Постанова

від 26.09.2012 по справі 2а-0770/2677/12

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Cправа № 2a-0770/2677/12

Ряд стат. звіту № 8.2.6

Код - 07

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 року місто Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді -Калинич Я.М.

з участю секретаря судового засідання -Краснової О.Р.

за участю сторін:

представника відповідача -Ігнатенка С.С.;

представника відповідача -Гайовича В.М;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Укрбудінвест" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія Укрбудінвест", звернувся доЗакарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС, якою просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004182340 від 14.08.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 104388 грн. за основним платежем та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ прийняте відповідачем в супереч норм чинного законодавства. Зокрема, підставою для донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 104388,00 грн. стало те, що позивачем не віднесено до валового доходу за І кв. 2011 року суму безнадійної кредиторської заборгованості 417551 грн., яка виникла в результаті ліквідації (припинення як юридичної особи) первісного кредитора - ПП „Вілмат-Електрик", в той час як договір відступлення права вимоги боргу від 26.02.2010 р. новому кредиторові - ПП „Львівкомфортгруп -К" на думку відповідача є нікчемним. При цьому зазначено, що кредиторську заборгованість на суму 417551 грн. не можна кваліфікувати як безнадійну заборгованість, оскільки позивач її погасив перед новим кредитором після повідомлення його як боржника у порядку ч. 2. ст. 517 ЦК України про заміну кредитора у зобов'язанні. Також наголошено, що заміна кредитора у зобов'язанні в силу ч. 1. ст. 516 ЦК України здійснюється без згоди боржника. Позивач посилається на норми цивільного законодавства щодо недійсності угод, зазначаючи про помилковість висновку податкового органу щодо нікчемності спірної угоди, оскільки підставою недійсності угоди в силу закону (нікчемності) за актом перевірки щодо дотримання податкового законодавства є порушення цим правочином публічного порядку та суперечність цього правочину моральним засадам суспільства, однак з 01 січня 2011 року такі правочини визначаються недійсними в судовому порядку. Крім того зазначає, що можливе порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не впливає на права та обов'язки позивача та не може бути підставою для визначення податкових зобов'язань позивачеві.

У судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримав повністю, дав аналогічні пояснення та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених у запереченнях проти позову, пояснив, що перевіркою встановлено наявність у позивача кредиторської заборгованості на суму 417551 грн. перед ПП „Вілмат-Електрик", яка виникла у 4. кв. 2008 р. Однак згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стан даної юридичної особи «припинено», підприємство ліквідовано та знято з обліку від 13.07.2010 р., тому в силу вимог пп. „в" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 кредиторська заборгованість позивача перед ПП „Вілмат-Електрик" є безнадійною заборгованістю та підлягає включенню до валового доходу позивача. Також зазначив, що договір відступлення права вимоги боргу від 26.02.2010 р. укладений між ПП „Вілмат-Електрик" (первісний кредитор) та ПП „Львівкомфортгруп - К" (новий кредитор) є нікчемним (недійсним в силу закону), оскільки у вказаного підприємства відсутні основні фонди, виробничі потужності, за юридичною адресою не знаходиться, а відповідний правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків. За наведених обставин представник відповідача просив відмовити в задоволені позову повністю.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області ДПС було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Укрбудінвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. (акт Мукачівської ОДПІ№ 1351/23-01/35095101 від 18.07.2012 р.,), якою зокрема встановлено порушення ТОВ „Компанія Укрбудінвест" пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 104388 грн. в тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 104388 грн.

На підставі акту перевірки № 1351/23-01/35095101 від 18 липня 2012 року Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004182340 від 14.08.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 104388 грн. за основним платежем та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений конституційно принцип законності також міститься і в п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України, згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом Мукачівської ОДПІ№ 1351/23-01/35095101 від 18.07.2012 р. підставою для донарахування спірних сум з податку на прибуток підприємств стало те, що податковим органом у акті перевірки встановлено наявність у позивача кредиторської заборгованості по субрахунку № 63.1 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками" перед ПП „Вілмат-Електрик" код за ЄДРПОУ 34028673 у сумі 417551 грн., яка виникла у 4 кварталі 2008 року. При цьому встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців по ПП „Вілмат-Електрик" стан юридичної особи -„припинено", а відповідно до наявної інформації „Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України" підприємство ліквідовано та знято з обліку від 13.07.2010 року за № 21/24, а тому відповідні суми кредиторської заборгованості є безнадійною заборгованістю та підлягають включенню до доходу ТОВ „Компанія Укрбудінвест".

У свою чергу, порядок визначення доходів юридичних осіб та їх склад визначається статтею 135 ПК України, відповідно до п. 135.1. якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 вказаної статті інші доходи включають, зокрема, суми безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до пп. „в" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що безнадійна заборгованість -заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Наведеними нормами права встановлено обов'язок платника податку на прибуток підприємств включати до своїх доходів суми кредиторської заборгованості, які Кодексом визначені як безнадійна кредиторська заборгованість у зв'язку з ліквідацією кредитора у зобов'язанні.

Однак в даному випадку суд не погоджується з висновками податкового органу викладеними в акті перевірки № 1351/23-01/35095101 від 18.07.2012 р. стосовно того, що кредиторська заборгованість позивача у суму 417551 грн. перед ПП „Вілмат-Електрик" в силу вищенаведених обставин є безнадійною заборгованістю та підлягає включенню до доходу позивача - ТОВ „Компанія Укрбудінвест", оскільки в матеріалах справи міститься докази зміни кредитора у зобов'язанні до ліквідації первісного кредитора, а саме договір відступлення права вимоги боргу № 03/15 від 26.02.2010 року укладений між первісним кредитором - ПП „Вілмат-Електрик", та новим кредитором - ПП „Львівкомфортгруп -К", предметом якого є набуття ПП „Львівкомфортгруп -К" права вимоги, належного ПП „Вілмат-Електрик", безумовного виконання ТОВ „Компанія Укрбудінвест" грошових зобов'язань у сумі 417550,79 грн.

Таким чином, у зв'язку з укладенням вищевказаного правочину в силу вимог пп. 1. ч. 1. ст. 512 ЦК України відбулася заміна кредитора у зобов'язанні позивача по сплаті кредиторської заборгованості на суму 417550,79 грн. До ПП „Львівкомфортгруп -К", як нового кредитора, перейшли всі права ПП „Вілмат-Електрик", як первісного кредитора, щодо вимоги по поверненню ТОВ „Компанія Укрбудінвест" грошових коштів у сумі 417550,79 грн., що прямо узгоджується з приписами ст. 514 ЦК України, згідно якої до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом

Частину 2. ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

У судовому засіданні встановлено, що ТОВ „Компанія Укрбудінвест" отримало повідомлення про відступлення права вимоги від 26.02.2010 року, згідно якого позивача повідомлялося стосовно відступлення ПП „Вілмат-Електрик" на користь ПП „Львівкомфортгруп -К" права вимоги боргу в сумі 417550,79 грн. Тому суд приходить до висновку, що у ТОВ „Компанія Укрбудінвест", як боржника, виник обов'язок виконання свого грошового зобов'язання по погашенню наявної кредиторської заборгованості в розмірі 417550,79 грн. перед новим кредитором ПП „Львівкомфортгруп -К".

У зв'язку із зміною кредитора у зобов'язанні, факт припинення юридичної особи - первісного кредитора не створює для боржника наслідків, передбачених пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, оскільки з моменту відступлення права вимоги та отримання відповідного повідомлення у боржника виникає зобов'язання перед новим кредитором, факту визнання якого банкрутом у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з ліквідацією відповідачем не встановлено, тому кредиторську заборгованість боржника перед новим кредитором не можна вважати безнадійною.

Разом з тим із наявних в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків станом на 29.04.2010 р. між позивачем і ПП „Львівкомфортгруп -К", виписки по особовому рахунку позивач № 26003660006001, угоди № 30/04/2010 від 30 квітня 2010 р., акту приймання-передачі векселів від 30.04.2010 р., векселя серії АА 1823512 від 30.04.2010 р. вбачається, що позивач здійснив повне погашення кредиторської заборгованості в сумі 417550,79 грн. перед новим кредитором ПП „Львівкомфортгруп -К".

При цьому суд відхиляє посилання відповідача у акті перевірки № 1351/23-01/35095101 від 18.07.2012 р. на те, що договір відступлення права вимоги боргу укладений між ПП „Вілмат-Електрик" (первісний кредитор) та ПП „Львівкомфортгруп -К" (новий кредитор) є нікчемним, з огляду на таке.

Згідно акту перевірки № 1351/23-01/35095101 від 18.07.2012 р., висновок про нікчемність відповідного правочину було зроблено на основі інформації, що міститься в акті перевірки від 16.02.2011р.№ 115/23-209/35383018 про результати позапланової невиїзної перевірки ПП „Львівкомфортгруп -К" згідно якого вказане підприємство за юридичною адресою не знаходиться, немає у власності та користуванні офісних та складських приміщень, не користувалось земельними ділянками, автотранспортними засобами, у зв'язку з чим угоди ПП „Львівкомфортгруп -К" є нікчемними в силу ст. 228 ЦК України: укладення підприємством правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний прядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемні.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ч. 1. ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, поставлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушують публічний порядок, визначаються загальними правилами (ст. 216 ЦК України).

