Постанова

від 10.12.2008 по справі 14/435-5/479

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/435-5/479

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 грудня 2008 р.                                                                                    № 14/435-5/479  

Доповідач –суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі  колегії суддів:

Дунаєвська Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Михайлюк М.В.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                            "Євро-хліб"

на постанову           Київського міжобласного апеляційного

          господарського суду від 22.09.2008 року

у справі                                                  № 14/435-5/479

господарського суду                              Полтавської області

за позовом                                                  Приватного підприємства "Зірка"

до                                                            Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                            "Євро-хліб"

про                                                            стягнення 56 946,42 грн.

за участю представників:

позивача –          Колоди Л.В.

відповідача –          не з"явились

В С Т А Н О В И В:

В липні 2006 року Приватне підприємство "Зірка" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-хліб" про стягнення з відповідача 53 570 грн. основного боргу та 3 376,42 грн. пені за неналежне виконання договорів про охорону виробничих об"єктів №1/3-1 від 01.03.2004 року та №5 від 01.01.2006 року,

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.07.2008 року (суддя Гетя Н.Г.) в задоволенні  позову відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.09.2008 року (судді: Агрикова О.В., Фаловська І.М., Разіна Т.І.) у даній справі рішення першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 53 570 грн. основного боргу, 3 376,50 грн. пені та судові витрати.

В касаційній скарзі ТОВ "Євро-хліб" просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.09.2008 року у даній справі, а рішення господарського суду Полтавської області від 08.07.2008 року залишити без змін, посилаючись на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.2 ч.1 ст.103, ч.1 ст.104, ч.2 ст.105 ГПК України  апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення місцевого господарського суду  повністю або частково і прийняти нове рішення. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Апеляційний господарський суд у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, у постанові  повинен зазначити доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Разом з тим, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду  зазначеним вимогам закону не відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції, між ПП "Зірка" та ТОВ "Євро-хліб" укладено договори про охорону виробничих об"єктів №1/3-1 від 01.03.2004 року та №5 від 01.01.2006 року, за яким позивач зобов"язався охороняти доручені йому відповідачем об"єкти, а останній, в свою чергу, зобов"язався щомісячно до 5-го числа наступного місяця оплачувати надані позивачем послуги шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ПП "Зірка".

Пунктами 5.3 та 5.4. договорів № 1/3-1 від 01.03.2004р. та №5 від 01.01.2006 р., відповідно, датою виконання послуг вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Факт надання позивачем відповідачу обумовлених вказаними договорами послуг підтверджується наступними актами виконаних робіт: б/н від 31.03.2004 р., б/н від 30.04.2004 р., б/н від 3.05.2004 р., б/н від 30.06.2004 р., б/н від :-1.07.2004 р., б/н від 31.08.2004 р., б/н від 30.09.2004 р., б/н від 31.10.2004 р., б/н від 30.11.2004 р., 6 н від 31.12.2004 р., 31.05.2005р., б/н від 28.02.2005 р., б/н від 29.03.2005 р., б/н від 30.04.2005 р., б,н від 31.05.2005 р., б/н від 30.06.2005 р., б/н від 31.07.2005 р., б/н від 31.08.2005 р., б/н від 30.09.2005р., б/н від 31.10.2005р., б/н від 31.03.2006 р., б/н від 30.04.2006 р., б/н від 15.05.2006 р.

В той же час, ТОВ "Євро-хліб" частково розрахувалось з ПП "Зірка" за надані протягом січня –травня 2006 року послуги з охорони за вказаними договорами, в зв"язку з чим сума заборгованості товариства склала 53 570 грн., на яку позивачем нараховано пеню у розмірі 3 376,42 грн. на підставі пунктів 4.3. вказаних договорів за прострочення виконання грошових зобов"язань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини справи, правильно встановив безпідставність вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договорами охорони у розмірі  56 946,42 грн., яка складається з основного боргу –53 570 грн. та пені - 3 376,42 грн.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що 01.09.2004 року між Приватним підприємством "Зірка" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-хліб" укладено договір оренди № 1/09-1, за яким відповідач на підставі акту передав позивачу в оренду технічну споруду і цегляний паркан, за які останній зобов"язався сплачувати щокварталу орендну плату та оплачувати послуги зв"язку та електропостачання.

Загальна сума нарахувань за оренду об"єкта склала 145 800 грн., в тому числі: за період з 3-го кварталу 2004 року по 4-й квартал 2005 року включно –97 200 грн., за 1-й та 2-й квартали 2006 р. –48 600 грн., а за послуги зв"язку та електропостачання –7 458,84 грн.

Таким чином, за договорами охорони виробничих об"єктів заборгованість відповідача перед позивачем становила 56 946,42 грн. Разом з тим позивач має заборгованість перед відповідачем за договором оренди господарських споруд № 1/09-1 від 01.09.2004 року.

Відповідачем шляхом направлення позивачу заяви від 07.09.2006 р. проведено залік зустрічних однорідних вимог на суму 56 946,42 грн., яка складається із основної заборгованості за договорами на охорону у розмірі  53570 грн. та пені у розмірі 3 376,42 грн.

Обгрунтовуючи рішення про відмову задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, пославшись на статті 601 ЦК України, вказав на припинення зобов"язань сторін на вказану суму за договорами охорони й оренди шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Дані висновки суду відповідають вимогам закону, встановленим судом обставинам та ґрунтуються на матеріалах справи.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги ПП "Зірка", апеляційна інстанція вказала на неповне з"ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Так, Київський апеляційний господарський суд, проаналізувавши норми ст.217 ЦК УРСР та ст.601 ЦК України, звернув увагу на те, що для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно щоб сторони одночасно брали участь у двох зобов'язаннях, і, при цьому, кредитор в одному зобов'язанні був боржником в іншому зобов'язанні. При цьому, апеляційна інстанція вказала, що зарахування можливе у разі однорідності вимог, їх «зрілості», а також ясності, під якою розуміється  відсутність суперечки щодо їх наявності, розміру, терміну, характеру.          

Судом апеляційної інстанції також зазначено, що з приписів вказаних статтей вбачається, що зобов'язання може, але не повинно - припинятися за заявою однієї із сторін та відбувається лише у разі згоди на це іншої сторони.

За вказаних обставин, з врахуванням заперечень ПП "Зірка", суд апеляційної інстанції зазначив про суперечку стосовно зарахування зустрічних однорідних вимог та дійшов висновку, що припинення зобов"язань сторін за договорами охорони та оренди на суму 56 946,42 грн. не відбулось.

Крім того, господарський суд апеляційної інстанції вказав на відсутність існування договору оренди, укладеного між сторонами, внаслідок чого і відсутня заборгованість позивача перед відповідачем за цим договором.

Однак, такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковим.

Згідно статті 33 ГПК України  кожна сторона  повинна  довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

 Відповідно до статті 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканість особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісяця сплачувати охоронцю встановлену плату.

Позивач належним чином надав послуги з охорони об'єктів відповідача, проте відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо оплати отриманих від позивача послуг.

Згідно статті 202 ГК України та ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, визначених законом або договором.

Статтею 601 ЦК України встановлено такий спосіб припинення зобов'язання як зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. При цьому, зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

                    2) про стягнення аліментів;

                    3) щодо довічного утримання (догляду);

                    4) у разі спливу позовної давності;

5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відтак, випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачені статтею 602 ЦК України, за даних обставин відсутні.

Враховуючи встановлену заборгованість відповідача перед позивачем за договорами про охорону виробничих об"єктів №1/3-1 від 01.03.2004 року та №5 від 01.01.2006 року у розмірі 56 946,42 грн. (складається з основного боргу у розмірі  53570 грн. та пені у розмірі 3 376,42 грн.) та заборгованість Приватного підприємства "Зірка" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-хліб" за договором оренди № 1/09-1 від 01.09.2004 року у розмірі 153 258,84 грн., колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду Полтавської області про правомірність проведеного заліку зустрічних (строк виконання яких настав) однорідних грошових зобов'язань сторін на суму 56 946,42 грн. відповідно до статті 601 ЦК України та обгрунтованість відмови в задоволенні позовних вимог ПП "Зірка" про стягнення вказаного розміру грошових коштів з ТОВ "Євро-хліб".

При цьому, посилання суду апеляційної інстанції щодо відсутності існування укладеного між сторонами договору оренди спростовується постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.07.2008 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України  від 08.10.2008 року у справі №14/433-8/375.

За таких обставин оскаржувану постанову не можна визнати законною та обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Водночас, матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції в порядку ст.ст. 43, 47, 43 ГПК України врахував наведене: всебічно, повно і об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування  своїх вимог і заперечень докази та керуючись законом, дійшов вірного висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог і прийняв обгрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову, яке відповідає положенням ст. 84 ГПК України та  вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України  від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-хліб" задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.09.2008 року у справі № 14/435-5/479 скасувати.

          Рішення господарського суду Полтавської області від 08.07.2008 року у справі № 14/435-5/479 залишити в силі.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська

СуддіН.І. Мележик

М.В. Михайлюк