Постанова

від 03.10.2012 по справі 5015/1523/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2012 р. Справа № 5015/1523/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. суддів Губенко Н.М. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 26.07.2012 у справі№ 5015/1523/12 господарського судуЛьвівської області за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_4 доПублічного акціонерного товариства "Фольксбанк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Мегабанк" простягнення орендної плати в сумі 91 969,38 грн. за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_5, дов. № 700 від 27.02.2012; ОСОБА_4;

відповідача: Солтис Б.М., дов. № 1196/0659/02 від 21.05.2012;

третьої особи: повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 01.10.2012 № 03.07-05/745 для розгляду касаційної скарги у справі №5015/1523/12, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 03.10.2012, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя -Гольцова Л.А., судді -Губенко Н.М., Іванова Л.Б.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.06.2012 у справі №5015/1523/12 (суддя Березяк Н.Є.) позовні вимоги задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Малех І.Б., судді -Желік М.Б., Юркевич М.В.) рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2012 у справі №5015/1523/12 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ФОП ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції в даній справі залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Від третьої особи відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняте у даній справі судове рішення залишити без змін.

02.10.2012 на адресу Вищого господарського суду України від ПАТ "Мегабанк" надійшла заява про здійснення розгляду касаційної скарги ФОП ОСОБА_4 без участі представника товариства.

В засіданні суду 03.10.2012 представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги для долучення до матеріалів справи додаткових документів, які згодом будуть надані. Колегією суддів Вищого господарського суду України заявлене клопотання відхилено з тих підстав, що залучення до матеріалів справи додаткових доказів виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених розділом ХІІ 1 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між ФОП ОСОБА_4 (Орендодавець) та ВАТ "Електрон Банк" (правонаступником якого є ПАТ "Фольксбанк") (Орендар) 27.03.2008 укладений договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 81,4 м.кв. за адресою: .АДРЕСА_1.

Термін дії договору, у відповідності до п. 1.4 договору, сторонами визначено до 27.03.2010.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що орендна плата становить 23 238,07 грн. і не може бути меншою 2 930,40 євро на місяць по курсу НБУ на дату виставлення рахунку.

Орендна плата сплачується не пізніше 5 числа поточного місяця оренди (п. 3.2 договору).

Відповідно до п.4.2.4 договору, дія договору може бути припинена в односторонньому порядку Орендарем, за умови письмового повідомлення Орендодавця не менше, ніж за 90 календарних днів до передбачуваної дати припинення даного договору.

Передача приміщення Орендарю і повернення його Орендодавцю здійснюється представниками Сторін на підставі двостороннього акту приймання -передачі (п. 2.1 договору).

Судом першої інстанції досліджено, що відповідач листом від 14.01.2009 № 15-3/273 звертався до позивача з повідомленням про розірвання договору від 27.03.2008. Даний лист надіслано позивачу 20.01.2009, однак вказана кореспонденція повернулась на адресу відповідача з відміткою поштового відділення, що за вказаною адресою адресат не проживає.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України та зазначив, що оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази повідомлення позивача як про намір розірвати спірний договір, так і про повернення останньому орендованого майна, то посилання відповідача про припинення 12.04.2009 дії договору від 27.03.2008 є необґрунтованими.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог та приймаючи рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд зазначив, що в листах-вимогах позивача від 08.08.2011, 27.09.2011, 15.09.2011, 24.10.2011, 12.10.2011, остання підтверджує факт розірвання спірного договору з квітня 2009 року.

Крім того, рішенням Господарського суду Волинської області від 25.10.2010 у справі № 2/38-87 встановлено використання з 01.04.2010 спірного нежитлового приміщення іншою юридичною особою -ПТ "Ломбард "Еталон" Щербаков і компанія".

Наведене, на думку апеляційного господарського суду свідчить, що відповідачем приміщення звільнене, прийняте позивачем в зв'язку з чим, в подальшому, це приміщення позивачем передано іншій особі; вимога про складання сторонами акта приймання-передачі (повернення) приміщення в даному випадку не перешкоджає припиненню дії договору від 27.03.2008.

