12/140-08
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
І м е н е м У к р а ї н и
РІШЕННЯ
18 грудня 2008 р. Справа 12/140-08
за позовом: Відкритого акціонерного товариства Акціонерна компанія "Вінницяобленерго" Структурна одиниця "Замостянські електричні мережі" (Гніванське шосе, 1, с. Бохоники Вінницького р-ну Вінницької області, 21008, ідент.код 25512876)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Він" (вул. 600-річчябуд. 22/30, м. Вінниця, 21001, вул. Леніна, 5, Сосонка Вінницького р-ну, Вінницької обл., 23218, ідент.код 33762570)
про стягнення 589,64 грн.
Головуючий суддя Кожухар М.С.
Cекретар судового засідання Семенько Д.А.
Представники
позивача : Обертюх Т.С.- за дорученням
відповідача : не з"явився
ВСТАНОВИВ :
Подано позов про стягнення 589,64 грн., в тому рахунку: 440,70 грн. основного боргу, 53,30 грн. пені та 95,64 грн. інфляційних нарахувань.
Ухвалою суду від 21.11.08р. порушено провадження провадження у справі з призначенням судового засідання на 18.12.08р.
Представник позивача у судовому засіданні подав заяву, де він позовні вимоги підтримав частково в сумі 440,70 грн. основого боргу та 95,64 грн. –втрат від інфляції. Від стягнення 53,30 грн. пені відмовився, провадження у справі в частині 53,30 грн. пені просив припинити, посилаючись на неправильність її нарахування.
Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, відзиву не надав. Про дату, місце та час слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № № 1558301, 1559669.
Відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням цього, справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
З пояснень представника позивача та наданих матеріалів суд вбачає таке.
28.12.2003р. між ВАТ «АК «Вінницяобленерго» структурною одиницею «Замостянські електричні мережі» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон-Він" (відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії за № 103 за умовами якого позивач зобов‘язався постачати відповідачу електричну енергію, а відповідач - своєчасно оплатити вартість використаної електричної енергії.
За період з 01.04.06р. по 01.08.06р. відповідачем було спожито електроенергії на загальну суд 3612,94 грн.
Пунктом 5.1 договору визначено порядок розрахунків за використану електричну енергію, а саме: споживач протягом 5 днів з моменту отримання рахунку на оплату спожитої електричної енергії за розрахунковий період зобов‘язується здійснити розрахунок за спожиту електричну енергію за розрахунковий період.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту ним електроенергію виконав частково, сплативши позивачу 3172,24 грн., що підтверджується виписками банку.
Таким чином заборгованість становить 440,70 грн.
14.02.2008р. на адресу відповідача надіслано претензію за № 24/08, якою запропоновано сплатити заборгованість за договором в десятиденний термін з моменту отримання претензії, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Наведене стверджується:
- договором про постачання електричної енергії № 103 від 28.12.2003р. з додатками;
- рахунками за електроенергію;
- банківськими виписками;
- касовими реєстрами;
- претензією з доказами направлення її відповідачу;
- іншими матеріалами справи;
- відсутністю заперечень відповідача на позов.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши надані докази по справі, суд дійшов такого висновку.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1,2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідач своє зобов'язання виконав не у повному обсязі, борг становить 440,70 грн. Тому позовні вимоги щодо стягнення 440,70 грн. підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу заявлено позовні вимоги про стягнення 53,30 грн. пені, нарахованої за період з 01.05.08р. по 30.10.08р.
Представник позивач в судовому засіданні 18.12.08р. подав заяву про відмову від позову в частині стягнення 53,30 грн. пені, посилаючись на неправильність її нарахування. Про наслідки відмови від позову представнику позивача роз"яснено у судовому засіданні.
Виходячи з положень ч. 6 ст. 232 ГК України, ст. 22 ГПК України щодо прав сторін, суд відповідно до ст. 78 ГПК України приймає відмову представника позивача від позову, як таку, що не суперечить чинному законодавству, не порушує чиїх-небудь прав чи охоронюваних законом інтересів. Провадження у справі в цій частині підлягає припиненню по п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведений позивачем розрахунок суми втрат від інфляції відповідає законодавству, а тому позовні вимоги в частині стягнення 95,64 грн. втрат від інфляції підлягають задоволенню.
В силу ст. ст. 43, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в сумі 440,70 грн. основого боргу та 95,64 грн. – втрат від інфляції з віднесенням за правилами ст. 49 ГПК України на відповідача понесених позивачем судових витрат на оплату держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 80 ч. 1 п. 4, 82, 84,115,116 ГПК України,
ВИРІШИВ :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Він" (вул. 600-річчя буд. 22/30, м. Вінниця, 21001, вул. Леніна, 5, Сосонка Вінницького р-ну, Вінницької обл., 23218, ідент.код 33762570) на користь Відкритого акціонерного товариства Акціонерна компанія "Вінницяобленерго" Структурна одиниця "Замостянські електричні мережі" (Гніванське шосе, 1, с. Бохоники Вінницького р-ну Вінницької області, 21008, ідент.код 25512876) - 440,70 грн. основого боргу та 95,64 грн. – втрат від інфляції, 92,78 грн. витрат на держмито та 107,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Провадження у справі в частині стягнення 53,30 грн. пені припинити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Копію рішення надіслати сторонам.
Суддя Кожухар М.С.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано
відповідно до вимог ст.84 ГПК України 22 грудня 2008 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3,4 - відповідачу
Суд | Господарський суд Вінницької області |
Дата ухвалення рішення | 18.12.2008 |
Оприлюднено | 05.01.2009 |
Номер документу | 2626534 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Вінницької області
Кожухар М.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні