Ухвала

від 31.01.2013 по справі 0670/169/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Фещук А.В.,

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"31" січня 2013 р. Справа № 0670/169/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "06" серпня 2012 р. у справі за позовом Приватного науково-виробничого підприємства "Вогнезахист гарант XXI століття" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 06 серпня 2012 року позов Приватного науково-виробничого підприємства "Вогнезахист гарант ХХІ століття" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009302320 від 05.08.2011 р., - задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області №0009302320 від 05.08.2011 р.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони своїх представників в засідання суду не направили.

Позивач направив суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач направив клопотання про перенесення розгляду справи на інший день в зв"язку з участю представника ОДПІ у справі у Вищому адміністративному суді України.

Колегія суддів відхилила вказане клопотання, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає, враховуючи таке.

З матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що у січні 2012 року Приватне науково-виробниче підприємство "Вогнезахист гарант ХХІ століття" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області, в якому (з урахуванням уточнень) просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009302320 від 05.08.2011 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93125 грн., з яких 74500 грн. - основний платіж та 18625 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування заявленого позову посилається на відповідність своїх дій вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", які визначають підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача на предмет дотримання ним вимог податкового та іншого законодавства по господарських відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Віталз", код ЄДРПОУ 36977912 (далі - ТОВ "Віталз") за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2010 р., за наслідками якої складено акт від 18.07.2011 року №1368/23-20/34648947 (далі - акт перевірки).

Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 та п.п7.4.5 п.7.4. ст..7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість з 01.01.2010 р. по 30.06.2010 р. в сумі розміром 74500грн., в тому числі за березень 2010 року в сумі 34000 грн., за травень 2010 року в сумі 40500 грн. Вказане порушення виникло внаслідок завищення підприємством загальної суми податкового кредиту в сумі 74500грн. Основним постачальником позивача в березні та травні 2010 року було ТОВ "Віталз", в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з відсутність (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Окрім того, в акті зазначено, що відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб, з метою штучного формування податкового кредиту. в ході перевірки не підтверджено наявність товарів (послуг) від постачальника, та відповідно, не підтверджено поставки товарно-матеріальних цінностей на адресу покупця у березні та травні 2010 року, що, на думку відповідача, свідчить про те, що правочини між ТОВ "Віталз" та ПНВН "Вогнезахист гарант ХХІ століття" укладено без мети настання реальних наслідків, а тому такі правочини відповідно до ч.1 та 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 93125 грн., з яких 74500 грн. - основний платіж та 18625 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване рішення про визначення податкових зобов'язань було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Так, матеріалами справи стверджується що між ТОВ "Віталз" ("Постачальник") та позивачем ("Покупець") 18 березня 2010 року та 30 квітня 2010 року укладено договори поставки товару (далі - Договори), на виконання умов яких "Постачальник" зобов'язується на умовах та в порядку, визначеному цими Договорами, передати у власність "Покупцю" визначений цими Договорами товар, визначений у п.1.2 цих Договорів, а "Покупець" зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цими Договорами, прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до умов Договорів під товаром, що є предметом поставки за цими Договорами, розуміється вогнезахисне покриття Nullifire S 707-60 у ємностях по 25 кг. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цими Договорами, і строки поставки визначаються специфікацією, що є додатком до цих Договорів. Поставка "Постачальником" товару здійснюється транспортом "Постачальника". До поставленого товару "Постачальник" додає наступні документи: рахунок-фактуру на поставлений товар; видаткову накладну; податкову накладну; акт прийому-передачі. "Покупець" оплачує поставлений "Постачальником" товар за ціною, передбаченою у специфікації за кожну одиницю товару готівкою безпосередньо в день поставки товару.

На виконання умов Договорів ТОВ "Віталз" виписано позивачу видаткові накладні та податкові накладні на поставку товарно-матеріальних цінностей.

Оплата вартості товару позивачем на користь ТОВ "Віталз" здійснено шляхом готівкового розрахунку.

Факт виконання договорів за вказаний період підтверджуються, податковими та видатковими накладними, квитанціями до прибуткового касового ордера про проведення оплати за товар, актами прийому-передачі майна від 22.03.2010 р. та 11.05.2010 р. до Договорів поставки товару від 18.03.2010 р. та від 30.04.2010 р. відповідно, доказами подальшої реалізації позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки у даному випадку сума сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) підтверджена податковими та видатковими накладними, то така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги доводи податкового органу про відсутність настання реальних наслідків угод, укладених позивачем з ТОВ "Віталз", зважаючи на те, що факт незнаходження підприємства-контрагента за юридичною адресою жодним чином не свідчить про нездійснення господарських операцій. В даному випадку господарські операції з придбання товару були вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Віталз" товарно-матеріальних цінностей, а отже і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту зазначених сум.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку про безпідставність визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на нікчемність укладеного правочину колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Проте, посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Рішення суду відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства, а тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "06" серпня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Т.В. Іваненко Л.В. Кузьменко

Роздруковано та надіслано: (р/п)

1- в справу

2 - позивачу Приватне науково-виробниче підприємство "Вогнезахист гарант XXI століття" вул.Пархоменка,112-Б,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11708

3- відповідачу Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області вул. Ушакова, 3,Новоград-Волинський,Житомирська область,11702