Постанова

від 20.09.2012 по справі 2а-751/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2012 р. Справа № 2a-751/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Панікара І.В.

при секретарі Кривун О.О.

за участю сторін:

представників позивача: Гопша С.І., Олійника В.Б.,

представника відповідача: не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ПП-фірми "ІНВЕСТЦЕНТР"

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002372302 від 16.09.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2012 року ПП-фірма "Інвестцентр" (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002372302 від 16.09.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення податкового органу базується на висновках акту перевірки, які не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, зокрема безпідставно, всупереч конституційним положенням, вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, відповідачем констатовано факт нікчемності правочинів укладених з контрагентами позивача ТзОВ "Альянс-Нафтогаз", ТзОВ "Українська нафтова торгівельна компанія" внаслідок чого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 414005,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 грн. у спосіб винесення податкового повідомлення-рішення № 0002372302 від 16.09.2011 року. З урахуванням викладеного, вважає таке податкове повідомлення - рішення необґрунтованим та просить суд визнати його нечинним та скасувати, водночас просить суд визнати протиправними дії позивача щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки.

В судовому засіданні представником позивача заявлено усне клопотання про зменшення позовних вимог, в якому він просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0002372302 від 16.09.2011 року, а позовну вимогу щодо визнання протиправною перевірки - не розглядати. Позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві та усному клопотанні про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення адміністративного позову з підстав викладених ним у письмовому запереченні. Просив в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає позовні вимоги необґрунтованими.

20.09.2012 року в судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча про дату, час і місце проведення судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши думку представників позивача, оцінивши наявні та витребувані в ході судового розгляду докази, судом установлено наступне.

В період з 16.08.2011 року по 22.08.2011 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську проводила невиїзну позапланову документальну перевірку ПП-фірми "Інвестцентр" щодо правильності декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року по взаєморозрахунках з ТзОВ "Альянс-Нафтогаз" та ТзОВ "Українська нафтова торгівельна компанія".

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт за № 6833/23-2/31263441 від 30.08.2011 року, згідно висновків якого констатовано порушення позивачем: ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 228 ЦК України, ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, а отже - здійснення операцій на підставі нікчемних правочинів, прийняття до виконання документів та складення документів на операції, що порушують публічний порядок і, відповідно, суперечать законодавчим та нормативним актам, окрім того, п.198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за квітень 2011 року на загальну суму 414005,00 грн. (т.1 а.с. 12-37).

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за № 0002372302 від 16.09.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 414005,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 гривні. (а.с. 38).

В порядку адміністративного оскарження позивачем направлено скаргу до ДПА в Івано-Франківській області, рішенням якої від 15.12.2011 року дана скарга залишена без задоволення. В подальшому позивачем направлено скаргу до ДПС України, за наслідками розгляду якої, рішення ДПА в Івано-Франківській області залишено без змін, а скаргу, відповідно, без задоволення. (т.1 а.с. 40-57).

Як встановлено в судовому засіданні, передумовою для формування позивачем податкового кредиту по ПДВ, слугували правовідносини, що склалися у нього з ТзОВ "Альянс-Нафтогаз" та ТзОВ "Українська нафтова торгівельна компанія" з приводу купівлі-продажу нафтопродукції.

Так, 29.03.2011 року та 07.04.2012 року між зазначеними сторонами укладено договора поставки, предметом по яких слугували паливно мастильні матеріали та інші нафтопродукти згідно накладних та рахунків на товар. Відповідно до умов зазначених угод, ТзОВ "Альянс-Нафтогаз", ТзОВ "Українська нафтова торгівельна компанія" як "постачальник", зобов"язувались поставити "покупцю", яким являлась ПП-фірма "Інвестцентр" нафтопродукти. (т.1 а.с. 58-60, 73-75).

