Рішення

від 02.10.2012 по справі 5010/877/2012-3/46

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2012 р. Справа № 5010/877/2012-3/46

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М. , при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ,76004

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківський муніципальний коледж" вул. Гната Хоткевича, 56, м.Івано-Франківськ,76002

про зобов"язання укласти додаткову угоду до договору оренди нежитлових приміщень №ДО-3248 від 27.08.08р.

за участю представників сторін:

Від позивача: Устінський А.В.-представник, (довіреність № 1594/01-20/66в від 04.09.12р., паспорт серії СЕ № 325082, виданий 17.02.05р. Тлумацьким РВ УМВС в Івано-Франківській області )

Від відповідача: Харук М.Т. - представник, (паспорт серії СС № 367328, виданий 08.10.97 р. Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області)

Від третьої особи: представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Івано-Франківської області подано позов Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківський муніципальний коледж" про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду до договору оренди нежитлових приміщень №ДО-3248 від 27.08.08 року.

Ухвалою від 23.07.12 порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 07.08.12 об 11:00 год.

Ухвалою від 07.08.12 за клопотанням відповідача про неможливість явки уповноваженого представника судове засідання відкладено на 20.09.12 об 11:00 год. Також було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська.

Ухвалою від 20.09.12 продовжено строк розгляду спору на 15 днів і призначено розгляд справи на 02.10.12 об 11:20 год. В судовому засіданні 02.10.12 представник позивача позовні вимоги викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд у позові відмовити. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача оцінивши докази у відповідності до ст. 43 ГПК України, суд встановив наступне. Пунктом 5 рішення Івано-Франківської міської ради "Про безоплатне користування (позичку) та оренду об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська" від 10.07.2008 року надано дозвіл на передачу в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківський муніципальний коледж" нежитлових приміщень, розташованих на першому, другому та третьому поверхах в будівлі загальноосвітньої школи I-III ступенів №19 за адресою: вул. Гната Хоткевича, 56, у тому числі нежитлових приміщень площею 427, 48 кв.м., площею 2727,77 кв.м.

27 серпня 2008 року між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківський муніципальний коледж" було укладено договір оренди нежитлових приміщень №ДО-3248 (далі - Договір), загальною площею 4221, 12 кв.м., розташованих в будівлі загальноосвітньої школи I-III ступенів №19 за адресою: вул. Гната Хоткевича, 56 в м. Івано-Франківську, на період до 10 січня 2014 року для використання під навчальний заклад для реалізації проекту безкоштовного навчання сиріт, напівсиріт і дітей, що виховуються в малозабезпечених сім'ях за освітньо-кваліфікаційним рівнем "молодший спеціаліст".

21.07.2011 року заступником прокурора м.Івано-Франківська було внесено протест на п.5 рішення Івано-Франківської міської ради "Про безоплатне користування (позичку) та оренду об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська" від 10.07.2008 року, вимагалося вказане рішення скасувати та вжити заходів щодо розірвання договору оренди №ДО-3248 від 27.08.2008 року.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 20.10.2011 року № 441-15 вказаний протест було відхилено (п.1), доручено в місячний термін здійснити дії щодо внесення змін у договір оренди нежитлових приміщень від 28.08.2008 року №ДО-3248 шляхом укладення з ТзОВ "Івано-Франківсткий муніципальний коледж" угоди про внесення змін до договору оренди, зазначивши крайній термін 01.01.2013 рік.

Листом № 1926/01-15/44-в від 18.11.2011 року на адресу ТзОВ "Івано-Франківський муніципальний коледж" направлено підписані зі сторони виконавчого комітету три примірники Угоди про внесення змін для підписання та здійснення заходів нотаріального посвідчення. У цьому листі також пропонувалося в 20-денний термін з дня його отримання повідомити позивача про прийняте рішення та повернути один примірник договору після його підписання та нотаріального посвідчення. Також орендаря попереджено, що у випадку неодержання відповіді у встановлений строк виконавчий комітет змушений буде вирішувати питання про спонукання до укладення договору у судовому порядку. Проте, у встановлений термін жодної інформації щодо підписання чи не підписання угоди до виконавчого комітету не надходило.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та з урахуванням вимог діючого законодавства - дійшов в спірному випадку наступних висновків.

Заявлено вимогу про зобов"язання відповідача укласти з виконавчим комітетом додаткову угоду до договору оренди нежитлових приміщень № ДО-3248 в запропонованій позивачем редакції.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач маєправо на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністюабо частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Стаття 187 Господарського кодексу України встановлює правило, за яким спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов"язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Проте, жодним нормативним актом не передбачено такого способу захисту прав як укладення додаткової угоди до діючого договору.

Звернення до суду з вимогою не у спосіб визначений діючим законодавством - є самостійною підставою для відмови в позові.

Разом з тим суд, вивчивши текст додаткової угоди сторони, встановив, що фактично позивач просить внести зміни в договір на умовах додаткової угоди і, зокрема, просить суд викласти п.6.1 діючого договору в новій редакції. Такий механізм внесення змін в договір, зокрема, випливає із п.6.3 договору між сторонами.

В судовому засіданні теж встановлено, що фактично спір виник між сторонами щодо внесення змін в договір /а не спонукання укласти договір/, зокрема в п.6.1 договору, яким встановлено термін дії договору.

Проте, відповідно до ст.651 Цивільного кодексу - зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З наведеної норми права випливають такі підстави для внесення змін в договір/ в т.ч. і в судовому порядку/:

- згода сторін.

- істотне порушення договору другою стороною,

- інші випадки, встановлені законом,

- інші випадки, встановлені договором.

Проаналізувавши фактичні обставини справи на предмет відповідності їх наведеним вимогам закону - суд не встановив /суду не доведено/ жодну із наведених підстав для внесення змін в договір. Так, між сторонами відсутня згода на внесення спірних змін в договір, як і відсутні посилання та докази щодо істотного порушення відповідачем умов договору. Суду не наведено і того випадку, при наявності якого законодавством передбачено внесення змін в договір. Щодо умов договору, то слід зазначити, що ч.3 ст.6.3 договору обумовлено можливість внесення змін в договір у випадках передбачених законодавством , чого судом не встановлено та за наявності обставин, передбачених п.3.6 договору /ставки орендної плати/, що не є спірним.

Посилання позивача на рішення Івано-Франківської міської ради від 20.10.2011р. № 441-15 до уваги судом не приймається, оскільки рішення органу місцевого самоврядування не має статусу закону, а відтак згідно приписів ст.651 Цивільного кодексу не є підставою для внесення змін в договір в судовому порядку.

З огляду на викладене та враховуючи припис п.4 ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яке передбачає, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря - суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин суд, дослідивши подані позивачем докази, визнав їх належними доказами в розумінні статтей Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України). На підставі цих доказів, з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про необгрунтованість вимог позивача.

Згідно зі ст. 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин, суд вважає вимоги позивача не обгрунтованими, а позов таким, який не підлягає задоволенню. Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 15, 16, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 187 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 43, 44, 49, 82 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 76004, м.Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, код ЗКПО 04054346 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківський муніципальний коледж" 76002, м.Івано-Франківськ, вул. Гната Хоткевича, 56, р/р26003300002631 в ІФФ АКБ "Форум" м. Івано-Франківськ, МФО 336956, код ЗКПО 35277657 про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду до договору оренди нежитлових приміщень №ДО-3248 від 27.08.08 року відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.10.12

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"