Постанова

від 16.12.2008 по справі 17/293

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

17/293

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 грудня 2008 р.                                                                                    № 17/293  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйов О. В. –головуючийПолянський А. Г.Коробенко Г. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Міністерства охорони навколишнього природного середовища України

на рішення

та постанову

Господарського суду міста Києва від 06.08.2008 року Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2008 року

у справі№ 17/293 Господарського суду міста Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія"

до

Міністерства охорони навколишнього природного середовища України

проскасування наказу від 18.06.2008 року № 310 в частині, що стосується позивача

За участю представників сторін:від позивача:від відповідача:прокурор:

Ящук Б. С. –дов. від 20.10.08р.Браіловська К.  Е. –дов. від 07.08.08р.Рудак О.В. –посв. № 72

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про скасування наказу від 18.06.2008 року № 310 в частині, що стосується позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2008 року по справі № 17/293 (суддя Кролевець О. А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2008 року по справі № 17/293 (головуючий суддя Андрієнко В. В., судді Вербицька О. В., Малетич М. М.), позов задоволено повністю: скасовано наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України "Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами" від 18.06.2008 року № 310 в частині анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю "Хмельницька Універсальна компанія" спеціального дозволу на користування надрами реєстраційний № 4390 від 27.09.2007 року.

Стягнуто з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницька універсальна компанія" 85 грн. витрат по оплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду України від 18.09.2008 року та рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2008 року, в якій стверджує про порушення судами норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

У зв'язку з хворобою судді Фролової Г. М. для перегляду в касаційному порядку справи № 17/293, призначену до розгляду на 16.12.2008 року, розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 15.12.2008 року утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий –Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Коробенко Г. П.

Відводів складу суду не заявлено.

Відзиві на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Хмельницька Універсальна компанія" отримало спеціальний дозвіл на користування надрами за реєстраційним № 4390 від 27.09.2007 року. Згідно Спеціального дозволу позивачеві надано право на видобування мінеральної лікувально-столової води на Збручанському родовищі Східна ділянка, що знаходиться в Хмельницькій області, Городоцький район, 2 км на південний захід від смт. Сатанів, у заплаві р. Збруч.

На засіданні Міжвідомчої робочої групи з питань надрокористування, що відбулося 21.05.2008 року за результатами розгляду приписів Генеральної прокуратури України прийнято рішення анулювати Спеціальний дозвіл, виданий позивачеві, що підтверджується копією протоколу Міжвідомчої робочої групи з питань надрокористування від 21.05.2008 року № 1.

Міністерством охорони навколишнього природного середовища України видано наказ "Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами" від 18.06.2008 року № 310. Відповідно до п. 10 додатку 3 до вказаного вище наказу анульовано Спеціальний дозвіл, виданий позивачеві.

Місцевий та апеляційний суди встановили, що оскаржуваний наказ № 310 від 18.06.2008 року видано відповідачем на підставі рішення Міжвідомчої робочої групи з питань надрокористування, що відбулося 21.05.2008 року і оформлене протоколом № 1. В протоколі причиною анулювання Спеціального дозволу, виданого позивачеві, вказано припис Генеральної прокуратури України.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що відповідач, анулювавши зазначений Спеціальний дозвіл, порушив ст. 19 Конституції України, ст. 26 Кодексу України "Про надра" та п. 19 Порядку надання у 2008 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2008 року № 273, тому що такою підставою для анулювання спеціальних дозволів на користування надрами як задоволення припису прокурора законом не передбачено.

Разом з тим, відповідно до  ч. 2 ст. 22 Закону України «Про прокуратуру»письмовий припис вноситься прокурором у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.

Отже, внесення прокурором припису дає підстави відповідачу для його розгляду.

Однак прийняття рішення за результатами такого розгляду повинно відбуватися з врахуванням наведених вище нормативних актів, а також встановлення очевидного характеру порушень і високого ступеня вірогідності заподіяння шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації або громадян.

Місцевий та апеляційний суди при дослідженні питання підстав анулювання спеціального дозволу, що викладенні в приписі Генеральної прокуратури України дійшли наступного висновку.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 19 Конституцій України).

Відповідно до статті 13 Кодексу України "Про надра" користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.

Відповідно до ст. 26 цього Кодексу право користування надрами припиняється в разі: якщо відпала потреба у користуванні надрами; закінчення встановленого строку користування надрами; припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Відповідно до п. 19 Порядку надання у 2008 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2008 року № 273, Мінприроди анулює дозвіл у разі: відсутності потреби у подальшому користуванні надрами; відмови користувача ділянки надр від права користування; припинення діяльності юридичної особи або смерті фізичної особи–підприємця, що є власниками дозволу; подання надрокористувачем свідомо неправдивих відомостей; користування надрами із застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я людей; використання надр не за призначенням; визнання аукціону, за результатами якого був наданий дозвіл, недійсним; неодноразового порушення надрокористувачем умов дозволу або угоди про умови користування ділянкою надр; визнання дозволу недійсним у судовому порядку; невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлені строки; вилучення в установленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр; встановлення факту видачі дозволу з порушенням вимог цього Порядку; відсутності у надрокористувача на момент початку робіт ліцензії на відповідний вид господарської діяльності або укладеного договору із спеціалізованим підприємством, яке має ліцензію на відповідний вид господарської діяльності; припинення робіт, передбачених дозволом, більш як на два роки, а у разі, коли дозвіл надано на користування нафтогазоносними надрами, - більш як на 180 днів; дострокового розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу - для підприємств, яким надано дозвіл відповідно до абзацу сьомого пункту 7 цього Порядку; коли суб'єкт господарської діяльності протягом двох років, а щодо нафтогазоперспективних площ, родовищ нафти і газу - 180 календарних днів з початку дії дозволу не приступив до користування ділянкою надр без поважної причини.

Відповідно до п. 1 Положення про курорт Сатанів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.1992 року № 591, курорт Сатанів, розташований у Хмельницькій області, належить до курортів державного значення. Згідно Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року № 827 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2005 № 747) підземні Мінеральні (лікувальні, лікувально-столові, природні столові) води відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення. Таким чином, видобування позивачем мінеральної лікувально-столової води відповідно до Спеціального дозволу є видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення.

Посилання скаржника на норму п. 2 ст. 9 Кодексу України про надра не приймається, оскільки суди проаналізувавши Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", що встановлює повноваження органів місцевого самоврядування, дійшли наступного висновку.

До компетенції обласної ради згідно з п. 22 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" віднесено питання про вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно районного, обласного значення, а також про скасування такого дозволу.

Погодження питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (пп. 4 п. "б" ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування").

За таких обставин суд касаційної інстанції вважає, що позивач, звернувшись до відповідача за отриманням Спеціального дозволу, надав йому саме ті документи, які були достатніми для розгляду його заяви. Жодних заперечень з цього приводу з боку відповідача як компетентного органу державної влади не надходило.

Не урегульованість законодавства, зокрема, різне правове регулювання одного й того ж питання в різних нормативних актах однаковою юридичної сили (Законах України) не повинно тягнути для суб'єктів господарювання, до яких відносить і позивач, негативних наслідків, в тому числі і перешкод в здійсненні господарської діяльності.

Ані відповідачем, ані прокурором не надано доказів судам першої та апеляційної інстанції про те, що відсутність погодження на видобування мінеральної води з боку облради вплинула чи може вплинути на стан надрокористування позивачем. Про заподіяння шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій або громадянам ані в приписі, ані в документах, адресованих суду, відповідач та прокурор не зазначають.

Сама по собі відсутність такого додаткового погодження без наявності доведених фактів порушення надрокористування або загрози інтересам держави, інших юридичних та фізичних осіб не може бути підставою для позбавлення суб'єкта господарювання Спеціального дозволу, виданого раніше компетентним державним органом.

Отже, відсутня передбачена ч. 2 ст. 22 Закону України "Про прокуратуру" умова для анулювання спеціального дозволу, виданого відповідачем позивачу.

Посилання скаржника на порушення місцевим судом підсудності даної справи не приймається з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Частина 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" та статті 1, 41, 12 ГПК України передбачають, що господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає вимогам ст. 1 цього Кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Стаття 3 КАС України дає визначення поняттю "справа адміністративної юрисдикції". Під такою справою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Відповідно до ст. 3 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірні відносини є приватними, цивільними (господарськими) та регулюються цивільним (господарським) законодавством, оскільки виникли у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки апеляційного та місцевого судів відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень не вбачається.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2008 року по справі № 17/293 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2008 року по справі № 17/293 залишити без змін.

Головуючий   суддя                                                             О. В. Муравйов  

Судді                                                                                     А. Г. Полянський

                                                                                              Г. П. Коробенко