Рішення

від 08.07.2013 по справі 5015/1523/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2013 р. Справа № 5015/1523/12

За позовом : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк

До відповідача : Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк", м. Львів

Третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Публічне акціонерне товариство "Мегабанк", м.Львів

про стягнення орендної плати в сумі 91 969,38 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача:Солтис Б.М. - представник за довіреністю № 1196/0659/02 від 21.05.2012р.;

Від третьої особи: Заставний Р.А. - представник за довіреністю 13-194/12у від 06.04.2012р.

13.04.2012р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" про стягнення орендної плати в сумі 91 969,38 грн. Ухвалою суду від 07.05.2012року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Публічне акціонерне товариство "Мегабанк".

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.06.2012р. у справі № 5015/1523/12 позовні вимоги задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2012р. рішення господарського суду Львівської області від 06.06.2012р. у справі 5015/1523/12 скасовано, прийняте нове, яким в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2012р. рішення господарського суду Львівської області від 06.06.2012р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2012р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 22.10.2012 р. прийнято справу до розгляду та судовий розгляд справи призначено на 06.11.2012 р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах.

Ухвалою суду від 12.12.2012р. зупинено провадження у справі № 5015/1523/12 за позовом ФО-П ОСОБА_1 до ПАТ «Фольксбанк», третя особа на стороні відповідача ПАТ «Мегабанк» про стягнення за договором оренди нежитлового приміщення від 27.03.2008р орендної плати за період з травня по липень 2009р. в сумі 91 969,38 грн. до набрання законної сили рішення господарського суду Волинської області у справі № 5004/1413/12 від 28.11.2012р. за позовом ФО-П ОСОБА_1 до ПАТ «Фольксбанк».

Ухвалою суду від 25.06.2013р. поновлено провадження у справі та розгляд справи призначено на 08.07.2013р.

В судове засідання позивач явку повноважного представника не забезпечив, пояснень по справ не надав, вимого ухвал суду не виконав.

В судове засідання відповідач явку повноважного представника забезпечив, надав усні пояснення по суту спору, просить відмовити в задоволенні позовних вимог з врахуванням постанови Вищого господарського суду України від 28.05.2013р. у справі № 5004/1413/12.

В судове засідання третя особа явку повноважного представника забезпечила, надала усні пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 08.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи судом встановлено наступне.

ВАТ «Мегабанк» в особі заступника директора Львівської філії ВАТ «Мегабанк» В.З.Калинця своїм листом від 30.01.2008 р. за №01/109 на клопотання ОСОБА_1 надав дозвіл на передачу в оренду нежитлового приміщення площею 81,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та перебуває в іпотеці ВАТ «Мегабанк», згідно з іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5 31.10.2007 р. за реєстровим №8723, за таких умов:

1) термін оренди не повинен перевищувати терміну дії кредитного договору, а саме 30.10.2022 р.;

2) розірвання договору оренди у разі виникнення у ВАТ «Мегабанк» права на звернення стягнення на предмет застави;

3) внесення змін до договору оренди (укладення договорів суборенди) здійснюється за узгодженням з ВАТ «Мегабанк»;

4) отримання погодження ВАТ «Мегабанк» на укладення будь-яких додаткових угод до договору оренди;

5) безперешкодний доступ до предмета застави працівниками ВАТ «Мегабанк», з метою перевірки наявності, умов використання та збереження предмета застави.

27.03.2008 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець, позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк», копія Статуту якого міститься в матеріалах справи) (Орендар, відповідач у справі) було укладено договір оренди нежитлового приміщення - офісу (приміщення з НОМЕР_1 по НОМЕР_2), за адресою: АДРЕСА_2, має загальну площу 81, 4 кв.м., реєстраційний номер 16010999. Договір оренди нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_6 зареєстрований у реєстрі за №1243. Актом приймання - передачі від 27 березня 2008 року зазначене майно передано в користування відповідачу.

Абзацом другим пункту 1.5. договору оренди від 27.03.2008р. передбачено, що сторонами досягнуто згоду стосовно умов передачі предмету договору в оренду зазначених у листі ВАТ «Мегабанк» №01/109 від 30.01.2008 р., зокрема досягнуто згоду про розірвання договору оренди у разі виникнення у ВАТ «Мегабанк» права на звернення стягнення на предмет застави. У матеріалах справи є Акт від 30 квітня 2009 року приймання-передачі приміщення за адресою: АДРЕСА_2, підписаного представниками ВАТ «Мегабанк»(іпотекодержатель) та ВАТ «Фольксбанк». Відповідач не надав суду для огляду оригінал акту від 30.04.2009р. Представник відповідача та третьої особи пояснили суду, що на час розгляду даної справи у них не збереглося оригіналу вказаного акту.

У ВАТ «Мегабанк» виникло право на звернення, стягнення на майно, що підтверджено рішенням апеляційного суду Волинської області від 20 березня 2012 року, яким апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства «Мегабанк» задоволено частково. Заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 3 листопада 2011 року у даній справі в частині відмови в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки скасоване. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки, згідно нотаріально-посвідченого договору, укладеного між ПАТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 31 жовтня 2007 року, зареєстрованого за реєстровим №8723 приміщення офісу літера А-3 площею 81,4 кв.м., вартістю 1994809грн., що знаходиться по АДРЕСА_2 шляхом надання права ВАТ «Мегабанк» на його продаж від свого імені будь-якій особі - покупцеві із застосуванням процедури продажу, визначеної ст..38 Закону України «Про іпотеку».

З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2008 р. відповідач, скориставшись наданим йому згідно п.п.4.2.4 договору оренди правом вручив позивачу лист за вих. №28-3/10837 з пропозицією зміни розміру орендної плати та попередженням про дострокове розірвання зазначеного договору в односторонньому порядку у разі незгоди зі зміною орендної плати. При цьому, встановлено, що будь-яких доказів щодо згоди або відмови від вищезазначеної пропозиції позивачем надано не було. У зв'язку з чим 14.01.2009 р. відповідач лисом за вих. №15-3/273 повідомив позивача про дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 27.03.2008 р. згідно п.4.2.4. Договору з 12 квітня 2009 року. Проте зазначений лист повернувся на адресу відповідача з відміткою відділення поштового зв'язку "за зазначеною адресою не проживає".

У п.13.7 договору сторони погодили і взяли на себе зобов'язання інформувати іншу сторону про зміну свого найменування та/або місцезнаходження протягом 5 робочих днів з моменту реєстрації зміни найменування (або інших реквізитів) у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Проте матеріали справи не містять документів, які б свідчили про повідомлення відповідачу позивачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відповідної інформації про зміну свого місця проживання. Також підтверджено, що позивач змінила своє місце проживання на нову адресу: АДРЕСА_1, про що 15.12.2008 р. до Єдиного державного реєстру здійснено відповідний запис. На день надіслання позивачу листа від 14.01.2009 р. про розірвання договору оренди, тобто 20.01.2009 р., відповідачу не могло бути відомо про зміну місця проживання позивача.

Зазначені обставини встановлені як в постанові Вищого господарського суду України від 28 травня 2013 року у справі 5004/1413/12 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до господарського суду Волинської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» про усунення перешкод у користуванні приміщенням офісу за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 81,4 кв. м. шляхом передачі цього приміщення позивачу за актом прийому-передачі та стягнення з відповідача 202540,14 грн. неустойки за неповернення приміщення згідно договору оренди нежитлового приміщення від 27.03.2008 р. за період з грудня 2009 року по лютий 2010 року., так і в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2013 року, залишеною в силі згаданою вище постановою Вищого господарського суду України (є в матеріалах справи).

Тому суд приходить до висновку про неналежне виконання позивачем п.13.7. договору.

Крім того, судами встановлено, що відповідачем вчинялись дії спрямовані на передачу спірного приміщення позивачу за актом. Проте позивач не з'являлась для оформлення відповідного акту приймання-передачі, що є порушенням п.6.1.9 договору у якому закріплено обов'язок орендодавця прийняти приміщення за актом приймання-передачі у випадку припинення або дострокового розірвання договору. Зокрема, в матеріалах справи є Акт про неявку ОСОБА_1 13 квітня 2009 року за адресою: АДРЕСА_2 та Акт від 30 квітня 2009 року.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2013 року встановлено, що станом на 30.04.2009 року позивач знала про те, що договір оренди від 27.03.2008 року є розірваний, а приміщення - є звільнене орендарем.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору оренди в силу п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України, з урахуванням ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи та судовими рішеннями доведено факт повідомлення відповідачем позивача про розірвання з 12.04.2009 року договору оренди, що відповідач звільнив спірне приміщення в квітні 2009 року та перестав ним користуватися в зв'язку зі зміною місцезнаходження відділення №1 ВАТ «Фольксбанк», а також передачею цього приміщення відповідачем за актом приймання-передачі від 30.04.2009 року ВАТ «Мегабанк».

Суд також дослідив наявні у справі вимоги позивача про повернення майна, адресовані відповідачу від 08 серпня 2011 року, від 27 вересня 2011 року, від 15 вересня 2011 року, від 12 жовтня 2011 року, від 24 жовтня 2001 року. При цьому суд констатує, що позивач сам стверджує факт розірвання договору оренди за заявою відповідача з квітня 2009 року.

Суд приходить до висновку про неналежне виконання позивачем п.13.7. договору щодо інформування іншої сторони (відповідача у справі) про зміну свого найменування та/або місцезнаходження протягом 5 робочих днів з моменту реєстрації зміни найменування (або інших реквізитів) у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Таким чином, у відповідності до умов п.6.1.9. договору оренди, позивач зобов'язаний був прийняти дане приміщення та підписати акт приймання-передачі. Невиконання, неналежне чи несвоєчасне виконання цього зобов'язання позивачем не може тягнути відповідальності відповідача, оскільки відповідно до ч.1 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Відповідно до ст..35 ЦК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 15, 509, 526, 613, 626, 627, 759 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 27, 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.07.2013р.

Суддя Коссак С.М.