Рішення

від 20.09.2012 по справі 2-4730/11

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-4730/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2012 року м.Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого -судді Король Ю. А., секретаря -Пассер М.І., за участі позивача -ОСОБА_1, представника позивача -адвоката ОСОБА_2, представника відповіда -адвоката Сільваші В.М., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Автомобільної школи Закарпатської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі і оплату за час вимушеного, стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувся до Закарпатської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів з позовом в якому зазначив, що з 27.07.1993 р. працював на посаді викладача Закарпатської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів. Наказом відповідача від 18.06.2010 р. № 32-к «Про звільнення працівників автошколи за скороченням штату»його було звільнено з посади викладача, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України., однак як виявилось пізніше, це звільнення відбулось незаконно, в період його тимчасової непрацездатності, що підтверджується рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.01.2011 р. в цивільній справі № 2п-7117/10 та рішенням колегії суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 05.05.2011 р.

12.05.2011 р., відповідачем прийнято ряд наказів, а саме:наказ № 26-к «Про зміни до наказу № 32-к «Про звільнення працівників автошколи за скороченням штату від 18.06.2010 р.»», - згідно якого визнано недійсним наказ № 32-к від 18.06.2010 р. в частині звільнення ОСОБА_1 з посади викладача автошколи;наказ № 27-к «Про поновлення на роботі викладача ОСОБА_1.», пунктами 1-2 якого повторно визнано недійсним наказ директора автошколи ЗОО ВСА ОСОБА_4 № 32-к «Про звільнення працівників автошколи за скороченням штату» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади викладача автошколи. Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 05.05.2011 р. позивача поновлено на посаді викладача автошколи ЗОО ВСА з 22.06.2010 р. на підставі рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 05.05.2011 р., копія якого вручена 12.05.2011 р. видано наказ № 28-к, яким внесено зміни в наказ № 32-К від 18.06.2010 р., а саме - «У зв'язку з винесенням рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 05.05.2011 р., копія якого вручена представнику автошколи 12.05.2011 р., звільнено ОСОБА_1 -з посади викладача автошколи ЗОО ВСА згідно ст. 40 п. 1 КЗпП (скорочення штату) з 12.05.2011 р.»На підставі цих наказів, внесено відповідні записи в трудову книжку серії АВ № 447797.

Позивач вважає, що його звільнено незаконно, так як звільнення 12.05.2011 р. згідно наказу від 12.05.2011 р. № 28-к відбулось шляхом внесення змін в наказ від 18.06.2010 р. № 32-к «Про звільнення працівників автошколи за скороченням штату», який визнаний недійсним в частині звільнення його з посади викладача автошколи рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.01.2011 р. в цивільній справі № 2п-7117/10, яке в цій частині залишено без змін згідно рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 05.05.2011 р.

Крім цього зазначає, що фактично скорочення штату не відбувалось таке є надуманим, в порушення вимог встановлених ст. 43 КЗпП України його звільнення за ч. 1 ст. 40 КЗпП України згідно наказу від 12.05.2011 р. № 28-к відбулось без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), при звільненні не було враховано його переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці у зв'язку з скороченням чисельності чи штату працівників, передбачене ч. 1 п. 3 ч. 2 ст. 42 КЗпПУ, оскільки він тривалий час безперервно з 27.07.1993 р. відпрацював на даному підприємстві викладачем автошколи і має високу кваліфікацію і продуктивність праці в порівнянні з іншими працівниками відповідача. У відповідності до вимог встановлених ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 зазначеної статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, а позивачу не було запропоновано іншу роботу, чим порушено вимоги встановлені ст. 492 КЗпП України - його не було попереджено про наступне вивільнення за два місяці.

У суді позивач та його представник -ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача Сільваші В.М. заперечив позову зазначивши, що звільнення позивача відбулось на законних підставах.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_2, Сільваші В.М. дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, а згідно ч. 2 цієї ж статті, - звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Ст. 49-2 КЗпП України передбачає, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.Одночасно з попередженням про звільнення у зв?язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Як встановлено судом, і не заперечується відповідачем, позивача поновлено на роботі з 22.06.2010 р.згідно наказу по підприємству від 12.05.2011 р. № 27-к «Про поновлення на роботі викладача ОСОБА_1.», пунктами 1-2 якого повторно визнано недійсним наказ директора автошколи ЗОО ВСА ОСОБА_4 № 32-к «Про звільнення працівників автошколи за скороченням штату»в частині звільнення ОСОБА_1 з посади викладача автошколи, згідно рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 05.05.2011 р.

Однак, в порушення процедури встановленої ст. 49-2 КЗпП України позивача не було попереджено про наступне вивільнення та не запропоновано іншу роботу на підприємстві, від якої позивач відмовився, тому доводи відповідача про законність вивільнення позивача що суперечать вищенаведеній нормі закону.

Частиною 1, п. 2 ч. 2 ст. 23, ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Враховуючи незаконні дії відповідача, та те, що позивач тривалий час незаконно позбавлений місця роботи, з 17.07.2010 р. по 05.05.2011 р. відстоював своє право на працю в судах, позивач поніс душевні страждання внаслідок незаконного звільнення, втратив душевний спокій, суд стягує з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, розмір якої, виходячи з вимог розумності та справедливості, оцінює у 5000 грн.

Підлягають стягненню з відповідача на користь позивача і судові витрати .

Керуючись ст.ст. 42, 49-2, 221, 231, 232, 235, Кодексу законів про працю України, 1167 Цивільного Кодексу України, 213, 215, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Визнати звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст.40 КЗпП України згідно наказу від 12.05.2011 р. № 28-к незаконним, та скасувати цей наказ.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Автомобільній школі Закарпатської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (код 05508565) на посаді викладача автошколи.

Стягнути з Автомобільної школи Закарпатської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів(код 05508565) на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу пов'язаного з незаконним звільненням із 12.05.2011 року у сумі 10 319 грн. (десять тисяч триста девятнадцять) 40 коп.

Стягнути з Автомобільної школи Закарпатської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (код 05508565) на користь ОСОБА_1 5000 (п'ять тисяч) гривень завданої моральної шкоди, відмовивши у іншій частині цих вимог.

Стягнути з Автомобільної школи Закарпатської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (код 05508565) на користь держави 107 (сто сім) гривень судового збору, та 50 (п'ятдесят) гривень державного мита за моральну шкоду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ю. А. Король