Рішення

від 27.09.2012 по справі 18/287-72/305-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/287-72/305-2012 27.09.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2»

про стягнення заборгованості у сумі 106092,70 грн. та повернення майна.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Кузьмич Я.В.

від відповідача: Мазін А.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна» (далів-позивач) у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2» (далі-відповідач) 91810,05 грн. - заборгованості, 6846,43 грн. - пені, 5041,65 грн.- інфляційних втрат, 2394,57 грн. - трьох відсотків річних, 1060,93 грн. - витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з підстав, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2011 р. порушено провадження у справі № 18/287, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.11.2011 року за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2011 р. у справі № 18/287 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрична рушійна сила 2" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" 91810 (дев'яносто одна тисяча вісімсот десять) грн. 05 коп. заборгованості, 6846 (шість тисяч вісімсот сорок шість) грн. 43 коп. пені, 5041 (п'ять тисяч сорок одна) грн. 65 коп. інфляційних втрат, 2394 (дві тисячі триста дев'яносто чотири) грн. 57 коп. 3% річних, 1060 (одна тисяча шістдесят) грн. 93 коп. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2012 р. рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2011 р. у справі № 18/287 скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2012 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2012 р. у справі № 18/287 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2011 р. у справі № 18/287 скасовано, справу № 18/287 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

10.07.2012 р. матеріали справи № 18/287 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2012 р. суддя Бондарчук В.В. справу №18/287 прийняла до свого провадження, присвоїла їй №18/287-72/305-2012 та призначила до розгляду у судовому засіданні на 31.07.2012 р. за участю представників сторін.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та пояснив, що за вище вказаний період, позивачем неправомірно нараховувалась орендна плата, оскільки вона нараховувалась за несправне обладнання і позивач свідомо ухилявся від обстеження та ремонту такого обладнання.

Також представник відповідача подав клопотання про застосування строку позовної давності, в якому просить застосувати до спірних правовідносин річний строк позовної давності по сплаті неустойки.

У судовому засіданні 31.07.2012 р., 28.08.2012 р. та 13.09.2012 р. судом оголошувалась перерва відповідно до 28.08.2012 р., 13.09.2012 р. та 25.09.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У процесі провадження у справі представник позивача подав повідомлення, в якому зазначає, що позивачем заявлено вимоги лише про стягнення заборгованості, зазначення про повернення майна в заголовку позовної заяви є технічною опискою.

Суд прийняв подане повідомлення до розгляду.

У судовому засіданні 25.09.2012 р. судом оголошувалась перерва до 27.09.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача частково визнав заборгованість перед позивачем.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.09.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2010 р. між сторонами укладений договір оренди обладнання № ОС19/02/10-13ЛІ (далі -договір № ОС19/02/10-13ЛІ), за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове оплатне користування будівельне та інше обладнання, яке є об'єктом власності позивача. Відповідач використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору № ОС19/02/10-13ЛІ найменування обладнання, яке передається відповідачу за цим договором, його комплектність, технічні характеристики зазначаються в акті прийому-передачі, який є додатком до цього договору. Акт прийому-передачі підписується сторонами цього договору та є документом, який свідчить про факт і дату передачі обладнання відповідачу, відновну вартість переданого в оренду обладнання, ціну оренди (орендну плату), строк оренди обладнання, - містить інші умови, які позивач за договором вважає необхідними для забезпечення своїх майнових прав при використанні орендованого за цим договором обладнання.

Відповідно до п. 3.2. договору № ОС19/02/10-13ЛІ при передачі відповідачу кожної одиниці обладнання за цим договором сторони підписують акт прийому-передачі, який містить наступні необхідні умови: дата підписання акту, яка засвідчує дату передачі конкретної одиниці обладнання відповідачу та дату початку нарахування орендної плати; назва обладнання та його опис, відновну вартість переданого в оренду обладнання; орендну плату, строк оренди обладнання, інші умови, які сторони вважають необхідними при підписанні акту.

