Ухвала

від 13.08.2012 по справі 2а-1870/1379/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2012 р.Справа № 2а-1870/1379/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.2012р. по справі № 2а-1870/1379/12

за позовом Приватного підприємства "Теско"

до Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Теско", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.02.2012р. №0000082312/0/3981, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49180грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року задоволено адміністративний позов приватного підприємства "Теско".

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в місті Суми від 16.02.2012 року №0000082312/0/3981, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49180 грн.

Стягнуто судові витрати в розмірі 491 грн. 80 коп. з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Теско" шляхом їх безспірного списання із рахунку державної податкової інспекції в місті Суми.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання суду не з'явився, надав письмову заяву про розгляд справи без його участі.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Колегія суддів на підставі ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями Державної податкової інспекції в м. Суми у період з 13.01.2012р. по 26.01.2012р. проведено планову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства «ТЕСКО» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2011р.

За результатами перевірки складений акт від 02.02.2012р. № 631/2312/32602869/9 (а.с.7-43), згідно якого приватним підприємством «Теско» допущено порушення п. 1.7 ст.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п. 7.3, п.п. 7.4.5 п.7.4 , п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено суму податкового кредиту за період з червня по вересень 2010р. у розмірі 39344грн., в тому числі: за червень -11619грн., за липень - 15093грн., за вересень - 12632грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Суми прийняте податкове повідомлення-рішення №0000082312/0/3981 від 16.02.2012р., яким ПП «Теско» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49180 грн., з яких: за основним платежем - 39344грн., штрафних санкцій - 9836грн. (а.с.44).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ „ТВС", підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності; податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, що ґрунтується на вимогах Закону України «Про податок на додану вартість» .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені діючим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.

Як свідчить акт перевірки № 0000082312/0/3981 від 16.02.2012р., на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з01.10.2009р. по 30.09.2011 року встановлено його завищення на суму 39344 грн., в тому числі: за червень -11619грн., за липень - 15093грн., за вересень - 12632грн.

Вказане завищення податкового кредиту встановлене при відпрацюванні додатку № 5 по декларації з податку на додану вартість з допомогою системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, згідно якої виявлено розбіжності в податковому кредиті, задекларованому позивачем, та у податкових зобов'язаннях його контрагента - ТОВ «ТВС», яке у червні, липні, вересні 2010 року не задекларувало свої податкові зобов'язання.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність висновку відповідача про допущені позивачем порушення та завищення податкового кредиту, оскільки такі висновки суду підтверджені письмовими доказами, що були предметом дослідження в суді першої та апеляційної інстанції.

Згідно п.п.7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( який діяв в період виникнення спірних операцій), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8.1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.

Підпунктом 7.4.5 статті 7 вказаного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як свідчать письмові докази, позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ТВС», позивачем протягом червня, липня, вересня 2010 року придбана металопродукція у ТОВ «ТВС», що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку: видатковими накладними, податковими накладними, платіжними документами, товарно-транспортними накладними (а.с.45-81).

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні, отримані позивачем від контрагента, ТОВ «ТВС», за змістом та реквізитами відповідає вимогам п.п. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". В ході перевірки податковий орган не ставив під сумнів відповідність закону (п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"), отриманих від ТОВ «ТВС» податкових накладних, на підставі яких визначено суму податкового кредиту, або те, що надані позивачем первинні та зведені облікові документи протирічать вимогам п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", мають недостовірні дані.

Статті 43, 44 Господарського кодексу України визначають принципи та свободу підприємницької діяльності, відповідно до яких дозволена будь-яка комерційна діяльність, що не заборонена законом і підприємство є вільним у своєму виборі видів діяльності та у виборі контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, що кореспондуються з приписами ч.2 ст. 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст..1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідних належних доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого ним (оскаржуваного позивачем) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо позивача, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 р. по справі № 2а-2а-1870/1379/12 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.03.2012р. по справі № 2а-1870/1379/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.