Рішення

від 03.10.2012 по справі 6/5005/6301/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.10.12р. Справа № 6/5005/6301/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таранд", м. Дніпропетровськ

до Відповідача-1 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

Відповідача-2 Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

Відповідача-3 Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

Відповідача-4 Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договір №207 АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 14.03.2012 року, визнання незаконним та скасування Рішення сесії Дніпропетровської міської ради IV скликання за №9/19 від 28.12.2011р. "Про внесення змін до Положення про порядок справляння збору за місця для паркування транспортних засобів на території міста", визнання незаконним та скасування Рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради за №452 від 16 травня 2012 року "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпропетровську".

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача - Мягка Л.О., довіреність б/н від 26.09.12р.;

від відповідача-1- ОСОБА_3, посвідчення адвоката № НОМЕР_2 від 10.10.11р.;

від відповідача-2 - Самунь І.М., довіреність б/н від 23.04.12р.;

від відповідача-3 - не з'явився;

від відповідача-4 - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Таранд", м. Дніпропетровськ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ - далі по тексту - відповідача-1 до комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ - далі по тексту - відповідача-2 до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ - далі по тексту - відповідача-3 до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ - далі по тексту - відповідача-4 про визнання недійсним договору № 207АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", укладеного 14.03.12р. між відповідачем-2 та відповідачем-1 стосовно майданчика для паркування, що розташований за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 632,5кв.м.; про визнання незаконним та скасування Рішення сесії Дніпропетровської міської ради ІV скликання від 28.12.11р. № 9/19 "Про внесення змін до Положення про порядок справляння збору за місця для паркування транспортних засобів на території міста" в частині затвердження в Додатку № 3 в Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, які не розташовано у центральній частині міста та не облаштовано технічними пристроями обмеження в'їзду для окремих місць паркування, майданчика для паркування, що розташований за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 632,5кв.м.; про визнання незаконним та скасування Рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16.05.12р. № 452 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпропетровську" в частині затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську, майданчика для паркування, що розташований за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 632,5кв.м.

Судові витрати по справі покласти на відповідачів-1,2,3,4.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 06.04.10р. позивач придбав будівлі та споруди за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_3. Предметом вказаного договору є будівлі та споруди, в тому числі мостіння. Об'єкти нерухомості знаходяться на земельній ділянці площею 0,5992га. Позивач вважає, що відповідачем-3 прийнято рішення, яким в Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську ввійшла земельна ділянка, яка перебуває у користуванні позивача, та яка, в подальшому, передана відповідачу-1.

За результатами розгляду позовної заяви б/н б/д ухвалою суду від 25.07.12р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 21.08.12р.

21.08.12р. в судове засідання з'явилися повноважні представники позивача, відповідача-2,3,4; представник відповідача-2 надав відзив на позов, яким позовні вимоги заперечує в повному обсязі та просить суд в позові відмовити посилаючись на те, що майданчик для паркування є об'єктом благоустрою та оподатковується по ставкам, встановленим Податковим кодексом України. Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору. На виконання вимог Податкового кодексу України, рішенням міської ради від 28.12.2011р. №9/19 "Про внесення змін до Положення про порядок справляння збору за місця для паркування транспортних засобів на території міста" затверджено Положення про порядок справляння збору за місця для паркування та наведено перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів. Платниками такого збору є юридичні особи, фізичні особи-підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках. Порядок проведення конкурсу з визначення агентів, які уповноважені проводити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів визначено рішенням міської ради від 02.02.2011р. №39/8 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську" із змінами та доповненнями. Відповідача-2 визначено балансоутримувачем майданчиків для паркування, який уповноважений міською радою організовувати належне утримання та обладнання майданчиків шляхом укладання договорів з суб'єктами господарювання, які визначаються конкурсною комісією. Доказів на підтвердження порушень вимог організації майданчика для паркування позивач не надав. Стосовно вимоги позивача про визнання договору недійсним відповідач-2 зазначає, що ним отримані усі необхідні погодження на укладання договору до проведення конкурсу. Доводи позивача щодо самовільного визначення балансоутримувачем агента відповідач-2 вважає безпідставними, оскільки при визначенні агента діяв у відповідності до рішень міської ради, які є обов'язковими для виконання. Також відповідач-2 звертає увагу суду, що відсутні підстави визнавати договір, укладений з відповідачем-1 недійсним, адже договір має всі необхідні погодження та відповідає вимогам чинного законодавства, що підтверджується доказами долученими до матеріалів справи. В судовому засідання відповідач-2 заперечив слухання справи без участі відповідача-1. За результатами судового засідання, в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено до 30.08.12р.

30.08.12р. в судове засідання з'явилися повноважні представники позивача та відповідачів-1,2. Представник відповідача-2 надав суду письмові пояснення по справі; представник відповідача-1 надав відзив на позов, яким позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на те, що оскаржувані рішення відповідача-3 затверджені у відповідності з усіма вимогами чинного законодавства; підстави для визнання договору недійсним відсутні, так як у відповідності до рішень відповідача-3 від 30.11.11р. за № 72/17 "Про внесення змін до рішення міської ради від 02.02.11р. за № 39/8 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську", отримані всі необхідні погодження на укладення договору до проведення конкурсу; представник відповідача-3 надав відзив на позов, яким позовні вимоги не визнає в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не має жодного документу, який посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, тому представник відповідача-3 вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту. За результатами судового засідання, в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено до 11.09.12р.

11.09.12р. в судове засідання з'явилися повноважні представники сторін. За результатами судового засідання, в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 13.09.12р.

13.09.12р. в судове засідання з'явилися повноважні представники сторін. Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням про відкладення розгляду справи та просить суд продовжити строк розгляду справи. За результатами судового засідання, в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України, задоволено клопотання позивача про продовження строку розгляду справи та оголошено перерву до 20.09.12р.

20.09.12р. в судове засідання з'явилися повноважні представники позивача та відповідачів-1,2. За результатами судового засідання, в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено до 02.10.12р.

02.10.12р. в судове засідання з'явилися повноважні представники позивача, відповідачів-1, 2. За результатами судового засідання справу було розглянуто за участю повноважних представників позивача та відповідачів-1, 2 за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих сторонами додатково на вимоги суду в судове засідання в обґрунтування своїх позовних вимог і своїх позовних заперечень. У судовому засіданні, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення та сторін повідомлено про дату складення повного тексту рішення. Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.04.10р. позивач придбав у ОСОБА_5 будівлі та споруди за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_3: А-2 - будівля вартової, загальною площею 97,9кв.м., а,а - сходи з майданчиком, Б,В,Г,Д,Е,З,І,К,Л,М,Н - навіси, Ж, ж - уборна, ґанок, К-гараж (тимчасовий), 1,2,3 - ворота, 2,4,5 - огорожа, І - мостіння.

Право власності позивача на зазначені вище об'єкти нерухомості підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26191951 від 21.05.10р. (а.с. 89).

Тобто, предметом вказаного договору купівлі-продажу нерухомості є будівлі та споруди, у тому числі опис допоміжних складових об'єкту нерухомості, до якого входить і мостіння - асфальт.

Площа об'єктів нерухомості із врахуванням допоміжних складових зазначена в технічному паспорті. Згідно технічного паспорту загальна площа під будівлями, спорудами займає 1 778,00кв.м, під дорожнім покриттям 4 220,00кв.м., загальна площа земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомості становить 5 598кв.м.

Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127 замощенням є спеціальне покриття вздовж зовнішнього боку стін будинку для захисту фундаментів від атмосферних опадів. Замощення виконується на власному фундаменті - утрамбованому щебені по ущільненому ґрунтовому покриттю (глиняний замок) за допомогою бетонного чи асфальтобетонного покриття (відсутність замощення суттєво впливає на довговічність експлуатації будинку і тому фіксується в матеріалах інвентаризації детально).

Асфальтобетонне покриття використовується як складова об'єктів, які мають різне функціональне призначення, зокрема - як складова дорожнього покриття, тротуару тощо. Тобто асфальтобетонне покриття - це верхній шар землі з твердим покриттям, яке впливає на довговічність об'єкту, складовою частиною якого воно є.

Отже, замощення не є самостійним об'єктом нерухомого майна, оскільки не відповідає головним ознакам нерухомості, а основним його призначенням є допоміжна функція і окремо не підлягає інвентаризації із складанням окремого технічного паспорту, а підлягає відображенню в технічному паспорті як складова частина об'єкту нерухомості.

Відповідно до ст. 187 Цивільного кодексу України, складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню. Згідно ст. 188 Цивільного кодексу України якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Отже, об'єкт нерухомості, який належить позивачу на праві власності, є складною річчю, експлуатується як і попередніми власниками, за призначенням - автостоянка, яка складається з основної будівлі та допоміжних навісів, сходів огорожі та асфальтного мостіння, які разом представляють собою єдине ціле та не можуть використовуватися відокремлено від стоянки без її пошкодження або істотного знецінення.

Цільове призначення об'єкта як стоянки було визначено з моменту створення цього об'єкту його першим власником - колективним підприємством "Підприємство гаражного і технічного обслуговування", а потім, після зміни форми власності - товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство гаражного і технічного обслуговування".

Так, комунальному підприємству гаражного і технічного обслуговування (першому власнику) було відведено земельну ділянку площею 5 971кв.м. під організацію стоянки. Після чого останнім було отримано усі необхідні дозволи на будівництво. Після завершення будівництва був отриманий акт введення в експлуатацію та проведено інвентаризацію нерухомості органами БТІ, оформлено техпаспорт із зазначенням опису об'єкту стоянки з площами будівлі та допоміжних складових об'єктів (у тому числі і мостіння - асфальту), що підтверджується Графічними та семантичними даними Державного земельного кадастру від 23.05.2012 року.

Таким чином, усі навіси, огорожі, асфальтне мостіння є складовою частиною об'єкту нерухомості, які не можуть використовуватися самостійно та пов'язані із основною річчю спільним призначенням та є її приналежністю, у зв'язку із чим на них розповсюджується тотожній правовий режим, а отже і норми Цивільного кодексу України та Конституції України про неприпустимість обмеження права власності.

Відповідно до ч.7 ст. 316 Цивільного кодексу України, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

02.02.2011 року Дніпропетровська міська рада прийняла рішення №39/8 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську", яким вирішено:

- затвердити Правила паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську;

- Управлінню ринків, місцевих податків і зборів департаменту споживчого ринку і сфери послуг Дніпропетровської міської ради забезпечити доведення розрахункових прогнозованих сум збору за місця для паркування транспортних засобів до департаменту транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради;

- Департаменту транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради: здійснити комплексну інвентаризацію майданчиків для паркування транспортних засобів вулицях і дорогах міста Дніпропетровська та забезпечити координацію та погодження робіт щодо визначення земельних ділянок, які відводяться для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів.

30.11.2011 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення №72/17 "Про внесення змін до рішення міської ради від 02.02.11 року №39/8 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську", відповідно до п.3.10 якого Департамент транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради протягом 3-х днів з дати затвердження акта обстеження (п.3.9 цих Правил), у разі необхідності подає запит до територіального підрозділу органу центральної виконавчої влади у сфері земельних відносин про наявність власника та/або законного користувача земельної ділянки, а також про цільове призначення земельної ділянки, на якій ініційовано розміщення майданчика для паркування транспортних засобів (до запиту обов'язково має бути додано картографічний матеріал М 1:500 з позначенням території ймовірного розташування майданчика для паркування транспортних засобів); у разі наявності на земельній ділянці будівель та/або споруд - подає запити до комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської для перевірки останнім наявності власника нерухомого майна та/або наявності інформації про об'єкт у Переліку безхазяйного нерухомого майна та/або Переліку нерухомого майна, що може бути визнано відумерлою спадщиною.

28.12.2011 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення №9/19 "Про внесення змін до Положення про порядок справляння збору за місця для паркування транспортних засобів на території міста", внесені зміни до Положення про порядок справляння збору за місця для паркування транспортних засобів на території міста та встановлено, що подальший перелік спеціальних ділянок для паркування затверджується виконкомом за поданням виконавчого органу міської ради у сфері транспорту. Також, Додатком №3 до вказаного рішення був затверджений новий Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, які не розташовано у центральній частині міста та не облаштовано технічними пристроями обмеження в'їзду для окремих місць паркування, у тому числі, й стоянки, якими більш ніж 20 років користувалось товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство гаражного і технічного обслуговування" (попередній власник нерухомого майна та землекористувач).

Відповідно до витягу з протоколу №3 засідання конкурсної комісії з визначення балансоутримувачів майданчиків для паркування транспортних засобів, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста від 06.02.2012 року, визначено перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із паркування транспортних засобів, які не розташовано у центральній частині міста та не облаштовано технічними пристроями обмеження в'їзду для окремих місць паркування та п.2 порядку денного визнано відповідача-2 переможцем конкурсу з визначення балансоутримувачів майданчиків для паркування транспортних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста.

На підставі Правил паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську, затверджених рішенням міської ради від 02.02.2011 року №39/8, з урахуванням змін, внесених рішенням сесії міської ради від 30.11.2011 року №72/17 та протоколу засідання постійної конкурсної комісії з питань транспорту, дорожнього господарства та зв'язку 27.02.2012 року між відповідачем-2 (Балансоутримувач) та відповідачем-1 (Агент) укладено договір № 207 АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", відповідно до умов якого, Балансоутримувач (відповідач-2) надає Агенту (відповідачу-1) у користування за плату майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 632,5кв.м., у стані, придатному для забезпечення паркування транспортних засобів у кількості 55 машино-місць.

Відповідно до п.10.1 договору договір набуває чинності з дати підписання сторонами акту приймання-передачі майданчику для паркування, який є невід'ємною частиною, та діє до проведення наступного конкурсу з визначення агентів на право обслуговування майданчика для паркування, передбаченого п.1.1 договору.

16 травня 2012 року виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради постановив рішення №452 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпропетровську", яким затвердив новий Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у м. Дніпропетровську, у тому числі й стоянки, якою більш ніж 20 років користувалося товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство гаражного і технічного обслуговування" (попередній власник нерухомого майна та землекористувач).

Позивач зазначає, що вказані рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства та є незаконними в частині включення майданчиків, що розташовані на місцях стоянок, у перелік спеціальних ділянок для паркування та передання їх на баланс відповідача-2.

Позивач, зазначає що в порушення вказаних рішень міської ради не було проведено інвентаризацію майданчиків для паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах міста Дніпропетровська, не було направлено запити до комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради для перевірки останнім наявності власника нерухомого майна, подальші рішення сесії міськради та виконкому були постановлені за відсутності відповідних даних, а окрім того, за відсутності графічних та семантичних даних розташування майданчиків для паркування.

В результаті, без отримання відповідних даних, неправомірно, із порушенням прав та інтересів позивача, земельна ділянка, на якій розташовано належне позивачу нерухоме майно та яка експлуатується з початку її створення більше 20 років як стоянка, була внесена до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів та передана на баланс відповідача-2.

Позивач зазначає, що спірний договір та рішення відповідачів суперечать ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України, оскільки ними фактично обмежуються права власності позивача та речове право на користування земельною ділянкою під належними йому будівлями та спорудами, у зв'язку з чим просить визнати їх недійсними проти чого заперечують відповідачі, що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року "Про захист прав споживачів", Законом України від 6 жовтня 1998 року "Про оренду землі" та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п .5 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позивач є власником будівель та споруд за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_3, у тому числі і мостіння - асфальт. Згідно технічного паспорту загальна площа під будівлями, спорудами займає 1 778,00кв.м, під дорожнім покриттям 4 220,00кв.м., загальна площа земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомості становить 5 598кв.м.

На вільній від будівель та споруд території, як складова річ об'єкта нерухомості, знаходиться допоміжна річ - мостіння (асфальтне покриття), яке хоча і не є нерухомим майном, однак має властивості допоміжної речі в розумінні ст. 186 Цивільного кодексу України та входить в опис нерухомого майна, що належить позивачу та складає з ним єдине ціле, у зв'язку із чим на нього розповсюджується тотожній правовий режим, а, отже, і норми Цивільного кодексу України та Конституції України про неприпустимість обмеження права власності.

Відповідно до п.1.2. Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14 квітня 2009 року №660/5 при здійсненні державної реєстрації прав власності на нерухоме майно слід ураховувати частину першу статті 186 Цивільного кодексу України, згідно з якою річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Так, приналежність не має самостійного значення та за призначенням без головної речі використовуватись не може, а тому, є залежною від головної речі і має допоміжний статус. За загальним правилом приналежність наслідує долю головної речі. Визначення речі приналежністю визначається її природними властивостями, а також характером відносин, що виникають з приводу господарського призначення речі.

І приналежність, і головна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а приналежність - допоміжне і служить найбільш повному і найкращому використанню головної речі. Головна та приналежна речі утворюють одне ціле, яке передбачає їх використання за єдиним призначенням, а тому вони розглядаються як одна річ.

Водночас державній реєстрації підлягає право власності на головну річ, а витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно має містити інформацію про приналежну річ у розділі "опис нерухомого майна".

В силу положень ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України до позивача перейшло переважне право на отримання земельної ділянки у користування, на умовах та в об'ємі, що були встановлені для попереднього землекористувача - власника нерухомості, у зв'язку із чим речове право позивача на користування земельною ділянкою підлягає захисту у судовому порядку на підставі ст. ст.396 Цивільного Кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 377 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Вказана земельна ділянка за даними Державного земельного кадастру м. Дніпропетровська № Ц/5/29 від 23.05.2012 року зареєстрована за землекористувачем - попереднім власником та особою, що здійснила побудову стоянки - комунальним підприємством Гаражного і технічного обслуговування. Отже, об'єкти нерухомості, що знаходяться у власності позивача, оформлені за наявності у попереднього власника права користування земельною ділянкою для використання та експлуатації автостоянки у встановленому обсязі та об'ємах.

Таким чином, правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Позивач звернувся до відповідача-3 з проханням підготувати відповідні правовстановлюючі документи на земельну ділянку за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_3 по фактичному розміщенню будівель та споруд. На даний час документи на право користування земельною ділянкою знаходяться в процесі оформлення для укладення договору оренди.

Отже, виходячи із приписів ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України позивач, ставши власником будівель та споруд стоянки, отримав переважне право на оформлення документів для набуття спірної земельної ділянки в користування та правомірно ініціював відповідне питання перед відповідачем-3.

Таким чином, визначення спірної земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно належне позивачу, як майданчика для паркування, є порушенням та невизнанням переважного права позивача на оформлення спірної земельної ділянки в користування, у зв'язку із чим таке право підлягає захисту у судовому порядку.

Право користування землею як речове право на чуже майно в силу ст. 396 Цивільного Кодексу України підлягає захисту у тому числі і від його власника.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав та іншими способами, передбаченими законом.

Слід зазначити, що при постановленні на баланс та передачі майданчика для паркування транспортних засобів спірної земельної ділянки за договором третій особі, обставини щодо накладення меж земельної ділянки під стоянкою на межі земельної ділянки, яку планувалося облаштувати під паркування не були досліджені, відповідні графічні та семантичні дані щодо плану розташування паркування на місцевості не складалися та не надавалися, окрім того, взагалі не було встановлено, кому вказана ділянка належить на праві користування, та кому належать розташовані на ній об'єкти нерухомості. Також не було зроблено запитів до комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради для перевірки останнім наявності власника нерухомого майна.

Вищезазначене свідчить про те, що відвповідач-2 не мав законних підстав ставити собі на баланс майданчик для паркування, що розташований на земельній ділянці, на якій знаходяться належні позивачу об'єкти нерухомості, оскільки вказані незаконні дії стали наслідком невиконання приписів рішення Дніпропетровської міської ради №72/17 від 30.11.2011 року, а саме: не було проведено інвентаризацію та не було встановлено наявність власника та/або законного користувача земельної ділянки, а також цільове призначення земельної ділянки, не було встановлено власника нерухомості, що знаходиться на такій земельній ділянці.

Оспорюваний договір та рішення відповідачів-3,4 суперечить положенням ст.760 Цивільного кодексу України, Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Правилам паркування транспортних засобів, оскільки передбачає передачу у платне користування майданчиків для паркування, які не існують в натурі, адже чинним законодавством України не передбачено їх самостійне створення користувачами, які не являються суб'єктами не муніципальної форми власності.

Відповідно до ч.1 ст.760 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживча річ).

Відповідно до п.7 та п.8 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1342 майданчики для паркування є об'єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів. Розміщення майданчиків для паркування за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з Державтоінспекцією МВС згідно з місцевими правилами забудови.

Вказані положення Правил паркування кореспондуються з приписами ст.35 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", відповідно до якої технічна документація з питань благоустрою територій населених пунктів (проекти, схеми, карти, атласи тощо) розробляється з метою здійснення комплексу заходів з благоустрою територій, окремих об'єктів благоустрою, їх частин і може бути включена до правил благоустрою території відповідного населеного пункту. Технічна документація з питань благоустрою населених пунктів погоджується в установленому порядку та затверджується її замовником.

Окрім цього, відповідно до абз.1, 4 абз. 3, 4 Правил паркування транспортних засобів, відведені майданчики для паркування - це майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, місце для паркування - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху.

