Постанова

від 22.09.2008 по справі 14/435-5/479

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/435-5/479

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

22.09.08 р.                                                                                          № 14/435-5/479          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Агрикової  О.В. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Фаловської  І.М.

                                                  Разіної Т. І

при секретарі судового засідання Салякіній М.І.,

за участю:

від позивача:          Огриза Г.Р –представник за довіреністю б/н від 24.07.2006 року,

від відповідача:          Штанько В.В. –представник за довіреністю б/н від 05.11.2007 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Зірка»на рішення господарського суду Полтавської області від 08.07.2008 року,

у справі          №14/435-5/479 (суддя Гетя Н.Г.),

за позовом          приватного підприємства «Зірка», м. Кременчук Полтавської області,

до                     товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Хліб», м. Кременчук Полтавської області,

про                     стягнення 56 946,42 грн., -

встановив:

24.07.2006 року приватне підприємство «Зірка»(позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Хліб»(відповідач) про стягнення 56 946,42 грн. (т. 1, а.с. 2-5).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.12.2006 року у справі №14/435 позов приватного підприємства «Зірка»до товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Хліб»про стягнення 56 946,42 грн. задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Хліб»на користь приватного підприємства «Зірка»53 570,00 грн. основного боргу, 3 376,42 грн. пені, 569,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т. 1, а.с. 159-160).

При прийнятті зазначеного рішення та задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд встановив, що відповідачем не виконано належним чином взяті на себе зобов'язання по своєчасній та повній оплаті за надані позивачем послуги відповідно до умов укладених між сторонами договорів. Одночасно, місцевий господарський суд визнав доводи відповідача щодо зарахування однорідних вимог відповідно до заяви відповідача необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано витребувані судом документи на підтвердження обставин, викладених в заяві відповідача про залік однорідних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Хліб», подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2006 року у справі №14/435, в якій просив скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог приватному підприємству «Зірка»відмовити повністю (т. 2, а.с. 3-4).

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.04.2007 року у справі №14/435 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Хліб»на рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2006 року у справі №14/435 залишено без задоволення, а оскаржуване рішення –без змін (т. 2, а.с. 43-49).

Приймаючи постанову, колегія суддів апеляційного господарського суду визнала оскаржуване рішення обґрунтованим, правильним та таким, що відповідає законодавству України. Обставини, викладені в оскаржуваному рішенні, колегією суддів апеляційного господарського суду визнано такими, що відповідають обставинам справи.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Хліб», подав касаційну скаргу на рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2006 року у справі №14/435 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.04.2007 року у справі №14/435, в якій просив скасувати судові рішення у справі №14/435 в повному обсязі, прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог приватному підприємству «Зірка»відмовити повністю, а провадження у справі №14/435 припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору (т. 2, а.с. 53-55).

Постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2007 року у справі №14/435 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Хліб»на рішення господарського суду Полтавської області від 14.12.2006 року у справі №14/435 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.04.2007 року у справі №14/435 задоволено частково, судові рішення у справі №14/435 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 2, а.с. 76-79).

Скасовуючи судові рішення у справі №14/435, Вищий господарський суд України визначив, що судами першої та апеляційної інстанцій не забезпечено повне та всебічне встановлення усіх обставин справи та правильне застосування законодавства.

Так, у постанові Вищого господарського суду зазначено, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано жодної правової оцінки доказам, наданим відповідачем на підтвердження заборгованості позивача перед відповідачем, а саме: договору оренди господарських споруд №1/01-1 від 01.09.2004 року, акту приймання-передачі господарських споруд в оренду від 01.09.2004 року та рахункам-фактурам. Крім цього зазначено, що судами не досліджувались фактичні обставини що надання позивачем послуг охорони певного об'єкту з визначенням його місцезнаходження та порядку здійснення охорони на підставі відповідних доказів, наявність у позивача відповідної ліцензії.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.07.2008 року у справі №14/435-5/479 в задоволенні позову приватного підприємства «Зірка»до товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Хліб»про стягнення 56 946,42 грн. відмовлено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Хліб»на користь приватного підприємства «Зірка»284,75 грн. витрат по сплаті державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т. 3, а.с. 51-56).

При прийнятті зазначеного рішення та відмовляючи повністю в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, керуючись ст. ст. 598 та 601 ЦК України, встановив факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договорами про охорону виробничих об'єктів, а позивача перед відповідачем за договором оренди господарських приміщень, і таким чином, факт існування зустрічних однорідних вимог між сторонами спору та їх залік на підставі заяви відповідача від 07.09.2006 року. За таких обставин, суд першої визнав зобов'язання відповідача перед позивачем по договорам охорони виробничих об'єктів припиненими.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, приватне підприємство «Зірка», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 08.07.2008 року у справі №14/435-5/479 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що обставини, викладені місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні, - не відповідають дійсності.

Зокрема, як стверджує позивач, місцевий господарський суд визнав встановленою обставину про те, що згідно договору оренди №1/09-1 від 01.09.2004 року позивачу передано відповідачем, серед іншого майна, автостоянку, хоча в самому договорі про це мови не йдеться.

Також, позивач зазначає, що, відповідно до п. 4.1. договору оренди №1/09-1 від 01.09.2004 року, оплата по вказаному договору здійснюється на підставі рахунків наданих саме орендарем, тобто приватним підприємством «Зірка», а не товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Хліб», як то зазначено в оскаржуваному рішенні. Позивач стверджує, що це не є опискою чи помилкою.

Позивач зазначає, що висновок місцевого господарського суду про те, що підтвердженням направлення відповідачем на адресу позивача рахунків-фактур є опис вкладення від 09.08.2006 року, суперечить вимогам ст. 36 ГПК України (опис не є в оригіналі та не завірений належним чином) та Правилам надання послуг поштового зв'язку, оскільки, на переконання скаржника, доказом відправлення є поштова квитанція та повідомлення про вручення поштового відправлення. Аналогічна позиція скаржника щодо висновків місцевого господарського суду про те, що підтвердженням направлення позивачеві листа №473 від 07.08.2006 року є запис в журналі реєстрації вихідної кореспонденції відповідача. З огляду на наведене, скаржник переконує, що ним від відповідача зазначена вище кореспонденція не отримувалась.

Одночасно скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не досліджувались підстави зміни розміру орендної плати та наявність згоди позивача на зміну орендної плати відповідно до договору оренди господарських приміщень.

У своєму відзиві відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає, що місцевим господарським судом в повному обсязі досліджено обставини справи, дано правильну оцінку доказам у справі та винесено правосудне рішення.

Крім цього, до відзиву на апеляційну скаргу відповідачем додано копію постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.07.2008 року у справі 14/433-8/375, якою, як зазначає відповідач, підтверджено існування орендних правовідносин між приватним підприємством «Зірка»та товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Хліб»та правомірність проведення зарахування однорідних зустрічних вимог.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.08.2008 року у справі №14/435-5/479 апеляційну скаргу приватного підприємства «Зірка»на рішення господарського суду Полтавської області від 08.07.2008 року у справі №14/435-5/479 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Згідно розпорядження заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.09.2008 року у зв'язку з відпусткою судді Жук Г.А. розгляд справи №14/435-5/479 здійснено у складі колегії суддів: головуючої судді –Агрикової О.В., суддів Чорногуза М.Г. та Разіної Т.І.

Згідно розпорядження заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.09.2008 року у зв'язку з неможливістю судді Чорногуза М.Г. прийняти участь у судовому засіданні, розгляд справи №14/435-5/479 здійснено у складі колегії суддів: головуючої судді –Агрикової О.В., суддів Фаловської І.М. та Разіної Т.І.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

01.03.2004 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір №1/3-1 про охорону виробничих об'єктів (т. 1, а.с. 8-9) та 01.01.2006 року між тими ж сторонами було укладено договір №5 про охорону виробничих об'єктів від (т. 1, а.с. 10-11). Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що зазначені договори є аналогічними за змістом, предметом договору та всіма умовами, за виключенням строку їх дії. Відповідно до умов зазначених договорів, відповідач доручав, а позивач приймав під охорону об'єкти, які перераховані у переліку та плані (схемі), що додавався до договорів.

Право позивача на надання послуг охорони, а, відповідно, і укладення зазначених договорів підтверджується Ліцензією Міністерства внутрішніх справ України на надання послуг, пов'язаних з охороною від 23.02.2004 року (т. 2, а.с. 85).

Пунктом 5.3. договору №1/3-1 від 01.03.2004 року та п. 5.4. договору №5 про охорону виробничих об'єктів від 01.01.2006 року сторони визначили, що датою виконання послуг позивачем вважається дата підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, що складається щомісячно у двох примірниках, по одному для кожної із сторін.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем у 2004-2006 роках надавались відповідачу послуги з охорони, про що свідчать акти виконаних робіт (т. 1, а.с. 115-142). Зазначені акти підписані уповноваженими представниками сторін та містять відтиски печаток сторін.

Пунктом 5.1. договору №1/3-1 від 01.03.2004 року сторони встановили, що відповідач здійснює оплату послуг на підставі наданих позивачем рахунків відповідно до встановлених у додатку №3 до договору тарифів. Пунктами 5.1. та 5.2. договору №5 від 01.01.2006 року сторони домовились про аналогічний порядок розрахунків та визначили вартість послуг охорони - 14 600,00 грн. на місяць.

Відповідно до п. 5.2 договору №1/3-1 від 1.03.2004 року та п. 5.3. договору №5 від 01.01.2006 року, оплата отриманих послуг здійснюється до 5-го числа наступного місяця шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Матеріалами справи підтверджується, що не оплачені відповідачем залишились послуги отримані від позивача в сумі 53 570,00 грн., в тому числі:

-          за січень місяць 2006 року в сумі 2 470 грн. (рахунок №5 від 31.01.2006 року, акт прийому-здачі виконаних робіт від 31.01.2006 року, т. 1, а.с. 12,13);

-          за лютий місяць 2006 року в сумі 14 600,00 грн. (рахунок №14 від 28.02.2006 року, акт прийому-здачі виконаних робіт від 28.02.2006 року, т. 1, а.с. 14,15);

-          за березень місяць 2006 року в сумі 14 600,00 грн. (рахунок №21 від 31.03.2006 року, акт прийому-здачі виконаних робіт від 31.03.2006 року, т. 1, а.с. 16,17);

-          за квітень місяць 2006 року в сумі 14 600,00 грн. (рахунок №26 від 30.04.2006 року, акт прийому-здачі виконаних робіт від 30.04.2006 року, т. 1, а.с. 18,19);

-          за травень місяць 2006 року в сумі 7 300,00 грн. (рахунок №31 від 15.05.2006 року, акт прийому-здачі виконаних робіт від 15.05.2006 року, т. 1, а.с. 20,21).

Крім цього, заборгованість відповідача частково підтверджується актом звірки розрахунків між сторонами станом 01.04.2006 року на суму 51 670,00 грн., який підписано уповноваженими представниками сторін та який містить відтиски печаток сторін (т. 1, а.с. 22).

Одночасно, матеріали справи містять договір оренди господарських споруд №1/09-1 від 01.09.2004 року, укладений між позивачем та відповідачем (т. 1, а.с. 89-91).

Згідно акту приймання-передачі господарських споруд в оренду від 01.09.2004 року, відповідач (орендодавець) передав, а позивач (орендар) прийняв у тимчасове платне володіння та користування на умовах оренди технічну споруду та цегляний паркан, що знаходиться за адресою: вул. Б. Хмельницького, 39, м. Кременчук Полтавської області, для провадження господарської діяльності (т. 1, а.с. 92).

