Постанова

від 20.04.2012 по справі 2а-10955/11/0170/23

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 квітня 2012 р. 14:25 Справа №2а-10955/11/0170/23

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючої судді: Алексєєвої Т.В.,

при секретарі Гришанкові К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль-Крим"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача - Гнатова К.В. довіреність 12/01-12 від 16.01.12 р, Спірідонова І.М. довіреність №14/01-12;

від відповідача - Калінчук К.В., довіреність №18/10-0 від 01.04.12 р;

Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від № 0003712301 від 19.04.2011 р. на суму 105487,00 грн. в тому числі за основним платежем - 105486 грн., за штрафними санкціями 1 грн

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем необґрунтовано визначено суму податкового зобов'язання у зв'язку з необґрунтованими висновками про нікчемність правочинів укладених з позивачем з ТОВ «Галнафта».

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 23.11.2011 р. по справі призначено судову експертизу, на вирішення якої були поставлені питання щодо підтвердження документами первинного бухгалтерського та податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростиль-Крим» висновків акту перевірки № 3473/23-7/36275100 від 29.03.2011р. щодо заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2011 р. на суму 105486,00 грн. та реальності виконання угод та проведення господарських операцій з ТОВ «Галнафта» в січні 2011р.

Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечував з підстав викладених в письмових запереченнях на позов.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, оцінивши їх у сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Євростиль-Крим» є юридичною особою, яка зареєстрована 26.11.2008 р. виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 145819, є платником податків на загальних підставах, зареєстроване у ДПІ в м. Сімферополь 27.11.2008 p., та має свідоцтво платника податку на додану вартість № 100234119 від 07.072009 р.

28.03.11 р. Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростиль-Крим» ЄДРПОУ 36275100 з питань взаємовідносин з ТОВ «Галнафта» (ЄДРПОУ 34454281) за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 p., за результатами якої був складений Акт № 3473/23-7/36275100 від 29.03.2011 р. про результати позапланової документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Євростиль-Крим» ЄДРПОУ 36275100 з питань взаємовідносин з ТОВ «Галнафта» (ЄДРПОУ 34454281) за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р. (далі-Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки Відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення № 0003712301 від 19.04.2011 р. на суму 105487,00 грн. в тому числі за основним платежем - 105486 грн., за штрафними санкціями 1 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0003712301 ТОВ «Євростиль-Крим» порушено п. 14.1.191 ст.14, п. 185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2011 р. на загальну суму 105486 грн.

Не погодившись із зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням ТОВ «Євростиль-Крим», в установленому законом порядку, звернулось до Державної податкової адміністрації в АР Крим зі скаргою вих. № 85/05-11 від 04.05.2011 р. та до Державної податкової служби України зі скаргою вих. № 98/06-11 від 09.06.2011 р.

02.06.2011 р. ТОВ «Євростиль-Крим» отримало Рішення ДПА в АР Крим про результати розгляду первинної скарги вих. 1966/10/25-023 від 25.05.2011 p., яким податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0003712301 на загальну суму 105 487,00 грн. залишено без змін, а первинну скаргу ТОВ «Євростиль-Крим» без задоволення.

19.08.2011 р. ТОВ «Євростиль-Крим» отримало Рішення ДПС України про результати розгляду повторної скарги вих. № 14525/6/25-0115 від 11.08.2011 р. від р. яким, податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0003712301 на загальну суму 105487,00 грн. залишено без змін, а первинну скаргу ТОВ «Євростиль-Крим» без задоволення.

Вивчивши питання щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В акті перевірки зроблено висновок, що ТОВ «Євростиль-Крим» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2011 р. на загальну суму 105486 грн, а також відповідач стверджує, що ТОВ «Євростиль-Крим» за рахунок ТОВ «Галнафта» протиправно сформувало податковий кредит.

Перевіркою також встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відтак, на думку відповідача, в даному випадку відсутня як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість. Договори є нікчемними, і, в силу ст.216 Цивільного кодексу України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю...»

Крім того, Відповідач вказує, що «Якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за фомою 1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.. 12.1995 р. № 488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару.

Також, в акті перевірки зроблено висновок, про неможливість фактичного отримання ТОВ «Євростиль-Крим» товару у зв'язку з тим, що постачальники ТОВ «Євростиль-Крим» не отримували товар від ТОВ «МИНАС-ТИРИТ» по причинам відсутності у останнього основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, що вказує на неможливість отримання товару ТОВ «Євростиль-Крим» по ланцюгу.

Судом встановлено, що 31.12.2010 р. між ТОВ «Галнафта» та ТОВ «Євростиль-Крим» було укладено Договір купівлі-продажу № А-1 від 31.12.2010 p., згідно з яким Продавець (ТОВ «Галнафта») зобов'язується продати та передати у власність Покупця (ТОВ «Євростиль-Крим ») нафтопродукти в асортименті (далі-Товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його ціну на умовах цього Договору.

Асортимент та кількість товару визначався в Додатках до даного Договору (п.2.2 Договору).

Оплату за товар, придбаний в січні 2011р., Покупець зобов'язаний був здійснити до 30.06.2011 р. (п.1 Додаткової угоди до Договору).

Поставка нафтопродуктів за Договором №А-1 здійснювалась на умовах EXW (склади ВАТ «Дніпронафтопродукт») у розумінні ІНКОТЕРМС 2000 (з урахуванням п.1 Додатку №1 до Договору та акту прийому-передачі нафтопродуктів за січень 2011 p.).

Термін EXW («франко-завод») означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (заводі, фабриці, складі), без здійснення завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Відповідно до вищезазначеного договору у січні 2011 p. ТОВ «Євростиль- Крим» отримало від ТОВ «Галнафта» на умовах EXW (резервуари нафтобаз ВАТ «Дніпронафтопродукт») бензин А-76 (АИ-80) у кількості 64 644 кг (89 012 л.) вартістю 632 916,48 грн., у т. ч. 105 486,08 грн. ПДВ, що підтверджується належним чином оформленим актом прийому-передачі б/н від 31.01.2011 р. та зведеною прибутковою накладною №310108 від 31.01.2011 р. (додаток №1).

15 червня 2011 р. ТОВ «Євростиль-Крим» перерахувало ТОВ «Галнафта» у сплату вартості бензину А-76 (АИ-80) 632916,48 грн. з ПДВ, що підтверджується належним чином оформленим первинним бухгалтерським документом: платіжним дорученням №456.

Продавець (ТОВ «Галнафта») відповідно до п.201.1., 201.4. та 201.7. ст. 201 ПКУ виписав податкову накладну №031008 від 31.01.2011 р. на суму ПДВ 105 486,08 грн. по операціях поставки бензину А-76 (АИ-80) вартістю 632916,48 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом МФ України № 88 від 24.05.1995, встановлено такі вимоги до первинних документів:

«Первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції і її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм ».

Згідно з наведеними законодавчими нормами, документальним підтвердженням понесених витрат є належно оформлені первинні документи: видаткові накладні постачальників (у разі придбання ТМЦ), акти прийому-передачі виконаних робіт або наданих послуг (у разі придбання робіт, послуг), або податкові накладні, виписані постачальником (підрядником, виконавцем), зареєстрованим як платник ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, первинними документами позивача, зокрема, податковою накладною №031008 від 31.01.2011 на суму 632916 грн. з ПДВ, зведеною накладною №310108 від 31.01.2011 р. щодо поставки 64,6440 т. бензину А-80 на загальну суму 632916,48 грн. з ПДВ, актом прийому передачі 64,644 т бензину А-80 від 31.01.2011 р. підтверджується здійснення господарських операції між ТОВ «Євроситль-Крим» та ТОВ «Галнафта».

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.178 п.14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 185 ПК України встановлено визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Так, відповідно до п.п. "а", "б", п.п. 185.1. встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Викладена норми свідчать про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Виходячи з положень вказаних норм закону, суд, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних з ТОВ «Галнафта», приходить до висновку про те, що позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Таким чином, позивачем під час формування податкового кредиту з ТОВ «Галнафта» було дотримано положення Податкового кодексу України.

Отже, висновки викладені в Акті документальної невиїзної перевірки ДПІ у м. Сімферополі від 29.03.2011р. про заниження ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету, не підтверджуються матеріалами справи.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем Податкового кодексу України з підстав проведення позивачем та ТОВ «Галнафта» операцій без мети реального настання правових наслідків, а також висновків про нікчемність правочинів суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі -ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, мають, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України позивачем не надано доказів підтверджуючих те, що ТОВ «Галнафта» на момент укладення угод було виключено з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим було не наділено цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 626 ЦКУ встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 11 ЦКУ підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним передбачені частиною 1 ст. 208 Господарського кодексу України, відповідно до якої, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Для прийняття відповідного рішення необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, яка вчиняється і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Акт перевірки не містить посилань на факти та не доводить умислу позивача на здійснення правочинів без мети настання реальних наслідків, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів із контрагентом суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано документів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.

Будь-яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано жодних доказів, якіб свідчили про визнання судом недійсним (нікчемним) правочину, вчиненого між Позивачем та ТОВ «Галнафта».

Передбачені статтею 208 ГК та 228 ЦК України наслідки можуть бути застосовані лише до угоди, яка дійсно відбулася. Безтоварна угода не може породжувати прав та обов'язків між сторонами, а тому до такої угоди неможливо застосувати наслідки, передбачені ст. 208 ГК України.

Суд вважає, що висновки відповідача про безтоварність угод не відповідають матеріалам справи, так як відповідач документально підтвердив реальність здійснених господарських операцій.

З'ясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх відповідними доказами, суд відзначає помилковість судження суб'єкта владних повноважень про відсутність реальності господарських операцій за спірними правочинами Позивача.

Крім того, по справі була проведена судово-економічна експертиза.

На вирішення експерта булі поставлені наступні питання: чи підтверджуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростиль-Крим» висновки акту перевірки № 3473/23-7/36275100 від 29.03.2011р. щодо заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2011 р. на суму 105486,00 грн?; чи підтверджуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростиль-Крим» реальність виконання угод та проведення господарських операцій з ТОВ «Галнафта» в січні 2011р.?

