Рішення

від 25.09.2012 по справі 5023/3195/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р.Справа № 5023/3195/12 вх. № 3195/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

за участю

прокурора - Іванова В.В. (посв. № 218 від 24.10.2011 р.)

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Прокурора Красноградського району Харківської області, м. Красноград в інтересах держави в особі Державного концерну "Укрвенсанзавод" Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ

до Лозівського державного підприємства кормових домішок, с. Катеринівка

про стягнення 380 095,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Красноградського району Харківської області (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Державного концерну "Укрвенсанзавод" Міністерства аграрної політики та продовольства України (надалі - Позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Лозівського державного підприємства кормових домішок (надалі - Відповідач) збитків, завданих незаконним одержанням та витратами державних коштів на загальну суму 380 095,45 грн.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився. Доказів отримання ухвал суд на момент слухання справи в матеріалах справи відсутні.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи та заслухавши Прокурора, суд встановив наступне.

Державною фінансовою інспекцією проведено ревізію на Лозівському державному підприємстві кормових домішок з приводу законності одержання бюджетних коштів, результати якої підтверджені також висновком експертного економічного досліджння № 477, який складено 26.01.2012 р. (а.с. 26 - 32), в ході якої встановлено, що у 2010-2011 роках за державною програмою «Запобігання розповсюдженню збудників інфекційних хвороб тварин» підприємством одержано асигнування на загальну суму 476 591 грн. 99 коп. для відшкодування витрат на здійснення вказаних заходів.

Завищуючи витрати на заготівлю сировини та вдаючись до приписок обсягів її переробки, Відповідачем незаконно було одержано асигнування за державною програмою та витрачено бюджетні кошти на загальну суму 327 441,10 грн.

Відповідачем у 2010-2011 роках було отримано від м'ясопереробних підприємств сировини (боєнські відходи) загальним обсягом 418,7 тон, при цьому витрати на його заготівлю та переробку за нормативними розрахунками, затвердженими спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерства фінансів України «Про порядок використання бюджетних коштів на вико нання заходів для запобігання розповсюдженню збудників інфекційних захво рювань тварин» № 80/177 від 10.02.07р., виходячи із розрахунку 285 грн. на 1 тону сировини, мали складати 119 340,90 грн., які відшкодовувались за рахунок держави, однак, внаслідок завищення вказаних витрат, а також приписок обсягів переробленої сировини, Відповідачем незаконно були одержані асигнування за державною програмою та витрачено бюджетні кошти на загальну суму 327 441,10 грн.

Також ревізією встановлено нецільове витрачання бюджетних коштів за переплатою при здійсненні розрахунків із закупівлі паливно-мастильних матеріалів і постачання електричної енергії на загальну суму 52 654,35 грн.

Згідно з фінансовою звітністю Лозівського державного підприємства кормових домішок щодо наявності заборгованості з витрачання державних коштів у 2010 році не були відображені зазначені видатки, хоча фактично безпідставно були витрачені державні кошти на загальну суму 52 654,35 грн., чим також завдані збитки державі.

ДК «Укрветсанзавод» створений за постановою Кабміну України від 12.01.11р. №13, об'єднуючи державні підприємства - регіональні заводи з виробництва м'ясокостної муки та кормових домішок, підконтрольне у своїй діяльності Міністерству аграрної політики та продовольства України, є розпорядником бюджетних коштів, які виділялися за державною програмою Відповідачеві.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Прокурора є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про Прокуратуру» підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Частина 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

З врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", для настання відповідальності по відшкодуванню шкоди необхідна наявність складу правопорушення, а саме: шкоди; протиправна поведінка особи, що завдала шкоду; причинно-наслідковий зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою особи, що її спричинила; вина.

Згідно із п. 6 Роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994 р. № 02-5/215 для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. При цьому тягар доказування факту правопорушення, безпосередньо причинного зв'язку між правопорушенням та заподіянням шкоди і розміру відшкодування, полягає на позивача.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторони. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України). Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення шкоди у вигляді неодержаного прибутку, обґрунтувати її розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони. Необхідно довести, що протиправна діями бездіяльність заподіювана є причиною, а шкода, яка завдана особі - наслідком такої протиправної поведінки.

Разом з позовною заявою Прокурором було надано висновок експертного економічного дослідження № 477 складеного 26.01.2012 р., де зазначено, що в обсязі наданих на дослідження матеріалів та в рамках компетенції експерта-економіста, висновок фахівця - бухгалтера Скляр О.В. від 10.01.2012 щодо безпідставного отримання Лозівським державним підприємством кормових домішок бюджетних коштів та як наслідок їх використання не на цілі, визначені «Порядком використання бюджетних коштів на здійснення заходів запобігання розповсюдженню збудників інфекційних хвороб тварин», затвердженого Наказами Міністерства аграрної політики України та Міністерства фінансів України від 21 березня 2002 року №92/197 та від 10 лютого 2007 р. N80/177, за період: - вересень 2005 - серпень 2008 за умови внесення до Звітів про обсяг заготовленої сировини тваринного походження (додаток №2 до Порядку) недостовірних даних, підтверджується в сумі 715800,00грн.; - з 06.07.2010 по 30.09.2011, з урахуванням інформації Лозівського державного підприємства кормових домішок про те, що за період 2010-2011 pp. м'ясо-кісткове борошно не виготовлялось, підтверджується в сумі 456 050,99 грн.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено відсутності завищених витрат на заготівлю сировини вдаючись до приписок обсягів її переробки, що незаконно було одержано асигнування за державною програмою та витрачено бюджетні кошти на загальну суму 327 441,10 грн.

Відповідачем не доведено, що законно були одержані асигнування за державною програмою та витрачено бюджетні кошти на загальну суму 327 441,10 грн. на отримані у 2010-2011 роках від м'ясопереробних підприємств сировини (боєнські відходи) загальним обсягом 418,7 тон.

Також останнім не надано доказів, що ревізією встановлено цільове витрачання бюджетних коштів за переплатою при здійсненні розрахунків із закупівлі паливно-мастильних матеріалів і постачання електричної енергії на загальну суму 52 654,35 грн.

Відповідачем не надано фінансової звітності Лозівського державного підприємства кормових домішок щодо відсутності заборгованості з витрачання державних коштів у 2010 році, де було відображено зазначені видатки щодо фактичного витрачання державних коштів на загальну суму 52 654,35 грн.

Крім того останнім не підтверджено, що Акт № 117-15/164 від 21.10.2011 р. позапланової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Лозівського державного підприємства кормових домішок за період з 06.07.2010 по 29.08.2011 р. оскаржено у встановленому законом порядку.

Тобто суд вважає за доцільне зазначити, що Відповідачем не надано жодного доказу, не виконано вимог суду та не скористався своїми правами передбаченими статтею 22 ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 № 11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Враховуючи, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Лозівського державного підприємства кормових домішок (64662, Харківська область, Лозівський район, с. Катеринівка, код ЄДРПОУ 00686374, р/р 35231001001078, банк ГУДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) на користь Державного концерну «Укрветсанзавод» Міністерства аграрної політики та продовольства України (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, р/р.3119102700015, одержувач УДКСУ код 38053090, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011) суму збитків, завданих незаконним одержанням та витратами державних коштів на загальну суму 380 095, 45 грн.

Стягнути з Лозівського державного підприємства кормових домішок (64662, Харківська область, Лозівський район, с. Катеринівка, код ЄДРПОУ 00686374, р/р 35231001001078, банк ГУДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 7 601,91 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.10.2012 р.

Суддя Жигалкін І.П.