Згідно з п. 3.7. договору № ОС19/02/10-13ЛІ орендар набуває право на отримання в оренду кожної одиниці обладнання, за умови попередньої оплати першого періоду розрахунків за оренду такого обладнання, здійсненого в порядку п. 6.6. цього договору.

Пунктом 4.1. договору № ОС19/02/10-13ЛІ передбачено, що початок перебігу строку оренди кожної одиниця обладнання, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання акту прийому-передачі такого обладнання.

Згідно з п. 4.2. договору № ОС19/02/10-13ЛІ строк оренди обладнання за цим договором визначається в акті прийому-передачі одиниці такого обладнання. Строк оренди обладнання обчислюється добами та місяцями.

Пунктом 5.1 договору № ОС19/02/10-13ЛІ передбачено, що орендар повинен повернути обладнання в день закінчення строку оренди, зазначеного в акті прийому-передачі, договорі, в іншому двосторонньому документі сторін, підписаному до цього договору, або у вимозі позивача про повернення обладнання у визначений строк у визначених договором випадках. Якщо обладнання за цим договором було передано в оренду на невизначений строк, відповідач повинен повернути його позивачу протягом трьох діб після направлення такої вимоги позивача про повернення обладнання, або в більш тривалий строк, вказаний у такій вимозі. Вимога може бути направлена факсом, телефоном, передана у письмовій формі під розпис уповноваженій особі відповідача, або рекомендованим чи цінним листом.

Відповідно до п. 5.10 договору № ОС19/02/10-13ЛІ підтвердженням факту повернення орендованого майна позивачу є відповідним чином складений та підписаний акт повернення обладнання. До підписання сторонами такого акту, обладнання вважається таким, що знаходиться в користуванні відповідача та не повернуто позивачу.

Згідно з п. 6.1. договору № ОС19/02/10-13ЛІ відповідач сплачує орендну плату на розрахунковий рахунок позивача за весь строк користування орендованим обладнанням, починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно п. 3.2. договору і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання позивачу згідно п. 5.10 договору.

Відповідно до п. 6.2. договору № ОС19/02/10-13ЛІ орендна плата нараховується на основі тарифу позивача за добу або місяць оренди обладнання, узгодженому та наведеному у акті прийому-передачі, який підписується сторонами договору та скріплюється їх печатками.

Згідно з п. 6.6. договору № ОС19/02/10-13ЛІ період розрахунків відповідача становить місяць, в якому здійснюється оренда обладнання. В кінці місяця сторони підписують акти, якими засвідчується факт здійснення оренди обладнання за вказаний період. Орендар вносить орендну плату в наступному порядку, передбаченого пунктами:

-6.6.1. договору, згідно з яким орендна плата до кінця першого періоду розрахунків вноситься попередньо після підписання цього договору і до фактичного отримання обладнання в оренду;

-6.6.2. договору, згідно з яким за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо в строк за три робочих дня до початку такого періоду розрахунків;

-6.6.3. договору, за умовами якого не внесення попередньої орендної плати за період розрахунків, що наступає, є підставою для припинення відносин оренди за цим договором стосовно певного об'єкту оренди, користування яким попередньо не оплачено. Якщо відповідач не вніс попередню плату за період розрахунків і продовжує користуватися обладнанням, він вважається таким, що прострочив цей платіж. В такому випадку санкції за несвоєчасний розрахунок за договором нараховуються з першого дня попередньо неоплаченого періоду розрахунків;

-6.6.4. договору, яким передбачено, якщо відповідач повертає обладнання раніше дати закінчення чергового періоду розрахунків, сторони діють в такому випадку в наступному порядку: орендар повертає обладнання на склад позивача у встановленому договором порядку, та сторони підписують акт повернення обладнання; сторони підписують акт виконаних робіт, яким засвідчують кількість днів фактичного користування орендованим обладнанням відповідачем у розрахунковому періоді, протягом якого повертається обладнання; за даними акту виконаних робіт відповідач направляє позивачу лист з зазначенням строку зайво передплаченого орендного користування обладнанням та сумою переплати по орендній платі. Цим же листом відповідач повідомляє позивача про необхідність перерахування вказаної суми переплати за зазначений в листі рахунок, або про зарахування цієї суми переплати в оплату по інших об'єктах орендованого обладнання.

