Ухвала

від 10.09.2012 по справі 22/134-10-3501

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 вересня 2012 р. № 22/134-10-3501

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Демидової А.М. суддів:Владимиренко С.В. Малетича М.М. Мирошниченка С.В. Шевчук С.В.

розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 15.11.2011 у справі№ 22/134 10 3501 за позовомОдеської залізниці доПублічного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл" простягнення 7 175 631 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.10.2010 у справі № 22/134 10 3501 позов Одеської залізниці про стягнення з Публічного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл" 7 175 631 грн. за користування вагонами та зберігання вантажу у вагонах задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 у справі № 22/134 10 3501 рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2010 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2011 у справі № 22/134 10 3501 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 скасовано, рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2010 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15.11.2011 у справі № 22/134 10 3501, у якій заявник просить постанову Вищого господарського суду України у даній справі скасувати, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 залишити в силі, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 17.02.2011 у справі № 25/88-10/2662 та від 01.11.2011 у справі № 5016/307/2011(4/20).

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску справи № 22/134 10 3501 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Встановлений статтею 111 16 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 15.11.2011 у справі № 22/134 10 3501, про перегляд якої просить заявник, та постанов від 17.02.2011 у справі № 25/88-10/2662 та від 01.11.2011 у справі № 5016/307/2011(4/20), на які він посилається, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

У постанові від 15.11.2011 у справі № 22/134 10 3501, яку заявник просить переглянути, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову про стягнення плати за користування вагонами, оскільки зазначена плата вноситься, зокрема, за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, яка відбулась з вини підприємства. Так, судами у даній справі встановлений факт затримки потягу з вини вантажовласника, що підтверджено належними доказами (акти про затримку вагонів, накази начальника залізниці про затримку вагонів з вини вантажовласника, телеграми від станцій затримки про затримку вагонів).

Водночас, у постанові від 01.11.2011 у справі № 5016/307/2011(4/20), на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції підтримав висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову про стягнення плати за користування вагонами за час їх затримки, оскільки матеріалами справи не підтверджено, а позивачем не доведено, що неприйняття вагонів відповідачем мало місце, а також, що наявна вина відповідача в простої вагонів, і отже підстави для стягнення з відповідача плати за користування вагонами в даному разі відсутні. Крім того, встановлено, що відповідач, навпаки, звертався до в.о.начальника станції залізниці з проханням подавати вагони під вивантаження.

В постанові Вищого господарського суду України від 17.02.2011 у справі № 25/88 10-2662, на яку також посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про стягнення плати за користування вагонами за час їх затримки, з огляду на встановлення судом першої інстанції, на підставі оцінки доказів, непідтвердження факту відмови порту від прийняття від залізниці вагонів на фронти навантаження/розвантаження, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження причин такої відмови і вини порту у затримці вагонів.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 - 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл" у допуску справи № 22/134 10 3501 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяА.Демидова Судді:С.Владимиренко М.Малетич С.Мирошниченко С.Шевчук KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)