Ухвала

від 31.10.2012 по справі 2а/1270/6072/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Агевич К.В.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 року справа №2а/1270/6072/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м.Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року по справі № 2а/1270/6072/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний інформаційно-розрахунковий центр» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м.Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2012 року № 0000332270 та № 0000322270,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 07.08.2012 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м.Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2012 року № 0000332270 та № 0000322270.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення - рішення від 31.07.2012 року № 0000332270 та № 0000322270 Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м.Луганську Луганської області Державної податкової служби. В решті позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів розглядає дану справу за вимогами ст. 197 КАС України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональний інформаційно-розрахунковий центр» є юридичною особою, зареєстроване 07.05.2008 року в виконавчому комітеті Луганської міської ради згідно свідоцтва про державну реєстрацію №13821020000014887, перебуває на податковому обліку в Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м.Луганську Луганської області Державної податкової служби з 12.05.2008 року № 304 та є платником податку на додану вартість.

Відповідач - Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція в м.Луганську Луганської області Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 19.07.2012 року по 20.07.2012 року Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією в м.Луганську Луганської області Державної податкової служби на підставі наказу № 438 від 10.07.2012 року було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний інформаційно - розрахунковий центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лугапорт» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якої 20.07.2012 року складено акт № 328/22-706/35844879 (а.с. 87- 99).

Згідно акту перевірки встановлені порушення з боку позивача, а саме: п.п. 5.2.1 п. 5.2. п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5. п.п. 8,1.1 п. 8.1. п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток па загальну суму 4212,00 грн., п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок па додану вартість», внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 1416,00 грн..

З матеріалів справи вбачається, що на зазначений акт перевірки підприємством 26.07.2012 року подано заперечення з додатками (а.с.77 - 81).

Згідно відповіді податкового органу від 30.07.2012 року висновки акту перевірки від 20.07.2012 року № 328/22-706/35844879 визнані такими, що відповідають чинному законодавству (а.с. 8- 12).

На підставі акту перевірки податковим органом 31.07.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000332270 та № 0000322270 (а.с. 13, 14).

Правовідносини, що є предметом даного спору врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим Кодексом України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав податкові накладні, видаткові накладні (а.с. 15 - 24), інвентарну картку (а.с. 25 - 26), акти введення в експлуатацію основних засобів (а.с. 27-31), звіт про рух придбаних матеріалів (а.с. 32 - 35), відомості по рахунку (а.с. 36 - 39), акти здачі - приймання послуг (а.с. 40 - 53).

Згідно акту перевірки податковим органом зазначено, перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу з питань взаємовідносин з ТОВ «Лугапорт» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року не встановлено його заниження або завищення. Крім того, перевіркою достовірності відображення показників у поданих деклараціях з податку на прибуток підприємства ТОВ «РІРЦ» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року з питань взаємовідносин з ТОВ «Лугапорт», порушень не встановлено (а.с.88-оборот, а.с. 89).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Закон № 168/97), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.1, 7.2 ст.7 Закону № 168/97 поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

З матеріалів справи вбачається, що надані позивачем податкові та видаткові накладні з вказаними контрагентами складені згідно вимог чинного законодавства та мають ознаки належного первинного документу в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», мають юридичну силу і можуть слугувати документом, який підтверджує право позивача на включення до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тому визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вимог п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Згідно з п.п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Отже підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-1 документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Доводи апелянта, щодо безпідставності формування податкового кредиту ТОВ «РІРЦ» згідно податкових накладних, що надані позивачем для підтвердження понесених витрат та які відповідач вважав такими, що не мають статусу юридично значимих у зв'язку з прийняттям вироку Ленінського районного суду м.Луганська від 12.12.2011 року, яким визначено, що діяльність ТОВ «Лугапорт» не відповідає та суперечить вимогам ст. 3, 42, 44 Господарського Кодексу України, колегія суддів оцінює критично, зважаючи на наступне.

Позивач не відповідає за дії та внутрішню діяльність підприємств контрагентів, контролювати яку позивач не має ні прав, ні можливостей, діюче законодавство не покладає на підприємство обов'язків та не надає йому повноважень перевіряти належність підписів, що містяться у первинних документах його контрагентів, їх керівникам (зокрема, проводити почеркознавчу експертизу), тому підприємство не може нести юридичної відповідальності за ці обставини (навіть якщо вони і будуть достовірно встановлені), а тому на думку колегії в даному випадку позивач діяв добросовісно.

Крім того, колегія суддів зазначає, що на момент проведення господарських операцій ТОВ «Лугатоп» було зареєстровано виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області з 12.10.2005 року, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 54-63), а тому у позивача не було підстав вважати, що діяльність ТОВ «Лугапорт» не відповідає та суперечить вимогам ст. 3, 42, 44 Господарського Кодексу України.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати ТОВ «РІРЦ» були сформовані відповідно до діючого на час правовідносин податкового законодавства, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення від 31.07.2012 року №0000332270 та №0000322270 належать скасуванню.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією в м.Луганську Луганської області Державної податкової служби по даній справі не доведено правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 31.07.2012 року № 0000332270 та № 0000322270.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м.Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року по справі № 2а/1270/6072/2012 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року по справі № 2а/1270/6072/2012 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А. Блохін