Відповідач у своїх письмових поясненнях у справі зазначає, що позивач має перед відповідачем заборгованість по орендній платі, на підтвердження чого надано рахунки фактури №Ев-204/1 від 28.04.2006 року, №Ев-205/1 від 30.04.2006 року, №Ев-317 від 07.07.2006 року, №Ев-366 від 31.07.2006 року, №Ев-384 від 03.08.2006 року (т. 1, а.с. 84-92).

07.09.2006 року відповідач звернувся до позивача з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі того, що відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 56 946,42 грн., а позивач перед відповідачем в розмірі 153 258,84 грн., в якій заявляв про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідача до позивача в розмірі 56 946,42 грн. (т. 1, а.с. 80-81).

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав установленими, пов'язані з порушенням процесу доказування, які допущені місцевим господарським судом. Це означає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, оскільки відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення»обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Необґрунтованим є рішення, в якому неправильно встановлено або взагалі не встановлено фактичних обставин справи. Неповне з'ясування обставин справи свідчить про те, що господарський суд не поставив на свій розгляд і не дослідив усіх передбачених нормою матеріального права юридичних фактів чи доказових фактів, наявність або відсутність яких впливає на вирішення справи.

Оспорюване рішення не відповідає вимогам постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення»у зв'язку з невідповідністю висновків місцевого господарського суду, викладених в рішенні, обставинам справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, виходить з наступного.

Згідно ст. 217 ЦК УРСР, ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Таким чином для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно щоб сторони одночасно брали участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні був боржником в іншому зобов'язанні. Також зарахування можливе у разі однорідності вимог, їх «зрілості», а також ясності. Під ясністю вимог розуміється відсутність суперечки щодо їх наявності, розміру, терміну, характеру.

З приписів цієї статті вбачається, що зобов'язання може, але не повинно припинятися за заявою однієї із сторін. Крім того, за змістом зобов'язального права, та на підставі системного аналізу ст. ст. 526-532 Цивільного кодексу України у взаємозв'язку зі ст. 601 Цивільного кодексу України, слід зробити висновок, що такий взаємозалік за заявою однієї із сторін може здійснюватися лише у разі згоди на це іншої сторони.

Зарахування зустрічних однорідних вимог у судовому процесі при наявності заперечень однієї із сторін, не відповідає ні загальним принципам справедливості, ні принципу диспозитивності прав сторін в галузі господарського та цивільного права, не сприяє загальному захисту прав сторін в зобов'язанні, а також, веде до звуження та порушення прав кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заперечував в ході розгляду справи наявність у нього заборгованості перед відповідачем по договору оренди, оскільки такого договору, на його думку, не укладалось. В договорі оренди господарських споруд №1/09-1 від 01.09.2004 року, наданому відповідачем, відсутня така істотні умова, як розмір орендної плати(п. 4.2. договору), що в свою чергу тягне за собою неможливість визначити розмір заборгованості. Ніяких додатків до договору або інших документів, укладених сторонами договору, зі змісту яких можливо було би визначити розмір орендної плати, відповідачем суду не надано. Не надавався також і розрахунок заборгованості позивача перед відповідачем по договору оренди господарських споруд. Крім цього, як вказує позивач, рахунків на сплату орендної плати останній не отримував від відповідача.

Матеріали справи не містять беззаперечних доказів направлення вказаних рахунків відповідачем позивачеві.

Суд першої інстанції не дав належну оцінку запереченням позивача щодо відсутності його заборгованості перед відповідачем та неможливості проведення заліку однорідних вимог, не встановлено судом фактичної суми заборгованості позивача перед відповідачем, яка може бути предметом взаємозаліку зустрічних вимог.

Між тим, суд першої інстанції, визнаючи зобов'язання сторін припиненими, не послався на беззаперечні докази, які б свідчили, що позивач орендував саме автостоянку у відповідача, як то зазначено в рахунках-фактурах, та має заборгованість по цьому договору оренди.

Крім цього, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів бере до уваги той факт, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог (заява від 07.09.2006 року) відповідачем була надіслана позивачеві вже після порушення у справі (позов подано 24.07.2006 року) за позовом позивача до відповідача про стягнення заборгованості. Що свідчить про наявність суперечок між сторонами, які вирішуються у судовому порядку.

Таким чином, заперечення позивача щодо наявності у нього боргу перед відповідачем виключали можливість здійснення останнім зарахування в порядку наведених норм закону за заявою однієї сторони, оскільки у такому випадку суперечка підлягає судовому розгляду, і зарахування можливе за рішенням суду з дотриманням вимог господарського процесуального законодавства, тобто шляхом подачі зустрічного позову.

Колегія суддів відмічає, що суд першої інстанції не послався на достовірні докази проведення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог, якими є документи первинного бухгалтерського обліку, що є порушенням п. 3 ч.1 ст. 84 ГПК України.

Одночасно, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що матеріали справи містять докази, які свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а саме: акти виконаних робіт (т. 1, а.с. 115-142), які підписані уповноваженими представниками сторін та містять відтиски печаток сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Крім цього, наявність заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог з боку відповідача свідчить про визнання останнім наявності його боргу перед позивачем.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем в порядку ст. 33 та 34 ГПК України не надано суду належних доказів погашення заборгованості перед позивачем, а тому колегія суддів апеляційного господарського суду визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).

Пунктами 4.3. договорів №1/3-1 від 1.03.2004 року та №5 від 1.01.2006 року сторони встановили, що у випадку порушення визначених договорами термінів розрахунків за дані послуги сплачується пеня в розмірі двох облікових ставок НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Тобто сторони, укладаючи договір, домовились про спосіб забезпечення виконання зобов'язання у вигляді нарахування пені за кожен день прострочення його виконання, і, таким чином, нарахування позивачем пені на суму основного боргу є правомірним.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає нарахування позивачем, згідно розрахунку, що міститься у позовній заяві та уточнених позовних вимогах (т. 1, а.с. 151-152), пені в розмірі 3 376,42 грн. за період з травня 2005 року по травень 2006 року правомірним та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду, керуючись п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, скасовує рішення господарського суду Полтавської області від 08.07.2008 року у справі №14/435-5/479 та, керуючись п. 2 ст. 103 ГПК України, приймає нове рішення, яким позовні вимоги задовольняє повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відповідно до вимог ст. 49 ГПК України розподіляє судові витрати.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

постановив:

1.                    Апеляційну скаргу приватного підприємства «Зірка»на рішення господарського суду Полтавської області від 08.07.2008 року у справі №14/435-5/479 за позовом приватного підприємства «Зірка»до товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Хліб»про стягнення 56 946,42 грн. задовольнити повністю.

2.                    Рішення господарського суду Полтавської області від 08.07.2008 року у справі №14/435-5/479 за позовом приватного підприємства «Зірка»до товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Хліб»про стягнення 56 946,42 грн. скасувати повністю.

3.                    Прийняти нове рішення, яким позов приватного підприємства «Зірка»до товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Хліб»про стягнення 56 946,42 грн. задовольнити повністю.

4.                    Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Хліб»(м. Кременчук Полтавської області, пров. Героїв Бресту, 44-А, код ЄДРПОУ 31069633) на користь приватного підприємства «Зірка»(м. Кременчук Полтавської області, вул. 29-вересня, 11/19, код ЄДРПОУ 32738420) 53 570,00 грн. основного боргу, 3 376,50 грн. пені, 569,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позову, 284,75 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          5.          Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний виконавчий документ.

6.                    Копію постанови апеляційного господарського суду надіслати учасникам судового провадження.

          7.          Матеріали справи №14/435-5/479 повернути до господарського суду Полтавської області.

8.                    Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Головуючий суддя:                                                                      Агрикова  О.В.

Судді:

                                                                                                    Фаловська  І.М.

                                                                                                    Разіна Т. І

Дата відправки