Постанова

від 04.10.2012 по справі 5023/1994/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2012 р. Справа № 5023/1994/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гончар Т. В. , суддя Шевель О. В.

при секретаріПарасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Поклонського С.М. (директор); Титова Р.В. за довіреністю б/н від 11.09.2012р.,

відповідача - Гордеюка О.В. за довіреністю б/н від 20.02.2012р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2281Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 20.06.12 у справі № 5023/1994/12

за позовом Приватного науково-виробничого підприємства "Агролюс", м. Хаврків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка-2", м. Дергачі Харківська область

про стягнення 414 744,72 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року Приватне науково-виробниче підприємство "Агролюс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спілка-2" 414 744,72 грн. заподіяних останнім збитків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 16 від 21.05.2009 року. Крім того, просило судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20 червня 2012 року у справі № 5023/1994/12 (суддя Погорелова О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 20 червня 2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, крім того, судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування апеляційної скарги позивач, зокрема посилається на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором № 16 від 21.05.2009 року, строк виконання яких настав 31.04.2010 року ні після пред'явлення вимоги, ні у термін визначений гарантійним листом, ні під час слухання справи по суті, що є порушенням вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, і за змістом гарантійного листа, та статті ч. З ст. 612 ЦК України є підставою стягнення вартості переданої на переробку продукції, в зв'язку з чим висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог про стягнення збитків є необґрунтованими та неправомірними. У судовому засіданні представники позивача наполягали на задоволенні апеляційної скарги, підтверджуючи факти, викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача (вх.№6222 від 02.08.2012р.), в якому, зокрема зазначає, що за договором №16 від 21.05.2009р. для виконавця - ТОВ "Спілка-2", предметом виконання є не грошові зобов'язання, а майнові - перероблення давальницької сировини та повернення готової продукції. Позивач не може підтвердити загальну ціну відвантаженого зерна, тобто і розрахунок понесених збитків позивача в грошовому вираженні не підтверджений належними доказами.

Тому, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач не погоджується і з вимогами апеляційної скарги та просить її залишити без задоволення.

22.08.2012р. (вх.№6736) відповідачем було подано клопотання про винесення додаткової ухвали про витребування додаткових документів у позивача.

Статтею 38 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати

докази вправі подати клопотання про витребування господарським

судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Дане клопотання колегією суддів відхилено, як безпідставне, оскільки відповідачем не надано належних доказів неможливості самостійно їх надати , а також не зазначено обставини, які перешкоджають їх наданню.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення щодо вимог апеляційної скарги та оголосив клопотання про відкладення розгляду справи, надане ним до канцелярії апеляційного суду 25.09.2012р. (вх.№7546). У клопотанні відповідач посилається на те, що витребувані апеляційним судом документи на теперішній час вилучені правоохоронними органами, а при зверненні до правоохоронних органів директора відповідача, в усній формі отримано відповідь про передачу матеріалів справи до прокуратури. Ці матеріали будуть повернуті приблизно через 10 днів, після чого ці документи можуть бути надані суду. Крім того, відповідачу ще не надана копія постанови прокурора з приводу скасування постанови СДБЕЗ Дергачівського РВ ГУМВС України у Харківській області від 15.06.2012р. про відмову у порушенні кримінальної справи.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у відповідності до статей 28-29 Закону України «Про судоустрій»та статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та пояснень до скарги, відзиву на скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 21 травня 2009 року між Приватним науково-виробничим підприємством "Агролюс" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спілка-2" (виконавець) був укладений договір №16 (далі договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався переробити на давальницьких умовах пшеницю 3-4 класу у готову продукцію борошно та ін., а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги з переробки зерна (п. 1.1).

За умовами п. 4.1. та п. 4.3. договору, виконавець зобов'язався виготовити з давальницької сировини відповідну продукцію не пізніше 15 робочих днів з моменту отримання сировини та у п'ятиденний термін передати товар замовнику - ПНВП «Агролюс».

Відповідно до п 4.8 договору право власності як на давальницьку сировину, так і на виготовлену з неї продукцію належить замовнику. Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за збереження давальницької сировини, дотримання технології її переробки. Після переробки давальницької сировини, виготовлена з неї готова продукція знаходиться у виконавця на умовах відповідального зберігання строком до 5 робочих днів, як то передбачено умовами п. 4.3. договору.

