Рішення

від 28.09.2012 по справі 712/2-7532/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28.09.2012 м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Кеміня М.П.,

суддів - Готри Т.Ю., Панька В.Ф.

при секретарі: Свіді Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Ужгородської міськради та апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2012 року по справі за позовом Ужгородської районної спілки споживчих товариств до ОСОБА_2, третьої особи Ужгородської міськради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2011 року Ужгородська районна спілка споживчих товариств (надалі по тексту Ужгородська РССТ) звернулася до суду з вищезгаданим позовом посилаючись на те, що судовими рішеннями доведено, що Ужгородське міське районне управління є користувачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, (рішення господарського суду Закарпатської області по справі 15/83 від 19.11.2007 року та ухвала Верховного Суду України від 03.03.2010 року по справі № 6-587 св09, а рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 06.10.2008 року яке вступило в законну силу 03.03.2010 року встановлено факт самочинного будівництва нерухомого майна ПП ОСОБА_3 яке було продано ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а останніми проданий ОСОБА_6, той в свою чергу ОСОБА_2 Даним рішенням було зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні Ужгородською РССТ земельною ділянкою адресою АДРЕСА_1, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва будівлі магазину - незавершеного будівництвом.

Оскільки відповідно до договору купівлі-продажу від 30.03.2010 року відповідач ОСОБА_6 перепродав недобудову за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_2, що фактично унеможливлює виконання судового рішення по знесенню вказаної будівлі, просить суд зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні Ужгородською РССТ земельною ділянкою площею 70 кв.м. шляхом знесення об'єкту незавершеного будівництва, готовність якого складає 28 % по вказаній адресі.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2012 року позов задоволено, усунуто перешкоди в користуванні Ужгородською РССТ земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 70 кв.м. шляхом зобов'язання ОСОБА_2 знести об'єкт незавершеного самочинного будівництва, придбаного ним на підставі договору купівлі-продажу від 30.03.2010 року та вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі Ужгородська міськрада ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції через його незаконність та необґрунтованість із ухваленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позову Ужгородській РССТ. В скарзі зазначає, що приватний підприємець ОСОБА_3 є першим власником об'єкту спору, який розпочав будівництво автомагазину та отримав всі для цього необхідні документи (рішення міськради про надання дозволу на підготовку проекту відводу земельної ділянки та дозволу на укладення договору оренди землі, договір оренди землі, погодив проект будівництва, дозвіл на початок будівельних робіт, отримав всі висновки державних установ). В подальшому в судовому порядку було оскаржено рішення Ужгородської міськради про виділення ОСОБА_3 земельної ділянки та законність самого договору оренди, і в кінцевому результаті такі рішення про виділення земельної ділянки та договору оренди не були визнанні незаконними. В силу чого апелянт вважає, що будівництво автомагазину проводиться з дотриманням норм законодавства, і таке будівництво не є самочинним. Апелянт також посилається на ту обставину, що згідно рішення Ужгородської міськради від 28.04.2005 року за № 579 у позивача вилучено державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Дане рішення є чинним та райспоживспілкою не оскаржувалось. Стверджує, що спірна земельна ділянка зайнята ОСОБА_2 не є самовільно зайнятою, оскільки є чинним рішення Ужгородської міськради про виділення земельної ділянки та договір оренди земельної ділянки укладений з ОСОБА_3 який сплачує орендну плату в інтересах третіх осіб.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі також ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції через його незаконність та необґрунтованість із ухваленням нового рішення по справі про відмову у задоволенні позову Ужгородській РССТ. В апеляційній скарзі зазначає, що на даний час договірні стосунки по оренді спірної землі сторонами не оспорюються, це право залишив за собою ОСОБА_3 який сплачує орендну плату в інтересах третіх осіб. Також наводить доводи аналогічні доводам апеляційної скарги Ужгородської міськради, що рішення суддів, які стали підставою для задоволення позову Ужгородської РССТ про усунення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в подальшому були скасовані, а позов райспоживспілки був залишений без розгляду.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника апелянта та представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає що такі підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов Ужгородської РССТ, виходив із того, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 06 червня 2008 року, яке набрало законної сили, встановлено факт самочинного будівництва нерухомого майна - будівлі магазину незавершеного будівництва на земельній ділянці площею 70 кв.м. по АДРЕСА_1. Також суд послався на те, що матеріалами справи встановлено, що згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 04.07.1996 року ІІ ЗК № 000005, земельна ділянка, на якій розташована спірна недобудова належить Ужгородській РССТ, і відповідно до приписів ст.212 ЗК України (що самовільно зайнята земельна ділянка підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат) та ст. 376 ЦК України щодо самочинного будівництва, прийшов до висновку що позов обґрунтований, доведений належними та допустимими засобами доказування і такий підлягає задоволенню.

Про те погодиться із висновком суду першої інстанції погодитись не можна оскільки судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та допущено невідповідність висновків суду обставинам справи, що у відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням по справі нового рішення.

Відповідно до статей 15, 151, 30, 137 ЦПК України, позивач сам визначає зміст позовних вимог, викладає обставини, яким їх обґрунтовує, та зазначає докази на підтвердження обставин.

