Ухвала

від 25.09.2012 по справі 2а-16504/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16504/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О., Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 квітня 2012 року у задоволенні позову суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що при проведенні виїзної позапланової перевірки була порушена законодавчо встановлена процедура проведення такої перевірки, а тому її результат є необ'єктивним та упередженим. Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано порушення при нарахуванні податку з доходів фізичних осіб, оскільки податковим органом для обчислення суми валового доходу взято не суму виручки, а суму коштів, що були інкасовані з пунктів обміну валют, а також відсутні будь-які розрахунки з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком позивача та підтверджують наявність порушень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процессу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 04 квітня 2011 року, наказу ДПА у м.Києві №283 від 28 квітня 2011 року, наказу ДПІ у Солом'янському районі м.Києва №1703 від 29 квітня 2011 року, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна перевірка суб'єкта господарювання фізичної особи ОСОБА_2 з питань дотримання платником податків вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 19 травня 2011 року №5964/17-4-2447612204, в якому встановлено порушення позивачем пп.«а»п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки не задекларовано валовий дохід за 2009 рік, що тягне за собою сплату податку з доходів фізичних осіб на суму 11997497,11 грн. (п.3.1 акту); п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки розрахункові операції не проведені через зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій, на загальну суму 106644418,78 грн. (п.3.7 акту); п.п.1, 2, 3 ст.5 , п.п.1, 2, 3, 4 ст.6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», гл.гл.1, 2, 4 постанови Правління НБУ «Про затвердження інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України та змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України»від 12 грудня 2002 року №502 внаслідок здійснення підприємницької діяльності з обміну іноземної валюти в пунктах обміну валюти (п.2.7.1 акту); ст.ст.2, 3, 4 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»внаслідок здійснення підприємницької діяльності з обміну іноземної валюти в пунктах обміну валюти без придбання та сплати торгових патентів на право проведення діяльності з обміну готівкових валютних цінностей (п.3.8 акту).

На підставі акту від 19 травня 2011 року №5964/17-4-2447612204 ДПІ у Солом'янському районі м.Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 09 червня 2011 року №0001201704, яким за порушення пп.«а»п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.ст.13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 11997497,11 грн.

Позивачем вищезазначене податкове повідомлення-рішення від 09 червня 2011 року №0001201704 оскаржено до ДПА у м.Києві, однак рішенням від 12 серпня 2011 року №1198/Г/25-214 ДПА у м.Києві податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача -без задоволення.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 09 червня 2011 року №0001201704, яким платнику податків збільшено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 11997497,11 грн., відповідає вимогам чинного законодавства. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав:

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальну перевірку визначено як перевірку, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із ст.81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому ст.79 цього Кодексу (п.78.5 ст.78 Податкового кодексу України).

Разом з тим, відповідно до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 04 квітня 2011 року та постановою слідчого СВ Шевченківського РВ ГУ МВС України в м.Києві від 02 квітня 2011 року призначена позапланова ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 06 травня 2009 року по 24 листопада 2009 року, а саме пунктів обміну валют, розташованих за відповідними адресами.

Наказом в.о.начальника ДПІ у Солом'янському районі м.Києва №1703 від 29 квітня 2011 року на підставі наказу ДПА у м.Києві від 28 квітня 2011 року №283, пп.75.2.1 п.75.2 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України призначено проведення позапланової документальної виїзної перевірки суб'єкта господарювання -фізичної особи ОСОБА_2 з 06 травня 2011 року тривалістю 5 робочих днів.

Повідомлення про проведення позапланової виїзної перевірки від 29 квітня 2011 року №177/г/17-425 із зазначенням перевіряємого періоду та переліком документів, які необхідно надати до перевірки, та копію наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначені підстави проведення такої перевірки, дата її початку (06 квітня 2011 року) та дата закінчення (13 травня 2011 року), направлені відповідачем за зареєстрованим місцезнаходженням позивача, що підтверджується копією фіскального чеку УДППЗ «Укрпошта»від 29 квітня 2011 року.

Враховуючи, що позивач 06 травня 2011 року до ДПІ у Солом'янському районі м.Києва не з'явилась, відповідачем 06 травня 2011 року за допомогою кур'єрської служби доставки ТОВ «К.С.Д.-Київ»згідно квитанції №3515105 від 06 травня 2011 року відправлені направлення на перевірку за зареєстрованим місцезнаходженням позивача, однак, доставка не здійснена за відсутності отримувача, що підтверджується листом кур'єрської служби доставки від 12 травня 2011 року.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що наказ на проведення перевірки, повідомлення про проведення перевірки та направлення на перевірку відповідачем направлялись за податковою адресою позивача згідно п.45.1 ст.45 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Разом з тим, згідно п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом на результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Враховуючи, що позивачем 10 травня 2011 року було отримано наказ про проведення перевірки та повідомлення про проведення перевірки, перевірка проводилась в період з 06 травня 2011 року по 13 травня 2011 року, за наслідками якої складено акт №5964/17-4-2447612204 від 19 травня 2011 року, позивач не була позбавлена права надати документи, зазначені відповідачем в направленні на перевірку, для врахування їх під час перевірки та прийняття рішення. Крім того, такі документи не були надані до податкового органу і після закінчення перевірки до прийняття податкового повідомлення-рішення №0001201704 від 09 червня 2011 року, що в силу п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України свідчить про відсутність на час складення податкової звітності документів, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевірений період позивач перебувала на загальній системі оподаткування та являлась платником податку з доходів фізичних осіб.

В ході перевірки встановлено, що в період з 06 травня 2009 року по 24 листопада 2009 року позивач здійснювала валютно-обмінні операції в пунктах обміну валют. Відповідно до листа ГУБОЗ МВС України від 25 листопада 2009 року №9/14-11949 до перевірки були надані журнали використання реєстраторів розрахункових операцій ТОВ «Аліса-Трейд», в які вклеєні фіскальні звіти позивача щодо проведення операцій з обміну валют з 06 травня 2009 року по 24 листопада 2009 року.

При проведенні перевірки було виявлено розбіжності між задекларованим позивачем доходом та даними, отриманими в ходів перевірки, що, на думку податкового органу, свідчить про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 11997497,11 грн.

Відповідно до пп.«б»п.2 ст.6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України, мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб-резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам-резидентам. Згідно п.3 ст.5 вищезгаданого Декрету уповноважені банки та інші фінансові установи, національний оператор поштового зв'язку, що одержали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами-резидентами.

Згідно положень Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління Національного банку України 12 грудня 2002 року №502, агент - юридична особа-резидент, що внесена до Державного реєстру фінансових установ, або юридична особа, що не є фінансовою установою, яка має право надавати фінансові послуги з обміну валют у порядку, установленому законодавством України, та яка уклала агентський договір з банком згідно із законодавством України про здійснення від імені банку та за рахунок коштів банку валютно-обмінних операцій з іноземною валютою через пункти обміну іноземної валюти; пункт обміну іноземної валюти -це структурна одиниця, яка відкривається банком (фінансовою установою), у тому числі на підставі агентських договорів з юридичними особами-резидентами, а також національним оператором поштового зв'язку, де здійснюються валютно-обмінні операції для фізичних осіб-резидентів і нерезидентів з дотриманням вимог цієї Інструкції та інших нормативно-правових актів Національного банку України.

Під час проведення перевірки угоди з уповноваженим банком чи іншою фінансовою установою надані не були. У відповідь на листи від 31 серпня 2009 року №6320/9/17-424 та від 30 вересня 2009 року № 23368/9/17-424 щодо перевірки інформації про наявність дозвільних документів на зайняття позивачем даним видом діяльності, Національний банк України листом від 28 вересня 2009 року повідомив, що позивач здійснює свою діяльність без наявності необхідних документів, передбачених гл.4 Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління Національного банку України 12 грудня 2002 року №502, що свідчить про порушення позивачем п.п.1-3 ст.5, п.п.1-4 ст.6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»та здійснення діяльності без дотримання вищенаведених вимог законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, до перевірки не надано книгу обліку доходів та витрат, виписки банку за перевіряємий період, квитанції та звіти про здійснення валютно-обмінних операцій, розрахункові документи тощо. Листом ГУБОЗ МВС України від 25 листопада 2009 року №9/14-11949 до перевірки надані журнали використання реєстраторів розрахункових операцій, зареєстровані ДПІ у Святошинському районі м.Києва на ТОВ «Аліса-Трейд», в які вклеєні фіскальні звіти позивача щодо проведених операцій по обміну валюти з 06 травня 2009 року по 24 листопада 2009 року, в яких зазначена сума інкасації пунктів обміну валюти на кінець кожного робочого дня. Згідно інкасації встановлено валовий дохід за період з 06 травня 2009 року по 24 листопада 2009 року на загальну суму 106644418,78 грн. (перерахованого в національну валюту згідно курсу купівлі іноземної валюти, зазначеного в фіскальних звітах позивача на дату купівлі валюти), а також встановлено заниження валового доходу на загальну суму 105804786,37 грн., яка не була включена до показників валового доходу позивача згідно уточнюючої декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2009 року, яка подана до відповідача 11 травня 2011 року.

Згідно ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Як вбачається з додатку №1 до акту перевірки, валові витрати позивача розраховані згідно додатку №6 до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом ГДПІ України 21 квітня 1993 року №12.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 09 червня 2011 року №0001201704, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 11997497,11 грн., відповідає вимогам чинного законодавства та прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Доводи апелянта щодо безпідставного включення відповідачем до складу виручки суми інкасації без врахування авансу та підкріплення судом оцінюються критично, оскільки в силу п.4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, затвердженого наказом ДПА України 12 лютого 2004 року №87, аванс, підкріплення та інкасація цінностей повинні реєструватись через реєстратор розрахункових операцій з використанням відповідних службових операцій безпосередньо після отримання (передання) цінностей. Однак, всупереч ст.71 КАС України до матеріалів справи не надані належні та допустимі докази щодо реєстрації через реєстратор розрахункових операцій внесення авансу та підкріплення, а тому відсутні підстави для їх врахування під час обрахунку валового доходу позивача.

Крім того, згідно ст.52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яке належатиме їй при поділі цього майна. Таким чином, законодавцем не розмежовується майно фізичної особи та фізичної особи-підприємця, а тому грошові кошти, які надані ОСОБА_2 в якості поворотної фінансової допомоги фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, не можуть впливати на формування валових витрат, а також не враховуватись в складі валового доходу.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_2 -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 квітня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 02 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.