Рішення
від 26.09.2012 по справі 21/166-11/12-12
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" вересня 2012 р. Справа № 21/166-11/12-12

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого: судді Грабець С.Ю.

секретар: Шапаренко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

«ЯХТ-КЛУБ «КОЗАЧА БУХТА»

до товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМАНТ»

про розірвання договору та стягнення 8 145 018,34 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бородкін Д.І. -представник (довіреність від 16.11.2011 року);

Онопрієнко М.П. -директор товариства

(паспорт ТТ№088311, виданий 08.12.2011 року);

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЯХТ-КЛУБ «КОЗАЧА БУХТА»(далі -позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМАНТ»(далі -відповідач) про розірвання договору та стягнення 8 145 018,34 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №19/1010 від 19.10.2010 року (далі -договір), згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався передати позивачу три гілки швартовочні, що складаються з понтонів залізобетонних важких та інших комплектуючих для їх встановлення, кріплення та експлуатації (далі -товар) та виконати монтажні роботи по встановленню товару (далі -монтажні роботи), а позивач зобов'язувався вказаний товар та монтажні роботи прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.

Відповідач товар позивачу не передав, монтажні роботи не виконав.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив розірвати договір, стягнути з відповідача попередню оплату в розмірі 3 518 724,94 грн., 3 596 244,94 грн. збитків, пеню в сумі 849 644,49 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 180 403,97 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 13.02.2012 року (далі -рішення суду від 13.02.2012 року) позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЯХТ-КЛУБ «КОЗАЧА БУХТА»до товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМАНТ»про розірвання договору та стягнення 8 145 018,34 грн. задоволено частково, договір розірвано, з відповідача стягнуто на користь позивача 3 518 724,94 грн. попередньої оплати та пеню за прострочення строку поставки товару в розмірі 219 163,96 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року (далі -постанова суду від 14.05.2012 року) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЯХТ-КЛУБ «КОЗАЧА БУХТА»залишено без задоволення, рішення суду від 13.02.2012 року -без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2012 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЯХТ-КЛУБ «КОЗАЧА БУХТА» задоволено частково, рішення суду від 13.02.2012 року та постанову суду від 14.05.2012 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків та пені за несвоєчасне виконання монтажних робіт -скасовано, а справу в цій частині передано на новий судовий розгляд.

Направляючи справу на новий розгляд до господарського суду Київської області, Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що поза увагою судів залишились приписи ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України, згідно з якими сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконаного зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами, а також положення п. 5.2 договору, відповідно до якого прямо передбачено відшкодування збитків, рівних вартості невиконаних зобов'язань.

Також, Вищий господарський суд України вказав на те, що відмова судами в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання монтажних робіт через неможливість встановити момент, з якого відповідач вважається таким, що прострочив виконання цього зобов'язання, є безпідставною, оскільки умовами договору встановлений кінцевий термін виконання усіх робіт.

26 липня 2012 року справу прийнято до провадження господарським судом Київської області та призначено до розгляду на 22 серпня 2012 року.

22 серпня 2012 року в судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 26 вересня 2012 року.

25 вересня 2012 року представник позивача направив на адресу суду пояснення щодо предмету позову та клопотання про відшкодування витрат на сплату судового збору.

26 вересня 2012 року представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, вважали їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення йому поштових відправлень, долученими до матеріалів справи, про причини неявки суд не повідомив, клопотань на адресу суду не направляв.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов наступних висновків:

19 жовтня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЯХТ-КЛУБ «КОЗАЧА БУХТА»(далі -позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «АДАМАНТ»(далі - відповідач) був укладений договір поставки №19/1010 (далі -договір), згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався передати позивачу три гілки швартовочні, що складаються з понтонів залізобетонних важких та інших комплектуючих для їх встановлення, кріплення та експлуатації (далі -товар) та виконати монтажні роботи по встановленню товару (далі -монтажні роботи), а позивач зобов'язувався вказаний товар та монтажні роботи прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.

Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як встановлено господарським судом Київської області та Київським апеляційним господарським судом, відповідач товар позивачу не поставив, монтажні роботи не виконав.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив розірвати договір, стягнути з відповідача попередню оплату в розмірі 3 518 724,94 грн., 3 596 244,94 грн. збитків, пеню в сумі 849 644,49 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 180 403,97 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 13.02.2012 року, залишеним в цій частині без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2012 року, з відповідача на користь позивача було стягнуто попередню оплату в розмірі 3 518 724,94 грн. та пеню за прострочення виконання зобов'язання щодо поставки товару в сумі 219 163,96 грн. Постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2012 року рішення суду від 13.02.2012 року та постанову суду від 14.05.2012 року в частині відмови в позові про стягнення збитків та пені за несвоєчасне виконання монтажних робіт скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.

Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи (ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 317 Господарського кодексу України встановлено, що будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 3 ст. 317 Господарського кодексу України, господарські відносини у сфері матеріально-технічного забезпечення капітального будівництва регулюються відповідними договорами підряду, якщо інше не передбачено законодавством або договором сторін. За згодою сторін будівельні поставки можуть здійснюватися на основі договорів поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Дослідивши умови договору, суд дійшов висновку про те, що сторонами був укладений договір змішаного типу з ознаками договору поставки та договору підряду.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 цієї статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.4 договору передбачено, що строк виконання монтажних робіт товару становить 40 календарних днів. Усі роботи з монтажу і встановлення будуть закінчені до 30 квітня 2011 року.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Згідно з ч. 2 цієї статті, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України закріплено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку невиконання своїх зобов'язань по будь-якому з пунктів цього договору і додаткових угод, винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки рівні вартості невиконаних зобов'язань, а також виплачує пеню в розмірі 0,1% штрафу від суми невиконаних зобов'язань за кожний день прострочки виконання своїх зобов'язань.

У судовому засіданні представники позивача пояснили, що пунктом 5.2 договору передбачено саме стягнення пені в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з додатку №2 до договору, вартість монтажних робіт становила 511 267,73 грн.

Суд вважає, що розмір пені, враховуючи облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), період заборгованості з 01.05.2011 року до 01.11.2011 року, суму боргу в розмірі 511 267,73 грн., складає 40 166,03 грн., які підлягають стягненню.

Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).

Необхідною умовою застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, є наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки (збитки); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини правопорушника.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що порушення відповідачем зобов'язань, взятих на себе згідно з умовами договору, сталось саме з вини відповідача та призвело до завдання позивачу збитків.

Відповідно до ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Господарським судом Київської області та Київським апеляційним господарським судом було встановлено, що відповідач істотно порушив умови договору, оскільки не передав позивачу товар та не виконав монтажні роботи, у зв'язку з чим договір було розірвано.

Частиною 5 ст. 225 Господарського кодексу України встановлено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 3 цієї ж статті, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, суд дійшов висновку, що п. 5.2 договору не суперечить вимогам чинного законодавства України, тому вимога позивача про стягнення з відповідача збитків за порушення умов договору є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 4.1 договору, сума даного договору становить 3 596 244,94 грн. (три мільйони п'ятсот дев'яносто шість тисяч двісті сорок чотири грн. 94 коп.), в тому числі ПДВ 20% 599 374,16 грн.

Оскільки відповідач належним чином не виконав зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами договору, то стягненню підлягають збитки в розмірі 3 596 244,94 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265, ч. ч. 1-3 ст. 317, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. ч. 1, 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. ч. 1, 2 ст. 224, ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 875, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 3 ст. 549, ч. 5 ст. 653, ч. ч. 1, 3 ст. 6, ст. 627, ст. 628 Цивільного кодексу України, ст. 1, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ч. 1 ст. 111-12, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов в частині вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ЯХТ-КЛУБ «КОЗАЧА БУХТА»до товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМАНТ»про стягнення збитків та пені за несвоєчасне виконання монтажних робіт задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМАНТ»(Київська обл., Обухівський район, село Халеп'я, вул. Шевченка, 210, ідентифікаційний код 16307545) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЯХТ-КЛУБ «КОЗАЧА БУХТА»(м. Севастополь, вул. Льотчиків, буд. 11/2-4, ідентифікаційний код 36242211) пеню в розмірі 40 166,03 грн. (сорок тисяч сто шістдесят шість грн. 03 коп.); 3 596 244,94 грн. (три мільйони п'ятсот дев'яносто шість тисяч двісті сорок чотири грн. 94 коп.) збитків; 113 736,44 грн. (сто тринадцять тисяч сімсот тридцять шість грн. 44 коп.) витрат на сплату судового збору. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 01.10.2012 року.

Суддя С. Грабець

СудГосподарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення26.09.2012
Оприлюднено04.10.2012
Номер документу26264894
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —21/166-11/12-12

Ухвала від 14.02.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Остапенко О.М.

Рішення від 26.09.2012

Господарське

Господарський суд Київської області

Грабець С.Ю.

Ухвала від 22.08.2012

Господарське

Господарський суд Київської області

Грабець С.Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні