Постанова

від 27.09.2012 по справі 5017/1470/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2012 р. Справа № 5017/1470/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУдовиченка О.С., суддівМіщенка П.К., Поліщука В.Ю. (доповідач), розглянувшикасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, на ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 18 липня 2012 року, у справі № 5017/1470/2012 Господарського суду Одеської області, за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Регион-Буд" (м. Одеса), про визнання банкрутом, - представники учасників судового провадження не з'явились; в с т а н о в и в :

У травні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Регион-Буд" (далі за текстом -ТзОВ "Регион-Буд") звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про порушення справи про банкрутство, в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.05.2012 року порушено провадження у справі № 5017/1470/2012, інше.

Постановою Господарського суду Одеської області від 12.06.2012 року у справі № 5017/1470/2012 (суддя -Лепеха Г.А.) ТзОВ "Регион-Буд" визнано банкрутом, відкрито відносно боржника ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Бойченка Олега Анатолійовича; припинено повноваження органів управління ТзОВ "Регион-Буд" щодо управління банкрутом та розпорядження його майном; інше.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 року у справі № 5017/1470/2012 (головуючий суддя -Пироговський В.Т., судді: Картере В.І., Лавриненко Л.В.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на постанову Господарського суду Одеської області від 12.06.2012 року -припинено; справу № 5017/1470/2012 повернуто до Господарського суду Одеської області. Ухвалу апеляційного господарського суду мотивовано, зокрема, тим, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси не набула статусу кредитора у справі про банкрутство ТзОВ "Регіон-Буд" і не мала процесуального права на оскарження в апеляційному порядку постанови місцевого господарського суду від 12.06.2012 року, а відтак, апеляційне провадження підлягає припиненню.

Не погоджуючись з прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами постановою та ухвалою у справі № 5017/1470/2012, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 року та постанову Господарського суду Одеської області від 12.06.2012 року, провадження у справі припинити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.09.2012 року відмовлено у прийнятті касаційної скарги ДПІ у Малиновському районі м. Одеси в частині оскарження постанови Господарського суду Одеської області від 12.06.2012 року, в частині оскарження ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 року касаційну скаргу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників касаційного провадження.

Учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 111 5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суду першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду (ст. 111 13 ГПК України).

Статтею 4 1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом, які превалюють, як спеціальні норми права, у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

У відповідності з п. п. 1, 3 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

В силу ч. 1 ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Припиняючи апеляційне провадження за поданою ДПІ у Малиновському районі м. Одеси апеляційною скаргою, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що податковий орган не набув статусу кредитора у цій справі, і не мав процесуального права на оскарження в касаційному порядку постанови місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції з таким висновком апеляційного господарського суду не може погодитись, з огляду на наступне.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут). Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

При цьому, в ст. 210 ГК України встановлено, що кредиторами неплатоспроможних боржників є суб'єкти, зазначені в ч. 1 ст. 209 цього Кодексу, які мають підтверджені відповідно до законодавства вимоги до боржника щодо грошових зобов'язань, включаючи кредиторів, вимоги яких повністю або частково забезпечені заставою. Правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів).

Колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Регіон-Буд" порушено в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Верховним Судом України у постанові від 10.06.2008 року у справі № 15/682-б наголошено, що, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого ст. 105 ЦК України.

Порядком обліку платників податків і зборів (затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.2010 року № 979 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року № 1439/18734) встановлено, що, з метою оподаткування, під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства. Юридичній особі, крім військових частин, у разі прийняття рішення про припинення засновниками (учасниками) юридичної особи, уповноваженими органами чи судом, голові комісії з припинення (ліквідатору, ліквідаційній комісії тощо) чи особі, відповідальній за погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації платника податків, слід: у 3-денний строк від дати внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення, подати в орган державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, такі документи: заяву про припинення платника податків за ф. № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за ф. № 6-ОПП; оригінал довідки за ф. № 4-ОПП; копію розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те установчими документами про припинення; копію розпорядчого документа про утворення комісії з припинення (ліквідаційної комісії).

Таким чином, для ініціювання порушення провадження у справі про банкрутство, відповідно до ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мають бути дотримані особливі передумови для звернення до господарського суду із заявою про визнання боржника банкрутом, зокрема, щодо обов'язку боржника повідомити податковий орган про прийняте ним рішення щодо ліквідації юридичної особи у 3-денний строк від дати внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення, що має наслідком не тільки вирішення питання про проведення перевірки, а й інші передбачені чинним законодавством наслідки.

Відтак, прийнята у цій справі про банкрутство, порушеній в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", постанова про визнання боржника банкрутом в будь-якому випадку може бути оскаржена податковим органом, як така, якою господарський суд вирішив питання про права та обов'язки податкового органу.

Таким чином, спростовується правова позиція Одеського апеляційного господарського суду щодо неможливості оскарження постанов про визнання боржника банкрутом (в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") податковим органом, оскільки ст. 210 ГК України, хоч і не встановлює статус кредитора за податковим органом, однак, надає податковому органу можливість користування правами кредитора.

З огляду на наведене, прийнята Одеським апеляційним господарським судом ухвала від 18.07.2012 року у справі № 5017/1470/2012 підлягає скасуванню, з направленням справи на розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Що ж до посилань апеляційного господарського суду на аналогічну позицію Вищого господарського суду України, наведену у постановах від 14.03.2012 року у справі № 45/3б, від 15.05.2012 року у справі № 7/17-4145-2011 та від 16.05.2012 року справі № 5010/2174/2011-Б-23/78, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що провадження у названих справах було порушено в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Особливості банкрутства відсутнього боржника), в той час як провадження у цій справі порушено в порядку ст. 51 названого Закону (Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником).

Що стосується посилань господарського суду апеляційної інстанції на постанову Вищого господарського суду України від 03.04.2014 року у справі № 5023/5820/11, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на стадію провадження у справі (затвердження звіту та ліквідаційного балансу, ліквідація підприємства), в той час у справі, що розглядається, предметом оскарження є постанова про визнання боржника банкрутом. При цьому, апеляційним господарським судом у справі № 5023/5820/11, при вирішенні питання щодо підстав припинення апеляційного провадження, було досліджено питання належного повідомлення боржником податкового органу про прийняття рішення про припинення юридичної особи.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 13 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 18 липня 2012 року у справі № 5017/1470/2012 Господарського суду Одеської області скасувати.

3. Справу № 5017/1470/2012 направити на розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя О.С. Удовиченко

судді: П.К. Міщенко

В.Ю. Поліщук