Підставою позову визнаються обставини, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги (ст.119 ЦПК) і які за своєю правовою природою є юридичними фактами, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви Ужгородської РССТ, така обґрунтовувала свої позовні вимоги судовими рішеннями, які набрали законної сили, і відповідно до яких встановленні юридичні факти, які є підставою для задоволення даної позовної заяви, зокрема що судовими рішеннями доведено, що Ужгородське міське районне управління є користувачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, (рішення господарського суду Закарпатської області по справі 15/83 від 19.11.2007 року та ухвала Верховного Суду України від 03.03.2010 року по справі № 6-587 св09, та те що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 06 червня 2008 року, яке набрало законної сили 03 березня 2009 року встановлено факт самочинного будівництва нерухомого майна - будівлі магазину незавершеного будівництва на земельній ділянці площею 70 кв.м. по АДРЕСА_1.

У відповідності до ч.2 ст. 31 ЦПК України до початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подачі письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

У матеріалах справи відсутні дані, що позивач, Ужгородська РССТ, в порядку ст.31 ЦПК України змінював підстави позову.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Разом з тим як стверджено матеріалами справи в основу рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.10.2008 року були покладені постанова Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2006 року та рішення Господарського суду Закарпатської області 19.11.2007 року якими визнано нечинними (недійсними) рішення міськради про виділення земельної ділянки та договір оренди земельної ділянки площею 70 кв.м. розташовано в АДРЕСА_1 від 11.11.2004 року укладеного між Ужгородською міськрадою та приватним підприємцем ОСОБА_3

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.06.2009 року скасовано постанову Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 року, а провадження по справі закрито (а.с.40). Згідно рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2011 року скасовано рішення цього ж суду від 19.11.2007 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, а позов Ужгородська РССТ - залишено без розгляду.

Також скасовано і саме рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06.10.2008 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 15.08.2012 року за нововиявленими обставинами (ухвала набрала законної сили).

За змістом ч.2 ст. 363 ЦПК України, ухвала Верховного Суду України від 03 березня 2010 року якою залишено в силі рішення Ужгородського міськрайонного суду від 6 жовтня 2008 року втратила законну силу.

За вказаних обставин колегія суддів констатує, що на час розгляду справи відсутні правові підстави, яким позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, а отже і підстави для задоволення позову.

Натомість, як стверджено матеріалами справи, приватний підприємець ОСОБА_3 який був першим власником об'єкту спору, розпочав будівництво автомагазину та отримав всі для цього необхідні документи: рішення міськради про надання дозволу на підготовку проекту відводу земельної ділянки та дозволу на укладення договору оренди землі, договір оренди землі, погодив проект будівництва, дозвіл на початок будівельних робіт, отримав всі висновки державних установ (а.с.44,50-68). Ним же 11 листопада 2004 року із Ужгородською міськрадою укладений і договір оренди земельної ділянки площею 70 кв.м., яка знаходиться у АДРЕСА_1, яка передавалася в оренду для будівництва магазину, строк оренди був встановлений на термін три роки, починаючи з дати його реєстрації (а.с., 45-50,). Як вбачається з п.4.4 вказаного договору у разі якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той саме строк і на тих саме умовах, які передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

В судовому засіданні та в своїй апеляційній скарзі Ужгородська міська рада, як орендодавець по вказаному договору, стверджувала, що вона не заперечувала та не заперечує щодо пролонгації вказаного договору оренди, який фактично відповідно до умов п.4.4 є пролонгований, і ОСОБА_3 продовжує сплачувати орендну плату в інтересах третіх осіб, які стали власниками недобудованого магазину.

Сторонами не оспорюється, що відповідач по справі ОСОБА_2 придбав вказаний об'єкт нерухомості на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, та здійснив реєстрацію свого права власності на вказане майно, і відповідно до умов договору зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0.007 га, за кадастровим № 2110100000:65:002:0038 із цільовим призначенням для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, розташованої у АДРЕСА_1 (а.с.13-15).

Із листа відділу держкомзему у місті Ужгороді Закарпатської області головного управління Держкомзему у Закарпатській області вбачається, що земельна ділянка у АДРЕСА_1, кадастровий номер 2110100000:65:002:0038 площею 0.0070 га зареєстрована як земельна ділянка, що передана в оренду п/п ОСОБА_3 для роздрібної торгівлі та комерційних услуг з терміном договору оренди на 3 роки і при здійсненні відповідної реєстрації погодження Ужгородської районної спілки споживчих товариств, щодо погодження на відведення земельної ділянки додавалось (а.с.124).

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів приходить висновку, що позовні вимоги Ужгородської РССТ, з підстав заявлених у позові, та підтриманих у судовому засіданні першої інстанції - задоволенню не підлягають, в силу чого по даній справі слід ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги Ужгородської міськради та ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2012 року, скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у позові Ужгородської районної спілки споживчих товариств до ОСОБА_2, третьої особи Ужгородської міськради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,- відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, після чого протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції

Суддя-доповідач: Судді: