Рішення

від 03.10.2012 по справі 0555/189/2012

ЯСИНУВАТСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №0555/189/2012

Номер провадження2/0555/189/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Гаврилюка О.І.,

при секретарі Шпаковській Ю.В.,

за участю позивачів ОСОБА_1,ОСОБА_2,

представників відповідачів Петракової Т.І., Сапешко Н.Г., Яковлєва А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Управління виробничо-технологічної комплектації», Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька будівельно-монтажна компанія», третя особа ОСОБА_7, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2011 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду зі вказаним вище позовом. В обґрунтування позову позивачі посилались на те, що 19 серпня 2011 року належний позивачам автомобіль «HUNDAU SONATA» номерний знак НОМЕР_5 перебував на території Дочірнього підприємства «Управління виробничо-технологічної комплектації» (далі - ДП «УВТК») в м. Ясинувата Донецької області. При виконанні робіт баштовим краном під керуванням машиніста ОСОБА_7, яка перебувала у трудових відносинах з відповідачем та під час виконання нею своїх трудових обов'язків, остання не впоралася з керуванням крана та в результаті чого, грейфером крану, що зірвався був пошкоджений автомобіль позивачів та заподіяна матеріальна шкода у розмірі 57 106,46 грн. У зв?язку з тим, що був істотно пошкоджений вищевказаний автомобіль позивачів, який до теперішнього часу не відновлено та відповідачами не приймаються заходи до його ремонту, їх родина втратила спокій, відчуває постійний дискомфорт. Також порушено звичайний життєвий уклад позивачів, що потребує додаткових зусиль для його нормалізації. За таких обставин позивачі оцінюють моральну шкоду у 50 000 грн. Тому просять позов задовольнити.

В судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали і просили суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача ДП «УВТК» позов не визнали в зв'язку з тим, що під час роботи крану з перестановки грейферу до зварювального цеху відбулось коротке замикання електроніки крану на кілька секунд, в зв'язку з відключенням чи перепадом напруги електропостачання, після чого грейфер коливаючись на тросі вдарився об стіну будівлі, від якої відлетів та зачепив автомобіль позивачів. Також, пояснили, що позивач залишив свій автомобіль в зоні роботи крану, майже напроти оголошення про заборону паркування автомобілів. Вказували на те, що в діях ОСОБА_7 відсутня неправомірна поведінка, оскільки вона належним чином виконувала свої обов'язки, а випадок стався у зв'язку з коротким замиканням, збою в роботі крану, або сильного вітру, що не залежить від її дій, тому події підпадають під непереборну силу. Крім того, висновок експертного автотоварознавського дослідження від 23.08.2011 р. не є належним доказом розміру матеріальної шкоди. Позивачами не доведена вина відповідача, не обґрунтована моральна шкода, тому в позові слід відмовити. Пізніше повідомили, що на момент падіння кран був в орендному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька будівельно-монтажна компанія», тому це підприємство і є належним відвідачем, а ДП «УВТК» не може бути відповідачем по справі.

До участі у справі в якості співвідповідача залучене Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецька будівельно-монтажна компанія» (далі - ТОВ «ДБМК»).

Представник співвідповідача ТОВ «ДБМК» позов не визнав в зв'язку з тим, що випадок стався у зв'язку з коротким замиканням, збою у роботі крану, тому підприємство не повинно відповідати за шкоду.

Третя особа ОСОБА_7 позов не визнала та пояснила, що при виконанні нею робіт баштовим краном, при переміщенні грейфера відбулась перенапруга електроенергії, від чого кран зупинився, грейфер почало розкачувати, він пішов юзом. Вона злякалась, у разі чого кран вийшов з під її керування, який вона не змогла зупинити, у результаті чого був пошкоджений автомобіль. Розташування автомобілів, в тому числі і позивача, їй не заважало, оскільки вона не збиралась там працювати. Коли у зоні роботи крану знаходились люди, автомобілі, то роботи крану не починались взагалі. Винних у цій ситуації немає і бути не може в силу непередбаченості даної ситуації.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги позивачів обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належить легковий автомобіль «HUNDAU SONATA» номерний знак НОМЕР_5, який зареєстровано на останнього.

19 серпня 2011 року вищевказаний автомобіль перебував на території ДП «УВТК» в м. Ясинувата Донецької області в зв'язку з тим, що між підприємством і позивачами існувала багаторічна усна домовленість про оренду місць для стоянки вантажних автомобілів. Ця обставина не спростована сторонами по справі.

Також встановлено, що 19 серпня 2011 року належний позивачам автомобіль «HUNDAU SONATA» номерний знак НОМЕР_5 було пошкоджено грейфером баштового крану, що зірвався, яким керувала ОСОБА_7 під час виконання нею своїх трудових обов'язків у ДП «УВТК», яка не впоралася з його керуванням. Внаслідок чого, автомобіль позивачів отримав суттєві механічні ушкодження та позивачам заподіяна матеріальна шкода у розмірі 57 106,46 грн.

Згідно наказу № 01/06-01 від 01 червня 2010 року (л.д.69) ОСОБА_7 прийнята на роботу до ДП «УВТК», на посаду машиніста баштового крану. 19 серпня 2011 р. третя особа ОСОБА_7 перебувала з відповідачем в трудових відносинах.

Наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 175 від 14.11.1995 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 листопада 1995 р. за N 425/961 «Про затвердження Типової інструкції з безпечного ведення робіт для кранівників (машиністів) баштових кранів» (із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду N 232 від 01.10.2007) передбачено, що навчений і атестований кранівник повинен:

п.1.11.2. Знати будову крана, будову і призначення його механізмів та приладів безпеки;

п.1.11.3. Володіти навичками, необхідними для керування механізмами крана та догляду за ними;

п.1.11.7. Знати фактори, що впливають на стійкість крана, та причини втрати стійкості; п.1.11.8. Уміти визначати придатність до роботи канатів, знімних вантажозахоплювальних пристроїв (стропів, траверс, захватів тощо) і тари;

п.1.11.9. Знати правила безпечного переміщення вантажів кранами;

п.2.7. Після огляду, перед пуском крана в роботу, кранівник зобов'язаний випробувати на холостому ходу всі механізми крана й перевірити при цьому справність дії:

2.7.1. Механізмів крана та електричної апаратури.

2.7.3. Гальм.

2.7.4. Показника вильоту стріли.

П.3. Обов'язки кранівника під час роботи крана

П. 3.4. При раптовому припиненні постачання струму або зупиненні крана з інших причин кранівник повинен поставити штурвал або рукоятки контролерів у нульове положення і вимкнути рубильник у кабіні.

Якщо у цьому випадку вантаж залишився у піднятому положенні, кранівник зобов'язаний за допомогою стропальника або іншого працівника викликати працівника, відповідального за безпечне проведення робіт вантажопідіймальними кранами, і в її присутності опустити вантаж шляхом ручного розгальмовування. При цьому, до приходу вказаної особи, кранівник повинен вжити заходів до недопущення проходження людей під піднятим вантажем.

П.3.14. Не дозволяється здійснювати підіймання, опускання та переміщення вантажів при перебуванні людей під вантажем; у тих випадках, коли, виходячи з виробничих умов, переміщення вантажу над людьми є неминучим, воно може бути допущене лише на підставі письмового дозволу керівництва підприємства, виданого кранівнику, і після вжиття керівництвом необхідних заходів безпеки і ознайомлення з ними кранівників, стропальників та працівників, відповідальних за безпечне проведення робіт вантажопідіймальними кранами.

П.3.15.12. При підійманні та опусканні вантажу, що знаходиться поблизу стіни, колони, штабеля, залізничного вагону, автомашини, верстата або іншого устаткування кранівник повинен попередньо пересвідчитися у відсутності стропальників або інших людей між вантажем, що підіймається, та вказаними частинами будинку, транспортними засобами, обладнанням, а також у неможливості черкання стрілою або вантажем, що підіймається, за стіни, колони, вагони тощо.

Згідно наказу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничного нагляду № 132 от 18.06.2007 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 2007 р. за N 784/14051 «Про затвердження Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів»:

П. 7.5.27. Для безпечного виконання робіт з підіймання і переміщення вантажів вантажопідіймальними кранами і машинами необхідно дотримуватися таких вимог:

1) на місці проведення робіт, а також на вантажопідіймальних кранах і машинах не повинні знаходитись особи, які не мають прямого відношення до роботи, що виконується;

9) під час підіймання, переміщення та опускання вантажу, установленого поблизу стіни, колони, штабеля, залізничного вагона, верстата тощо, не повинні перебувати люди (у тому числі й працівники, що проводять зачіплювання вантажу) між вантажем, що підіймається, і зазначеними частинами споруди або обладнанням;

10) підіймання, переміщування і опускання вантажу не повинно здійснюватись, якщо під ним знаходяться люди.

16) не дозволяється перебування людей і проведення будь-яких робіт у зоні дії магнітних і грейферних кранів.

Враховуючи викладене, а також пояснення представника відповідача та третьої особи стосовного того, що коли у зоні роботи крану знаходяться люди, автотранспорт, які не повязані з діяльністю підприємства, то роботи крану взагалі не розпочинались, що суд згідно ч.1 ст.61 ЦПК України визнає ці обставини визнані сторонами, які не підлягають доказуванню, оскільки вони відповідачем та третьою особою визнані, а тому суд приходить до висновку, що саме з вини третьої особи ОСОБА_7, яка с метою безпечного виконання робіт крану не повинна була починати роботи, коли у зоні роботи крану знаходився автомобіль позивачів, який не пов?язаний із діяльністю підприємства, і заподіяна матеріальна шкода позивачам у розмірі 57 106,46 гривень.

