Постанова

від 16.12.2008 по справі 39/95-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

39/95-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 грудня 2008 р.                                                                                    № 39/95-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. –головуючогоВолковицької Н.О. Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачаХмелевського Д.О. дов. від 01.09.2008 року

відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

прокурораІвченко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання Заступника прокурора Дніпропетровської області

на рішеннявід 26.02.2008 року господарського суду Дніпропетровської області

у справі№ 39/95-08 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО - ЕСТЕЙТ"

доДніпропетровської міської ради

про визнання права власності на самовільно збудоване майно

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО - ЕСТЕЙТ" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання права власності на нерухоме майно: в літ.А-2 на першому поверсі нежитлові приміщення №4 поз. 1-6 (всього по 1-му поверху приміщення №4 поз. 1-6 літ.А-2,А-1,А'-1 загальна площа приміщень 147,6, основна 101,1 кв.м, допоміжна 46,5 кв.м), в літ.А-2 в підвалі нежитлові приміщення КІП (всього по підвалу загальна площа 198,0 кв.м). Всього по приміщенню № І-ІП і приміщенню №4 поз. 1-6 загальна площа 345,6 кв.м, основна 101,1 кв.м, допоміжна 244,5 кв.м. Прибудова літ.А1п-1 площею 14,3 кв.м, прибудова А1 -1 площею 38,0 кв.м, ґанок літ. а8 площею 1,5 кв.м., що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 102, без додаткових актів вводу в експлуатацію.

Позовні вимоги, обґрунтовані посиланням на приписи статті 376 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване майно.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2008 року визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО - ЕСТЕЙТ" на нерухоме майно: в літ.А-2 на першому поверсі нежитлові приміщення №4 поз. 1-6 (всього по 1-му поверху приміщення №4 поз. 1-6 літ.А-2, А-1, А'-1 загальна площа приміщень 147,6, основна 101,1 кв.м, допоміжна 46,5 кв.м), в літ.А-2 в підвалі нежитлові приміщення КІП (всього по підвалу загальна площа 198,0 кв.м). Всього по приміщенню № І-ІП і приміщенню №4 поз. 1-6 загальна площа 345,6 кв.м, основна 101,1 кв.м, допоміжна 244,5 кв.м. Прибудова літ.А111 -1 площею 14,3 кв.м, прибудова А1 -1 площею 38,0 кв.м, ґанок літ. а8 площею 1,5 кв.м., що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 102, без додаткових актів вводу в експлуатацію.

Заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Вищого господарського суду України  із касаційним поданням, в якому просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2008 року з огляду на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається на те, що судом не було досліджено питання щодо наявності у позивача, у розумінні статті 377 Цивільного кодексу України  та статті 120 Земельного кодексу України права користування, розпорядження земельною ділянкою, на якій знаходиться спірне майно.

Також, прокурор звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази, які відповідно статей 125, 126 Земельного кодексу України підтверджують право власності позивача на користування земельною ділянкою.

Заслухавши суддю –доповідача та присутнього у судовому засіданні представника позивача та прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору уданому випадку є визнання права власності на самочинно збудоване майно.

Під час розгляду справи господарським судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 07.12.2007 року позивачеві на праві власності належать нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 102.

В ході експлуатації нежитлового приміщення позивачем були переобладнанні та збудовані наступні об'єкти нерухомого майна: в літ.А-2 у підвалі приміщення і; літ. А'-і, АІП-1 приміщення 4 поз.4,6, літ. А111-1 приміщення 4 поз.5; літ.А-2 приміщення 4 поз.2.

Збільшено площу спірного приміщення №4 поз.4-6 на 22,0 кв.м. за рахунок приєднання частини приміщення №3 до приміщення №4. В літ.А-2 у підвалі записані приміщення 1-1,1-4 загальною площею 13,9 кв.м. Побудовано самовільно частково літ. А111-1 та ґанок літ. а8 (інвентаризаційна справа №.7410).

Також судом встановлено, що проведення позивачем робіт із перепланування та добудови спірного об'єкта нерухомості, здійснювалося без відповідного дозволу на будівництво, що є порушенням статті 24 Закону України "Про планування та забудову території" та відповідно самочинним будівництвом.

Згідно наданого до матеріалів справи технічного висновку 2008 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженеринг-Правопроект" (Міністерства Регіонального розвитку та будівництва України, серія AB № 316949) обстежені нежитлові приміщення відповідають будівельним та технічним нормам.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд виходив із того, що відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Але, при цьому, судом не зазначено будь –яких доказів, на підставі яких можна зробити висновок, що позивачу надавалась земельна ділянка взагалі, а тим більше під уже збудоване нерухоме майно, що є суттєвими для вирішення даного спору по суті.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом при розгляді справи та прийнятті судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2008 року у справі № 39/95-08 господарського суду Дніпропетровської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Касаційне подання Заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.

Головуючий суддя                                        Т. Дроботова

С у д д і          Н. Волковицька

Л. Рогач