільки за цією угодою були припинені зобов'язання, строк виконання яких не настав.

Строк виконання зобов'язань позивача перед відповідачем щодо внесення вкладу до статутного капіталу наступав 27.07.2010р., але вказане зобов'язання було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 27.07.2009 року.

В свою чергу, строк виконання зобов'язань відповідача перед позивачем за договором позики від 10.09.2008р. на суму 2509700 грн. наступав 02.06.2010р., тоді як вказане зобов'язання було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 27.07.2009 року.

Таким чином, внаслідок укладання спірної угоди фактично біли припинені зобов'язання, строк виконання яких був встановлений але не настав.

Норми цивільного законодавства України містить пряму заборону щодо припинення шляхом зарахування вимог до товариства зобов'язання учасника товариства з обмеженою відповідальністю щодо внесення вкладу до статутного капіталу товариства.

Статтею 144 ЦК України не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин, який був вчинений з недодержанням в момент його вчинення вимог ЦК України і його зміст суперечить нормам ЦК України, має бути визнаний судом недійсним.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема : письмовими і речовими доказами.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши у повному обсязі усі обставини справи та вивчивши докази, надані сторонами, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову щодо визнання на підставі ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України недійсною угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.07.2009 року як угоди, що суперечить вимогам цивільного законодавства.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування оскарженого рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 26 вересня 2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя: Будішевська Л.О.

Судді: Бєляновський В.В.

Мишкіна М.А.