Ухвала

від 03.09.2012 по справі 2а-15023/11/0170/24

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15023/11/0170/24

03.09.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Горошко Н.П. ,

Лядової Т.Р.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

розглянувши матеріали справи № 2а-15023/11/0170/24 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кащеєва Г.Ю. ) від 30.03.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромис" (вул. Буденного, 28, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95017)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.03.12 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромис" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0006932301 від 22.06.2011 року та № 0006742301 від 22.06.2011 року.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромис" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28,23 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.03.12 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, зокрема норм Податкового кодексу України та вважає правомірною перевірку позивача та висновки акту №5554/23-4/36115343 від 04.05.2011 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ромис»звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 0006932301 від 22.06.2011 року. (а.с.2-3)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ромис»є юридичною особою (код ЄДРПОУ 36115343), що зареєстрована 10.09.2008 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 147254 (а.с. 72).

ТОВ «Ромис»зареєстровано як платник податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100141814 від 29.09.2008 року (а.с. 75).

З 27.04.2011 р. по 04.05.2011 р. відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Ромис»з питань взаємовідносин з ПП «Базис Торг»за грудень 2010 року та січень 2011 року за результатами якої складений акт №5554/23-4/36115343 від 04.05.2011 року (а.с. 11-26).

Згідно акту №5554/23-4/36115343 від 04.05.2011 р. перевірки вбачається, що перевірка проведена на підставі даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість та акту позапланової невиїзної перевірки ПП «Базис Торг»№ 3378/23-4/36165986 від 28.03.2011 року. Згідно зазначеної системи встановлені взаємовідносини ТОВ «Ромис»з ПП «Базис Торг»за грудень 2010 рік та січень 2011 рік.

Згідно Акту перевірки №5554/23-4/36115343 від 04.05.2011 р., відповідач дійшов висновку про відсутність факту реальних господарських операцій у ТОВ «Ромис»з ПП «Базис Торг»за грудень 2010 року та січень 2011 року.

Як встановлено актом перевірки №5554/23-4/36115343 від 04.05.2011 р. ПП «Базис Торг»має стан -9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням), сформував на суму ПДВ податковий кредит за грудень 2010 року в сумі 19130,40 грн. та за січень 2011 року в сумі 39377,35 грн.

Актом позапланової невиїзної перевірки ПП «Базис Торг»№ 3378/23-4/36165986 від 28.03.2011 року встановлено порушення ПП «Базис Торг»ч. 1, 5 ст. 203, ст.ст. 215, 218 ЦК України та зроблено висновок, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, а тому є нікчемними. Перевіркою встановлено також відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідач зазначає, що встановлені порушення в Акті №3378/23-4/36165986 від 28.03.2011 свідчать про відсутність у ПП «Базис Торг»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер.

Згідно письмових заперечень в основу висновків щодо фіктивності та безтоварності правочинів, укладених позивачем з третьою особою були покладені висновки щодо фіктивності та безтоварності правочинів, укладених такою третьою особою з іншими суб'єктами господарювання через здійснення ПП «Базис Торг»господарської діяльності без належної обачності, оскільки останньому мав бути відомий фактичний адміністративно-майновий стан його контрагентів -підприємств-постачальників, умови ведення ними господарської діяльності та порушення, які ними допускалися. (а.с.50-52)

Також підставою висновків щодо безтоварності торговельних операцій позивача із ПП «Базис Торг»є твердження відповідача щодо відсутності у ПП «Базис Торг»основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, що, на думку відповідача, вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами.

Перевіркою ТОВ «Ромис»за період грудень 2010 року та січень 2011 року встановлено порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 п 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит наступного звітного періоду (ряд. 22.2 декларації ПДВ) на 1365,00 грн., занижено податок на додану вартість за грудень 2010 р. в сумі 17765,00 грн., а також порушення п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, 188.1 ст. 188, 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 39377,00 грн. за січень 2011 р.

На підставі акту перевірки №5554/23-4/36115343 від 04.05.2011 р. прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0006932301 від 22.06.2011 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1365,00 грн. та № 0006742301 від 22.06.2011 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання на суму 61584,00 грн., у т.ч. за основним платежем в сумі 57142,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 4442,00 грн. (а.с. 9,10).

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно п.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України (далі ПК України), документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України.

Відповідно до ст. 78 ПК України право проводити документальні позапланові перевірки виникає лише тоді, коли платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Встановлено, що такий запит на адресу позивача не направлявся та не отримувався посадовою особою позивача. Доказів зворотнього відповідачем не надано.

Крім того, згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Функції щодо контролю за дотриманням платниками податків вимог цивільного законодавства у податкових органів відсутні. Отже, проведення перевірок платників податків щодо дотримання ними вимог іншого законодавства (цивільного, природоохоронного, трудового тощо) не входить до функцій податкових органів.

Згідно акту перевірки №5554/23-4/36115343 від 04.05.2011 р., єдиними документами, пов'язаними з нарахуванням і сплатою податку на додану вартість, що перевірялись ДПІ в м. Сімферополі, були відомості Автоматизованої бази платників податків на рівні ДПА України та акт перевірки контрагента позивача ПП «Базис Торг».

Стаття 75 ПК України передбачає, що документальні перевірки проводяться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судова колегія зазначає, що документальною перевіркою є перевірка всієї сукупності фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку та інших документів.

Відповідачем фактично проведено камеральну перевірку, а не документальну, оскільки згідно приписам п.75.1.1 ст.75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та лише на підставі інформації комп'ютерної бази даних органів державної податкової служби.

Відповідно до п. 200.10 ст. 200 ПК України податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

В порушення цих вимог, відповідачем здійснено перевірку лише 27.04.2011 року за податкові періоди грудень 2010 р. та січень 2011 р. При цьому, висновків щодо пропуску строку надання податкової звітності відповідачем у акті перевірки не викладено, доказів на те суду під час розгляду справи не надано, у зв'язку з чим, суд вважає що таку перевірку, яка має ознаки камеральної, а не документальної, було проведено із порушенням строків її проведення.

Отже, судова колегія вказує, що відповідачем порушено п. 4, 5, 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, та зареєстрованого Міністерством юстиції України від 12.01.2011 року за № 34/18772 (далі - Наказ № 984), відповідно до змісту якого, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. У разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

В порушення цих пунктів відповідачем, за повної відсутності при перевірці первинних документів про господарські операції позивача, зроблені висновки про нікчемність (недійсність) правочинів позивача з ПП «Базис Торг».

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською операцією слід розуміти діяльність суб'єктів господарювання в сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають майнову цінність. Господарська діяльність має здійснюватися для досягнення економічних та соціальних інтересів, з метою одержання прибутку підприємством.

Відповідач дійшов висновку, що відповідно до акту перевірки № 3378/23-4/36165986 від 28.03.2011 року ПП «Базис Торг»та системи автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ПП «Базис Торг»веде без належної обачності господарську діяльність із підприємствами, що здійснюють господарську діяльність із порушеннями законодавства та без мети отримання прибутку.

Судова колегія зазначає, що у матеріалах справи є договір поставки товарів № 244 від 25.05.2010 року, укладений між ПП «Базис Торг»та ТОВ «Ромис», податкові накладні № 1752 від 28.12.2010 р. на загальну суму 114782,38 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 19130,40 грн. та № 29 від 26.01.2011 року на суму 236264,11 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 39377,35 грн., а також інші документи, що підтверджують використання отриманих від ПП «Базис Торг»товарів за накладними та податковими накладними в господарській діяльності з надання послуг на технічне обслуговування транспортних засобів, на використання частини поставлених ПП «Базис Торг»товарів у спільній діяльності за договором про спільну діяльність, тощо. (а.с.103-104,126,137)

Зазначені податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України №969 від 21.12.2010 року, внесені до реєстру податкових накладних.

Судовою колегією дослідженні документи наявні в матеріалах справи які складені під час здійснення господарських операцій з контрагентами за перевіряємий період та на підставі яких були сформовані данні податкового обліку.

Відповідно до положень ст. 198.1, 198.2 ПК України у позивача виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту за фактом «першої події», оскільки відповідно до п. 6.2 Наказу ДПА України від 21.12.2010 року № 969 податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку. Договори містять всі істотні умови, передбачені для такого виду правочинів чинним законодавством. Доказів визнання їх недійсними суду під час розгляду справи не надано. Не надано суду відповідачем під час розгляду справи й правового обґрунтування не дослідження ним під час проведеної перевірки документів бухгалтерського та податкового обліку.

Стосовно підстав, щодо нікчемності правочину, судова колегія зазначає, що акти перевірок контрагентів позивача не можуть взагалі бути підставою висновків про завищення позивачем податкового кредиту, адже, відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, факти виявлених порушень мають встановлюватися на підставі бухгалтерського та податкового обліку, до якого не відносяться акти перевірки контрагентів позивача, комп'ютерні інформаційні системи ДПА України, тощо.

Таким чином, акт перевірки не відповідає вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без дослідження будь-яких первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Також стосовно висновків про порушення ст. 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, слід зазначити.

Частинами 1,5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

При цьому, відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Порушення частин 1, 5 ст. 203 ЦК України не є безумовною підставою визнання правочину нікчемним, а є лише підставою для визнання його недійсним.

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Вказана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, ця норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

З урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів. Як вже було зазначено, первинні документи позивача при здійсненні перевірки 27.04.12 відповідачем не досліджувалися.

Також в зазначеному листі ВАСУ встановлено, що установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Відповідачем не надано доказів звернення до суду з метою визнання вказаного правочину недійсним.

Судова колегія також критично ставиться до висновків відповідача щодо відсутності у контрагента позивача -ПП «Базис Торг»ознак господарської діяльності та існування з метою створення транзитних фінансових потоків для штучного створення податкового кредиту третім особам, оскільки такі твердження мають бути підтверджені у встановленому законом порядку, оскільки мають ознаки злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що перевірка фактично була проведена на підставі відомостей бази даних ДПС, системи автоматизованого співставлення платників податків ДПА України, актів перевірки інших платників податків, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»не є первинними бухгалтерськими документами. Відповідачем при проведенні перевірки не надано жодної оцінки документам, на підставі яких відбулася господарська операція, договір, накладні, документи, що підтверджують використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача, тощо.

Також відповідачем неправомірно та безпідставно зроблений висновок, що угода, укладена позивачем з контрагентом, суперечить інтересам держави та суспільства, не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемною.

В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч. 4 ст. 71 КАС України).

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.03.12 по справі № 2а-15023/11/0170/24 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України..

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко