Ухвала

від 10.09.2012 по справі 2а-10955/11/0170/23

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10955/11/0170/23

10.09.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Горошко Н.П. ,

Лядової Т.Р.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль-Крим"- Спиридонова Ірина Михайлівна, довіреність № 14/01-12 від 23.01.12

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль-Крим"- Гнатова Крістіна Вікторівна, довіреність № 12/01-12 від 16.01.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-10955/11/0170/23 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Алексєєва Т.В. ) від 20.04.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль-Крим" (вул. Роднікова, 61, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95023)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.04.12 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль-Крим" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від № 0003712301 від 19.04.2011 р. на суму 105 487,00 грн. в тому числі за основним платежем - 105 486 грн., за штрафними санкціями 1 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль-Крим" 3,40 грн. вартість держаного мита та 6000 грн. вартість проведення судової економічної експертизи.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.04.12 та прийняти нове рішення по справі.

У судове засідання з'явились представники позивача, проти апеляційної скарги заперечували та просили залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.04.12 без змін.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності його представника.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права та вважає, що відсутні документи які б підтверджували фактичне отримання, реалізацію або використання у господарський діяльності придбаного позивачем товару.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євростиль-Крим" (далі ТОВ "Євростиль-Крим") звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від №0003712301 від 19.04.2011р. на суму 105487,00 грн. в тому числі за основним платежем - 105486 грн., за штрафними санкціями 1 грн.

ТОВ «Євростиль-Крим»є юридичною особою, яка зареєстрована 26.11.2008 р. виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 145819, є платником податків на загальних підставах, зареєстроване у ДПІ в м. Сімферополь 27.11.2008 p., та має свідоцтво платника податку на додану вартість № 100234119 від 07.072009 р. (а.с.14,27)

Згідно матеріалів справи, 28.03.11р. відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Євростиль-Крим»ЄДРПОУ 36275100 з питань взаємовідносин з ТОВ «Галнафта»(ЄДРПОУ 34454281) за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 p., за результатами якої був складений Акт № 3473/23-7/36275100 від 29.03.2011 р. про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Євростиль-Крим»ЄДРПОУ 36275100 з питань взаємовідносин з ТОВ «Галнафта»(ЄДРПОУ 34454281) за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р. (а.с.33-43)

На підставі Акту перевірки Відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення № 0003712301 від 19.04.2011 р. на суму 105487,00 грн. в тому числі за основним платежем - 105486 грн., за штрафними санкціями 1 грн. (а.с.39)

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0003712301 позивачем порушено п. 14.1.191 ст.14, п. 185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2011 р. на загальну суму 105486 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив шляхом звернення до Державної податкової адміністрації в АР Крим зі скаргою вих. № 85/05-11 від 04.05.2011 р. (а.с.56-61) та до Державної податкової служби України зі скаргою вих. № 98/06-11 від 09.06.2011р. (а.с.68-74)

Рішення ДПА в АР Крим про результати розгляду первинної скарги вих. 1966/10/25-023 від 25.05.2011 p., яким податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0003712301 на загальну суму 105 487,00 грн. залишено без змін, а первинну скаргу ТОВ «Євростиль-Крим»без задоволення, позивачем отримано 02.06.2011р.

Рішення ДПС України про результати розгляду повторної скарги вих. № 14525/6/25-0115 від 11.08.2011 р. від р. яким, податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0003712301 на загальну суму 105487,00 грн. залишено без змін, а первинну скаргу ТОВ «Євростиль-Крим»без задоволення, позивачем отримано 19.08.2011 р. (а.с.75-76)

Судова колегія дослідивши матеріали справи встановила наступне.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З висновків акту перевірки вбачається, що позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2011 р. на загальну суму 105486 грн., а також відповідач стверджує, що ТОВ «Євростиль-Крим»за рахунок ТОВ «Галнафта»протиправно сформувало податковий кредит.

Також встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відтак, на думку відповідача, в даному випадку відсутня як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість. Договори є нікчемними, і, в силу ст.216 Цивільного кодексу України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю...»

Крім того, відповідач вказує, що «Якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за фомою 1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346.

Згідно акту перевірки відповідач вказує про неможливість фактичного отримання ТОВ «Євростиль-Крим»товару у зв'язку з тим, що постачальники ТОВ «Євростиль-Крим»не отримували товар від ТОВ «МИНАС-ТИРИТ»по причинам відсутності у останнього основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, що вказує на неможливість отримання товару ТОВ «Євростиль-Крим»по ланцюгу.

Встановлено, що 31.12.2010 р. між ТОВ «Галнафта»та ТОВ «Євростиль-Крим»укладено Договір купівлі-продажу № А-1 від 31.12.2010 p. (а.с.77), згідно з яким Продавець (ТОВ «Галнафта») зобов'язується продати та передати у власність Покупця (ТОВ «Євростиль-Крим ») нафтопродукти в асортименті (далі-Товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його ціну на умовах цього Договору. Оплату за товар, придбаний в січні 2011р., Покупець зобов'язаний здійснити до 30.06.2011 р. (п.1 Додаткової угоди до Договору).

Поставка нафтопродуктів за Договором №А-1 здійснювалась на умовах EXW (склади ВАТ «Дніпронафтопродукт») у розумінні ІНКОТЕРМС 2000 (з урахуванням п.1 Додатку №1 до Договору та акту прийому-передачі нафтопродуктів за січень 2011 p.).

Термін EXW («франко-завод») означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (заводі, фабриці, складі), без здійснення завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Відповідно до вищезазначеного договору у січні 2011 p. ТОВ «Євростиль- Крим»отримало від ТОВ «Галнафта»на умовах EXW (резервуари нафтобаз ВАТ «Дніпронафтопродукт») бензин А-76 (АИ-80) у кількості 64 644 кг (89 012 л.) вартістю 632 916,48 грн., у т. ч. 105 486,08 грн. ПДВ, що підтверджується належним чином оформленим актом прийому-передачі б/н від 31.01.2011 р. та зведеною прибутковою накладною №310108 від 31.01.2011 р. (додаток №1). (а.с.80)

Згідно матеріалів справи, 15 червня 2011 р. позивач перерахував ТОВ «Галнафта»у сплату вартості бензину А-76 (АИ-80) 632916,48 грн. з ПДВ, що підтверджується належним чином оформленим первинним бухгалтерським документом: платіжним дорученням №456.

Продавець (ТОВ «Галнафта») відповідно до п.201.1., 201.4. та 201.7. ст. 201 ПКУ виписав податкову накладну №0310108 від 31.01.2011 р. на суму ПДВ 105 486,08 грн. по операціях поставки бензину А-76 (АИ-80) вартістю 632916,48 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»№ 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції і її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм ».

Згідно з наведеними законодавчими нормами, документальним підтвердженням понесених витрат є належно оформлені первинні документи: видаткові накладні постачальників (у разі придбання ТМЦ), акти прийому-передачі виконаних робіт або наданих послуг (у разі придбання робіт, послуг), або податкові накладні, виписані постачальником (підрядником, виконавцем), зареєстрованим як платник ПДВ.

Згідно матеріалів справи, первинними документами позивача, підтверджується здійснення господарських операції між ТОВ «Євроситль-Крим»та ТОВ «Галнафта»а саме: податковою накладною №031008 від 31.01.2011 на суму 632916 грн. з ПДВ, зведеною накладною №310108 від 31.01.2011 р. щодо поставки 64,6440 т. бензину А-80 на загальну суму 632916,48 грн. з ПДВ, актом прийому передачі 64,644 т бензину А-80 від 31.01.2011 р..

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. (п.п.14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України)

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Статтею 185 ПК України встановлено визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Підпунктами. "а", "б", п.п. 185.1. встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зазначені норми свідчать про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Таким чином, позивачем під час формування податкового кредиту з ТОВ «Галнафта»було дотримано положення Податкового кодексу України, а висновки викладені в Акті документальної невиїзної перевірки ДПІ у м. Сімферополі від 29.03.2011р. про заниження ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету, не підтверджуються матеріалами справи.

Стосовно висновків відповідача про порушення позивачем Податкового кодексу України з підстав проведення позивачем та ТОВ «Галнафта»операцій без мети реального настання правових наслідків, а також висновків про нікчемність правочинів суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі -ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаної норми вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, мають, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що ТОВ «Галнафта»на момент укладення угод було виключено з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим було не наділено цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. (ст.204 ЦК України)

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. (ст.215 ЦК України)

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (п.1 ст. 626 ЦКУ)

Акт перевірки не містить посилань на факти та не доводить умислу позивача на здійснення правочинів без мети настання реальних наслідків, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів із контрагентом суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Також докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст.72 КАС України, відповідачем не надано документів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.

Будь-яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про визнання судом недійсним (нікчемним) правочину, вчиненого між позивачем та ТОВ «Галнафта».

Судова колегія наприймає доводи відповідача, що безтоварність угод не відповідають матеріалам справи, так як відповідач документально підтвердив реальність здійснених господарських операцій.

Також, судовою колегією досліджено висновки проведеної по справі судово-економічної експертизи. (а.с.149-169)

Так згідно Висновку №263/11 судової економічної експертизи, придбання ТОВ «Євростиль-Крим» у ТОВ «Галнафта»бензину А-76 (АИ-80) обсягом 89 012 л. загальною вартістю 632 916,48 грн. з ПДВ підтверджено первинними документами (зведеною прибутковою накладною, актом приймання - передачі нафтопродуктів, актом приймання-передачі послуг з перевезення нафтопродуктів, ТТН), на підставі яких на рахунках бухгалтерського обліку ТОВ «Євростиль-Крим»здійснений подвійний запис: по кредиту пасивного рахунку №631.12 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»відображена кредиторська заборгованість в сумі 632 916,48 грн. за отриманий бензин А-76 (АИ-80) перед ТОВ «Галнафта»та одночасно по дебету бухгалтерських рахунків: №281.В «Товари на складі» (активний рахунок) відображено отримання товарів в сумі 527 430,40 грн.;№644.5 «Податковий кредит» (контрпасивний рахунок) відображено нарахування податкового кредиту в сумі 105 486,08 грн.

Господарські операції з поставки та оплати бензину А-76 (АИ-80) обсягом 89 012 л. загальною вартістю 632 916,48 грн. з ПДВ призвели до змін у структурі активів (майна) та пасивів (зобов'язань та власного капіталу) позивача (ТОВ «Євростиль-Крим»).

Загалом експертом зроблено висновок, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Євростиль-Крим»у повному обсязі не підтверджуються висновки, викладені в акті перевірки від 29.03.11р. №3473/23-7/36275100 стосовно заниження податкового зобов'язання з ПДВ за січень 2011 р. на суму 105486,00 грн., також первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Євростиль-Крим»у повному обсязі в сумі 632916,48 грн. з ПДВ підтверджується реальність виконання в січні -червні 2011р. угоди, укладеної ТОВ «Євростиль-Крим»з ТОВ «Галнафта»з відповідним здійсненням господарських операцій щодо придбання бензину А-76 (АИ-80) обсягом 89,012 л та подальшому його використанням у господарської діяльності ТОВ «Євростиль-Крим»з отриманням валового прибутку в сумі 10812,53 грн.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.04.12 по справі № 2а-10955/11/0170/23 залити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 вересня 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко