Постанова

від 27.11.2008 по справі 12/175/08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/175/08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 листопада 2008 р.                                                                                    № 12/175/08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,

суддівГоголь Т.Г.,

Швеця В.О.,

розглянувши у судовому засіданні касаційні подання і касаційну скаргу

Заступника прокурора Миколаївської областіКомунального підприємства Миколаївської міської ради "Миколаївські парки"

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду             від 05 серпня 2008 року

у справі№  12/175/08

господарського судуМиколаївської області

за позовомКомунального підприємства Миколаївської міської ради "Миколаївські парки"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Цунамі-Юг"

третя особаМиколаївська міська рада

пророзірвання договору оренди

                                   за участю представників сторін від:

скаржника: Івченко О.А. (посв. № 194, Генеральна прокуратура України),

позивача: Москаленко В.В. (дов. від 11.04.08),

відповідача: Маловацький О.В. (дов. від 27.03.08),

третьої особи: Ничипорчук А.Г. (дов. від 14.11.08),

                                 ВСТАНОВИВ:

У червні  2008 року  Комунальне підприємство Миколаївської міської ради звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ "Цунамі-Юг" про розірвання договору оренди, укладеного між сторонами 30.09.04 на підставі порушення відповідачем  зобов'язань по договору.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.05.08 (суддя Семенов А.К.) позовні вимоги задоволено. Рішення вмотивоване невиконанням відповідачем  умов договору оренди, зокрема умов щодо страхування орендованого майна протягом тижня після укладення договору що в силу статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є підставою для розірвання спірного договору.

Постановою Одеського апеляційного господарського  суду від 5 серпня 2008 року (колегією суддів у складі: Михайлова М.В. –головуючого, Тофана В.М., Журавльова О.О.) апеляційну скаргу ТОВ "Цунамі-Юг" задоволено, рішення господарського суду Миколаївської області від 26.05.08 скасовано, позовні вимоги задоволено. Посилаючись на положення статей 47, 48 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтю 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та Інструкцією з технічної інвентаризації зелених насаджень у містах та селищах міського типу України, апеляційний суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем п.п. 5.8, 5.8.1 спірного договору мало місце не з вини відповідача, а з причин, які від нього не залежали, у зв'язку з чим відсутні підстави для розірвання вказаного договору на  підставі статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Не погоджуючись з винесеною апеляційним судом постановою, КП "Миколаївські парки" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, а заступник прокурора Миколаївської області з касаційним поданням, в яких просять постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Касаційна скарга КП ММР "Миколаївські парки" вмотивована доводами щодо порушення апеляційним судом положень статті 48 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті  26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 50 Закону України "Про природно-заповідний фонд". Скаржник зазначив, що відповідач порушив одну з істотних умов договору оренди, а саме страхування об'єкта оренди, що є достатньою підставою для розірвання такого договору.

У внесених заступником прокурора касаційних поданнях (в порядку статті 107 ГПК України) йдеться про те, що прийнята апеляційним судом постанова не відповідає нормам матеріального та процесуального права і зачіпає інтереси держави, оскільки міський парк культури та відпочинку "Перемога" є об'єктом  природно-заповідного  фонду –парком-пам'яткою садово-паркового мистецтва  і охороняється як національне надбання. Скаржник вказує на порушення судом положень статті 39 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", статей 526, 611, 629 ЦК України.

На адресу Вищого господарського суду України від ТОВ "Цунамі-Юг" надійшов відзив на касаційну скаргу КП ММР "Миколаївські парки", в якому відповідач зазначив про законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим просив залишити її без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.           

Заслухавши доповідь судді Швеця В.О., представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги і касаційних подань, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга і касаційні подання не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.09.04 між Комунальним підприємством Миколаївської міської ради "Миколаївські парки" і ТОВ "Цунамі-Юг" укладено договір оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу  комунального підприємства "Миколаївські парки" –міський парк культури та відпочинку "Перемога" разом із спорудами і нежитловими приміщеннями, що знаходяться за адресою: м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграда, 2 (далі –Договір). Сторони передбачили, що зміни, доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін (п.10.3 договору). Згідно з пунктом 10.4 за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством. Пунктом 8.2 Договору встановлено, що сторони домовились, що орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору.

Відповідно до п. 5 Договору орендар прийняв на себе ряд зобов'язань, зокрема, забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки; своєчасно здійснювати капітальний та інші види ремонту орендованого майна; здійснювати догляд за насадженнями, включаючи санітарні рубки, рубки реконструкції та догляду з підсадкою дерев та чагарників замість загиблих, збереження композицій із дерев, чагарників і квітів, трав'янистих газонів; створювати умови для масового відпочинку населення; проводити освітньо-виховну роботу; протягом тижня після укладання цього договору, застрахувати орендоване майно не менше ніж на його балансову вартість на користь орендодавця в порядку, визначеному законодавством; не засмічувати територію парку.

Приймаючи рішення про відмову у позові, апеляційний суд вказав про відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для розірвання Договору оренди від 30.09.04. Суд зазначив, що в основу рішення місцевого суду покладено протоколи засідань робочих груп тимчасових і постійних комісій. В той же час, відповідно до  п.1, п.10 статті 47 Закону України  “Про місцеве самоврядування” постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету, за результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації”. Відповідно до статті 5 “Положення про підготовчі комісії та робочі групи, які створені постійними комісіями міської ради” за  результатами  роботи  підготовчі  комісії та робочі  групи приймають рекомендації  та  висновки,  пропозиції,  проекти рішень міської ради, які не носять нормативно-правового характеру, не містять ознак правового акта індивідуальної дії. Акти підготовчих комісій та робочих груп, які визначені в частині 1 цієї статті, носять рекомендаційний характер”. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що протоколи засідання тимчасової комісії № 1 від 13.11.07, № 2 від 21.05.07 та № 3 від 17.05.08 про результати огляду парку робочою групою, фототаблиці, на які позивач посилається в підтвердження своїх вимог є неналежними доказами, оскільки не дотримано процедури призначення цих комісій, а результати роботи вищезазначених комісій не носять нормативно-правового характеру і не містять ознак правового акту індивідуальної дії, носять рекомендаційний характер та підлягають обов'язковому розгляду сесією ради, яка приймає остаточне рішення.

Посилаючись на статті 13, 18, 24, 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", на п.5.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України апеляційний суд вказав, що відповідальними за збереження насаджень і належний догляд за ними є відповідач. Однак, позивач не довів чим саме відповідач порушив вищезазначені норми та не надав належних доказів порушення п.5.5 договору стосовно обов'язку орендаря здійснювати догляд за насадженнями, включаючи санітарні рубки, рубки реконструкції та догляду з підсадкою дерев та чагарників замість загиблих, збереження композицій із дерев, чагарників і квітів, трав'янистих газонів. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, що безпідставним є висновок стосовно погіршення стану насаджень, оскільки в справі відсутні дані про їх стан в минулому. В той же час колегія суддів бере до уваги, що в матеріалах справи наявний акт обстеження території парку Центральною СЕС (а.с. 137, т. 1), яким відповідачу запропоновано лише встановити додатково урни, пофарбувати сміттєві збірники, провести очистку вигребу туалету.

Апеляційний суд не погодився з висновком місцевого суду й про порушення відповідачем зобов'язань за Договором, передбачених п.п. 5.8.1 Договору, а саме -  протягом  тижня,  після  укладення  цього  договору не застрахував орендоване  майно, що є підставою для розірвання такого договору. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач  неодноразово звертався до страхових  компаній  на  предмет страхування  орендованого майна, проте останньому було відмовлено в силу того, що  земельна  ділянка  не  була  передана  йому  у  встановленому  законом  порядку. Лише  після  набрання  чинності постанови Одеського  апеляційного  господарського  суду від 08.04.08 по справі № 17/25/08, 10 квітня 2008 року відповідачем був  укладений договір страхування 10/04-01. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що невиконання вказаних  пунктів  договору  оренди  про  страхування  орендованого  майна  мало  місце  не  з  вини  відповідача,  а  з  причин,  які  від  нього  не  залежали, зазначивши про те, що договір страхування орендованого майна був укладений одразу після отримання у встановленому законом порядку земельної ділянки та до звернення позивача до суду з даним позовом.

У відповідності до статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На  вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частиною першою статті 614 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Оскільки, як зазначалось вище, ТОВ "Цунамі-Юг" вживало всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання п. 5.8.1 Договору від 30.09.04, а порушення вказаних пунктів договору відбувалось за відсутності вини відповідача, з урахуванням положень статті 614 Цивільного кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного суду щодо неможливості покладання на ТОВ "Цунамі-Юг" відповідальності у вигляді розірвання спірного Договору оренди.

Статтею 33 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі статтею 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що при розгляді справи суд апеляційної інстанцій вірно визнав безпідставними вимоги позивача про  розірвання договору оренди від 30.09.04, посилаючись на відсутність правових підстав для розірвання такого договору в розумінні статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Судова колегія погоджується й з висновками апеляційного суду про те, що наявні в матеріалах справи протоколи робочих груп тимчасових і постійних комісій не можуть вважатись належними та допустимими доказами в силу того, що останні не є правовими актами індивідуальної дії, не носять нормативно-правового характеру, мають рекомендаційний характер і підлягають обов'язковому розгляду сесією ради, яка приймає остаточне рішення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду,  існує певна невідповідність в мотивувальній і резолютивній її частинах, зокрема, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд в резолютивній частині постанови зробив описку, якою позов задовольнив. Проте, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що зазначене не вплинуло на правильність вирішення спору по суті.

          З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції  приходить до висновку, що суд виконав всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, тому підстави для скасування постанови апеляційного господарського суду відсутні.

Щодо доводів касаційної скарги і касаційних подань, то вони не спростовують вказаного висновку суду, та пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні подання Заступника прокурора Миколаївської області  і касаційну скаргу Комунального підприємства Миколаївської міської ради "Миколаївські парки" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05 серпня 2008 року у справі                         № 12/175/08 - без змін.

Головуючий суддя:                                                                 Т. Добролюбова  

                                                                                                   Т. Гоголь

Судді:   

                                                                           В. Швець