Постанова

від 18.12.2012 по справі 22/134-10-3501

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р.Справа № 22/134-10-3501 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді : Савицького Я.Ф.

Суддів : Гладишева Т.Я.

Лавренюк О.Т.

Відповідно до розпорядження голови суду №983 від 10.12.2012р. розгляд справи здійснюється даною судовою колегією.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судових засіданнях від 06.11.2012р., 04.12.2012р. та 18.12.2012р.:

від позивача : Зайцев С.М., довіреність №10 від 03.01.2012р.;

від відповідача: Некрасов О.В., довіреність №33 від 01.06.2012р. ;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеська залізниця»

на рішення господарського суду Одеської області

від 03 жовтня 2012 року

по справі № 22/134-10-3501

за позовом: Державного підприємства «Одеська залізниця»

до відповідача: Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Синтез Ойл»

про стягнення 7175631 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях оголошувалися перерви до 04.12.2012р. та 18.12.2012р..

В судовому засіданні 18.12.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.10.2012р. по справі №22/134-10-3501 (колегія суддів у складі : головуючий суддя -Меденцев П.А., судді -Зайцев Ю.О., Погребна К.Ф.) задоволено заяву ПАТ з ІІ «Синтез Ойл»№376 від 19.06.2012р. про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2010р. по справі №22/134-10-3501 за нововиявленими обставинами, рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2010р. по справі №22/134-10-3501 скасовано, у задоволенні позову Одеської залізниці до ПрАТ з ІІ «Синтез Ойл»про стягнення 7175631 грн. відмовлено, стягнуто з ДП «Одеська залізниця»на користь ПАТ з ІІ «Синтез Ойл»витрати по сплаті судового збору в сумі 32830 грн., з посиланням на те, що в якості доказів вини відповідача Одеська залізниця додала до позовної заяви не завірені у відповідності до вимог діючого законодавства копії накопичувальних карток, згідно з якими відповідачеві було нараховане збір за зберігання вантажів та плату за користування вагонами СНД і Балтії, накази про затримання вагонів, акти про затримку вагонів за формою ГУ-23А, повідомлення вантажовласника про затримку вагонів. Актів загальної форми ГУ - 23, які б засвідчили обставини простою на залізничних станціях Одеської залізниці вагонів та затримання в них вантажів, які прямували на адресу ЗАТ «Синтез Ойл»в період з лютого по квітень 2010р., в матеріалах справи немає, в судовому засіданні представник позивача надав пояснення про те, що такі акти не складалися Одеською залізницею, про це також зазначено в його відзиві на заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та додаткових письмових поясненнях. Факт не складання актів загальної форми ГУ-23, які б засвідчили обставини простою вагонів та затримання в них вантажів, які прямували на адресу відповідача в період з лютого по квітень 2010р., на час попередніх судових розглядів цієї справи не був відомий керівництву і представникам відповідача. Колегія суддів під час розгляду заяви ПрАТ «Синтез-Ойл»про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2012р. по справі 22/134-10-3501 за нововиявленими обставинами звернула увагу на те, що одеською залізницею не було належним чином дотримано порядку, який був прописаний в вищевказаних роз'ясненнях президії Вищого господарського суду України. Надані позивачем та наявні в матеріалах справи копії документів не доказують, що затримка вагонів відбувалася саме з вини відповідача, тому, що з аналізу наданих позивачем в якості доказів копій документів вбачається, що позивачем допускалися системні порушення вимог діючого законодавства при оформленні вищевказаних документів: належно не заповнювались обов'язкові відомості, передбачені формами цих документів, передбаченими Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113, копії документів мають протиріччя, які визивають сумніви в достовірності відображених в них відомостей, свідчать про недотримання Одеською залізницею порядку затримки вагонів у зв'язку із неприйняттям вантажоодержувачем вантажів, що надійшли на його адресу, в деяких документах вантажоодержувачем вказаний не відповідач, а зовсім інші юридичні особи. Одеською залізницею не дотримувалися строки інформування вантажовласника про затримку вагонів з його вини, без належних правових підстав Одеська залізниця нарахувала плату за користування іноземними вагонами, які їй не належали і за які вона нічого не сплачувала їхнім іноземним власникам, а також безпідставно, всупереч вимогам діючого на той час законодавства України нарахувала ПДВ на суми плати за користування вагонами і збору за зберігання в них вантажів, які переміщувалися територією України в транзитному митному режимі, що згідно приписів п.5.15. ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість»та ст. 5 Закону України «Про транзит вантажів»виключало можливість нарахування ПДВ на ці послуги. Комісією, яка проводила в ПрАТ «Синтез Ойл»зазначене внутрішнє службове розслідування, було здійснено поглиблений аналіз існуючої на сьогодні судової практики за аналогічними справами господарських судів України, під час якого були знайдені постанови Вищого господарського суду України від 09.03.2010р. по справі №22/459-07 та від 01.11.2011р. по справі №5016/307/2011(4/20), в яких колегії суддів Вищого господарського суду України з аналізу ст. 129 Статуту залізниць України, п.8 Правил користування вагонами і контейнерами, п.3 Правил складання актів, дійшли висновків про те, що підставою для матеріальної відповідальності вантажоодержувача у вигляді плати за користування вагонами та збору за зберігання в них вантажів у випадку затримання вагонів на попутних залізничних станціях можуть бути лише акти загальної форми ГУ - 23, складені та підписані представниками станції і вантажовласника. У ПрАТ «Синтез Ойл»виникла потреба дослідження документів, що стосувалися взаємовідносин з Одеською залізницею на предмет складання актів загальної форми ГУ-23 з приводу затримки на попутних залізничних станціях вагонів, які прямували на адресу ПрАТ «Синтез Ойл»в лютому - квітні 2010 року лише у зв'язку із тим, що в червні 2012 року в ПрАТ «Синтез Ойл»виникла потреба в проведенні внутрішнього службового розслідування, в ході якого був проведений поглиблений аналіз існуючої на сьогодні судової практики за аналогічними справами господарських судів України та був виявлений пробіл в законодавстві, що регулює порядок документального оформлення випадків затримання вагонів на попутних залізничних станціях з вини вантажоодержувача, отже суд встановив, що обставина не складання актів загальної форми ГУ-23 з приводу затримки на попутних залізничних станціях вагонів, які прямували на адресу ПрАТ «Синтез Ойл»в лютому -квітні 2010 року не була і не могла бути відомою ЗАТ «Синтез Ойл»в попередніх судових розглядах цієї справи, за таких обставин, у суду є всі підстави для перегляду рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2010р. по справі №22/134-10-3501. Той факт, що представники ЗАТ «Синтез-Ойл»разом із представниками Одеської залізниці не складали актів загальної форми ГУ-23, які б засвідчили обставини простою вагонів з вини відповідача на попутних залізничних станціях Одеської залізниці, є істотною для цієї справи обставиною, яка свідчить про відсутність підстав для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання в них вантажів. Надані позивачем до позову акти про затримку вагонів форми ГУ-23А у розумінні п. 9 Правил користування вагонами і контейнерами є лише документом обліку часу користування вагонами, до того ж вони були складені лише з боку Одеської залізниці, таким чином, з аналізу приписів ст. 129 Статуту залізниць України, п.8 Правил користування вагонами і контейнерами, п. 8. Правил зберігання вантажів, п.3 Правил складання актів, суд дійшов висновку про те, що підставою для матеріальної відповідальності вантажоодержувача у вигляді плати за користування вагонами та збору за зберігання в них вантажів можуть бути лише акти загальної форми ГУ-23, складені та підписані представниками станції і вантажовласника. При цьому вимога складання актів загальної форми ГУ-23 стосується всіх випадків затримки вагонів як на станції призначення, так і на підходах до неї. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає що позивачем не доведено вину відповідача у затримці вагонів на залізничних станціях Одеської залізниці в період з лютого по квітень 2010р., а також у порушенні будь-яких зобов'язань, у тому числі з вивантаження вагонів в зазначений період. За таких обставин, позивачем було необґрунтовано нараховане відповідачу плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів у вагонах з урахуванням часу затримки вагонів на попутних залізничних станціях Одеської залізниці.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ДП «Одеська залізниця»з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 03.10.2012р. по справі №22/134-10-3501 в частині скасування рішення суду від 22.10.2010р. та відмови у стягненні 2841062,80 грн. (147220 грн. збору за зберігання вантажу та 2693842,80 грн. -за користування вагонами), прийняти нове рішення, яким задовольнити позов цій частині позовних вимог, мотивуючи це тим, що господарським судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, ст. 129 «Статуту залізниць України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457, п. 1, п. З «Правил складання актів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855, п. 10 «Правил користування вагонами і контейнерами», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458, у зв'язку з чим, рішення підлягає скасуванню в частині скасування рішення суду від 22.10.2010р. та відмови у стягненні 2841062,80 грн. (147220 грн. збору за зберігання вантажу та 2693842,80 грн. плати за користування вагонами), оскільки з абз. 13 ст. 6, ч. 1ст. 129 Статуту залізниць України, п. 1 «Правил складання актів», п. 10 «Правил користування вагонами і контейнерами»вбачається, що у разі затримки вагонів на станції, яка знаходиться на підходах до станції призначення складається акт спеціальної форми - акт про затримку вагонів; акт загальної форми не складається, оскільки це передбачено нормами Правил користування вагонами і контейнерами, спеціального нормативного акту по відношенню до Правил складання актів, та який є нормативним актом, що конкретизує положення ст. 119, 129 Статуту залізниць України та п. 1 Правил складання актів, таким чином, суд безпідставно скасував рішення суду від 22.10.2010р. та відмовив у частині стягнення 2.693.842,8 грн. плати за користування вагонами, оскільки нескладання актів загальної форми ГУ-23 не являється обставиною, що має значення для вирішення спору про стягнення плати за користування вагонами. На відміну від положень «Правил користування вагонами і контейнерами», які регулюють порядок нарахування та стягнення плати за користування вагонами, п. 9 «Правил зберігання вантажів»передбачає, що факт затримки вантажу, за зберігання якого стягується збір, засвідчується актом загальної форми. Однак, скасовуючи рішення суду від 22.10.2010р. та відмовляючи у стягненні збору за зберігання вантажу суд не врахував, висновок експерта №42 по проведенню судово-економічної експертизи по справі №22/134-10-3501 від 14.06.2011р., згідно з яким нарахування збору за зберігання вантажу у вагонах зі заявленої до стягнення суми документально обґрунтоване в сумі 147.220 грн. З огляду на те, що Вищий господарський суд України постановою від 15.11.2012р. по цій справі скасував постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 обставини справи щодо дотримання залізницею порядку затримання на попутних залізничних станціях вагонів і вантажів, належного повідомлення відповідача про затримку вагонів з його вини та доведення факту затримки вагонів з вини відповідача були враховані судом першої інстанції під час винесення рішення суду від 22.10.2010р. (щодо якої подана заява про перегляд) та Вищим господарським судом України під час касаційного перегляду справи, однак, під час розгляду заяви відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення, суд здійснив висновок про те, що позивач не надав належні докази обставини справи щодо дотримання залізницею порядку затримання на попутних залізничних станціях вагонів і вантажів, належного повідомлення відповідача про затримку вагонів з його вини та доведення факту затримки вагонів з вини відповідача. Зазначене свідчить, що суд здійснив переоцінку встановлених доказів та обставин, на підставі яких суди прийняли рішення (про перегляд якого подана заява), при цьому відповідач не заявляв про виявлення нових обставин стосовно порядку повідомлення його про затримання вагонів або недоліків доказів, таким чином, суд неправильно застосував ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, оскільки обставини повідомлення відповідача про затримання вагонів та недоліків доказів встановлені судами та не є нововиявленими обставинами.