Відповідно до п. 6.7. договору № ОС19/02/10-13ЛІ орендна плата вноситься відповідачем в безготівковій формі на рахунок позивача на підставі та в розмірі згідно умов договору та акту прийому-передачі. Виставлення рахунку позивачем та направлення акту виконаних робіт для підписання відповідачу здійснюється виключно для упорядкування бухгалтерського обліку сторін договору. Відповідач повинен самостійно сплатити орендну плату згідно умов п. 6.6.договору, інакше, відповідач буде вважатись таким, що прострочив платіж.

Згідно з п. 6.10 договору № ОС19/02/10-13ЛІ орендна плата вважається сплаченою відповідачем з дня зарахування її на рахунок позивача. У всіх інших випадках орендна плата вважається несплаченою.

Відповідно до п. 6.12 договору № ОС19/02/10-13ЛІ позивач до 5 числа кожного місяця, наступного за місяцем, яким було надані послуги оренди, направляє відповідачу поштою чи кур'єром оригінал акту здачі-прийняття робіт в двох примірниках на адресу фактичного знаходження, вказану відповідачем в реквізитах.

Пунктом 6.13. договору № ОС19/02/10-13ЛІ передбачено, що відповідач зобов'язаний підписати та повернути позивачу один підписаний примірник акту здачі-приймання робіт до 20 числа місяця, наступного за яким було надано послуги. У випадку неповернення (не своєчасного повернення) підписаного акту здачі-прийняття робіт і відсутності письмової мотивованої відмови відповідача від підписання цього акту, такий акт вважається визнаним відповідачем, а послуга вважається прийнятою в повному обсязі (на вказану в акті суму).

Відповідно до п. 7.2.1. договору № ОС19/02/10-13ЛІ позивач за цим договором має право вимагати від відповідача своєчасно сплачувати орендну плату за договором, а в разі прострочки, сплати неустойки згідно умов договору.

Пунктом 8.1.6. договору № ОС19/02/10-13ЛІ передбачено, що відповідач за цим договором зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендні платежі.

Згідно п. 9.1.1. договору № ОС19/02/10-13ЛІ відповідач несе відповідальність за прострочення виконання будь яких грошових зобов'язань відповідача перед позивачем за цим договором, відповідач зобов'язаний сплатити проценти із розрахунку 24% річних від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 11.5 договору № ОС19/02/10-13ЛІ при розірванні договору, припинення його дії за будь-якої обставини, передбаченої законом чи договором, відповідач повинен повернути обладнання негайно (протягом поточного дня).

Пунктом 15.1. договору № ОС19/02/10-13ЛІ визначено, що термін дії даного договору становить з дати його укладення до 31.12.2013 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на користь відповідача були надані послуги на загальну суму 91 810,32 грн., що підтверджується актами здачі прийняття робіт:

- акт №РУ-00002581 на суму 11730,95 грн.;

- акт №РУ-00002781 на суму 14373,20 грн.;

- акт №РУ-00003255 на суму 11043,77 грн.;

- акт №РУ-00003798 на суму 5803,20 грн.;

- акт №РУ-00004314 на суму 5616,00 грн.;

- акт №РУ-00004759 на суму 5803,20 грн.;

- акт №РУ-00000241 на суму 5803,20 грн.;

- акт №РУ-00000571 на суму 5241,60 грн.;

- акт №РУ-00001113 на суму 5803,20 грн.;

- акт №РУ-00001661 на суму 5616,00 грн.;

- акт №РУ-00002401 на суму 5803,20 грн.;

- акт №РУ-00003412 на суму 5616,00 грн.;

