Постанова

від 17.09.2012 по справі 2а/1270/6072/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/6072/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Агевича К.В., при секретарі судового засідання Чуванову А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний інформаційно-розрахунковий центр» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2012 №0000332270 та №0000322270, -

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний інформаційно-розрахунковий центр» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2012 №0000332270 та №000032227.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що з 19.07.2012 по 20.07.2012 Ленінською МДПІ у м. Луганську була проведена документальна перевірка ТОВ "РІРЦ" (код 35844879) з питань дотримання норм податкового законодавства при взаємних відносинах з ТОВ "Лугапорт" (код 33846020), у період з 01.01.2009 по 31.03.2012. Перевірку проводив головний державний податковий ревізор-інспектор А.В. Даніхно.

Згідно з висновками перевіряючого, викладеними в акті від 20.07.2012 № 328/22-706/35844879, ТОВ "РІРЦ" порушило п.п. 5.2.1 п. 5.2. п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 п.п. 8.1.1 п. 8.1. п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону від 22.05.97 № 283/97-ВР) «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занизило податок на прибуток па загальну суму 4212,00 грн., а також порушило п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР «Про податок па додану вартість», внаслідок чого занизило податок на додану вартість на загальну суму 1416,00 грн.

Позивач вважає, що податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати були сформовані відповідно з усією сукупністю вимог п.п . 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.1 п. 8.1, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР (у редакції Закону від 22.05.97 № 283/97-ВР) «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а висновки акту перевірки 20.07.2012 № 328/22-706/35844879 є необгрунтованими, та зазначив, що заперечення ТОВ "РІРЦ" на акт перевірки Ленінською МДПІ в м. Луганську по суті не розглянуто.

Таким чином позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську державної податкової служби України від 31.07.2012 № 0000332270 та № 0000322270 необгрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

У зв'язку з чим позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в своїх запереченнях послалися на наступне.

Перевіркою правильності визначення податкового кредиту за період з 01.01.09 по 31.12.09 року встановлені порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2. п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5. п.п. 8,1.1 п. 8.1. п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР (у редакції Закону від 22.05.97 р. № 283/97-ВР) «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональний інформаційно-розрахунковий центр» занизило податок на прибуток на загальну суму 4212,00 грн., а також порушило п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок па додану вартість», внаслідок чого занизило податок на додану вартість на загальну суму 1416,00 грн.

На підставі вищевикладеного відповідач просив суд у задоволені позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо ( неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності прийняття податкових рішень - повідомлень.

Правовідносини, що є предметом судового дослідження, врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим Кодексом України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональний інформаційно-розрахунковий центр» (далі - позивач) зареєстроване 07.05.2008 у Виконавчому комітеті Луганської міської ради згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію.

Як вбачається з матеріалів справи 10 липня 2012 року Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією в м. Луганську Луганської області Державної податкової служби (далі - відповідач) було винесено направлення № 132 від 10.07.12 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лугапорт», код за ЄДРПОУ 33846020, за період з 01.01.09 по 31.03.12 яким запропоновано позивачу забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (зворотній бік а.с. 82).

Згідно наказу Ленінською МДПІ у м. Луганську була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний інформаційно-розрахунковий центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лугапорт», код за ЄДРПОУ 33846020, за період з 01.01.09 по 31.03.12, за результатами якої, відповідачем, 20.07.2012 року був складений Акт №328/22-706/35844879 (а.с. 82).

Перевіркою встановлені порушення з боку позивача, а саме: п.п. 5.2.1 п. 5.2. п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5. п.п. 8,1.1 п. 8.1. п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР (у редакції Закону від 22.05.97 № 283/97-ВР) «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занизило податок на прибуток па загальну суму 4212,00 грн., а також порушило п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок па додану вартість», внаслідок чого занизило податок на додану вартість на загальну суму 1416,00 грн.

На підставі акту перевірки від 20.07.2012 №328/22-706/35844879 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.07.2012 року №0000332270 та №0000322270 (а.с. 13, 14).

У судовому засіданні встановлено, що на акт від 20.07.2012 №328/22-706/35844879 перевірки відповідно до ч. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом ДПАУ від 22.12.2010 № 984 ТОВ "РІРЦ" представило заперечення (вих. № 14 від 26.07.2012) в яких доказано, що податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати були сформовані відповідно з усією сукупністю вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.1 п. 8.1, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР (у редакції Закону від 22.05.97 № 283/97-ВР) «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

На вказане заперечення Ленінська МДПІ у м. Луганську 31.07.2012 року представила відповідь за вих. № 15025/22-720 від 30.07.2012 в якій висновки акту перевірки від 20.07.2012 № 328/22-706/35844879 визнаються такими, що відповідають чинному законодавству (а.с. 8).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав податкові накладні, видаткові накладні (а.с. 15-24), інвентарну картку (а.с. 25-26), акти введення в експлуатацію основних засобів (а.с. 27-31), звіт про рух придбаних матеріалів (а.с. 32-35), відомості по рахунку (а.с. 36-39) та акти здачі - приймання послуг (а.с. 40-53).

Приписами п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи надані позивачем податкові та видаткові накладні з вказаними контрагентами складені згідно вимог чинного законодавства та мають ознаки належного первинного документу в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», мають юридичну силу і можуть слугувати документом, який підтверджує право позивача на включення-до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тому визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вимог п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Згідно з п.п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Отже підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Відповідно до Листа ВАС України від 01.11.2011 N 1936/11/13-11: документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Доводи відповідача, щодо безпідставності формування податкового кредиту ТОВ «РІРЦ» згідно податкових накладних, що надані позивачем для підтвердження понесених витрат та які відповідач вважав такими, що не мають статусу юридично значимих у зв'язку з прийняттям вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 12.12.2011 року яким визначено, що діяльність ТОВ «Лугапорт» не відповідає та суперечить вимогам ст. 3, 42, 44 Господарського Кодексу України, суд оцінює критично, зважаючи на наступне. Позивач не відповідає за дії та внутрішню діяльність підприємств контрагентів, контролювати яку позивач не має ні прав, ні можливостей, діюче законодавство не покладає на позивача обов'язків та не надає йому повноважень перевіряти належність підписів, що містяться у первинних документах його контрагентів, їх керівникам (зокрема, проводити почеркознавчу експертизу), тому позивач не може нести юридичної відповідальності за ці обставини (навіть якщо вони і будуть достовірно встановлені), а відповідно він діяв добросовісно.

Також суд зазначає, що на момент проведення господарських операцій ТОВ «Лугатоп» було зареєстровано виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 12.10.2005 про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 54-63) тому у позивача не було підстав вважати, що діяльність ТОВ «Лугапорт» не відповідає та суперечить вимогам ст. 3, 42, 44 Господарського Кодексу України.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати ТОВ «РІРЦ» були сформовані відповідно з усією сукупністю вимог п.п . 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.1 п. 8.1, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону від 22.05.97 р. № 283/97-ВР) «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення від 31.07.2012 року №0000332270 та №0000322270 скасуванню.

Разом із тим, заявляючи вимогу про визнання протиправним спірного податкового повідомлення-рішення та водночас, про його скасування, позивачем не враховано, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним. Наслідком визнання нечинним або недійсним рішення суб'єкта владних повноважень є його скасування. Вимога про визнання нечинним або недійсним рішення суб'єкту владних повноважень виключає вимогу про скасування цього ж рішення, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадки співпадають.

Враховуючи викладене, а також те, що приписами ст. 55 Податкового кодексу України передбачено можливість скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу, суд не задовольняє позовні вимоги про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 17.09.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 24.09.2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний інформаційно-розрахунковий центр» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від 31.07.2012 року №0000332270 та №0000322270 задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення - рішення від 31.07.2012 року №0000332270 та №0000322270 Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську Луганської області Державної податкової служби.

В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено в повному обсязі та підписано до 24 вересня 2012 року.

СуддяК.В. Агевич