Згідно Висновку № 263/11 судової економічної експертизи по адміністративній справі № 2а-10695/11/0170/23 придбання ТОВ «Євростиль-Крим» у ТОВ «Галнафта» бензину А-76 (АИ-80) обсягом 89 012 л. загальною вартістю 632 916,48 грн. з ПДВ підтверджено первинними документами (зведеною прибутковою накладною, актом приймання- передачі нафтопродуктів, актом приймання-передачі послуг з перевезення нафтопродуктів, ТТН), на підставі яких на рахунках бухгалтерського обліку ТОВ «Євростиль-Крим» здійснений подвійний запис: по кредиту пасивного рахунку №631.12 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» відображена кредиторська заборгованість в сумі 632 916,48 грн. за отриманий бензин А-76 (АИ-80) перед ТОВ «Галнафта» та одночасно по дебету бухгалтерських рахунків: №281.В «Товари на складі» (активний рахунок) відображено отримання товарів в сумі 527 430,40 грн.;№644.5 «Податковий кредит» (контрпасивний рахунок) відображено нарахування податкового кредиту в сумі 105 486,08 грн.

Отже за результатами господарської операції з придбання та отримання бензину А-76 (АИ-80) вартістю 632 916,48 грн. з ПДВ в структурі активів та пасивів ТОВ «Євростиль-Крим» відбулися наступні зміни: Активи збільшилися на 527 430,40 грн. по рахунку №28 (на вартість отриманого бензину А-76 (АИ-80) без ПДВ); Пасиви збільшилися на 527 430,40 грн. у т.ч.: збільшилися на (+ 632 916,48 грн.) по рахунку №631 на суму кредиторської заборгованості;зменшилися на (- 105 486,08 грн.) по рахунку №64 на суму податкового кредиту.

Оплата ТОВ «Євростиль-Крим» бензину А-76 (АИ-80) обсягом 89 012 л. загальною вартістю 632 916,48 грн. з ПДВ, придбаного у ТОВ «Галнафта», підтверджена бухгалтерським документом (платіжним дорученням №456 від 15.06.2011p.), на підставі якого на рахунках бухгалтерського обліку ТОВ «Євростиль- Крим» здійснений подвійний запис: по дебету пасивного рахунку №631.12 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» зменшена кредиторська заборгованість в сумі 632 916,48 грн. за отриманий бензин перед ТОВ «Галнафта» та одночасно по кредиту бухгалтерського рахунку №311.53 «Поточні банківські рахунки в національній валюті» на 632 916,48 грн. зменшена сума грошових коштів на банківському рахунку ТОВ «Євростиль-Крим».

Отже за результатами господарської операції з оплати придбаного бензину А-76 (АИ-80) вартістю 632 916,48 грн. з ПДВ в структурі активів та пасивів ТОВ «Євростиль-Крим» відбулися наступні зміни: Активи зменшилися на 632 916,48 грн. по рахунку №311 (сплачені грошові кошти); Пасиви зменшилися на 632 916,48 грн. по рахунку №631 (зменшена кредиторська заборгованість перед ТОВ «Галнафта»),

Таким чином, господарські операції з поставки та оплати бензину А-76 (АИ-80) обсягом 89 012 л. загальною вартістю 632 916,48 грн. з ПДВ призвели до змін у структурі активів (майна) та пасивів (зобов'язань та власного капіталу) позивача (ТОВ «Євростиль-Крим»).

Загалом експертом зроблено висновок, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Євростиль-Крим» у повному обсязі не підтверджуються висновки, викладені в акті перевірки від 29.03.11 р. №3473/23-7/36275100 стосовно заниження податкового зобов'язання з ПДВ за січень 2011 р. на суму 105486,00 грн., також первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Євростиль-Крим» у повному обсязі в сумі 632916,48 грн. з ПДВ підтверджується реальність виконання в січні - червні 2011 р. угоди, укладеної ТОВ «Євростиль-Крим» з ТОВ «ГАЛНАФТА» з відповідним здійсненням господарських операцій щодо придбання бензину А-76 (АИ-80) обсягом 89,012 л та подальшому його використанням у господарської діяльності ТОВ «Євростиль-Крим» з отриманням валового прибутку в сумі 10812,53 грн.

З огляду на викладене вище, суд не приймає до уваги доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Також, позивачем 04.04.12 р. було подано клопотання про відшкодування судових витрат а саме, державне мито у розмірі 3.40. коп та витрати на проведення судової-економічної експертизи у сумі 6000 грн.

Згідно з положеннями ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За таких обставин, зазначені витрати, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 20.04.2012 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови, постанову складено в повному обсязі 25.04.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль-Крим" задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС від № 0003712301 від 19.04.2011 р. на суму 105 487,00 грн. в тому числі за основним платежем - 105 486 грн., за штрафними санкціями 1 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростиль-Крим" 3.40 грн. вартість держаного мита та 6000 грн. вартість проведення судової економічної експертизи.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Алексєєва Т.В.