Представник відповідача у письмову запереченні зазначив, що проведеним аналізом встановлено, що згідно системи співставлення існує розбіжність щодо податкових зобов"язань та податковому кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, по операціях за квітень 2011 року між ПП-фірма "Інвестцентр" та ТОВ "Альянс-Нафтогаз" і ТзОВ "Українська нафтова торгівельна компанія".

Зокрема, відповідач зазначає, що листом від 29.07.2011 року за № 9420/7/23-737/70 ДПІ у м. Полтава направлено на адресу ДПІ у м. Івано-Франківськ матеріали перевірки ТзОВ "Українська нафтова торгівельна компанія" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за квітень 2011 року для відпрацювання по ланцюгу постачання (акт від 17.06.2011 року № 5267/23-6/37237679). (т.1 а.с 201-208).

Так, в ході проведення перевірки орган ДПІ вказав на те, що на порушення ч. 1. 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Податкового кодексу України, ТзОВ "Українська нафтова торгівельна компанія" завищило податковий кредит за квітень 2011 року в сумі 242225,05 грн., в тому числі з наступними контрагентами: ТзОВ "Нафтогазсервіс" (код ЄДРПОУ 32103266) в сумі ПДВ 46573,80 грн., ПП "Дніпрокомплект" (код ЄДРПОУ 25018797) в сумі ПДВ 151629,83 грн., ТзОВ "ПДН" (код ЄДРПОУ 33003820) в сумі ПДВ 44021,42 грн. та ПП-фірма "Інвестцентр" (код ЄДРПОУ 31263441) на суму 261995,07 грн.

Як зазначено у вищевказаному акті, всупереч вимогам чинного законодавства, у контрагентів ТзОВ "Українська нафтова торгівельна компанія" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, внаслідок чого, угоди укладені між ТзОВ "Українська нафтова торгівельна компанія" та вище переліченими контрагентами мають ознаки нікчемності.

Також, листом від 02.08.2011 року № 9473/7/23-738/78 ДПІ у м. Полтава скеровано до ДПІ у м. Івано-Франківську матеріали перевірки (акт про проведення документальної камеральної перевірки ТзОВ "Альянс-Нафтогаз" від 17.06.2011 року за № 5266/23-6/32257135). Відповідно даного акту встановлено, що факт здійснення господарських операцій щодо поставок товарів (послуг) не підтверджено, в силу відсутності у ТзОВ "Альянс-Нафтогаз" основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Констатовано факт нікчемності правочинів укладених з контрагентами ТзОВ "ТД " Альянс-Нафтогаз".

Як встановлено з вступної та описової частини акта за № 6833/23-2/31263441 від 30.08.2011 року невиїзна позапланова документальна перевірка здійснювалась в приміщенні ДПІ у м. Івано-Франківськ на підставі наданих копій первинних документів, в тому числі податкових накладних. Водночас, відповідач вказує на наявність у сторін податкових накладних, видаткових накладних, актів здачі-приймання робіт, однак не вважає даний факт безумовним підтвердженням того, що поставка товару робіт (послуг) мала місце. А отже, зазначені правочини відповідно до частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу статті 218 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

При вирішенні виниклого спору суд виходив із наступного.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення правовідносин є Податковий кодекс України (надалі - ПК України) .

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно статті пункту 198.1. статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до вимог пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому ПК України визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Так, відповідно до п.198.4. ст.198 цього кодексу якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

А також, в силу положень статті 198.6. ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

Згідно пункту 201.10. статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В силу положень пункту 200.1. статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

В судовому засіданні досліджено наявність документів належним чином завірених, а саме:

- податкові накладні: № 12 від 07.04.2011 року на суму 203320,00 грн.; № 21 від 13.04.2011 року на суму 200930,00 грн.; № 29 від 18.04.2011 року на суму 246030,00 грн.; № 32 від 28.04.2011 року на суму 262439,00 грн.; № 6 від 13.04.2011 року на суму 328424,50 грн.; № 9 від 19.04.2011 року на суму 311780,50 грн.; № 9 від 19.04.2011 року на суму 311780,50 грн.; № 11 від 26.04.2011 року на суму 113,00 грн.; № 14 від 28.04.2011 року на суму 931652,40 грн.; № 1 від 02.04.2011 року на суму 20800,00 грн.; № 4 від 07.04.2011 року на суму 33280,00 грн.; № 8 від 12.04.2011 року на суму 14880,00 грн.; № 9 від 12.04.2011 року на суму 13920,00 грн.; № 11 від 18.04.2011 року на суму 14080,00 грн.; № 12 від 19.04.2011 року на суму 12640,00 грн.; № 16 від 27.04.2011 року на суму 12641,10 грн.; № 17 від 27.04.2011 року на суму 12641,10 грн.; № 19 від 28.04.2011 року на суму 12641,10 грн.; № 20 від 28.04.2011 року на суму 14080,20 грн.; № 43 від 13.04.2011 року на суму 321510,30 грн.; № 64 від 19.04.2011 року на суму 305216,70 грн.; № 106 від 28.04.2011 року на суму 917282,00 грн.

- видаткові накладні: № 130402 від 13.04.2011 року на суму 200930,00 грн., № 180403 від 18.04.2011 року на суму 246030,00 грн., № 280403 від 28.04.2011 року на суму 262439,00 грн., № 070402 від 07.04.2011 року на суму 203320,00 грн., № 28 від 19.04.2011 року на суму 311780,50 грн., № 32 від 28.04.2011 року на суму 931765,40 грн., № 26 від 13.04.2011 року на суму 328424,50 грн., № 28 від 19.04.2011 року на суму 31180,50 грн., № 32 від 28.04.2011 року на суму 931765,40 грн., № НП-641/11 від 13.04.2011 року на 321510,30 грн., № НП-681/11 від 19.04.2011 року на суму 305216,70 грн., № НП-751/11 від 28.04.2011 року на суму 917282,00 грн.

- товарно-транспортні накладні: № Р119 від 02.04.2011 року, № 070402 від 07.04.2011 року, № 0046262 від 13.04.2011 року, № 130402 від 13.04.2011 року, № 180402 від 18.04.2011 року, № 0046287 від 19.04.2011 року, № 0046332 від 28.04.2011 року, № 0046333 від 28.04.2011 року, № 0046337 від 28.04.2011 року, № 280403 від 28.04.2011 року, № 48 від 01.04.2011 року, № 49 від 01.04.2011 року, № 56 від 08.04.2011 року, № 57 від 08.04.2011 року, № 58 від 08.04.2011 року, № 63 від 15.04.2011 року, № 64 від 15.04.2011 року, № 65 від 15.04.2011 року,№ 67 від 15.04.2011 року, № 68 від 15.04.2011 року, № 73 від 21.04.2011 року, № 74 від 21.04.2011 року,№ 75 від 21.04.2011 року, № 76 від 21.04.2011 року, № 77 від 21.04.2011 року, № 70 від 22.04.2011 року, № 80 від 22.04.2011 року.

- акти здачі-приймання робіт (надання послуг): № 38 від 02.04.2011 року всього на суму 20800,00 грн. (в т. ч. ПДВ в сумі 3466,67 грн.); № 42 від 07.04.2011 року всього на суму 14880,00 грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 2480,00 грн.); № 43 від 07.04.2011 року на суму 18400,00 грн. ( в т.ч. ПДВ в розмірі 3066,67 грн.); № 45 від 12.04.2011 року на суму 14880,00 грн. (в т.ч. ПДВ в розмірі 2480,00 грн.); № 44 від 12.04.2011 року на суму 13920,00 грн. (в т.ч. ПДВ в розмірі 2320,00 грн.); № 47 від 18.04.2011 року на суму 2346,67 грн. (в т.ч. ПДВ в розмірі 2346,67 грн.); № 48 від 19.04.2011 року на суму 12640,00 грн. (в т.ч. ПДВ в розмірі 2106,67 грн.); № 51 від 27.04.2011 року на суму 12641,10 грн. (вт.ч. ПДВ 2106,85 грн.); № 52 від 27.04.2011 року на суму 12641,10 грн. (в т.ч ПДВ в розмірі 2106,85 грн.); № 54 від 28.04.2011 року на суму 12641,10 грн. (в т.ч. ПДВ в розмірі 2106,85 грн.); № 55 від 28.04.2011 року на суму 14080,20 грн. (в т.ч. ПДВ 2346,70 грн.).

- рахунок-фактури: № 070402 від 07.04.2011 року на суму 203320,00 грн. (в т.ч. ПДВ 33886,67 грн.); № 130401 від 13.04.2011 року на суму 200930,00 грн. (в т.ч. ПДВ 33488,33 грн.); № 180403 від 18.04.2011 року на суму 246030,00 грн. (в т.ч. ПДВ 41005,00 грн.); № 280403 від 28.04.2011 року на суму 262439,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 43739,83 грн.); № 280430 від 28.04.2011 року на суму 262439,00 грн. (в т.ч. 43739,83 грн.); № 25 від 12.04.2011 року на суму 328424,50 грн. (в т.ч. ПДВ 54737,42 грн.); № 27 від 18.04.2011 року на суму 311780,50 грн. (в т.ч. ПДВ 51963,42 грн.); № 29 від 26.04.2011 року на суму 931765,40 грн. (в т.ч. ПДВ 155294,23 грн.).

- платіжні доручення за № 79 від 07.04.2011 року на суму 203320,00 грн., № 131 від 28.04.2011 року на суму 60000,00 грн., № 136 від 29.04.2011 року на суму 52439,00 грн., № 105 від 18.04.2011 року на суму 246030,00 грн., № 88 від 13.04.2011 року на суму 100000,00 грн., № 90 від 13.04.2011 року на суму 30000,00 грн., № 91 від 13.04.2011 року на суму 70930,00 грн., № 137 від 29.04.2011 року на суму 200000,00 грн., № 129 від 28.04.2011 року на суму 280414,40 грн., № 126 від 28.04.2011 року на суму 200000,00 грн., № 127 від 28.04.2011 року на суму 250000,00 грн., № 122 від 22.04.2011 року на суму 136904,00 грн., № 115 від 21.04.2011 року на суму 45000,00 грн., № 108 від 19.04.2011 року на суму 130000,00 грн., № 97 від 15.04.2011 року на суму 198424,50 грн., № 87 від 13.04.2011 року на суму 130000,00 грн., № 76 від 05.04.2011 року на суму 2800,00 грн.

Слід зазначити, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Вищого адміністративного суду України, в тому числі від 13.12.2011 року (справа К/9991/40785/11) та від 24.01.2012 року (справа К/9991/66560/11).

Окрім того, в постанові Пленуму ВСУ (п.18) від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" також зазначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Водночас позивачем не надано суду доказів наявності такого вироку щодо посадових осіб як позивача так і його контрагентів.

Також, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З системного аналізу вищезазначених норм права, суд вважає за необхідне зазначити, що на момент укладання договорів та видачу податкових накладних, сам позивач та контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм було видане відповідне свідоцтво, на час укладення спірних правочинів позивач та його контрагент - ТзОВ "Альянс-Нафтогаз" та ТзОВ "Українська нафтова торгівельна компанія" були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України. Укладені між ним угоди виконані у повному обсязі, а тому відсутні підстави для того, щоб вважати їх недійсними.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З урахуванням викладеного, на переконання суду, оскаржуване податкове повідомлення-рішення за № 0002372302 від 16.09.2011 року не ґрунтується на нормах права, внаслідок чого підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а адміністративний позов - до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську за № 0002372302 від 16.09.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП-фірми "ІНВЕСТЦЕНТР" сплачений ним судовий збір в розмірі 2146,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 25.09.2012 року.