Постанова

від 02.10.2012 по справі 29/5009/7478/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р. Справа № 29/5009/7478/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адпак Україна" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року у справі№ 29/5009/7478/11 господарського суду Запорізької області за заявою доТовариства з обмеженою відповідальністю "Адпак Україна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Хімгруп" провизнання банкрутом за участю представників сторін: від Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби -Бондаренка А.С., дов. № 24/10-021 від 06.03.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.11.2011 року за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Адпак Україна" (далі - ТОВ "Адпак Україна") порушено провадження у справі № 29/5009/7478/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Хімгруп" (далі - ТОВ "Альфа-Хімгруп") в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Запорізької області від 08.12.2011 року у справі № 29/5009/7478/11 ТОВ "Альфа-Хімгруп" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ТОВ "Адпак Україна".

Ухвалою від 24.01.2012 року у справі № 29/5009/7478/11 господарський суд Запорізької області (суддя -Кричмаржевський В.А.) затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував ТОВ "Альфа-Хімгруп" та припинив провадження у справі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року у справі № 29/5009/7478/11 (головуючий суддя -Мартюхіна Н.О., суддя -Зубченко І.В., суддя - Кододова О.В.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС) на ухвалу господарського суду Запорізької області від 24.01.2012 року у справі №29/5009/7478/11 задоволено. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 24.01.2012 року у справі № 29/5009/7478/11 про банкрутство ТОВ " Альфа-Хімгруп " скасовано. Провадження у даній справі припинено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Адпак Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року у справі № 29/5009/7478/11 та залишити в силі ухвалу господарського суду Запорізької області від 24.01.2012 року у справі № 29/5009/7478/11.

В обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 129 Конституції України, ст.ст. 80, 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону про банкрутство, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України та іншими законодавчими актами України.

Затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та припиняючи провадження у справі, господарський суд першої інстанції в ухвалі від 24.01.2012 року у справі № 29/5009/7478/11 виходив з того, що у боржника ТОВ " Альфа-Хімгруп " відсутнє майно та грошові кошти, за рахунок яких можна було б задовольнити вимоги кредиторів, підприємницька діяльність боржника припинена.

Згідно з ч. 2 ст. 32 Закону про банкрутство, якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

У підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства, а у випадку, якщо судом першої інстанції не досліджувались обставини обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство при введенні ліквідаційної процедури -дати їм оцінку в судовому засіданні при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Суд апеляційної інстанції в постанові від 10.07.2012 року у справі № 29/5009/7478/11, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, окрім дослідження правомірності здійснення ліквідаційної процедури, надав оцінку обставинам, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство.

За результатами перегляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було порушено провадження у справі № 29/5009/7478/11 за спрощеною процедурою, визначеною ст. 52 Закону про банкрутство, за відсутності належних доказів безспірності вимог ініціюючого кредитора, належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заява про порушення справи про банкрутство ТОВ " Альфа-Хімгруп " була подана в порядку ст. 52 Закону про банкрутство .

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, підстави для подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і в разі їх сукупності.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що докази відсутності боржника за місцем його знаходженням чи фактичного припинення підприємницької діяльності повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону про банкрутство, оскільки можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом про банкрутство, не передбачена.

Крім того, відповідно до приписів Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

За змістом ч. 3 ст. 6, ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором неплатоспроможності боржника документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування заяви про порушення справи про банкрутство ініціюючий кредитор ТОВ "Адпак Україна" посилався на те, що ТОВ "Альфа-Хімгруп" 25.10.2011 року передало простий вексель серія АА № 0794860 номінальною вартістю 14378,00 грн. зі строком за пред'явленням, який було опротестовано в неплатежі приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 02.11.2011 року № 6987 та вчинено виконавчий напис нотаріуса від 03.11.2011 року № 6988. Цей напис був пред'явлений для примусового виконання до Жовтневого ВДВС Запорізького міського управління юстиції. Постановою від 09.11.2011 року державним виконавцем повернуто виконавчий документ -виконавчий напис № 6861 від 28.10.2011 року у зв'язку з тим, що за вказаною адресою у виконавчому документі та відповіді Головного управління статистки у Запорізькій області боржник не знаходиться.

Також, як вбачається з матеріалів справи, ініціюючий кредитор ТОВ "Адпак Україна" в якості доказу відсутності боржника ТОВ "Альфа-Хімгруп" за юридичною адресою посилався на акт державного виконавця від 09.11.2011 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що такий акт державного виконавця не є належним та допустимим доказом, який би підтверджував факт відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Так, ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно зі ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього ж Закону відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

П. 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в ст. 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог ст. 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців України станом на 29.11.2011 року, який був доданий до матеріалів справи ініціюючим кредитором, в графах: "Дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи", "Відомості про комісію з припинення" зазначено: "відомості відсутні", в графі: "Стан юридичної особи": "зареєстровано", "Місцезнаходження" ТОВ "Альфа-Хімгруп" вказано адресу: 69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 91.

Таким чином, даним витягом підтверджено відомості про юридичну особу ТОВ "Альфа-Хімгруп", в т.ч. і місцезнаходження її за адресою: 69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 91.

Отже, звертаючись до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника на підставі ст. 52 Закону про банкрутство, ініціюючий кредитор не надав суду належних доказів, які б свідчили про відсутність юридичної особи - боржника за її місцезнаходженням.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що доказів ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, чи інших доказів, які свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, припинення підприємницької діяльності ініціюючим кредитором господарському суду також не було надано.

Натомість, із податкової звітності за ІV квартал 2011 року, поданої самостійно боржником ТОВ "Альфа-Хімгруп" до ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС вбачається отримання боржником доходу у сумі 25379560,00 грн., що свідчить про фактичне здійснення боржником господарської діяльності та, відповідно, відсутність підстав для застосування до нього процедури банкрутства за ст. 52 Закону про банкрутство.

Крім того, згідно з наданою до суду апеляційної інстанції Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва довідкою № 185/19-036 від 21.06.2012 року боржник має переплату по податкам на суму 17312,71 грн., а саме: з податку на доходи найманих працівників -5,3 грн. (дата виникнення переплати -27.09.2011 року); з податку на прибуток іноземних юридичних осіб -13822,98 грн. (дата виникнення переплати -20.10.2011 року); з податку на прибуток приватних підприємств - 448,01грн. (дата виникнення переплати -27.07.2011 року); по податку з власників наземних транспортних засобів -2338,62 грн. (дата виникнення -05.03.2010 року); податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) -684,99 грн. (дата виникнення переплати -19.11.2011 року)

Також, із залученої до матеріалів справи ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.11.2011 року у справі № К/9991/76143/11 та касаційної скарги вбачається, що в момент порушення справи про банкрутство та проведення ліквідаційної процедури ТОВ "Альфа-Хімгруп" здійснювало захист своїх прав шляхом подання позову до адміністративного суду та касаційне оскарження судових рішень.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду та вважає, що господарським судом першої інстанції, при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом, не було належним чином досліджено факт здійснення (нездійснення) боржником підприємницької діяльності та подання до органів ДПІ звітності, хоча дослідження цих обставин має істотне значення для правильного вирішення питання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі в порядку ст. 52 Закону про банкрутство.

Щодо посилань скаржника ТОВ "Адпак Україна" на те, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС не є кредитором у справі, оскільки не має грошових вимог до боржника та позбавлена можливості оскаржувати ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідації банкрута та припинення провадження у справі, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Обов'язковість направлення ліквідатором органам державної податкової служби повідомлення про визнання боржника банкрутом випливає з п. 6 ст. 3-1 Закону про банкрутство, а також з ч. 3 ст. 60 Господарського кодексу України, оскільки державна податкова інспекція є явним та потенційним кредитором суб'єкта господарювання, який ліквідується.

З урахуванням особливостей провадження ліквідаційної процедури у справі, порушеній з особливостями провадження за ст. 52 Закону про банкрутство, ліквідатор повинен надати до звіту про ліквідаційну процедуру докази надіслання повідомлень про введення ліквідаційної процедури до органів податкової служби, пенсійного фонду та фондів загальнообов'язкового державного страхування, які б підтверджували належне проведення ліквідатором ліквідаційної процедури боржника та виявлення ним грошових вимог відомих кредиторів боржника у передбаченому законодавством про банкрутство порядку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Адпак Україна" разом зі звітом про виконану роботу ліквідатора надало архівну картку, у якій зазначені дані щодо боржника - ТОВ "Альфа-Хімгруп", а саме юридична адреса: м. Запоріжжя, пр-т Леніна, 91 та фактична адреса: м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 7, кв. 38; ДПІ у Святошинському районі м. Києва, у якої боржник знаходиться на обліку. Тобто кредитору було відомо про існування фактичної адреси місцезнаходження боржника та знаходження його на обліку у податковій службі Святошинського району м. Києва.

Однак, в порушення норм Закону про банкрутство, ТОВ "Адпак Україна" не повідомило ДПІ у Святошинському районі м. Києва про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом. При цьому, в звіті ліквідатора вказано про направлення повідомлень до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, проте матеріали справи не містять доказів направлення таких повідомлень, ні ДПІ у Святошинському районі м. Києва, ні ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя.

Господарський суд першої інстанції, в порушення ст. 43 ГПК України, зазначених обставин не перевірив та не дав їм належної оцінки.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд апеляційної інстанції правомірно припинив провадження у справі про банкрутство ТОВ "Альфа-Хімгруп", як таке, що порушено незаконно без належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням, чи відсутності підприємницької діяльності боржника, а також за неповідомлення ДПІ у Святошинському районі м. Києва про порушення справи про банкрутство та визнання ТОВ "Альфа-Хімгруп" банкрутом.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновку господарського суду, у зв'язку з чим підстав для скасування вказаної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адпак Україна" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року у справі № 29/5009/7478/11 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк