Рішення

від 17.11.2008 по справі 34/316

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/316

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  34/316

17.11.08

За позовомДержавного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Ресурси»

доМіністерства внутрішніх справ України

простягнення 5 027 352,53 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники:

від позивача –від відповідача –Пономарьов М.В. (довіреність б/н від 08.08.2008);Скригонюк І.В. (довіреність № 60/2008 від 05.09.2008).

СУТЬ СПОРУ:

У вересні 2008 року Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України «Ресурси»(далі –Підприємство) звернулося до господарського суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі –Міністерство) про стягнення заборгованості за договором доручення № 2/10-3/466 від 15.10.2004 (далі –Договір доручення), укладеного між Підприємством та Департаментом ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України (далі –Департамент), в сумі 5 027 352,53 грн., з яких: 4 295 438,58 грн. заборгованість за кредитом, 237 726,54 грн. заборгованість з компенсації комісійної винагороди банку; 444 489,63 грн. 3% річних; 49 697,78 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

- на виконання своїх зобов'язань за Договором доручення Підприємством було отримано кредит у розмірі 5 000 000 Євро у ВАТ «Укрексімбанк»;

- з метою одержання даного кредиту Підприємством було укладено з ВАТ АБ «Укргазбанк» договір про надання гарантії № 46 від 04.11.2004 (далі –Договір гарантії) на підставі якого ВАТ АБ «Укргазбанк»надав гарантію Відкритому акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України», за умовами якої ВАТ АБ «Укргазбанк»прийняв на себе зобов'язання відповідати за належне виконання Підприємством умов кредитної угоди. На підставі вказаного Договору гарантії Підприємство зобов'язано було сплатити Банку комісійну винагороду в сумі 184 000 грн.;

- у зв'язку із невиконанням Підприємством зазначених вище зобов'язань рішенням господарського суду було стягнуто з Підприємства на користь ВАТ АБ «Укргазбанк»202 504,53 грн.;

- крім того, у зв'язку із частковим виконанням ВАТ АБ «Укргазбанк»зобов'язань за гарантією перед ВАТ «Укрексімбанк»рішенням господарського суду з Підприємства було стягнуто на користь ВАТ АБ «Укргазбанк»5 023 450,77 грн.;

- Департамент свої зобов'язання за Договором доручення виконав не у повному обсязі, і станом на 06.05.2008 його заборгованість перед Підприємством склала 550 182,34 Євро;

- на вказану суму заборгованості, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), Підприємством Департаменту було нараховані за період з 25.11.2004 до 06.05.2008 3% річних у сумі 56 932,57 Євро.;

- внаслідок невиконання Департаментом своїх зобов'язань за Договором доручення, Підприємству були завдані збитки, які полягають у сумі сплачених за судовими рішеннями штрафних санкцій, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- також на підставі рішення суду з Підприємства стягнуто комісійну винагороду в сумі 237 726,54 грн.;

- згідно з наказом Міністерства від 01.05.2007 Департамент припинив своє існування як юридична особа у зв'язку із приєднанням до Міністерства;

- таким чином, оскільки зобов'язання за Договором доручення Департаментом не були виконані у встановлені строки, то обов'язок щодо виконання зазначених зобов'язань в порядку правонаступництва перейшов до Міністерства.

29.09.2008 позивач на підставі статті 22 Господарсько процесуального кодексу України (далі –ГПК України) подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 5 670 444,95 грн., з яких 4 295 438, 58 грн. основного боргу, 444 489,65 грн. 3% річних, 421 726,54 грн. збитків у формі несплаченої комісійної винагороди, 49 697,78 грн. інших збитків.

У ході проведення судового 29.10.2008 представник відповідача звертався до суду з клопотанням, відповідно до якого просив замінити його належним відповідачем, а саме –Департаментом.

Позивач проти даного клопотання заперечив.

Ухвалою суду від 29.10.2008 на підставі статті 24 ГПК України відмовлено у задоволенні клопотання про заміну відповідача, позаяк позивачем не надана згода на таку заміну.