Згідно висновку № 502/08 експертного автотоварознавчого дослідження вартість матеріального збитку, заподіяного власникові автомобіля «HUNDAU SONATA» становить 57 106,46 гривень. За складання експертного автотоварознавчого дослідження позивачами сплачено 800 гривень, що підтверджується відповідною квитанцією № 361 від 19.08.2011 р.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що вказаний висновок не є належним доказом розміру матеріальної шкоди, оскільки згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, згідно ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Крім того, в судовому засіданні був допитаний експерт ОСОБА_10, який має вищу освіту за кваліфікацією судового експерта, з стажем експертної роботи з 1995 року, який судом був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання. ОСОБА_10 підтвердив обставини, викладені у висновку № 502/08 експертного автотоварознавчого дослідження стосовно вартості матеріального збитку, заподіяного власникові автомобіля «HUNDAU SONATA», яка становить 57 106,46 гривень, а також, що за складання висновку йому позивачами було сплачено 800 гривень.

Таким чином, вартість та об'єм ремонтних робіт і матеріалів підтверджується експертним дослідженням, що відповідно до ст. 57 ЦПК України є доказом у справі.

Згідно зі ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом , іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Враховуючи те, що третя особа ОСОБА_7 перебувала з відповідачем в трудових відносинах та завдала шкоду позивачам під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків, тому саме підприємство повинно нести цивільно-правову відповідальність по відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобілю.

Тому з відповідача Дочірнього підприємства «Управління виробничо-технологічної комплектації» на користь позивачів підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 57 106,46 гривень, а також 800 гривень за складання експертного автотоварознавчого дослідження, а всього 57 906, 46 гривень.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пояснення відповідача, співвідповідача, третьої особи стосовно того, що шкода позивачам була завдана внаслідок короткого замикання в крані не мають правового значення по суті заявлених вимог, оскільки даний факт у судовому засіданні не встановлено та сторонами не доведено.

Крім того, згідно п.п.1.1, 1.2.,1.3 акту № 0418/кр від 10 жовтня 2011 року технічного огляду баштового крану КБ-308А, зав. № НОМЕР_4, 1994 року випуску - механізми, електрообладнання, прилади безпеки, гальма, апарати управління знаходяться в справному стані, відповідають заводському виконанню і вимогам НПАОП 0.00-1.01.-07.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_11 пояснив у судовому засіданні, що баштовий кран відключився з-за перепадів електропостачання, тому як на час пригоди він знаходився у своєму кабінеті і працював за комп'ютером, який несподівано вимкнувся. Після чого вийшов на вулицю і побачив вже пошкоджений автомобіль.

Суд критично ставиться до пояснень свідка ОСОБА_11 оскільки згідно довідки від 20.03.2012 р. за № 789, виданої Ясинуватським РЕМ вбачається, що ДП «УВТК» (база УВТК) є споживачем електричної енергії від мереж ПАТ «Донецькобленерго» (Ясинуватського РЕМ). Згідно даних оперативного журналу Ясинуватського РЕМ від 19.08.2011 р. планового або аварійного відключення електропостачання вказаного об'єкту не проводилося. Претензій з боку споживача на якість електроенергії, що постачалась не надходило.

З огляду на наведене, доводи представника відповідача, представника співвідповідача, третьої особи, щодо недоведеності вини третьої особи у заподіяні матеріальної шкоди та її розміру не заслуговують на увагу.

Крім того, в матеріалах справи знаходиться договір оренди № 15/08-1А будівельного обладнення від 15.08.2011 г., згідно якого Дочірнє підприємство «Управління виробничо-технологічної комплектації» передало у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Донецька будівельно-монтажна компанія» баштовий кран КБ-308А, заводський номер НОМЕР_4, з особою, що має право на керування технікою строком на три місяці.

Згідно податкової накладної № 166 від 20.08.2011 р., акту № У-00000031 здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунку-фактури № 200811 от 20.08.2011 р. краном були виконані роботи на суму 26 грн. 88 коп.

Згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за період з січня по грудень 2011 року, та Додатку № 5 до податкових декларацій відповідачем не вказані в податкових зобов?язаннях отримання прибутку від співвідповідача від оренди крану в розмірі 26 грн.88 коп.

Статтею 1 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. № 1576 передбачено, що господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

А статтею 15 цього Закону передбачено, що прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Згідно техничних характеристик крану, він має електричний тип приводу, т.б. працює від електропостачання. Таким чином, з суми 26 грн.88 коп. необхідно відняти матеріальні витрати підприємства по амортизації крану, прирівняні до них витрати і витрати на оплату праці працівника машініста крану. З огляду на наведене відповідач не тільки не отримав прибутку від оренди крану, а й поніс збитки, що суперичить меті створення господарського товариства.

