Рішення

від 01.10.2012 по справі 5011-76/10446-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 5011-76/10446-2012 01.10.12 Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В. , при секретарі судового засідання Костюченко А.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 5011-76/10446-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ілліс», м. Київ,

до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Київ,

про скасування рішення,

за участю представників сторін:

позивача -Волошина О.М. (довіреність від 14.05.2012 б/н);

відповідача -Новицького М.З. (довіреність від 30.05.2012 №297),

Пустосвіт Г.О. (довіреність від 14.08.2012 №376).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ілліс»(далі -Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі -відділення АМК) від 10.07.2012 № 49/04-П у справі № 42-04/06.12 (далі -рішення № 49/04-П).

Позовні вимоги мотивовано тим, що: рішення № 49/04-П, яким, зокрема, визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»(далі -Закон), у вигляді неподання інформації відділенню АМК у встановлені головою відділення строки є незаконним, таким, що не відповідає фактичним обставинам, прийняте з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, що відповідно до частини першої статті 59 Закону є підставою для визнання рішення № 49/04-П недійсним. Так, позивач зазначає, зокрема, про те, що відповідь на вимогу голови відділення АМК від 20.04.2012 Товариство подало 16.05.2012 (останній день визначеного вимогою 10-денного строку).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.08.2012.

16.08.2012 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти доводів Товариства, зазначаючи про те, що станом на 22.05.2012 інформація на вимогу до відділення АМК не надходила; у листі б/н Товариство повідомило, що в готелі позивача проводився ремонт, а тому не було своєчасно подано потрібну відділенню АМК інформацію; ознайомившись з поданням про попередні висновки у справі № 42-04/06.12, позивач цілком визнав свою провину в затримці подання інформації, а відтак рішення № 49/04-П є законним і обґрунтованим.

У судовому засіданні 20.08.2012 оголошувалася перерва до 13.09.2012.

Ухвалою від 13.09.212 суд відклав розгляд справи до 27.09.2012.

У судовому засіданні 27.09.2012 представники позивача і відповідача підтримали відповідно доводи позовної заяви і відзиву на позов.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

У пункті 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»зазначено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з оскарженням відповідно до частини першої статті 60 Закону рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України та стягненням з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства.

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

У частині першій статті 48 Закону зазначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням № 49/04-П:

- визнано дії Товариства, які полягали у неподанні інформації на вимогу голови відділення АМК у встановлені ним строки, порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону, у вигляді неподання інформації відділенню АМК у встановлені головою відділення строки;

- за наведене порушення на Товариство накладено штраф у сумі 20 000 грн.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення № 49/04-П в межах зазначеного строку (02.08.2012).

Частиною першою статті 59 Закону визначено підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, а саме:

неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У зверненні до суду з даним позовом Товариство основною підставою для визнання недійсним рішення № 49/04-П вважає те, що відповідь на вимогу голови відділення АМК від 20.04.2012 Товариство подало 16.05.2012 (останній день визначеного вимогою 10-денного строку, а отже, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.

Суд дійшов висновку, що наведені мотиви позовної заяви підтверджуються встановленими у даній справі обставинами та тягнуть за собою необхідність визнання недійсним рішення № 49/04-П з огляду на таке.

Пунктом 5 частини першої статті 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»передбачено, що при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Як вбачається з матеріалів справи, головою відділення АМК надіслано Товариству вимогу від 20.04.2012 № 26-04/1994 і запропоновано в строк 10 робочих днів з дня отримання вимоги надати відділенню АМК запитувану інформацію (копії установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію, документів про право здійснювати готельну діяльність та ін.)

Вимога позивачем була отримана 27.04.2012, про що свідчить копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0100191011516.

Отже, останнім днем строку подання інформації (з урахуванням вихідних та святкових днів) було 16.05.2012.

Частиною першою статті 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У статті 32 ГПК України зазначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Позивачем подано суду оригінал опису вкладення у цінний лист, відповідно до якого 16.05.2012 Товариство надіслало на адресу відділення АМК відповідь на вимогу, в якому, зокрема, зазначило про те, що в готелі Товариства здійснюється поточний ремонт, в зв'язку з чим не було своєчасно надано потрібну відділенню АМК інформацію.

При цьому, господарським судом міста Києва взято до уваги, що у пункті 13.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»зазначено, що законодавством України не передбачено і якоїсь спеціальної форми, а так само і порядку надсилання відповіді на запит про надання інформації. Отже, така інформація може надаватися в будь-якій не забороненій законом формі та спосіб, з огляду, водночас, на те, що заперечення органом Антимонопольного комітету України подання суб'єктом господарювання інформації потребує подання останнім належних доказів на підтвердження своїх доводів стосовно належного виконання обов'язку з надання витребуваної інформації.

Крім того, відповідно до пункту 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.

Отже, опис вкладення є належним доказом відправлення відповідачеві відповіді на вимогу у визначений в даній вимозі строк, а тому висновки, викладені в рішенні № № 49/04-П, не відповідають фактичним обставинам справи № 42-04/06.12, нормам матеріального права, відтак, наявні передбачені статтею 59 Закону підстави для визнання недійсним оскаржуваного рішення.

Доводи відділення АМК про подання Товариством інформації не в повному обсязі не можуть братися судом до уваги, оскільки відповідне порушення передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; неподання інформації і подання інформації не в повному обсязі є різними, самостійними порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 13.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 1 609, 50 грн., що підтверджується квитанцією від 01.08.2012 № 01-1042018/С, проте з огляду на приписи пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»за своєю природою позов про визнання недійсним рішення є позовом немайнового характеру, а тому судовий збір повинен був бути сплачений у сумі 1 073 грн. (1 розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2012) .

За таких обставин господарський суд міста Києва вважає за можливе повернути ТОВ «Ілліс»надмірно сплачений судовий збір у сумі 536,50 грн.

Враховуючи, що згідно з частиною четвертою статті 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судового збору, яка мала бути сплачена за подання позовної заяви (1 073 грн.).

Керуючись статтями 49, 82 -85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.07.2012 № 49/04-П у справі № 42-04/06.12 повністю.

3. Стягнути з Київського територіального відділення Антимонопольного комітету України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 50б; ідентифікаційний код 22873444) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ілліс»(03179, м. Київ, проспект Перемоги, 135; ідентифікаційний код 19482310) 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. судового збору.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Ілліс»(03179, м. Київ, проспект Перемоги, 135; ідентифікаційний код 19482310) з державного бюджету України 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. надмірно сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.10.2012.

Суддя О. Марченко