Міністерство позов не визнало. Свої заперечення мотивувало тим, що Департамент на час розгляду справи не був виключений з Єдиного державного реєстру, а тому відповідно до частини 7 статті 59 Господарського кодексу України (далі –ГК України), частини 5 статті 111 ЦК України, статті 16, частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»є самостійною юридичною особою. Відтак, до часу виключення Департаменту з Єдиного державного реєстру, останній повинен відповідати за своїми зобов'язаннями самостійно.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

У судовому засіданні призначеному на 12.11.2008 оголошувалась перерва до 17.11.2008.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.2004 між Підприємством та Департаментом було укладено Договір доручення, згідно з пунктом 1.1 якого відповідно до своїх статутних задач, на виконання завдання Міністерства з отримання прибутку з метою покращення матеріально-технічного та іншого ресурсного забезпечення підрозділів МВС України Підприємство (Повірений) зобов'язується від імені і за рахунок Департаменту (Довірителя) здійснити часткову оплату четвертого етапу виконання Контракту від 25 лютого 2004 року № 3/134, укладеного між Довірителем та АТ «Фольксваген»(Німеччина), (надалі –Контракт). Розрахунки повинні бути проведені Повіреним відповідно до умов та строків розрахунків, вказаних у Контракті.

Для виконання взятих за цим Договором зобов'язань Повірений отримує кредит у розмірі 5 000 000 (п'ять мільйонів) Євро в банківській установі - ВАТ «Укрексімбанк»(пункт 1.2 Договору доручення).

Юридичні дії, здійснені Повіреним, створюють, змінюють та припиняють права і обов'язки Довірителя (пункт 1.2 Договору доручення).

Договір доручення вважається виконаним: Повіреним –з дати отримання грошових коштів стороною за Контрактом вказаною в пункті 1.1 Договору, Довірителем –з дати отримання Повіреним відшкодування витрат, вказаних в пункті 3.1.2 Договору (пункт 2.1.6 Договору доручення).

Пунктом 3.2.1 Договору доручення передбачено, що Довіритель зобов'язався відшкодувати витрати Повіреного, пов'язані з виконанням доручення, зокрема:

1) загальну суму кредиту - 5 000 000 (п'ять мільйонів) Євро;

2) витрати, пов'язані з перерахуванням коштів та комісійні винагороди банків за обслуговування, відповідно до існуючих тарифів;

2.1.) комісія за виконання розрахункових операцій з використанням S.W.I.F.T. за перерахування суми 5 000 000 Євро;

2.2) комісія за переказ платіжного доручення на перерахування суми 5 000 000 Євро;

3) витрати пов'язані з конвертацією гривні в Євро для погашення обов'язків Повіреного за кредитними договорами в іноземній валюті;

3.1) комісійна винагорода банку за придбання валюти - 0,3% від загальної суми, що купується;

3.2) обов'язковий збір в Державний Пенсійний Фонд України - 1,5% від загальної суми валюти, що купується.

Відповідно до пункту 4.1 Договору доручення Департамент відповідач взяв на себе зобов'язання зі сплати Підприємству всіх витрат, понесених у зв'язку з виконанням доручення (п.3.1.2), у терміни, визначені у кредитних угодах про надання кредитів, але не пізніше 25 листопада 2004 року, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Підприємства.

Пунктом 4.2 Договору доручення передбачено, що Довіритель здійснює розрахунки з Повіреним щодо відшкодування грошових коштів у національній валюті України відповідно до пункту 1 статті З Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 за курсом, що визначається на дату проведення розрахунків та з обов'язковим урахуванням документів, які підтверджують витрати, що понесе повірений.

Згідно з пунктом 5.1 Договору доручення у випадку порушення своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, визначену Договором та чинним в Україні законодавством.

На виконання зобов'язань за Договором доручення Підприємство уклало кредитну угоду №15104К45 від 25.10.2004 з ВАТ «Укрексімбанк»на суму 5 000 000,00 Євро, з урахуванням додаткової угоди №15104К45-1 від 01.11.2004.

Пунктом 3.9.1 кредитної угоди №15104К45 від 25.10.2004 передбачена необхідність надання на користь Підприємства гарантії на суму основного боргу та відсотків за кредитною угодою.

На виконання вказаного зобов'язання за кредитною угодою Підприємство уклало з ВАТ АБ «Укргазбанк»договір про надання гарантії № 46 від 04.11.2004.

Пунктом 6.1 зазначеного Договору гарантії встановлено, що у разі виконання зобов'язання перед бенефіциаром (ВАТ «Укрексімбанк») банк (ВАТ АБ «Укргазбанк») набуває право зворотної вимоги до клієнта (позивача) в розмірі виконаного зобов'язання. Клієнт зобов'язаний відшкодувати банку видатки, понесені в зв'язку з виконанням гарантії, протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідної вимоги банку.

У зв'язку з невиконанням Підприємством умов кредитної угоди щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним ВАТ АБ «Укргазбанк»сплатив на користь ВАТ «Укрексімбанк»4 754 530,98 грн. заборгованості за договором гарантії за кредитною угодою та пред'явив Підприємству вимогу про відшкодування понесених видатків.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.03.2006 у справі №18/41 за позовом ВАТ АБ «Укргазбанк»до Підприємства, за участі третьої особи –Департаменту, з Підприємства стягнуто на користь ВАТ АБ «Укргазбанк»4 754 530,98 грн. заборгованості за виконання відповідачем гарантії, 237 726,54 грн. заборгованості щодо сплати комісійної винагороди, 5 575,25 грн. пені, 25 500 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.11.2005 у справі №34/447-18/449 за позовом ВАТ АБ «Укргазбанк»до Підприємства з останнього стягнуто на користь ВАТ АБ «Укргазбанк»200 500,83 грн. заборгованості, що виникла за договором про надання гарантії № 46 від 04.11.2004, а також судові витрати.

Відповідно до частини 5 статті 35 ГПК України, факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2006 у справі №18/41 набрало законної сили 13.03.2006, рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2005 у справі №34/447-18/449 набрало законної сили 09.12.2005 та не були оскаржені до судів апеляційної чи касаційної інстанції.

Вказаними рішеннями встановлені факти виконання Підприємством своїх зобов'язань за Договором доручення, а тому, в силу статті 35 ГПК України вказані обставини не потребують додаткового доказування.

Натомість матеріалами справи не підтверджений факт належного виконання Департаментом зі свого боку своїх зобов'язань за Договором доручення.

Наявність заборгованості Департаменту перед Підприємством підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки розрахунків станом на 01.04.2007 на суму 550 182,34 Євро за Договором доручення.

Таким чином, заборгованість Департаменту перед Підприємством в сумі 550 182,34 Євро документально підтверджена та сторонами не оспорюється.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, Департамент у встановлені Договором доручення строки свого зобов'язання щодо своєчасного відшкодування Підприємству (Повіреному) витрат останнього, пов'язаних з виконанням доручення, не виконав.

Причиною виникнення спору у даній справі є різні підходи сторін до визначення зобов'язальної особи за Договором доручення після реорганізації Департаменту. Міністерство вважає, що до моменту виключення Департаменту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців за зобов'язаннями за Договором доручення повинен відповідати сам Департамент. Підприємство вважає, що за цими зобов'язаннями після підписання між Міністерством та Департаментом передавального акта повинно відповідати Міністерство.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до пункту 2 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.02.2007 №33 «Про реорганізацію підрозділів центрального апарату Міністерства»Департамент реорганізовано шляхом приєднання до Міністерства як юридичної особи.

Оголошення про реорганізацію Департаменту як юридичної особи опубліковано в газеті «Урядовий кур`єр»від 02.03.2007 за №40 (3453). Строк на заявлення вимог кредиторів встановлено в два місяці з дня публікації оголошення.

Станом на 01.04.2007 між Департаментом та Позивачем підписано акт звірки розрахунків на суму 550 182, 34 Євро, де за позивачем визнана дебіторська, а за Департаментом кредиторська заборгованість.

Як убачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, виданого станом на 22.10.2008, 10.04.2008 до вказаного реєстру було внесено рішення засновників (учасників) про припинення юридичної особи. Станом на дату видачі зазначеного Витягу Департамент ще не було виключено з Єдиного державного реєстру.

Згідно з листом Департаменту документального забезпечення та режиму МВС України №30990 від 10.10.2008 та додатками до нього Департамент знято з реєстрації в органах статистики, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування та державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва. На даний час процедурою реорганізації та виключення Департаменту з реєстру займається Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 59 ГК України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду. У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

Порядок припинення юридичної особи, яке відбувається, зокрема, внаслідок приєднання, передбачений статтею 107 ЦК України.

Так, згідно з частиною 2 статті 107 ЦК України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

На виконання вказаних вимог закону комісією з припинення Департаменту 06.06.2007 було складено Акт приймання-передачі основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, матеріалів, продуктів харчування, а також розрахунків з дебіторами та кредиторами по загальному, спеціальному фондах та окремому рахунку централізованого постачання Департаменту ресурсного забезпечення МВС України до МВС України, який за своєю природою є передавальним актом (далі –Передавальний акт). Зазначений Передавальний акт 20.06.2007 був затверджений Міністерством.