Крім того, представник співвідповідача пояснив, що 20.08.2011 р. договір оренди був розірвано.

Також суд вважає, що в даному випадку має місце не правочин в конкретному значенні цього поняття, а його імітація, тому що його сторони не мали на увазі та не бажали наступлення правових наслідків.

З урахуванням обставин справи та отриманих доказів, суд не приймає вищевказаний договір оренди до уваги, оскільки в даному випадку краном керувала ОСОБА_7, яка знаходиться у трудових відносинах з ДП «УВТК», а не з ТОВ «ДБМК», та про даний договір їй відомо не було, що є неприпустимим. Крім того, відповідачем взагалі не надано доказів стосовно реєстрації договору у податковому органі. Тому суд на підставі ст.59 ЦПК України не приймає до уваги договір оренди № 15/08-1А будівельного обладнення від 15.08.2011 р. як допустимий доказ по справі.

Що стосується пояснень відповідача відносно того, що позивач неодноразово залишав свій автомобіль в зоні роботи крану, де були вивішені заборони паркування, то згідно пояснень позивача ОСОБА_1, який був допитаний судом в порядку ст.184 ЦПК України, як свідок, а також пояснень свідка ОСОБА_12 вбачається, що за час десятирічної співпраці з відповідачем їм ніколи не робили заперечень стосовно паркування автомобілів в неналежних місцях, ніяких знаків заборони паркування на території бази немає, крім того проїзд на підприємство обмежено і в тому випадку, коли хтось припарковував автомобіль в неналежному місці, то його негайно зобов?язали переставити автомобіль у відведено для цього місце. Кожен день на місті пошкодження автомобілю були припарковано інші автомобілі, у тому числі і працівників та адміністрації підприємства, так і інших орендарів.

Згідно фото таблиці експерта-криміналиста Ясинуватського ГО ГУМВД України в Донецькій області Пахомової С.В., яка була присутня при складанні протоколу огляду місця пригоди від 19 серпня 2011 року, заборони паркування відсутні взагалі.

При вирішенні питання щодо заподіяння моральної шкоди позивачам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. У даному випадку, позивачі зазнали моральної шкоди у зв'язку з пошкодженням їх майна.

Як передбачено ч. 3 та 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

А згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральні страждання, які позивачі іспитували у зв'язку з пошкодження свого майна - автомобіля, то ці обставини передбачені п. 3 ч.2 ст. 23 ЦК України і тому відшкодування моральної шкоди повинно бути покладено на володільця джерела підвищеної небезпеки - ДП «УВТК», оскільки особа яка ним керувала та з вини якого сталася дана подія знаходилась у трудових відносинах з ДП «УВТК».

Крім того, виходячи з наданих позивачами доказів та встановлених судом обставин, суд вважає суму грошової компенсації занадто великою. Автомобіль, який належить позивачам та який було пошкоджено 2009 року випуску, до теперішнього часу заподіяна шкода не відшкодована і доказів того, що при цьому їх страждання слід оцінити в 50000 грн. - 25000 грн. кожному (таку суму вимагали позивачі) позивачами не надано. Однак, судом враховується, що істотно пошкоджений новий дорогий автомобіль позивачів, який до теперішнього часу не відновлено, неможливість позивачами користуватися ушкодженим автомобілем протягом тривалого часу, у позивачів були порушені звичні життєві стосунки, що потребувало від них додаткових зусиль до їх нормалізації.

На підставі ст..41 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, суд повинен керуватися засадами розумності, виваженості ти справедливості, тому суд вважає, що зазначені обставини дають підстави для зменшення моральної шкоди на користь позивачів до 5000 гривень кожному. При цьому суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача ДП «УВТК» на користь позивачів сплачені судовій збір у розмірі 579,56 грн., витрати на інформаційне - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. та забезпечення позову у розмірі 107,30 грн., а усього 806,86 грн.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23,1166,1167,1172,1187 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Управління виробничо-технологічної комплектації», Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька будівельно-монтажна компанія», третя особа ОСОБА_7, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Управління виробничо-технологічної комплектації» (р/р 26004367901 в ПАТ «УкрбізнесБанк», МФО 334969, ОКПО 30101670, юридична адреса:Донецька область, м.Ясинувата, вул.Октябрьська, 186) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІНН НОМЕР_2) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, (ІНН НОМЕР_3), що проживають за адресою: АДРЕСА_1, матеріальну шкоду у розмірі 57 906, 46 грн., у якості моральної шкоди по 5 000 грн. кожному, а також витрати зі складання висновку експертного автотоварознавчого дослідження та судові витрати у розмірі 768, 36 грн., а всього 68674 (шістдесят вісім тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 82 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. І. Гаврилюк