06.11.2012р. до Одеського апеляційного господарського суду від ПрАТ з ІІ «Синтез Ойл»надійшли заперечення на апеляційну скаргу ДП «Одеська залізниця», в якій відповідач просить рішення господарського суду Одеської області залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу позивача -без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ДП «Одеська залізниця», заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що у серпні 2010 року ДП «Одеська залізниця»звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ЗАТ з ІІ «Синтез Ойл»стягнення 7175631 грн. за користування вагонами та зберігання вантажу у вагонах.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.10.2010р. зі справи №22/134-10-3501 позов ДП «Одеська залізниця»про стягнення із ЗАТ з ІІ «Синтез Ойл»7175631 грн. задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 7175631 грн., 25500 грн. державного мита й 236 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2011р. у справі № 22/134-10-3501 здійснено заміну відповідача - ЗАТ з ІІ «Синтез Ойл», його правонаступником -ПрАТ з ІІ «Синтез Ойл», рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2010р. зі справи № 22/134-10-3501 скасовано, у позові ДП «Одеська залізниця»про стягнення із ЗАТ з ІІ «Синтез Ойл»7175631 грн. відмовлено, стягнуто з ДП «Одеська залізниця»на користь ПрАТ з ІІ «Синтез Ойл» 72000 грн. оплати вартості судової бухгалтерсько-документальної експертизи.

Постановою Вищого господарського суду від 15.11.2011р. по справі №22/134-10-3501 касаційну скаргу ДП «Одеська залізниця»задоволено, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2011р. скасовано, рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2010р. зі справи № 22/134-10-3501 залишено без змін.

19.06.2012р. до господарського суду Одеської області надійшла заява (вх. №2735/2012) від ПрАТ з ІІ «Синтез Ойл»про перегляд рішення від 22.10.2010р. за нововиявленими обставинами, в якій ПрАТ з ІІ «Синтез Ойл» просило господарський суд Одеської області переглянути рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2010р. по справі 22/134-10-3501 за нововиявленими обставинами, скасувати його та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ДП «Одеська залізниця»відмовити, посилаючись на те, що свій позов ДП «Одеська залізниця»обґрунтовувало тим, що в період лютий - квітень 2010 року ЗАТ з ІІ «Синтез Ойл»не виконувало норми вивантаження вагонів та через неможливість накопичення вагонів на станції призначення Одеська залізниця була змушена видавати накази про затримку вагонів на підходах до станції призначення, фактично вагонів, за користування якими позивачем були нараховані плата та збір за зберігання в них вантажів, в наявності на залізничній станції призначення Одеса - Пересип не було, вони були затримані на підставі наказів ДП «Одеська залізниця»саме на підходах до станції призначення, про що працівниками залізниці в односторонньому порядку складалися акти про затримку вагонів на попутних залізничних станціях за формою ГУ-23А без участі представників відповідача. У червні 2012 року на підставі наказу генерального директора ПрАТ «Синтез Ойл»була створена комісія для проведення внутрішнього службового розслідування за фактом нанесення ПрАТ «Синтез Ойл»шкоди, пов'язаної зі стягненням на користь ДП «Одеська залізниця»7175631 грн. на підставі рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2010р. по справі №22/134-10-3501. Комісією встановлено, що в період з лютого по квітень 2010 року ДП «Одеська залізниця»не складалися акти загальної форми ГУ-23 за фактами затримки вагонів та вантажів на попутних залізничних станціях за участю представників ЗАТ з ІІ «Синтез Ойл»та ДП «Одеська залізниця». Ця обставина не була і не могла бути відомою керівництву підприємства і його представникам в попередніх судових розглядах цієї справи. Також ПрАТ з ІІ «Синтез Ойл»зазначило, що цей факт не досліджувався в судових інстанціях під час розгляду цієї справи і являється істотною для цієї справи обставиною, яка свідчить про відсутність підстав для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання в них вантажів.

У відповідності до ст.112 Господарського процесуального кодексу України підставою для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

В постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №17 із змінами та доповненнями «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал постанов за нововиявленими обставинами»зазначено, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

З поданої ПрАТ «Синтез Ойл»заяви та доданих до неї документів вбачається наявність матеріально-правових фактів, які були наявні під час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, та мають істотне значення для правильного вирішення спору, а саме: в період лютий - квітень 2010 року ДП «Одеська залізниця»саме на підходах до станції призначення зупиняло вагони з вантажем, що належав ЗАТ з ІІ «Синтез Ойл», про що працівниками залізниці в односторонньому порядку складалися лише акти про затримку вагонів на попутних залізничних станціях за формою ГУ-23А без участі представників відповідача, проте у червні 2012 року ПрАТ з ІІ «Синтез Ойл»стало відомо, що в період з лютого по квітень 2010 року ДП «Одеська залізниця»не складалися акти загальної форми ГУ-23 за фактами затримки вагонів та вантажів на попутних залізничних станціях за участю представників ЗАТ з ІІ «Синтез Ойл»та ДП «Одеська залізниця», ця обставина не була і не могла бути відомою керівництву підприємства і його представникам в попередніх судових розглядах цієї справи, також цей факт не досліджувався в судових інстанціях під час розгляду цієї справи і являється істотною для цієї справи обставиною, яка свідчить про відсутність підстав для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання в них вантажів.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку про необхідність перегляду рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2010р. по справі №22/134-10-3501 за нововиявленими обставинами, оскільки відсутність актів загальної форми ГУ-23 за фактами затримки вагонів та вантажів на попутних залізничних станціях за участю представників ЗАТ з ІІ «Синтез Ойл»та ДП «Одеська залізниця»є нововиявленими обставинами, які мають істотне значення для вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

01.12.2007р. між ДП «Одеська залізниця»та ЗАТ «Синтез Ойл», перейменованого на Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Синтез Ойл», укладено договір про подачу та забирання вагонів на під'їзну колію, що примикає до станції Одеса-Пересип і додаткові угоди до зазначеного договору, відповідно до п. 1, 5 якого згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і тарифів залізничного транспорту України і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка належить підприємству і залізниці та примикає до станції Одеса-Пересип Одеської залізниці через стрілку № 14 у парній горловині «Нового парку»станції та обслуговується локомотивом залізниці, вагони на під'їзну колію подаються локомотивом залізниці із розставленням вагонів на місця навантаження, вивантаження та на виставочні колії №1 або №2, де і проводиться здавання вагонів підприємству у комерційному та технічному відношеннях.

Статтею 75 Статуту залізниць України встановлено, що у договорах про експлуатацію залізничної під'їзної колії і договорах про подачу та забирання вагонів повинні враховуватися вантажні фронти, умови і терміни навантаження маршрутів, а також можливість використання під'їзних колій для потреб залізниці. Вантажний фронт визначається кількістю вагонів, яку можна встановити за довжиною складської колії, що може бути використана для одночасного навантаження або розвантаження однорідних вантажів. Фронт механізованого навантаження та розвантаження визначається залежно від кількості механізмів.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій розмір вантажного немеханізованого фронту визначається кількістю вагонів, які можна поставити уздовж складської колії, що може бути використана для одночасного навантаження або вивантаження. Розміри фронтів та спеціалізація складських площ для однорідних вантажів на під'їзних коліях, які обслуговуються локомотивом залізниці, вказуються в договорі. Розмір вантажного фронту нафтових та інших рідких вантажів, які перевозяться наливом у цистернах, визначається кількістю стояків для наливу і зливу, а при міжрейковому зливі - кількістю цистерн, які стають уздовж колії, призначеної для зливу. При потребі фронт наливу і зливу може встановлюватися за видами наливу (темні, світлі масла).

Отже, однією із істотних умов договорів про подачу та забирання вагонів є погодження вантажного фронту, який визначається за довжиною складської колії, що може бути використана для одночасного навантаження або розвантаження однорідних вантажів.

Згідно з п. 9 договору максимальна добова переробна спроможність вантажних пунктів: вивантаження взимку - 324 вагонів, влітку 624 вагони.

Сторонами у п. 11 договору погоджено місткість вантажних фронтів під'їзної колії, з визначенням добової переробної спроможності вантажних фронтів щодо вивантаження вантажів: колія №3 -місткість фронту 25 вагонів, термін виконання вантажних операцій -4 години, добова переробна спроможність -100 вагонів, сира нафта 60 вагонів (15 вагонів за 4 години); та бензин 40 вагонів (10 вагонів за 4 години); колія № 4 -місткість фронту 25 вагонів, термін виконання вантажних операцій -4 години, добова переробна спроможність -100 вагонів, сира нафта 60 вагонів (15 вагонів за 4 години) та бензин 40 вагонів (10 вагонів за 4 години); колія № 5 -місткість фронту 25 вагонів, термін виконання вантажних операцій -4 години, добова переробна спроможність -100 вагонів сирої нафти, або 20 вагонів мазуту та 30 вагонів бензин, дизельне пальне); колія № 6 -місткість фронту 25 вагонів, термін виконання вантажних операцій -4 години, добова переробна спроможність -100 вагонів сирої нафти, або 20 вагонів мазуту, та 30 вагонів сира нафта, дизельне пальне; колія № 3а (світлі нафтопродукти) -місткість фронту 4 вагони, добова переробна спроможність -24 вагонбензин або 12 вагонів дизельного палива.

З положень договору про подачу та забирання вагонів на під'їзну колію, що примикає до станції Одеса-Пересип підтверджується, що сторонами по справі було визначено вантажну спроможність під'їзних колій в зимовий та в літній період.

Таким чином, з наявних матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі існують правовідносини з експлуатації під'їзної колії, врегульовані умовами договору про подачу та забирання вагонів на під'їзну колію, що примикає до станції Одеса-Пересип, за яким відповідач прийняв на себе зобов'язання навантажувати та вивантажувати вагони, що подаються позивачем у обсягах та згідно добової переробної спроможності, визначених договором, а саме: вивантаження взимку -324 вагони, влітку -624 вагони, про що суд зазначав вище.

Як свідчать матеріалів справи, з ПрАТ з ІІ «Синтез Ойл»було узгоджено приймання та вивантаження вагонів: на лютий 2010 року - 8584 вагонів, з яких, на думку залізниці, з вини відповідача не було відвантажено 1615 вагона; на березень 2010 року - 11308 вагонів, з яких не було відвантажено 3609 вагона; на квітень 2010 року - 9510 вагонів, з яких не було відвантажено 2297 вагона.

Як вказувала ДП «Одеська залізниця», через неможливість накопичування вагонів на ст. Одеса-Пересип, Одеська залізниця була змушена видавати накази для затримки вагонів на підходах до станції призначення з вантажем на ст. Колосівка, ст. Кремидівка, ст. Кропивницька, ст. Помошна, ст. Тимкове, ст. Трикратне, ст. Одеса-Застава-1, ст. Павлоград, ст. Миколаєве, ст. Єрєміївка, ст. Знаменка, ст. Кировоград, ст. Карпово, ст. Вознесенськ, ст. Балта, ст. Кінецьпіль, ст. Користовка, ст. Котовськ, ст. Любашівка, ст. Новомосковськ, ст. Черноліська, ст. Одеса-Восточна, ст. Одеса-Східна, ст. Бешкетове, ст. Одеса-Сортувальна, які були підписані заступником начальника Одеської залізниці Царенко А.Г.

За ст. 46 Статуту залізниць України Правил зберігання вантажів одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу, терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці -з моменту затримки.

Пунктами 8 -10 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113 (з відповідними змінами та доповненнями), встановлено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника, в акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери, про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4), наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у «Повідомленні про затримку вагонів» (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Аналогічні вимоги (п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами) містять також Правила складання актів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року №334, відповідно до п.3 яких акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.

Між тим, в порушення вищенаведених норм, ДП «Одеська залізниця» не надало належних доказів, які б підтверджували повідомлення станцією призначення вантажовласника - ПрАТ з іноземними інвестиціями «Синтез Ойл»про затримку вагонів з його вини, оскільки в наданих ДП «Одеська залізниця»повідомленнях зазначається, що станція призначення повинна повідомити вантажовласника про затримку вагонів, не надано позивачем і доказів, які б підтверджували погоджений із відповідачем спосіб повідомлення вантажовласника про затримку вагонів.

Проте ДП «Одеська залізниця»не надало до суду доказів, які б підтверджували підставу видачі зазначених наказів про затримку вагонів, тобто документів, на підставі яких видавались зазначені накази, та з чиєї вини відбулась затримка вагонів.

Крім того, надані ДП «Одеська залізниця»до позову акти про затримку вагонів форми ГУ-23А у розумінні п. 9 Правил користування вагонами і контейнерами є лише документом обліку часу користування вагонами, до того ж вони були складені лише з боку ДП «Одеська залізниця».

У відповідності до п. 8. Правил зберігання вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Згідно з абзацом 2 п. 9 цих Правил, факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Таким чином, з аналізу приписів ст. 129 Статуту залізниць України, п.8 Правил користування вагонами і контейнерами, п. 8. Правил зберігання вантажів, п.3 Правил складання актів, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що підставою для матеріальної відповідальності вантажоодержувача у вигляді плати за користування вагонами та збору за зберігання в них вантажів можуть бути лише акти загальної форми ГУ-23 , складені та підписані представниками станції і вантажовласника. При цьому, вимога складання актів загальної форми ГУ-23 стосується всіх випадків затримки вагонів як на станції призначення, так і на підходах до неї.

За ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Під час розгляду господарським судом першої інстанції заяви ПрАТ з ІІ «Синтез Ойл»про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2010р. по справі №22/134-10-3501 за нововиявленими обставинами, встановлено, що ДП «Одеська залізниця»не дотрималось встановленого порядку затримання на попутних залізничних станціях вагонів і вантажів, які прямували в лютому -квітні 2010 року на адресу ПрАТ з ІІ «Синтез Ойл», оскільки ДП «Одеська залізниця» не надало суду докази належного повідомлення вантажоодержувача про затримку вагонів з його вини (докази передачі відповідачеві копій «Повідомлень про затримку вагонів» не пізніше двох годин після їх отримання станцією призначення).

Крім того, слід звернути увагу на те, що на станції Пересип не складались акти загальної форми ГУ-23, в яких би було засвідчено факт неможливості станції Пересип приймати вагони саме з вини ПрАТ з ІІ «Синтез Ойл».

Таким чином, апеляційний господарський суд на підставі оцінки всіх наданих доказів, дійшов висновку, що наявними у матеріалах справи не підтверджується факт відмови вантажоодержувача від прийняття від залізниці вантажу на фронти навантаження / розвантаження, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували причини відмови відповідача від прийняття вагонів з вантажем на фронти навантаження/розвантаження, які (причини) в свою чергу могли б бути оцінені як такі, що залежать від порту, і, що затримка вагонів відбулась, відповідно, з його (порту) вини. Наведене є підставою для висновку про недоведеність позовних вимог.

Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ДП «Одеська залізниця» не доведено вину ПрАТ з ІІ «Синтез Ойл»у затримці вагонів на залізничних станціях Одеської залізниці в період з лютого по квітень 2010 року, а також у порушенні будь-яких зобов'язань, у тому числі з вивантаження вагонів в зазначений період, а отже позивачем було необґрунтовано нараховане відповідачу плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів у вагонах з урахуванням часу затримки вагонів на попутних залізничних станціях Одеської залізниці.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 09.03.2010р. у справі №22/459-07 та у постанові Вищого господарського суду України від 01.11.2011р. у справі №5016/307/2011(4/20).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 03.10.2012р. по справі №22/314-10-3501 залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 -103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Одеської області від 03.10.2012р. по справі №22/314-10-3501 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 20.12.2012р..

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.