- акт №РУ-00003721 на суму 3556,80 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати орендованого майна за договором оренди обладнання № ОС19/02/10-13ЛІ від 19.02.2010 р., у зв'язку з чим останній заборгував позивачеві 91 810,32 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6 846,43 грн. пені, 5 041, 65 грн. збитків від інфляції та 2 394,57 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору оренди обладнання № ОС19/02/10-13ЛІ від 19.02.2010 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зазначені вище акти здачі прийняття робіт не підписані відповідачем, проте, з огляду на зміст п. 6.13. договору №ОС19/02/10-13ЛІ послуги вважаються прийнятими відповідачем, оскільки останнім не був повернутий позивачу один підписаний примірник акту здачі-приймання робіт до 20 числа місяця, наступного за яким було надано послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2»в листі № 069 від 17.08.2010 року повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна», що 29.07.2010 року один з орендованих компресорів марки Kaeser М 26, інвентарний номер 06327 перестав працювати, що підтверджується фіскальним чеком №6709 від 17.08.2010 р. та описом вкладення у цінний лист. Про це було поінформовано позивача за телефоном для оперативної заміни на працюючий.

Проте, позивачем не було направлено уповноваженого представника для складання акту огляду несправного обладнання, не проведено ремонт компресора на місці та не замінено його на справний.

Крім того, 17.08.2010 року перестав працювати також другий компресор марки Kaeser М 26, про що було повідомлено позивача за допомогою телефонного, факсимільного та поштового зв'язку.

Також, вимогу про направлення акту обстеження та направлення представника для огляду несправного обладнання було повторно відправлено позивачу факсимільним зв'язком та цінним листом № 075 від 30 серпня 2010 року, що підтверджується фіскальним чеком №7625 від 30.08.2010 р. та описом вкладення у цінний лист

Відповідно до п. 12.5. договору якщо при огляді технічного стану обладнання буде встановлено, що причиною поломки обладнання є його нормальний знос, орендодавець зобов'язаний забезпечити ремонт такого обладнання на місці за власний рахунок.

Відповідно до п.п. 12.1.1. договору з дати направлення офіційного листа про вихід обладнання із ладу нарахування орендної плати припиняється.

Проте всупереч вищенаведеним умовам договору позивач продовжував нараховувати орендну плату за обладнання.

Як вбачається з матеріалів справи обладнання було повернуто орендодавцю, що підтверджується актом повернення № РУ - 00001590 від 18.08.2010 року (копія в матеріалах справи).

За змістом ч. 3 ст. 219 ГК України якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 220 ГК України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Частиною 6 ст. 762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку, що частина орендної плати за обладнання була нарахована позивачем неправомірно, оскільки нараховувалась на обладнання, яке не працювало.

Таким чином, заборгованість відповідача за договором оренди обладнання № ОС19/02/10-13ЛІ становить 77 812,12 грн. за період з серпня 2010 року по липень 2011 року.

Враховуючи, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, позивач просив суд стягнути з відповідача 5041,65 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 2 394, 57 грн.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши розрахунок інфляційної складової боргу та 3 % річних суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню індекс інфляції у розмірі 3 596,77 грн. та 3 % річних у розмірі 1 906,77 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 6 846,43 грн. пені.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо стягнення неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог щодо стягнення неустойки (штрафу, пені).

Судом встановлено, що позивач нараховує пеню за кожен день прострочення з серпня 2010 року по липень 2011 року, тоді як, позовна заява подана 05.10.2011 року.

Таким чином, граничний строк позовної давності по стягненню пені закінчується 05.10.2010 року, а нарахована пеня пізніше вказаної дати судом до уваги не приймається.

Враховуючи строк позовної давності, загальна сума пені, яка підлягає стягненню становить 3 929,88 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрична рушійна сила 2»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 47-В, код ЄДРПОУ 33639910) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамірент Україна»(04074, Київ, вул. Бережанська, 9, код ЄДРПОУ 32664239) 77 812 (сімдесят сім тисяч вісімсот дванадцять) грн. 12 коп. заборгованості, 3 929 (три тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 88 коп. пені, 3 596 (три тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 1 906 (одну тисячу дев'ятсот шість) грн. 77 коп. 3% річних, 872 (вісімсот сімдесят дві) грн. 46 коп. витрат по сплаті державного мита та 194 (сто дев'яносто чотири) грн. 08 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 02.10.2012 р.

Суддя Бондарчук В.В.