Відповідно до Передавального акта та додатка № 9 до нього (акт приймання-передачі дебіторської та кредиторської заборгованості, яка утворилася в результаті централізованого придбання товарно-матеріальних цінностей від 06.06.2007) Міністерство прийняло від Департаменту кредиторську заборгованість на суму 4 692 970,63 грн. (пункт 7 субрахунку 675 «Розрахунки з іншими кредиторами»по операціям централізованого придбання товарно-матеріальних цінностей Додатку №9 Акту), постачальником в Акті згідно з Договором доручення за Актом зазначено позивача.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є інші юридичні факти.

До таких юридичних фактів слід віднести і затвердження Міністерством Передавального акта.

Таким чином, на підставі аналізу вищевказаних норм права суд дійшов висновку про те, що після затвердження Міністерством Передавального акта до останнього перейшла уся кредиторська та дебіторська заборгованість Департаменту.

Суд також зауважує, що після підписання та затвердження Передавального акта Департамент перестав володіти будь-яким своїми майновими правами (майном), а отже був не в змозі виконати будь-які свої зобов'язання.

Відтак, суд визнає позовні вимоги пред'явлені до Міністерства як законні та обґрунтовані, і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з у рахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Суд дослідив обґрунтування позивача щодо нарахування 3% річних та вважає їх достатніми для задоволення в сумі 444 489,65 грн.

Частинами 1, 2, 3 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За правилами статті 611 ЦК України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.

Виходячи зі змісту статті 623 ЦК України збитки кредиторові відшкодовуються боржником у разі порушення ним зобов'язання.

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Збитками позивача є витрати, яких він зазнав внаслідок невідшкодування Департаментом затрат, які зробив позивач як повірений за Договором доручення, стягнутих з нього штрафних санкцій та судових витрат.

Як встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 02.03.2006 у справі №18/41, умови договору надання гарантії від 04.11.2004 №46 ВАТ АБ «Укргазбанк»виконані. Сума збитків позивача зі сплати комісійної винагороди за надання гарантії ВАТ АБ «Укргазбанк»за пунктом 5.1. договору про надання гарантії встановлена Господарським судом м. Києва у справі №18/41 та складає 184 000 грн.

Обов'язок зі сплати комісійної винагороди за виконання договору надання гарантії від 04.11.2004 №46 у розмірі 5% від фактично перерахованої суми на виконання пункту 5.2. договору про надання гарантії також встановлено Господарським судом м. Києва у справі №18/41 та складає 237 726,54 грн.

Рішеннями Господарського суду м. Києва від 02.03.2006 у справі №18/41 та від 29.11.2005 у справі №34/447-18/449, які набрали законної сили, з позивача зобов'язано стягнути 5 575,25 грн. та 16 382,83 грн. пені за порушення виконання зобов'язань за договором надання гарантії від 04.11.2004 №46, укладеного позивачем з ВАТ АБ «Укргазбанк», 25 500 грн. та 2 003,83 грн. державного мита та по 118 грн. по кожній справі витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судом встановлено, що зазначені суми відносяться до витрат, які позивач має зробити для виконання рішень Господарського суду м. Києва за справами №№34/447-18/449, 18/41 та є такими, що підлягають відшкодуванню в наслідок порушення виконання основного зобов'язання за Договором доручення.

Таким чином, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення збитків, як законні та обґрунтовані, і такими, що підлягають задоволенню.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ. вул. Богомольця, 10, МФО 820172 Державного казначейства України, ЄДРПОУ 00032684) на користь Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Ресурси»(03115, м. Київ, вул. Святошинська, 27, рах. № 260004351 в ВАТ АБ «Укргазбанк»м. Києва, МФО 320478, код ЄДРПОУ 31956497) 4 754 530 (чотири мільйони сімсот п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот тридцять) грн. 98 коп. основного боргу, 421 726 (чотириста двадцять одна тисяча сімсот двадцять шість) грн. 54 коп. заборгованості по сплаті комісійної винагороди, 49 697 (сорок дев'ять тисяч шістсот дев'яноста сім) грн. 78 коп. збитків, 444 489 (сорок чотири тисячі чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 65 коп. трьох відсотків річних, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. витрат по сплаті держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                 Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 12.12.2008