Рішення

від 27.09.2012 по справі 11/18/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

27 вересня 2012 р. Справа 11/18/2012/5003

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ», м. Дніпропетровськ

до комунального підприємства «Липовецька районна аптека»,

м. Липовець Вінницької області

про стягнення 25 419,86 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Солоненко, за участю представників:

від позивача - С. Коруз за довіреністю № 200 від 05.09.2012р.;

від відповідача - М. Герасименко голова ліквідаційної комісії.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з комунального підприємства «Липовецька районна аптека» суму основного боргу в розмірі 18713,39 грн., 30 % штрафу в розмірі 5614,06 грн., пеню в сумі 655,45 грн., 10 % річних в сумі 436, 96 грн., а всього - 25 419, 86 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору поставки № 18533, укладеного між сторонами 01.01.2012р. позивач в період з 18.04.2012р. по 24.05.2012р. передав відповідачу товар (лікарські засоби) на загальну суму 20 676,93 грн.. Відповідно до п. 6.1. договору відповідач зобов'язався провести розрахунки за переданий товар у строки встановлені в накладних.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач провів часткові розрахунки за поставлений товар. Таким чином, станом на 14.08.2012р. за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 18 713,39 грн..

Відповідач пояснень щодо обставин викладених в позовній заяві та визначених судом документів не надав. Представник відповідача в судовому засіданні 27.09.2012р. позовні вимоги визнав в частині основного боргу, одночасно клопотав не стягувати штрафні санкції нараховані позивачем.

Крім того, представник відповідача наголосив на тій обставині, що Липовецькою районною радою прийнято рішення № 219 від 17.08.2012р. про ліквідацію КП «Липовецька районна аптека». На даний час на підприємстві працює ліквідаційна комісія.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

01 січня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «БаДМ»(позивач, за договором Постачальник) та комунальним підприємством «Липовецька районна аптека» ( відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки за № 18533.

Згідно з п. 1 договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця лікарські препарати та засоби, засоби гігієни та догляду за хворими, лікувальну косметику та інші форми медичного асортименту (надалі товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Товар постачається за цінами, що діють на момент передачі товару за накладною (п. 3.1. договору).

Загальна сума договору складає загальну вартість товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій товару визначених у накладних (п. 3.2. договору).

На виконання умов договору позивач в період з 18.04.2012р. по 24.05.2012р. поставив відповідачеві товар на загальну суму 20 676,93 грн..

Товар поставлено за наступними накладними:

- VZ29824316-1 від 18.04.2012р.;

- 2VZ29850876-2 від 20.04.2012р.;

- VZ29850876-1 від 20.04.2012р.;

- VZ29877997-1 від 24.04.2012р.;

- 2VZ29919303-2 від 27.04.2012р.;

- VZ29919303-1 від 27.04.2012р.;

- 2VZ29955028-2 від 04.05.2012р.;

- VZ2995028-1 від 04.05.2012р.;

- VZ29956024-1 від 004.05.2012р.;

- 2VZ29981325-2 від 08.05.2012р.;

- VZ29981325-1 від 08.05.2012р.;

- VZ29984056-1 від 08.05.2012р.;

- VZ30007418-1 від 15.05.2012р.;

- VZ30065143-1 від 17.05.2012р.;

- VZ30129085-1 від 24.05.2012р.

Як свідчать матеріали справи та пояснення учасників процесу, відповідачем проведено часткові розрахунки за поставлений товар в розмірі 1963,54 грн..

Таким чином, станом на день розгляду справи, за відповідачем рахується заборгованість за договором № 18533 від 01.01.2012 р. в розмірі 18 713,39 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за поставлений товар згідно договору поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що позивачем виконувались свої зобов'язання по поставці товару належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за отриманий товар у встановлені договором строки.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відносно посилань представника відповідача на ту обставину, Липовецькою районною радою прийнято рішення № 219 від 17.08.2012р. про ліквідацію КП «Липовецька районна аптека», суд зазначає наступне.

Згідно ч.4 ст.91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно наявного в матеріалах справи спеціального витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.09.2012р. вбачається, що станом на час розгляду справи до державного реєстру не внесено запису про припинення юридичної особи - Комунального підприємства «Липовецька районна аптека».

Відповідно до ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема згідно ст.609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Таким чином, не виконавши свої зобов'язання за договором від 01.01.2012р. щодо проведення розрахунків за поставлений товар, відповідач, оскільки не є припиненим, зобов'язаний сплатити борг.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення боргу за договором в розмірі 18 713,39 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором та законом.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків проведення розрахунків, позивачем заявлено до стягнення 5614,06 грн. -штрафу, 655,45 грн. -пені та 436,96 грн. -10% річних.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадку порушення строку оплати поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення та, окрім того, при простроченні оплати посталеного товару на двадцять календарних днів Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3. договору сторони встановили десять процентів річних від простроченої суми.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 10 % річних та штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку який здійснено станом на 14.08.2012 року судом встановлено, що вказані суми є обґрунтованими.

Дійшовши висновку про стягнення з відповідача пені та штрафу судом враховано правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011в якій з поміж іншого зазначено, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України -видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а тому у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Водночас, відносно вимоги про стягнення штрафу суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пояснень представника відповідача в судовому засіданні 27.09.2012р., останній просить суд врахувати його незадовільний фінансовий стан, а також прийняти до уваги ліквідаційну процедуру, що проводиться на підприємстві.

З врахуванням встановлених обставин суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу враховуючи наступне.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань», в якому зазначається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки суд взяв до уваги причини невиконання зобов'язання відповідачем (незадовільний фінансовий стан та перебування підприємства у стані ліквідації).

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує суму штрафу до 2 807,03 грн..

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з покладенням судових витрат на відповідача в повному обсязі, за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4 3 , 33, 43, 49, 78, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Зменшити розмір штрафу до 2 807,03 грн..

3. Стягнути з комунального підприємства «Липовецька районна аптека»( 22500, Вінницька область, м. Липовець, вул. Пирогова, 9, код 35097795) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДаДМ»(49005, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, код 31816235) 18 713 (вісімнадцять тисяч сімсот тринадцять) грн. 39 коп. -боргу; 655 (шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 45 коп. -пені; 436 (чотириста тридцять шість) грн. 96 коп. -десять відсотків річних; 2 807 (дві тисячі вісімсот сім) грн. 03 коп. - штрафу; 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -витрат зі сплати судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.10.2012р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи