Рішення

від 26.09.2012 по справі 5011-62/8193-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/8193-2012 26.09.12

за позовом: Заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі

1. Київської міської ради, м.Київ, ЄДРПОУ 22883141

2. Київської міської державної адміністрації, м.Київ, ЄДРПОУ 00022527

3. Комунального підприємства «Київський метрополітен», м.Київ, ЄДРПОУ 03328913

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства «ДОК-3», м.Київ, ЄДРПОУ 04012106

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс», м.Київ, ЄДРПОУ 35974910

про визнання договору недійсним

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача 1: Глобенко Л.В. -гол. спец.

від позивача 2: не з'явився

від позивача 3: Ковтун Т.О. -нач. від.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

прокурор: Карпенко Н.М. -по посв.

вільний слухач: ОСОБА_3 -по посв.

СУТЬ СПРАВИ:

Заступник прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, м.Київ, Київської міської державної адміністрації, м.Київ, Комунального підприємства «Київський метрополітен», м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача 1, Публічного акціонерного товариства «ДОК-3», м.Київ, відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс», м.Київ про визнання недійсним договору про співробітництво від 21.01.2010р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «ДОК-3»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс».

В обґрунтування своїх вимог прокурор та позивачі посилаються на фіктивність спірного правочину з огляду на те, що Публічне акціонерне товариство «ДОК-3»21.01.2010р. уклало договір співробітництва з Товариством з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс»в частині здійснення модернізації, ремонту, експлуатації і обслуговування нежитлових будівель за адресою: м.Київ, вул.Межигірська, 78, від права власності на які відповідач 1 мав відмовитися на підставі договору №158-ДБМ від 29.12.2008р. (з урахуванням додаткової угоди від 12.08.2009р.).

У судовому засіданні 25.07.2012р. заступник прокурора м.Києва надав заяву №08/1-21/12г від 25.07.2012р. про зміну підстав позову, за змістом якої зазначив, що сторонами договору від 21.01.2010р. не визначено власних прав та обов'язків, з огляду на що вказаний правочин має бути визнано недійсним в силу норм ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, оскільки сторонами не узгоджено всіх істотних умов договору. Крім того, за твердженням прокурора, спірний правочин, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, що у відповідності до вимог ст.207 Господарського кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

За приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно із ч.4 ст.29 вказаного Кодексу України прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Зміна підстав або предмету позову, розміру позовних вимог означають зміну істотних складових позову. Так, зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги до відповідача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна предмету та підстав позову не допускається.

Відповідно до позиції, викладеної у п.1.4 рішення №4 від 04.08.2010р. зборів суддів Вищого господарського суду України «Щодо змін, внесених до Господарського процесуального кодексу України згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів»початок розгляду справи по суті співпадає з початком розгляду безпосередньо позовних вимог, тобто після відкриття судового засідання, роз'яснення сторонам їх прав та обов'язків, з'ясування наявності відводів складу суду, розгляду інших клопотань та заяв (про відкладення розгляду справи, залучення інших осіб до участі у справі, витребування додаткових доказів тощо), а також з'ясування питання наявності у третіх осіб самостійних вимог у відповідній справі та необхідності уточнення позовних вимог. Заяви (клопотання) про зміну предмета або підстав позову, подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Згідно із п.3.12 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Виходячи зі змісту протоколу від 25.07.2012р. розгляд справи по суті розпочався 25.07.2012р. після оголошення прокурором заяви про зміну підстав позову №08/1-21/12г від 25.07.2012р.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що заява №08/1-21/12г від 25.07.2012р. надійшла до господарського суду до початку розгляду справи по суті, з огляду на приписи ст.22 Господарського процесуального кодексу України, Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», судом розглядається позов заступника прокурора м.Києва про визнання недійсним договору про співробітництво від 21.01.2010р. з урахуванням змісту підстав, визначених у заяві №08/1-21/12г від 25.07.2012р.

Позивач 1 у поясненнях без номеру та дати, які надішли на адресу господарського суду 12.09.2012р. та 26.09.2012р., позов прокурора (з урахуванням заяви №08/1-21/12г від 25.07.2012р.) підтримав повністю.

Позивач 2 у судові засідання 11.07.2012р., 25.07.2012р., 08.08.2012р., 12.09.2012р. не з?явився, у листі від 22.08.2012р. вимоги прокурора підтримав повністю.

Позивач 3 у поясненнях №456-НЮ від 20.09.2012р. зазначив, що дії Публічного акціонерного товариства «ДОК-3» по укладанню оспорюваного договору суперечать змісту зобов'язань, прийнятих відповідачем 1 за договором №158-ДБМ від 29.12.2008р.

Відповідачі у судові засідання 11.07.2012р., 25.07.2012р., 08.08.2012р., 12.09.2012р. не з'явилися, будь-яких пояснень по суті спору не надали. Одночасно, за висновками суду, Публічне акціонерне товариство «ДОК-3», Товариство з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс» були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач 1 зареєстрований за адресою: 04080, м.Київ, вул.Межигірська, буд.78, а відповідач 2 за адресою: 02217, м.Київ, просп.Маяковського, буд.10. Вказані адреси також містяться у позовній заяві та у підписаному відповідачами договорі співробітництва від 21.01.2010р.

На зазначені адреси господарським судом було скеровано ухвали від 21.06.2012р., 11.07.2012р., 25.07.2012р., 08.08.2012р., 22.08.2012р., 12.09.2012р.

Проте, направлена судом поштова кореспонденція була повернута поштовими відділеннями з позначкою «За зазначеною адресою не знаходиться», «За закінченням терміну зберігання».

За змістом п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, враховуючи, що направлення кореспонденції здійснювалося за адресою відповідачів, яка визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і наявних у матеріалах справи документах, приймаючи до уваги положення ст.64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України , суд дійшов висновку про належне повідомлення Публічного акціонерного товариства «ДОК-3» , Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс» про час і місце розгляду справи.

Крім того, суд зазанчає, що ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні положення визначені також приписами ст.27 Господарського процесуального кодексу України для третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що позивач 2 та відповідачі у судові засідання не з'явилися, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та позивачів, господарський суд встановив:

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.2, 29 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно рішення №3-рп/99 від 08.04.1999р. Конституційного Суду України представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру»визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Відповідно до Рішення від 08.04.1999р. Конституційного Суду України у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст.140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ»встановлено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи.

У відповідності до ст.10-1 вказаного Закону України виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Одночасно, згідно із п.1.1 статуту відповідача 3 Комунальне підприємство «Київський метрополітен»належить до комунальної власності територіальної громади м.Києва на підставі розпоряджень №464-Р від 30.06.1998р. Кабінету Міністрів України та №2155 від 28.10.1998р. Київської міської державної адміністрації «Про зарахування майна державного підприємства у комунальну власність територіальної громади м.Києва»і підпорядковано Головному управлінню транспорту та зв'язку виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що звернення прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Комунального підприємства «Київський метрополітен»до господарського суду з розглядуваним позовом відповідає функції представництва прокуратурою інтересів держави та направлено на їх захист.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання , що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства , або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Позовна заява -це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов. Подати позов - означає звернутися до господарського суду із заявою, в якій повинно міститися прохання, адресоване суду, про розгляд спору про право, що виник. Звернення до господарського суду здійснюється у формі позовної заяви у спорах, які виникають із господарських правовідносин.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту позовної заяви, відповідно до яких позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником та повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов. За приписами ст.22 вказаного Кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зміст позовних вимог включає предмет і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами. До обставин, на яких прокурор/позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог прокурора/позивача та заперечень відповідача.

У позовній заяві повинні бути викладені юридичні підстави позову, тобто, норми матеріального права, що регулюють спірні матеріально-правові відносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, слід вирішити спір. Термін "законодавство" треба розуміти в широкому смислі як законодавчі, так і підзаконні та інші нормативно-правові акти.

Як було зазначено судом вище, в обґрунтування своїх вимог прокурор та позивачі посилаються на те, що сторонами договору від 21.01.2010р. не визначено власних прав та обов'язків, з огляду на що вказаний правочин має бути визнано недійсним в силу норм ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, оскільки сторонами не узгоджено всіх істотних умов договору. Крім того, за твердженням прокурора, спірний правочин, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, що у відповідності до вимог ст.207 Господарського кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи підстави позову прокурора, при зверненні до суду з розглядуваним позовом прокурором та позивачами повинно бути доведено належними та допустимими доказами наявність обставин, з якими положення законодавства пов'язують визнання договорів недійсними.

Одночасно, враховуючи, що позивачі не є стороною за оспорюваним правочином, вказаними учасниками судового спору та прокурором також має бути доведено факт порушення їх прав та законних інтересів внаслідок укладання відповідачами договору від 21.01.2010р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позов прокурора, підлягає задоволенню. При цьому, суд одразу зазначає, що оцінку договору про співробітництво від 21.01.2010р. надано у відповідності до вимог законодавства, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Як свідчать матеріали справи, розпорядженням №302-р від 14.05.1993р. Кабінету Міністрів України «Про технічно-економічне обґрунтування будівництва четвертої лінії метро у м.Києві»затверджено техніко-економічні обґрунтування будівництва Подільсько-Воскресенської лінії Київського метрополітену та Подільського мостового переходу через р.Дніпро, розроблені Інститутами "Київметропроект" і "Київшляхпроект".

Згідно із п.1, п.3 розпорядження №1312 від 20.07.2004р. Київської міської ради вирішено відновити у 2004 році роботи із проектування та спорудження Подільсько-Вигурівської лінії Київського метрополітену від станції "Вокзальна" до житлового масиву Вигурівщина-Троєщина з будівництвом електродепо; зобов'язано Комунальне підприємство "Київський метрополітен" розробити та затвердити в установленому порядку завдання на проектування та проектно-кошторисну документацію зі спорудження Подільсько-Вигурівської лінії Київського метрополітену від станції "Вокзальна" до житлового масиву Вигурівщина-Троєщина з електродепо, з урахуванням відновлення робіт із спорудження Подільського мостового переходу через р.Дніпро у м.Києві.

20.05.2008р. виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було прийнято розпорядження №696 «Про затвердження проекту дільниці Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м.Києві від станції "Глибочицька" до станції "Райдужна" з відгалуженням в бік житлового масиву Вигурівщина-Троєщина».

Розпорядженням №608 від 30.04.2008р. виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про створення комісії з вирішення земельно-майнових питань і визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам»було створено відповідну комісію та затверджено положення про неї.

Згідно із актом №11 щодо визначення розмірів компенсацій, збитків та відшкодування витрат, пов'язаних з винесенням будівель та споруд ВАТ «Київоздоббуд», ВАТ завод «Супутник»та ВАТ «ДОК-3» з території будівництва Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м.Києві», затвердженим розпорядженням №1759 від 19.12.2008р. виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вирішено погодити оціночну вартість збитків, у тому числі, Відкритого акціонерного товариства «ДОК-3», що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Межигірська, 78, в зв'язку з будівництвом Подільсько-Вигурівсбкої лінії метрополітену на підставі незалежної оцінки, виконаної приватним підприємством «Автоексперт».

29.12.2008р. між Комунальним підприємством «Київський метрополітен»(підприємство) та Відкритим акціонерним товариством «ДОК-3»(комбінат) було укладено договір №158-ДБМ (з урахуванням змісту додаткової угоди від 12.08.2009р.) щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій Відкритому акціонерному товариству «ДОК-3», пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р.Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м.Києві.

За змістом п.1.1 вказаного договору сторони прийняли на себе зобов'язання щодо врегулювання усіх земельних, технологічних та майнових питань комбінату, пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р.Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену, а саме: досягнення згоди з вирішення питання щодо розміру земельної ділянки та площі виробничих будівель, споруд і інженерних мереж (або їх частини), які підпадають в зону відчуження за адресою: м.Київ, вул.Межигірська, 78; умови їх вилучення і надання відповідної компенсації комбінату, в тому числі, шляхом часткової реконструкції комбінату, метою якої є забезпечення нормального і безперебійного функціонування об'єктів комбінату, як єдиного технологічного і майнового комплексу, як під час будівництва так і в подальшій експлуатації Подільського мостового переходу через р.Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену.

Пунктом 2.1 договору №158-ДБМ від 29.12.2008р. сторони погодили, що на його умовах комбінат зобов'язується відмовитись від права власності на комплекс будівель і споруд, який знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Межигірська, 78 , а підприємство зобов'язується сплатити комбінату компенсацію.

Згідно із п.2.7 підписаної позивачем 3 та відповідачем 1 угоди розмір грошової компенсації становить з урахуванням ПДВ 50832257 грн.

Відповідно до п.3.1 договору №158-ДБМ від 29.12.2008р. за відмову комбінату від права власності на об'єкт, підприємство сплачує комбінату суму грошової компенсації, визначеної в п.2.7 договору, з них зобов'язання на 2008 рік складають з урахуванням ПДВ 10810000 грн.

Платіжним дорученням №793 від 29.12.2008р. Комунальне підприємство «Київський метрополітен»перерахувало на користь Відкритого акціонерного товариства «ДОК-3»грошові кошти у розмірі 10810000 грн.

21.01.2010р. між Відкритим акціонерним товариством «ДОК-3»(сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс»(сторона 2) було підписано договір співробітництва, за змістом п.1.1 якого предметом договору є співробітництво сторін щодо здійснення модернізації, ремонту, експлуатації і обслуговування нежитлових будівель, які знаходяться за адресою м.Київ, вул.Межигірська, 78 , а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1745,1 кв.м; будівля механічного цеху (літера С) загальною площею 392,4 кв.м; будівля лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1975,9 кв.м, які зареєстровані на праві власності за стороною 1 на умовах і в порядку, передбачених договором.

За приписами п.2.3 вказаного договору фінансування модернізації нежитлових будівель здійснюється стороною 1 шляхом внесення грошових коштів на банківський рахунок стороною 2, а стороною 2 шляхом капітальних вкладень у відтворення основних фондів.

Згідно із п.2.5 договору від 21.01.2010р. за умови виконання взятих на себе за цим договором зобов'язань сторони отримують у власність наступні частки в об'єкті модернізації -нежитлових будівлях, які знаходяться за адресою м.Київ, вул.Межигірська, 78, а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1745,1 кв.м; будівля механічного цеху (літера С) загальною площею 392,4 кв.м; будівля лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1975,9 кв.м:

- сторона 1 отримує 50% в об'єкті модернізації (нежитлових будівель, які знаходяться за адресою м.Київ, вул.Межигірська, 78, а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1745,1 кв.м; будівля механічного цеху (літера С) загальною площею 392,4 кв.м; будівля лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1975,9 кв.м) або грошові кошти пропорційно розміру її частки, виходячи з балансової вартості об'єкту модернізації на дату виділення частки;

- сторона 2 отримує 50% в об'єкті модернізації (нежитлових будівель, які знаходяться за адресою м.Київ, вул.Межигірська, 78, а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1745,1 кв.м; будівля механічного цеху (літера С) загальною площею 392,4 кв.м; будівля лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1975,9 кв.м) або грошові кошти пропорційно розміру її частки, виходячи з балансової вартості об'єкту модернізації на дату виділення частки.

Наразі, у відповідності до п.2.6, п.2.7 договору від 21.01.2010р. сторона 1 зобов'язалася протягом дії договору здійснити інвестиції шляхом перерахування грошових коштів на рахунок сторони 2 в загальному порядку 500000 грн. до 19.02.2010р. Графік здійснення подальших перерахувань затверджується сторонами окремо, строк не пізніше 26.02.2010р. Сторона 2 зобов'язується здійснити модернізацію та ремонт об'єкту модернізації за рахунок коштів, перерахованих стороною 1 та використовувати ділові зв'язки для пошуку орендарів для здачі модернізованого об'єкту в оренду . Аналогічні за змістом обов'язки сторін визначено у розділі 3 спірного договору (п.3.1.2, п.3.2.1, п.3.2.2).

Як було зазначено судом вище, в обґрунтування своїх вимог прокурор посилається, зокрема, на те, що сторонами не узгоджено всіх істотних умов договору. Проте, за висновками суду, вказані твердження є безпідставними, з огляду на таке:

Згідно із п.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Наразі, у п.1.1 договору від 21. 01.2010р. сторонами було узгоджено предмет та мету спільної діяльності, що відповідає змісту ст.1130 Цивільного кодексу України.

Крім того, між Відкритим акціонерним товариством «ДОК-3»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс»було досягнуто згоди про умови та порядок здійснення інвестиційної діяльності, обов'язки сторін, розподіл результатів модернізації, тощо.

За таких обставин, за висновками суду, сторонами узгоджено всі істотні умови спірного правочину, внаслідок чого договір про співробітництво від 21.01.2010р. є укладеним.

Одночасно, суд зазначає, що у будь-якому разі невизначеність у договорі істотних умов не має наслідком його недійсність, враховуючи відсутність прямої вказівки про це у нормах законодавства, які регламентують порядок здійснення спільної діяльності.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про основи містобудування»містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств , установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури .

Згідно із ст.2 вказаного нормативно-правового акту головними напрямами містобудівної діяльності є , зокрема: планування, забудова та інше використання територій; розробка і реалізація містобудівної документації та інвестиційних програм розвитку населених пунктів і територій; визначення територій, вибір, вилучення (викуп) і надання земель для містобудівних потреб; розміщення будівництва житлово-цивільних, виробничих та інших об'єктів, формування містобудівних ансамблів і ландшафтних комплексів, зон відпочинку та оздоровлення населення; створення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктур територій та населених пунктів ; забезпечення високих архітектурно-планувальних, функціональних і конструктивних якостей об'єктів містобудування, формування і реконструкція містобудівних ансамблів, кварталів, районів і ландшафтних комплексів, зон відпочинку та природних лікувальних ресурсів; розробка правових актів, державних стандартів, норм і правил, пов'язаних з містобудуванням.

Одночасно, об'єктами містобудування є , у тому числі: територія України та території її адміністративно-територіальних одиниць, їх частини та окремі земельні ділянки ; функціональні території (зони) адміністративно-територіальних одиниць (житлової і громадської забудови, виробничі, рекреаційні, комунальні, охорони нерухомої культурної та природної спадщини та інші); комунікації та споруди інженерної і транспортної інфраструктури .

Статтею 1 Закону України «Про транспорт»встановлено, що транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях . Розвиток і вдосконалення транспорту здійснюється відповідно до державних цільових програм з урахуванням його пріоритету та на основі досягнень науково-технічного прогресу і забезпечується державою.

Згідно із ст.4 вказаного Закону України державне управління в галузі транспорту здійснюють Міністерство транспорту України, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції.

За пиписами ст.5 Закону України «Про транспорт» будівництво вокзалів, станцій, портів, пристаней, аеропортів, пішохідних мостів, тунелів, пасажирських платформ, метрополітенів , придбання пасажирського рухомого складу, утримання і упорядкування шляхів сполучення та інших об'єктів, пов'язаних із обслуговуванням пасажирів і перевезенням вантажів, здійснюються з використанням коштів державного і місцевих бюджетів та підприємств транспорту у порядку, встановленому законодавством України , а також з залученням добровільних внесків підприємств і організацій усіх форм власності та громадян.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про міський електричний транспорт»основною формою транспортного обслуговування населення є перевезення, зокрема, метрополітеном - за лініями відповідно до затверджених в установленому порядку транспортних схем міст (регіонів).

Пунктом 1.1 статуту відповідача 3 передбачено, що Комунальне підприємство «Київський метрополітен»належить до комунальної власності територіальної громади м.Києва на підставі розпоряджень №464-Р від 30.06.1998р. Кабінету Міністрів України та №2155 від 28.10.1998р. Київської міської державної адміністрації «Про зарахування майна державного підприємства у комунальну власність територіальної громади м.Києва»і підпорядковано Головному управлінню транспорту та зв'язку виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Таким чином, укладання договору №158-ДБМ від 29.12.2008р. між Комунальним підприємством «Київський метрополітен»та Відкритим акціонерним товариством «ДОК-3» (з урахуванням змісту додаткової угоди від 12.08.2009р.) щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ «ДОК-3», пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р.Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м.Києві було обумовлено необхідністю виконання вищезазначених приписів нормативно-правових актів та метою забезпечення суспільних інтересів територіальної громади міста Києва та держави України в цілому, враховуючи особливий статус міста Києва, як столиці України.

При цьому, за висновками суду, Відкрите акціонерне товариство «ДОК-3», як сторона за договором №158-ДБМ від 29.12.2008р., яка прийняла на себе зобов'язання відмовитись від права власності на нерухомість, що розташована у м.Києві по вул.Межигірській, 78, та отримала за це першочергово бюджетні грошові кошти у розмірі 10810000 грн., усвідомлювала негативні наслідки, які могло спричинити виконання договору про співробітництво від 21.01.2010р., що передбачав модернізацію та набуття відповідачем 2 у власність нерухомості, про відмову від якої йшлося у договорі №158-ДБМ від 29.12.2008р.

Наразі, укладання сторонами договору від 21.01.2010р. призвело до неможливості виконання відповідачем 1 зобов'язань, прийнятих на себе за договором №158-ДБМ від 29.12.2008р. та, як наслідок, стало перешкодою у здійсненні будівництва гілки однієї із основних транспортних артерій міста Києва, причиною блокування роботи, пов'язаної із будівництвом Подільського мостового переходу через р.Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м.Києві.

Одночасно, за змістом п.2.7, п.3.2.2 спірного договору, укладаючи договір від 21.01.2010р. сторони мали на меті, в тому числі, здавати модернізовану нерухомість в оренду, що суперечить інтересам суспільства, виходячи з того, що об'єкти по вул.Межигірській, 78 у м.Києві підлягали знищенню на підставі договору №158-ДБМ від 29.12.2008р. у зв'язку із будівництвом Подільського мостового переходу через р.Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м.Києві.

Негативні наслідки укладання договору від 21.01.2010р. для суспільства також полягають у тому, що у зв'язку із цим виникли питання щодо права власності на об'єкти, які розташовані у місті Києві по вул.Межигірській, 78. Зокрема, за змістом рішення від 19.10.2010р. Бориспільського міськрайонного суду Київської області у цивільній справі №2-4141/10р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс»до ОСОБА_4, за участю третьої особи -Відкритого акціонерного товариства «ДОК-3»про спонукання до виконання зобов'язання та визнання права власності на нерухоме майно позов задоволено повністю та, у тому числі, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Деснянськпаркскрвіс»право власності на нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Межигірська, 78, а саме: заводоуправління, прибудову до будівлі (літера А) загальною площею 1745,1 кв.м; будівлю механічного цеху (літера С) загальною площею 392,4 кв.м; будівлю лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1975,9 кв.м. Тобто, внаслідок укладання відповідачами оспорюваного договору об'єкти нерухомого майна по вул.Межигірській, 78 у м.Києві стали предметом спору, що фактично унеможливило проведення робіт щодо знесення нерухомого майна з метою будівництва лінії метрополітену.

Одночасно, як свідчать матеріали справи, обставини набуття у власність вказаного майна відповідачем 2 є предметом дослідження кримінальної справи №50-6408, відповідно до матеріалів якої встановлено, зокрема, що службові особи Відкритого акціонерного товариства «ДОК-3»усвідомлюючи, що нежитлові приміщення за адресою: м.Київ, вул.Межигірська, 78 повинні бути передані Комунальному підприємству «Київський метрополітен»за договором №158-ДБМ від 29.12.2008р. вступили у попередню злочинну змову з службовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс»та 21.01.2010р. уклали з ними завідомо невигідний та вочевидь збитковий договір про співробітництво, використовуючи який та на підставі рішення від 19.10.2010р. Бориспільського міськрайонного суду Київської області, передали право власності на нежитлові будівлі загальною площею 4113,4 кв.м, вартістю 25240223 грн. за адресою: м.Київ, вул.Межигірська, 78 Товариству з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс».

Тобто, враховуючи всі обставини фактичних правовідносин сторін, суд дійшов висновку, що Відкрите акціонерне товариство «ДОК-3» при підписанні договору від 21.01.2010р. з Товариством з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс»знало та усвідомлювало суспільно небезпечні наслідки, які виражалися у зупиненні робіт по будівництву Подільського мостового переходу через р.Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м.Києві, неможливості реалізації проекту по створенню нової гілки метрополітену та порушенні, як результат, інтересів суспільства щодо забезпечення транспортним сполученням у визначеному напрямку.

Також, слід зазначити, що нормативно-правові акти, прийняті у зв'язку із будівництвом Подільського мостового переходу через р.Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м.Києві (розпорядження №302-р від 14.05.1993р. Кабінету Міністрів України «Про технічно-економічне обґрунтування будівництва четвертої лінії метро у м.Києві»; розпорядження №1312 від 20.07.2004р. Київської міської ради «Про відновлення робіт із проектування та спорудження Подільсько-Вигурівської лінії Київського метрополітену від станції "Вокзальна" до житлового масиву Вигурівщина-Троєщина з електродепо», розпорядження №696 від 20.05.2008р. виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про затвердження проекту дільниці Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м.Києві від станції "Глибочицька" до станції "Райдужна" з відгалуженням в бік житлового масиву Вигурівщина-Троєщина», розпорядження №608 від 30.04.2008р. виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про створення комісії з вирішення земельно-майнових питань і визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам»), були опубліковані у визначеному законом порядку, внаслідок чого відповідачу 2 за всіма обставинами мало бути відомо, що об'єкти по вул.Межигірській, 78 у м.Києві, передані відповідачем 1, як вклад у сумісну діяльність, підлягають знищенню з метою реалізації будівництва Подільського мостового переходу через р.Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м.Києві.

Крім того, на підтвердження висновків суду, стосовно підписання оспорюваного правочину з виключно метою невиконання договору №158-ДБМ від 29.12.2008р. та спричинення виникнення спорів стосовно нерухомого майна по вул.Межигірська, 78 у м.Києві для створення перешкод будівництву мостового переходу, також свідчить те, що Відкритим акціонерним товариством «ДОК-3», Товариством з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс»не було вчинено визначених договором від 21.01.2010р. обов'язків, спрямованих на його виконання.

Зокрема, за змістом листа Головного управління містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проектна документація на реконструкцію нежитлових приміщень (літери А, С, Ь) за адресою: м.Київ, вул.Межигірська, 78 протягом 2009-2011 років від Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс»чи іншого підприємства на розгляд архітектурно-містобудівної ради не надавалась та, відповідно, не погоджувалась. Містобудівні умови та обмеження на реконструкцію нежитлових приміщень (літери А, С, Ь) за зазначеною адресою не надавались.

Одночасно, у відповідності до листа №7/26-22/2307/09 від 23.07.2012р. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві ліцензія на провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури Товариству з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс»не видавалась. Одночасно, у матеріалах справи відсутні докази провадження діяльності з модернізації нежитлових приміщень по вул.Межигірській, 78 у м.Києві будь-якою іншою організацією, яка має відповідну ліцензію, на замовлення відповідача 2.

Наразі, доказів перерахування відповідачем 1 Товариству з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс»грошових коштів в сумі 500000 грн. до 19.10.2010р. чи у інший строк матеріали справи не містять.

Тобто, навіть не починаючи виконання договору та не проводячи роботи стосовно модернізації, ремонту, експлуатації і обслуговування нежитлових будівель, які знаходяться за адресою м.Київ, вул.Межигірська, 78, а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1745,1 кв.м; будівля механічного цеху (літера С) загальною площею 392,4 кв.м; будівля лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1975,9 кв.м, було ініційовано спір про право власності на вказане майно у Бориспільському міськрайонному суді Київської області, що, в тому числі, як вказувалося вище, фактично спричинило перешкоди при будівництві Подільського мостового переходу через р.Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м.Києві та порушення інтересів суспільства.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи, що договір про співробітництво від 21.01.2010р. було підписано Відкритим акціонерним товариством «ДОК-3»з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що у відповідності до вимог ст.207 Господарського кодексу України є підставою для визнання договору недійсним, вимоги прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Комунального підприємства «Київський метрополітен»до Публічного акціонерного товариства «ДОК-3», Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс»про визнання недійсним вказаного договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, судом враховано, що діями, пов'язаними з підписанням відповідачами оспорюваного правочину було порушено права Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, які уособлюють в собі місцеве самоврядування і державну виконавчу владу у м.Києві та виконують функції, у тому числі, пов'язані із управлінням в галузі транспорту, зокрема, через Комунальне підприємство «Київський метрополітен». Крім того, договором від 21.01.2010р. порушено права Комунального підприємства «Київський метрополітен», яке підписало з відповідачем 1 договір №158-ДБМ від 29.12.2008р., перерахувало на його користь грошові кошти в сумі 10810000 грн. та розраховувало на певні правові наслідки, пов'язані з укладанням правочину, у вигляді відмови Публічного акціонерного товариства «ДОК-3»від права власності на комплекс будівель і споруд, який знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Межигірська, 78 з метою реалізації проекту по створенню Подільського мостового переходу через р.Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м.Києві.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідачів в доход Державного бюджету України порівну.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, м.Київ, Київської міської державної адміністрації, м.Київ, Комунального підприємства «Київський метрополітен», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «ДОК-3», м.Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс», м.Київ про визнання недійсним договору про співробітництво від 21.01.2010р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «ДОК-3»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс».

Визнати недійсним договір про співробітництво від 21.01.2010р., укладений між Відкритим акціонерним товариством «ДОК-3»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДОК-3»(04080, м.Київ, Подільський район, вул.Межигірська, буд.78, ЄДРПОУ 04012106) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 536,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Деснянськпарксервіс»(02217, м.Київ, Деснянський район, просп.Маяковського, буд.10, ЄДРПОУ 35974910) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 536,50 грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 26.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 01.10.2012р.

Суддя М.О.Любченко