Як вбачається із змісту акту перевірки № 1351/23-01/35095101 від 18.07.2012 р., висновок відповідача про нікчемність правочину є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладений між ПП „Вілмат-Електрик" та ПП „Львівкомфортгруп -К" договір відступлення права вимоги боргу від 26.02.2010 р. нікчемним правочином, оскільки ні в актах перевірки, ні іншими доказами не доведено намір сторін правочину порушити публічний порядок у вигляді порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина та/або знищити, пошкодити майно фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконно заволодіти ним.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що нікчемність укладеного правочину ПП „Львівкомфортгруп -К" підтверджується відсутністю підприємства за юридичною адресою, а також відсутністю на праві власності та користування офісних та складських приміщень, земельних ділянок, автотранспортних засобів тощо, оскільки для здійснення операцій з борговими вимогами наявність відповідних основних засобів не є необхідною. Сам факт існування боргових вимог (кредиторської заборгованості позивача) податковим органом у даному випадку не ставиться під сумнів, а факт її погашення доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Стосовно позиції податкового органу викладеного на стор. 12, 14, 18 акту перевірки від 18.07.2012 р. про нікчемність правочину з тих підстав, що такий суперечить інтересам держави і суспільства, не спрямований на реальне настання правових наслідків, суд констатує наступне.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України в зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 р. за № 2756 -VI, статтю 228 ЦК України доповнено частиною третьою, згідно якої - у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (редакція діє з 01.01.2011 р.).

Тобто, з 01 січня 2011 року діє норма закону, за якою правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства та його моральним засадам -визнаються недійсними в судовому порядку. Слід зазначити, що обов'язковою умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин (носіями протиправного умислу юридичних осіб -сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб). Аналогічно правочин укладений без мети настання реальних правових наслідків в силу ст. 234 Цивільного кодексу України визнається судом недійсним.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні".

Виходячи з наведеного, посилання на нікчемність укладеного між ПП „Вілмат-Електрик" та ПП „Львівкомфортгруп -К" договору відступлення права вимоги боргу від 26.02.2010 р. з підстав його невідповідності інтересам держави і суспільства та його моральним засадам -є помилковим, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу вимог закону (та його визнання недійсним не здійснюється) на відміну від правочину, що суперечить інтересам держави і суспільства та його моральним засадам (який визнається недійсним в судовому порядку, в тому числі, за зверненням податкового органу) -та така позиція суперечить нормам діючого законодавства.

Також суд відхиляє посилання податкового органу на будь-які можливі порушення податкового законодавства з боку ПП „Львівкомфортгруп -К" (в т.ч. відсутність за юридичною адресою, відсутність основних фондів, недотримання податкової дисципліни), оскільки при веденні податкового обліку та при відображенні у податкових деклараціях сум валового доходу позивач не повинен і не може знати та враховувати стан дотримання податкової дисципліни іншими платником податку. Норми чинного законодавства не передбачають права позивача здійснювати контроль за сплатою податків третіми особами, а також не встановлюють такого обов'язку за ним.

Статтею 16 Податкового кодексу України обов'язок ведення обліку доходів та витрат, складання та подання податкової звітності, сплати податків і зборів покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується саме платника податку і не може автоматично поширюватися на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні (чи невідображенні) в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки інших платників.

При цьому суд констатує, що в силу вимог ч. 1. ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника. Тобто ТОВ „Компанія Укрбудінвест" жодним чином не міг вплинути на укладення спірного договору. Водночас укладення договору про відступлення права вимоги безпосередньо не породжує будь-яких податкових наслідків для всіх сторін у зобов'язанні, отже не тягне за собою ні порушення публічного порядку, ні заподіяння шкоди інтересам держави чи суспільства.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Обставини, що наведені податковим органом в акті перевірки, знаходяться поза межами вимог п. 135.1. ст. 135 ПК України. Інші статті цього Кодексу не ставлять в залежність виникнення у позивача обов'язку збільшувати свої валові доходи від дотримання вимог податкового чи іншого законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушення вимог чинного податкового законодавства при формуванні доходів та нарахуванні податку на прибуток підприємств, а висновки акту перевірки в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи.

За наведених обставин суд констатує, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржене податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а відтак слід присудити понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, у вигляді сплати судового збору (платіжне доручення № 91 від 27 серпня 2012 року) у розмірі 1043 (тисяча сорок три) грн. 90 (дев'яносто) коп. до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Укрбудінвест"до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області ДПС № 0004182340 від 14.08.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 104388 грн. за основним платежем та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Укрбудінвест" понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1043 грн. 90 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Калинич Я.М.