Відповідно до пункту 5.2. договору за підсумками поточного календарного місяця сторони мають оформити акт надання послуг з переробки, при цьому позивач повинен розрахуватися не пізніше 5 банківських днів з моменту оформлення такого акту.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що договір може бути розірвано достроково за згодою сторін, у випадку дострокового розірвання в односторонньому порядку одна із сторін зобов'язана письмово повідомити про це іншу сторону не пізніше ніж за 20 днів до дати такого розірвання.

На виконання умов даного договору, за відповідними накладними у період з травня 2009 року по грудень 2009 року ПНВП "Агролюс" передало на переробку ТОВ "Спілка-2" товар (пшениця озима) (т. 1 а.с. 35-52).

У період з 30.06.2009 року по 31.12.2009 року між сторонами були підписані акти переробки зерна пшениці озимої, отриманої від позивача (т. 1 а.с. 21-27).

В той же період між сторонами були підписані акти надання послуг з переробки (т. 1 а.с. 28-35).

Як свідчать матеріали справи, стверджує позивач та не заперечується відповідачем, останній частково не переробив та не передав позивачу зерно у кількості 281.45 т. Акти звірки розрахунків станом на 01.01.2010р. (т.1. а.с.60) та станом на 01.04.2012р. (т.1. а.с. 137) , чим порушив право власності позивача на зерно та спричинив збитки у розмірі 414 744,72 грн., які ПНВП "Агролюс" просить суд стягнути з ТОВ "Спілка-2" на свою користь.

Існування такої заборгованості визнається відповідачем, у тому числі і в актах звірки розрахунків між сторонами правочину, які складені за вказаний період. Дані акти підписані як з боку замовника, так і з боку виконавця та скріплені печатками підприємств (т.1 а.с. 53-60).

Разом з цим, існування неповерненої ТОВ "Спілка-2" спірної кількості зерна на користь ПНВП "Агролюс" визнається виконавцем і в гарантійному листі від 26.10.2009 року, в якому генеральний директор ТОВ "Спілка-2" Губін В.О., з посиланням на вищезазначений акт звірки взаємних розрахунків, погоджується, що станом на 01.01.2010 року залишок продукції за договором складає 281.45 т за ціною 1 330,00 грн. за тонну; борошно 1 сорту 22.470 т за ціною 1 900,00 грн. за тонну; борошно 2 сорту 20.600 т за ціною 1 550,00 грн. за тонну; висівки 46.775 т за ціною 650,00 грн. за тонну. Загальна вартість даної продукції, з урахуванням здійсненої оплати з переробки пшениці (платіжні доручення (т.1 а.с.119-128)), склала 443 779,50 грн. ТОВ "Спілка-2" гарантувала повернення товару або вказану суму коштів до 31.04.2010 року частками на протязі цього строку (т. 1. а.с. 90), з чим погоджувався і позивач.

Тому, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про неузгодженість відповідних строків, не направлення на адресу відповідача вимоги суперечать дійсним обставинам справи та спростовуються її матеріалами, за якими безпосередньо відповідач визначив строки повернення, зокрема грошових коштів - до 31.04.2010 року. Отже, згідно даної гарантії відповідач зобов'язався у разі не повернення продукції - відшкодувати її вартість повністю у конкретні строки - до 31.04.2010 року , чого фактично не виконав, що саме і стало підставою для ПНВП "Агролюс" звернення до господарського суду Харківської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права у спосіб відшкодування встановленої на час розгляду справи вартості переданої відповідачу на переробку пшениці.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів завдання йому збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором. Також, позивачем не надано доказів, які б свідчили про втрату (нестачу) речі відповідачем, тому позивач безпідставно претендує на стягнення з відповідача грошових коштів, оскільки спірним договором зазначені предмет та спосіб виконання зобов'язання виконавцем робіт (відповідачем), які мають не грошовий, а майновий характер.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.

У статті 612 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

При цьому, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Станом на момент звернення позивача до суду строк виконання відповідачем своїх зобов'язань минув, що безумовно є істотним порушенням умов договору.

З урахування наведеного, господарським судом першої інстанції не враховано імперативні вимоги ч. З ст. 612 Цивільного кодексу України, де визначено спосіб та порядок захисту кредитором свого порушеного права, в даному випадку - шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення збитків, спричинених неналежним виконанням договору.

При цьому попередня сума таких, як і строк відшкодування у разі не повернення продукції узгоджено згідно наявного в матеріалах справи гарантійного листа, який безпідставно не прийнято судом першої інстанції до уваги.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що цивільним законодавством не встановлено форми, змісту та порядку відмови від прийняття виконання зобов'язання та пред'явлення кредитором вимоги до боржника, а тому звернення позивача до господарського суду з позовом про відшкодування збитків слід розцінювати як належно оформлену вимогу до Товариства відповідача щодо стягнення суми збитків.

Так, положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення судів на всі правовідносини, що виникають в державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно - правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Отже, сам факт звернення особи до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості вже є вимогою про оплату боргу. Таку правову позицію підтримує Верховний Суд України в Постанові від 28.11.2011 р. у справі № 43/308-10.

Відповідач не виконав свої зобов'язання, строк виконання яких настав 31.04.2010 року, ні у термін визначений гарантійним листом, ні після подачі відповідного позову до господарського суду, ні під час слухання справи по суті, що є порушенням вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України тому, за змістом гарантійного листа та статті ч. З ст. 612 Цивільного кодексу України, виникли підстави для стягнення вартості переданої на переробку продукції, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог про стягнення збитків є необґрунтованими та неправомірними.

Зазначені документи прямо свідчать про те, що відповідачем було отримано, але не повернено після переробки належну позивачу на праві власності пшеницю у кількості 281.45 тони.

Сума заявлена до стягнення становить прямі збитки у розмірі вартості неповернутої кількості зерна. Вартість даної пшениці підтверджується даними статистики (т.1, а.с.81,91). Поточна вартість зерна підтверджується належним доказом - листом Головного управління статистики у Харківській області від 11.04.2012 р. за №19-13/242.

На підставі цього, позивачем надано розрахунок матеріальних збитків на суму 414 744,72 грн., яка становить вартість пшениці не повернутої відповідачем позивачеві понад два роки, що є прямими некомпенсованими втратами, тобто збитками. І доказів наявності спірної продукції у ТОВ "Спілка-2" суду не надано на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 08.08.2012р.

Позивачем надано до апеляційного суду накладні про придбання ним пшениці із зазначенням її конкретної вартості. Окремо факт неповернення пшениці визнає і відповідач, який надав суду письмові підтвердження даної істотної обставини справи. Листом відповідача підтверджується заборгованість у спірному обсязі пшениці (281.45 т).

Виходячи з викладеного, відповідач жодним доказом не спростував наявність правових та фактичних підстав стягнення збитків.

Так, позивач відповідно до п 4.8 договору мав право власності і на давальницьку сировину (зерно), і на виготовлену з неї продукцію.

Це право власності позивач не передавав іншим особам, у тому числі відповідачу. Відповідач ТОВ "Спілка-2" несло повну матеріальну відповідальність за збереження давальницької сировини, виготовлена з неї готова продукція повинна була знаходитися у виконавця на умовах відповідального зберігання до моменту передачі її замовнику.

Таким чином, відповідач не переробив та не віддав позивачеві належне йому зерно у кількості 281.45 т, за яке відповідач на підставі договору ніс повну матеріальну відповідальність за збереження належного йому рухомого майна (пшениці) та виробленого з нього іншого рухомого майна (продукції). Не повернувши позивачеві зазначене майно, відповідач тим самим наніс йому матеріальні збитки на суму ринкової вартості рухомого майна, за яке відповідач ніс повну матеріальну відповідальність.

Враховуючи вищевикладене, позивач в якості збитків вказує на витрати, які він мусить зробити для відновлення свого порушеного права - придбання об'єму пшениці (281.45 т) замість неповернутої відповідачем вже за ринковою ціною на момент подання позову, що складає 414 744,72 грн.

Суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги наявні в матеріалах справи докази, якими підтверджується обґрунтованість позовних вимог, а саме - факт порушення відповідачем договору №16 від 21 травня 2009 року підтверджується: відсутністю доказів відвантаження готової продукції після 14 січня 2010 року; вищевказаним листом відповідача від 26.01.2010 року, в якому він визнає наявність боргу, та зобов'язується повернути не перероблену сировину чи її вартість. Факт передачі сировини підтверджується: первинними документами -вищезазначеними накладними, наявними в матеріалах справи. Факт неповернення сировини підтверджується: листом відповідача від 26.01.2010 року, в якому він визнає наявність боргу, та зобов'язується повернути не перероблену сировину, де Губін В.О. -директор підприємства ТОВ «Спілка 2» підтверджує, що на протязі часу з 01.01.2010р. по 26.01.2010р. перероблена продукція, не вивозилася та не оформлювалася, доказом чого є акт взаєморозрахунків від 01.01.2010р.; відсутністю у відповідача жодних інших належних та допустимих доказів повернення сировини або виготовленої продукції на користь позивача у справі; власним підтвердженням цього факту під час розгляду справи як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду. Так, вимога позивача від 15.09.2012р., направлена на адресу відповідача під час розгляду в суді апеляційної інстанції у порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, залишена останнім без відповіді та представлення суду доказів того, що передане позивачем на переробку зерно, або виготовлена з цього зерна продукція наявна у ТОВ «Спілка 2».

Обґрунтованість розміру позовних вимог позивача підтверджується: листом Головного управління статистики у Харківській області від 11.04.2012 року № 19-13/242 (т.1 а.с. 81).

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема, договори та інші правочини.

Межі здійснення цивільних прав встановлені ст.13 Цивільного кодексу. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦК, цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Згідно з ч.2 статті 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Ч.З ст. 13 Цивільного кодексу України встановлює пряму заборону, що „не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах."

У відповідності до ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним.

Відповідно до ч. З ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування нанесеної йому майнової та моральної шкоди.

Частиною 8 пункту 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено відшкодування збитків як один з способів захисту цивільних прав та інтересів. Згідно п. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками, з одного боку, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), з іншого боку - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, згідно зі ст.225 Господарського кодексу України включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Обов'язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальністю учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник - ТОВ «Спілка 2». Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок між саме порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

За загальними правилами судового процесу (стаття 33 ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення та розмір збитків, заподіяних відповідачем, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та спричиненням збитків. При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала збитків, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 3 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків доказується кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків.

Отже, на виконання вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивач надав безперечні докази заподіяння збитків відповідачем у розмірі 414 744,72 грн., довів протиправність дій відповідача та причинно-наслідковий зв'язок між цими діями та спричиненими збитками вищевикладеними доказами, на підставі чого колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову.

Щодо заявленого клопотання представника відповідача, який просить суд відкласти розгляд апеляційної скарги, колегія суддів порадившись на місті, таке клопотання відхилила, оскільки письмових доказів про звернення з відповідним запитом до правоохоронних органів відповідачем суду не представлено. Крім того, на виконання вимог ухвали суду у відповідача було достатньо часу для звернення, отримання та надання суду відповідних доказів. Тому, вказане свідчить про затягування відповідачем розгляду справи за межами строку розгляду справи, визначеними чинним законодавством.

Щодо незаконного вивозу позивачем продукції в лютому місяці 2010р., відповідач не надав жодного доказу в обґрунтування цих обставин.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності до нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення вказаним вимогам не відповідає з вищезазначених підстав, тому підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 22, 33, 36, 99, 101, 102, п.2 статті 103, п. 1, 3, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного науково-виробничого підприємства "Агролюс" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.06.12 у справі № 5023/1994/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Спілка 2»(62300, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, пров. Залізничний, 5 п/р 2600106220872 в АКБ «Правекс-Банк»м. Київ код ЄДРПОУ 36419139 МФО 321983) на користь Приватного науково-виробничого підприємства "Агролюс" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 65, кв. 26 код 30377771, п/р 6005300411 в АКБ «Меркурій», МФО 351663) 414 744,72 грн. збитків, 8 300,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 4 150,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 01 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Шевель О. В.