Рішення

від 27.09.2012 по справі 5021/1325/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.09.12 Справа № 5021/1325/12.

за позовом дочірнього підприємства "БС-Висотник" товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазмонтажпроект", м. Київ

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Стройінвест" смт. Сад, Сумський район, Сумська область

про стягнення 11649 грн. 01 коп. Суддя Гудим В.Д.

Представники сторін:

Від позивача - директор Величко Л.Ю., представник Теплова Т.О. (довіреність від 14.09.2012року).

Від відповідача - представник Коваленко О.І. (довіреність від 01.02.2012року).

В судовому засіданні 17.09.2012року судом було оголошено перерву до 27.09.2012року.

Суть спору: позивач подав позовну заяву в якій просить стягнути з відповідача 11649 грн. 01 коп., в тому числі 11 357 грн. 60 коп. коштів, що були перераховані позивачем відповідачеві в рахунок оплати будівельних матеріалів в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо поставки останніх, 211 грн. 90 коп. 3% річних, 79 грн. 51 коп. інфляційних збитків.

24.09.2012року відповідач подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позивач не пред'являв йому жодної вимоги про поставку товару, тому момент виконання зобов'язання з постачання товару не настав. Претензії на суму 11 357 грн. 60 коп. №118 від 30.12.2011року відповідач не отримував, як і вимоги про сплату боргу № 54 від 07.05.2012року. Крім того, у зазначеній претензії та вимозі позивачем не встановлюється вимога про строки постачання товарів, як передбачено ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Позивач подав додаткові докази на виконання вимог ухвали суду від 05.09.2012року.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Як зазначає позивач в процесі господарської діяльності відповідно до усної домовленості щодо придбання будівельних матеріалів, ним в якості передплати було перераховано на рахунок відповідача 22760 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи, зокрема копією банківської виписки за 10.11.2011року.

Частина зазначених коштів в сумі 11 402 грн. 40 коп. була повернута відповідачем позивачу як помилково перерахована.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання щодо поставки будівельних матеріалів не виконав. 30.12.2011року року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 118 про повернення грошових коштів в сумі 11 357 грн. 60 коп. Відповідач відповіді на претензію не надав, кошти в сумі 11 357 грн. 60 коп. позивачеві не повернув. 07.05.2012року позивачем на адресу відповідача була направлена вимога № 54 про повернення грошових коштів в сумі 11 357 грн. 60 коп. в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо поставки товару. Відповідач відповіді на вимогу не надав, кошти в сумі 11 357 грн. 60 коп. позивачеві не повернув.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем, яка виникла в зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань щодо поставки будівельних матеріалів становить 11 357 грн. 60 коп.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач в обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог зазначає, що позивач не пред'являв йому жодної вимоги про поставку товару, тому момент виконання зобов'язання з постачання товару не настав. Претензії на суму 11 357 грн. 60 коп. №118 від 30.12.2011року відповідач не отримував, як і вимоги про сплату боргу № 54 від 07.05.2012року. Крім того, у зазначених претензії та вимозі позивачем не встановлюється вимога про строки постачання товарів, як передбачено ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Господарський суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

По-перше, відповідач підтверджує факт отримання від позивача коштів в сумі 11 357 грн. 60 коп.

По-друге, відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Господарського процесуального кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в Рішенні від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач не подав доказів належного виконання зобов'язань щодо поставки товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, доказів повернення позивачеві коштів в сумі 11 357 грн. 60 коп., господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 11 357 грн. 60 коп. коштів, що були перераховані відповідачеві в рахунок оплати будівельних матеріалів.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом. Згідно з поданим розрахунком, розмір 3 % річних складає 211 грн. 90 коп., інфляційних збитків - 79 грн. 51 коп. за період з січня 2012 року по липень 2012 року.

Як вбачається з розрахунку позивача, сума інфляційних збитків розрахована за період з січня 2012 року по липень 2012 року шляхом множення суми заборгованості на індекс інфляції окремо по кожному місяцю.

Разом з тим, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Крім того, позивачем розраховано 3% річних та інфляційні збитки з січня 2012 року, оскільки, як зазначає позивач 30.12.2011року ним на адресу відповідача була направлена претензія № 118 про повернення грошових коштів в сумі 11 357 грн. 60 коп.

При цьому, господарський суд вважає розрахунок 3% річних та інфляційних збитків з січня 2012 року необґрунтованим, оскільки позивач не подав доказів надсилання на адресу відповідача вищезазначеної претензії.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 211 грн. 90 коп. 3% річних, 79 грн. 51 коп. інфляційних збитків необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки не підтверджені належними доказами.

Господарські витрати відносяться на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Стройінвест" вул. Селекційна, буд. 84, смт. Сад, Сумський район, Сумська область (код 34978645) на користь дочірнього підприємства "БС-Висотник" товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазмонтажпроект", вул. Юрківська/Фрунзе, буд. 2-6/32 літ. А, м. Київ (код 35906945) 11 357 грн. 60 коп. боргу, 1569 грн. 24 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог - в позові відмовити.

Повне рішення складено 01.10.2012року.

СУДДЯ В.Д. ГУДИМ