Рішення

від 17.12.2008 по справі 6/214пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/214пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.12.08 р.                                                                                                       Справа № 6/214пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі  Настич Л.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:  Відкритого акціонерного товариства “Айс-Маркет” м.Єнакієве, Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика морозива “Старт-Плюс” м.Макіївка, Донецької області

третьої особи

про визнання договору №1/05 від 17.05.2008р. укладеного між  Відкритим акціонерним товариством “Айс-Маркет” м.Єнакієве, Донецької області та Товариством  з обмеженою відповідальністю Фабрика морозива “Старт-Плюс” м.Макіївка, Донецької області недійсним

за участю

прокурора

представників сторін:

від позивача –  Літвінова Г.В. – представник по довіреності №570 від 18.08.2008р.

від відповідача – Грановська Н.Л.  - представник по довіреності від 11.11.2008р.                             

від третьої особи –

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Айс-Маркет” м.Єнакієве, Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика морозива “Старт-Плюс” м.Макіївка, Донецької області про визнання договору №1/05 від 17.05.2008р. укладеного між  Відкритим акціонерним товариством “Айс-Маркет” м.Єнакієве, Донецької області та Товариством  з обмеженою відповідальністю Фабрика морозива “Старт-Плюс” м.Макіївка, Донецької області недійсним.          

          Справа слуханням відкладалася, у зв”язку з неявкою позивача у засідання суду, а також для представлення сторонами витребуваних та додаткових документів по справі. Такі документи були представлені суду у повному обсязі.   

          Відповідач у запереченнях на позовну заяву від 03.12.2008р. заперечив проти позовних вимог та пояснив, що позивач не вказує, яким саме чином спірний договір від 17.05.2008р. № 1/05 порушив його права або хто та яким чином їх оспорює. Також пояснив, що посилання у позовній заяві на те, що у позивача є вагомі підстави вважати, що з оплаченого товару, який одержаний за договором  від 17.05.2008р. № 1/05, може бути не відшкодовано із бюджету податок на додану вартість  у випадку звернення до суду відповідного органу державної податкової інспекції про визнання недійсним договору  від 17.05.2008р. № 1/05, не може бути доказом такого порушення, тому що містить припущення позивача. Також відповідач наполягає на тому, що сторони в договорі вказали всі істотні умови поставки, в тому числі і ціну, але  виклали їх на свій розсуд.  

        У процесі слухання справи відповідач звернувся до суду  з заявою про розподіл господарських витрат відповідно ст.ст.48,49 ГПК України, в якій просить суд стягнути з позивача витрати, понесені відповідачем, у зв”язку із сплатою послуг адвоката у розмірі 3 500грн. Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає справу по суті.

        Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в :

17 травня 2008р. між ТОВ “Фабрика морозива “Старт-Плюс” та ВАТ “Айс-Маркет” був укладений договір № 1/05, згідно умов вказаного договору позивач (замовник) доручає, а відповідач (виконавець) виготовлює та постачає продукцію в асортименті, кількості, по цінам, зазначеним у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а позивач зобов'язаний прийняти виготовлену продукцію та оплатити виконані виконавцем роботи згідно умов договору.

       Специфікаціями №1-№7 від 17.05.2008р. до вказаного договору сторони передбачили: штрих-код товару, виробника, торгову марку, найменування продукту, період поставки товару, загальну кількість, кількість в шухляді, вагу однієї упаковки, ціну за одиницю без ПДВ, ціну за одиницю з ПДВ, загальну суму без ПДВ, загальну суму з ПДВ.

Пунктами 4.1,4.2 договору №1/05 від 17.05.2008р. сторони встановили, що ціна за 1 шт. продукції вказується у специфікації до даного договору. В ціну включені витрати на виробництво та упаковку готової продукції. Загальна сума договору представляє собою суму за усіма специфікаціями до цього договору.

Згідно п.4.3 укладеного договору оплата проводиться в гривнях України на підставі рахунку-фактури, виставленого виконавцем у наступному порядку: 50% вартості по факту підписання специфікацій та погодження замовлення –передоплата; 50% вартості готової продукції протягом 30 календарних днів з моменту її отримання на складі виконавця, але не пізніше 40 календарних днів з моменту повідомлення замовника виконавцем про готовність відвантажити партію товару.

У випадку зміни ціни виконавець повідомляє замовника за 7 календарних днів до припустимої поставки продукції (п.4.6 договору).   

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2008р. (п. 9.4. договору).

Договір №1/05 від 17.05.2008р. підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

Суд вважає договір №1/05 від 17.05.2008р. укладеним згідно вимог ст. 638 ЦК України.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те що, у укладеному між сторонами договорі не визначена ціна договору.

Позивач вважає, що оскільки із відповідачем не було погоджено ціну у спірному договорі, тому у нього є вагомі підстави, вважати, що з оплаченого товару, який одержаний за договором  № 1/05 від 17.05.2008р., може не бути відшкодованим із бюджету податок на додану вартість у випадку звернення до суду відповідного органу державної податкової інспекції про визнання недійсним договору від 17.05.2008р. № 1/05. При цьому позивач посилається на норми ст. 203 ч. 1, ст. 215 ч. 1 ЦК України.

На підставі цього, позивач просить суд визнати недійсним  договір №1/05 від 17.05.2008р. укладений між Відкритим акціонерним товариством “Айс-Маркет” м.Єнакієве, Донецької області та Товариством  з обмеженою відповідальністю Фабрика морозива “Старт-Плюс” м.Макіївка, Донецької області.

Відповідно приписів чинного законодавства неподання додаткових матеріалів і доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень сторонами свідчить про те, що вони вважають наявні у справі докази достатніми, а суд відповідно до ст.ст. 43, 82 ГПК України надає їм належну оцінку та має право прийняти за наявними у матеріалах справи документами відповідне рішення.

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, тому судом при розгляді справи застосовані ці норми.

Вирішуючи спори про визнання угод недійними, суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами)  вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п”ятою та шостою статті 203 цього Кодексу:

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам судочинства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ( ч.2 ); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3), правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ( ч. 5).

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний договір №1/05 від 17.05.2008р. був укладений між юридичними особами, а саме: з боку виконавця - Товариством з обмеженою відповідальністю Фабрика морозива „Старт-Плюс” в особі директора Байдебура Андрія Юрійовича, з іншого боку – замовником  Відкритим акціонерним товариством “Айс-Маркет” в особі голови правління               Сук Р.В.

За своєю правовою природою  договір №1/05 від 17.05.2008р. є договором купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 655 ЦК України).

Укладений між сторонами договір містить в собі предмет, зобов”язання сторін (розділ 1), кількість та якість виготовленої продукції (розділ 2), об'єм та умови поставки (розділ 3), ціну та загальну вартість (розділ 4), зокрема п.4.1 встановлено, що ціна за 1 шт. продукції вказується у специфікації до даного договору, в ціну включені витрати на виробництво та упаковку готової продукції, приймання товару (розділ 5), тара, упаковка та маркування (розділ 6), претензії, рекламації та відповідальність сторін (розділ 7), вирішення спору (розділ 8), строк дії договору, додаткові умови та прикінцеві положення ( розділи 9,10).

Розділом 4 договору встановлена ціна продукції та порядок оплати, а саме: ціна товару визначається у специфікації, оформленої у вигляді додатку №1-№7 до цього договору.

        Специфікаціями №1-№7 від 17.05.2008р. до вказаного договору передбачені:  штрих-код товару, виробник, торгова марка, найменування продукту, період поставки товару, загальна кількість, кількість в шухляді, вага однієї упаковки, ціна за одиницю без ПДВ, ціна за одиницю з ПДВ, загальна сума без ПДВ, загальна суму з ПДВ.

Специфікації №1-№7 від 17.05.2008р. підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств.

Статтєю 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Пунктом 4 ст. 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Підписавши договір №1/05 від 17.05.2008р. вважається, що сторони дійшли згоди відносно всіх умов даного договору.

Статтєю 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України,  зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Змістом договору є ті умови, на яких сторони погодилися виконувати договір. Зміст договору як підстави виникнення цивільно-правового зобов'язання визначається тими правами та обов'язками, які взяли на себе учасники договору відповідно до умов договору, закріплені і сформульовані в договорі.

Пунктом 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

З аналізу ст. 691 ЦК можна дійти висновку про те, що ціна є несуттєвою умовою договору, оскільки зазначена стаття допускає можливість її встановлення, виходячи з умов договору, чи, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

На підставі наведеного суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним договору №1/05 від 17.05.2008р. є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на позивача.

        Суд  вважає заявлені відповідачем вимоги щодо стягнення з позивача витрат по оплаті послуг адвоката у сумі 3 500грн. відповідно договору про ведення справи у суді від 25.11.2008р., свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю №1163 від 02.03.1999р. та видатково-касового ордеру від 03.12.2008р. обґрунтованими та підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

       Чинним законодавством, а саме ст.44 Господарського процесуального кодексу України чітко визначений склад судових витрат, якою встановлено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Крім того, відповідно п.10. Роз”яснення Вищого господарського арбітражного суду від  04.03.1998р. № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” у редакції з 01.02.2005р. господарським судом здійснюється відшкодування витрат позивачів та відповідачів, пов”язаних з оплатою ними послуг адвокатів,  адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об”єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді.

       Як зазначив відповідач, підприємство не має у штаті юриста, тому змушений був звернутися до адвоката за правовою допомогою. Оскільки позивач звернувся до суду з безпідставним позовними вимогами, у зв”язку з чим відповідач поніс витрати по сплаті адвокатських послуг, суд задовольняє дані вимоги  у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.627, 632, 638 ЦК України, ч.4 ст.179 ГК України господарський суд, -

ВИРІШИВ:

        У позовних вимогах Відкритого акціонерного товариства “Айс-Маркет” м.Єнакієве, Донецької області  до Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика морозива “Старт-Плюс” м.Макіївка, Донецької області про визнання недійсним договору від 17.05.2008р. №1/05., відмовити.

        Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Айс-Маркет” (86414 м.Єнакієве, Донецької області, вул.Станційна,59, п/р№26004303635014 в філії „Відділення Промінвестбанку у м.Єнакієве”, МФО334215, ЄДРПОУ 01550872, іден.подат.№015508705112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика морозива “Старт-Плюс” (86155 м.Макіївка, Донецької області, вул.Автотранспортна,5, п/р№26002301528029 у ЦГВ Промінвестбанку м.Макіївка, МФО 334516, ЄДРПОУ 31948604, іден.подат.№319486005958) витрати, понесені відповідачем, у зв”язку із сплатою послуг адвоката у розмірі 3 500грн.

       Рішення   було оголошено  у судовому засіданні   17.12.2008р.

         Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

        Видати наказ після набрання рішення законної сили.

               Суддя