Постанова

від 06.08.2012 по справі 0670/169/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/169/12

категорія 8.2.1

06 серпня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Фещук А.В.,

при секретарі Вітковській Т.С.,

за участю:

представників позивача: Романюка М.М. (за довіреністю від 15.02.2012 року) та Ковеня О.З. (за довіреністю від 15.02.2012 року);

представника відповідача - Летушева М.Ф. (за довіреністю від 29.09.2011 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Приватного науково-виробничого підприємства "Вогнезахист гарант ХХІ століття" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009302320 від 05.08.2011 р.,-

встановив :

У січні 2012 року Приватне науково-виробниче підприємство "Вогнезахист гарант ХХІ століття" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області, в якому (з урахуванням уточнень) просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009302320 від 05.08.2011 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93125 грн., з яких 74500 грн. - основний платіж та 18625 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування заявленого позову посилається на відповідність своїх дій вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", які визначають підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з підстав, викладених у адміністративному позові, просили їх задовольнити.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, в судовому засіданні зазначив про законність висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем приписів п.п.7.2 п.7.2, п.п. 7.4.1 та п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині заниження податку на додану вартість з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року в сумі 74500грн.

Посилаючись на зазначені обставини представник відповідача просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне науково-виробниче підприємство "Вогнезахист гарант ХХІ століття" (далі - ПНВН "Вогнезахист гарант ХХІ століття") є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 34648947, перебуває на податковому обліку в Новоград-Волинській об'єднаній державній податковій інспекції Житомирської області (далі - Новоград-Волинська ОДПІ).

Відповідачем здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача на предмет дотримання ним вимог податкового та іншого законодавства по господарських відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Віталз", код ЄДРПОУ 36977912 (далі - ТОВ "Віталз") за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2010 р., за наслідками якої складено акт від 18.07.2011 року №1368/23-20/34648947 (далі - акт перевірки).

Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 та п.п7.4.5 п.7.4. ст..7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість з 01.01.2010 р. по 30.06.2010 р. в сумі розміром 74500грн., в тому числі за березень 2010 року в сумі 34000 грн., за травень 2010 року в сумі 40500 грн. Вказане порушення виникло внаслідок завищення підприємством загальної суми податкового кредиту в сумі 74500грн. Основним постачальником позивача в березні та травні 2010 року було ТОВ "Віталз", в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з відсутність (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Окрім того, в акті зазначено, що відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб, з метою штучного формування податкового кредиту. в ході перевірки не підтверджено наявність товарів (послуг) від постачальника, та відповідно, не підтверджено поставки товарно-матеріальних цінностей на адресу покупця у березні та травні 2010 року, що, на думку відповідача, свідчить про те, що правочини між ТОВ "Віталз" та ПНВН "Вогнезахист гарант ХХІ століття" укладено без мети настання реальних наслідків, а тому такі правочини відповідно до ч.1 та 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 93125 грн., з яких 74500 грн. - основний платіж та 18625 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати його таким, що узгоджується з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Так, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом;

Таким чином, відповідач при проведені перевірки позивача здійснював повноваження надані йому Податковим кодексом України.

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Віталз".

Судом встановлено, що між ТОВ "Віталз" ("Постачальник") та позивачем ("Покупець") 18 березня 2010 року та 30 квітня 2010 року укладено договори поставки товару (далі - Договори), на виконання умов яких "Постачальник" зобов'язується на умовах та в порядку, визначеному цими Договорами, передати у власність "Покупцю" визначений цими Договорами товар, визначений у п.1.2 цих Договорів, а "Покупець" зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цими Договорами, прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до умов Договорів під товаром, що є предметом поставки за цими Договорами, розуміється вогнезахисне покриття Nullifire S 707-60 у ємностях по 25 кг. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цими Договорами, і строки поставки визначаються специфікацією, що є додатком до цих Договорів. Поставка "Постачальником" товару здійснюється транспортом "Постачальника". До поставленого товару "Постачальник" додає наступні документи: рахунок-фактуру на поставлений товар; видаткову накладну; податкову накладну; акт прийому-передачі. "Покупець" оплачує поставлений "Постачальником" товар за ціною, передбаченою у специфікації за кожну одиницю товару готівкою безпосередньо в день поставки товару.

Судом встановлено, що фактично умови Договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Віталз", виконувалися сторонами у спірному періоді.

На виконання умов Договорів ТОВ "Віталз" виписано позивачу видаткові накладні та податкові накладні на поставку товарно-матеріальних цінностей.

Оплата вартості товару позивачем на користь ТОВ "Віталз" здійснено шляхом готівкового розрахунку.

Факт виконання договорів за вказаний період підтверджуються, податковими та видатковими накладними, квитанціями до прибуткового касового ордера про проведення оплати за товар, актами прийому-передачі майна від 22.03.2010 р. та 11.05.2010 р. до Договорів поставки товару від 18.03.2010 р. та від 30.04.2010 р. відповідно, доказами подальшої реалізації позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В даному випадку сума сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковими та видатковими накладними, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги доводи податкового органу про відсутність настання реальних наслідків угод, укладених позивачем з ТОВ "Віталз". В обґрунтування своєї позиції податковий орган посилається базу даних ДПІ у Шевченківсьому районі м.Запоріжжя, відповідно до якої ТОВ "Віталз" не знаходиться за юридичною адресою.

Суд зазначає, що факт незнаходження підприємства-контрагента за юридичною адресою жодним чином не свідчить про нездійснення господарських операцій.

Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарські операції з придбання товару були вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач має право на податковий кредит.

З огляду на зазначені обставини суд приходить до висновку про безпідставність визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Така безпідставність обумовлює неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача первинні документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, виписки з банку про проведення оплати за товар, накладні на відвантаження товару позивачем, докази подальшої реалізації позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту та до складу валових витрат зазначених сум.

Відтак, первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Віталз" товарно-матеріальних цінностей, а отже і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту зазначених сум.

Для ефективного, повного, всебічного розгляду справи, в судовому засіданні допитано свідка: ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий Новоград-Волинським МРВ УМВС України в Житомирській області 11.09.1996 р.) - директора ПНВН "Вогнезахист гарант ХХІ століття" . В судовому засіданні свідок підтвердив виконання правочину.

Суд враховує, що відповідачем при обґрунтуванні обставини нікчемності правочинів порушені вимоги підпункту 2.3.4. пункту 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205. Згідно з вказаним підпунктом цього порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду, щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із субєктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване рішення про визначення податкових зобов'язань було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області за №0009302320 від 05.08.2011 р. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив :

Позов Приватного науково-виробничого підприємства "Вогнезахист гарант ХХІ століття" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009302320 від 05.08.2011 р., - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області №0009302320 від 05.08.2011 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного науково-виробничого підприємства "Вогнезахист гарант ХХІ століття" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 32 (тридцять дві) грн. 19 (дев'ятнадцять) коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 06 серпня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.В. Фещук

Повний текст постанови виготовлено 11 серпня 2012 року.