Однак, колегія Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

Приймаючи рішення у справі, судом першої інстанції не надано належної оцінки умовам договору, зокрема, п. 3.3.1 договору, відповідно до якого, орендна плата нараховується з дня підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення в оренду до дня повернення Орендарем приміщення Орендодавцю по відповідному акту прийому-передачі, відповідно до п.п. 2.1, 2.2 даного договору. В свою чергу, п. 2.2 договору визначено, що акт приймання-передачі приміщення, на підставі якого приміщення повертається Орендодавцю, підписується сторонами після фактичного звільнення приміщення Орендарем. З цього момента дія договору припиняється.

Пунктом 7.1.7 договору встановлено, що Орендар зобов'язаний у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні, повернути протягом 5 робочих днів Орендодавцю приміщення в задовільному стані на підставі акта приймання-передачі. Днем здачі (повернення) приміщення та обладнання Орендарем Орендодавцю вважається день підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення.

Досліджуючи матеріали справи, місцевий господарський суд не звернув увагу на наявні в них вимоги позивача від 08.08.2011, 27.09.2011, 15.09.2011, 24.10.2011, 12.10.2011, в яких останній підтверджує факт розірвання договору від 27.03.2008 за заявою відповідача з квітня 2009 року.

Зважаючи на вказане вище, стверджувальний висновок місцевого господарського суду про необґрунтованість доводів відповідача щодо припинення 12.04.2009 дії договору, зроблений судом без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, що не відповідає вимогам ст. 43 ГПК України стосовно оцінки доказів.

Частиною 2 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

За переконанням колегії суддів касаційної інстанції, при вирішенні спору у цій справі, важливим є встановлення факту (або його відсутність) щодо розірвання спірного договору, але з обов'язковим дослідженням всіх матеріалів справи в їх сукупності та наданням відповідної правової оцінки цим матеріалам.

Таким чином, суду необхідно було встановити наявність або відсутність обставин, з якими пов'язані підстави для нарахування позивачем орендної плати за травень-липень 2009 як заборгованість по орендній платі.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами залишено поза увагою з'ясування питання виконання позивачем належним чином умов п.13.7 договору щодо повідомлення відповідача про зміну свого місцезнаходження протягом 5 робочих днів з момента реєстрації зміни найменування або інших реквізитів в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Згідно свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_4 (НОМЕР_1) дата його заміни -15.12.2008.

Як зазначає суд першої інстанції, про зміну адреси проживання та реєстрації, позивачем своєчасно повідомлено відповідача, тоді як останнім лист від 14.01.2009 направлено не за новою адресою проживання позивача, що, за переконанням суду, свідчить про неналежне повідомленням останнього про намір розірвати спірний договір.

В свою чергу, посилання суду першої інстанції на своєчасність повідомлення з зазначенням на наявність доказів останнього в матеріалах справи, є безпідставним.

Вказане має не абияке значення для встановлення обставин, які пов'язані з обізнаністю відповідача щодо фактичної адреси для листування з позивачем, зокрема, направлення листа від 14.01.2009 про розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковим покладення в основу прийнятого апеляційним господарським судом рішення у даній справі обставини, встановлені в рішенні Господарського суду Волинської області від 25.10.2010 у справі №2/38-87.

Втім, у вказаній вище справі № 2/38-87 ПАТ "Фольксбанк" участі не приймало.

Відтак сам факт наявності зазначеного рішення господарського суду не повинен був бути беззаперечною підставою для відмови в позові у даній справі, позаяк відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. 4 ГПК України рішення у ній мали ухвалюватись виключно на підставі закону.

За наведених підстав, враховуючи порушення місцевим та апеляційним господарськими судами приписів ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та ч. 1 ст. 4 7 ГПК України, якою визначено, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що господарські суди попередніх інстанцій повинні були з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та мають значення для її розгляду, хоча б сторони та інші учасники судового процесу й не посилалися на відповідні обставини.

Оскільки, в силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду та постанова господарського суду апеляційної інстанції -скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2012 та рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2012 у справі №5015/1523/12 скасувати.

Справу №5015/1523/12 направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.Б. ІВАНОВА