Таким чином, вищенаведені положення встановлюють вичерпний перелік вимог для ідентифікації майданчиків для паркування, яким передані за договором площадки не відповідають.

Так, за спірним договором № 207 АП від 14.03.2012 року було передано майданчик для паркування, який фактично розташований за адресою нерухомого майна, належного позивачу, при чому, на вказаній земельній ділянці відсутні жодні позначення або розмітка, які б дозволили ідентифікувати відповідну площадку як майданчик для паркування.

Отже, відсутність технічної документації щодо узгодження з Державтоінспекцією МВС, відсутність позначень та дорожньої розмітки, які б дозволили ідентифікувати відповідну площадку як майданчик для паркування, та, відповідно, як предмет найму, відсутні.

Вказані обставини свідчать про відсутність індивідуальних ознак, властивих даному виду майна.

Крім того, на договірних засадах суб'єкти приватного права можуть залучатися тільки для утримання вже облаштованих об'єктів благоустрою, якими являються і майданчики для паркування. Закон України "Про благоустрій населених пунктів" не передбачає покладення муніципалітетом таких функцій на інших, ніж підприємства муніципальної форми власності, осіб.

Частина 2 ст.19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставах, порядку та спосіб, встановлених законами України.

Згідно зі змістом аб.1,2,4 ст.1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт, який проводиться на території населеного пункту з метою раціонального використання, належного утримання та охорони. Територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів загального користування, в тому числі вулично-дорожньої мережі, в тому числі стоянок, парковок з інженерними та допоміжними спорудами.

Як зазначалося вище, у відповідності до п.7 Правил паркування транспортних засобів - парковки являються об'єктом благоустрою. Законом України "Про благоустрій населених пунктів", чітко визначені повноваження органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою.

Так, відповідно до п.7 ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить визначення на конкурсних засадах підприємств, установ, організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів об'єктів благоустрою державної та комунальної форм власності. Балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи, організації.

Таким чином, створення, облаштування об'єкту благоустрою комунальної власності не може бути покладено або передано третім особам. За останніми можуть бути закріплені тільки функції з утримання (і в жодному разі не зі створення, облаштування) об'єкту благоустрою і тільки після створення такого об'єкту в натурі.

Незважаючи на те, що відповідно до п.1.1 спірного договору передбачено надання Агенту саме "майданчика для паркування", в той же час, відповідно до п.2.2.2 та п.2.2.3 договору фактично встановлюється обов'язок Агента створити такий майданчик, зокрема: обладнати його та не гірше, ніж вимоги щодо обладнання і утримання майданчику для паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську, затвердженими правилами дорожнього руху та відповідним рішенням Дніпропетровської міської ради.

Спірний договір укладений з порушенням вимог 2.4, 2.7 Правил паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську, затверджених рішенням міської ради від 02.02.2011 року №39/8.

Так, відповідно до Правил паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську, затверджених рішенням міської ради від 02.02.3011 року №39/8, з урахуванням змін, внесених рішенням сесії міської ради від 30.11.2011 року № 72/17 (надалі -Правила) встановлено правила визначення агентів з виконання конкурсних умов щодо організації та експлуатації майданчиків для паркування, вимоги щодо реєстрації майданчиків для паркування та порядок укладення договорів між Балансоутримувачем із агентами чи третіми особами.

Так, відповідно до п.2.4. Правил суб'єкт господарювання має право організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчику для паркування транспортних засобів з моменту отримання в департаменті транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради відповідного свідоцтва про реєстрацію стосовно такого майданчика для паркування за формою (додаток).

Департамент транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради протягом 5 днів з моменту видачі зазначеного свідоцтва про реєстрацію надсилає відомості про це до органу державної податкової служби в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію майданчика для паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську серія С 00345, вказане свідоцтво видане відповідачу-2 на спеціально обладнаний майданчик для платного паркування за адресою АДРЕСА_3, площею 632,5кв.м., кількість місць для паркування 55, термін дії: з 11.03.2012 року до проведення конкурсу.

Як вбачається з обставин справи, особа Агента (відпвідача-1), якій Балансоутримувачем (відповідачем-2) фактично передано права на організацію та експлуатацію майданчика для паркування (тобто виконання конкурсних умов), є такою, що визначена Балансоутримувачем (відповідачем-2) самовільно, без затвердження такої особи конкурсною комісією та за відсутності видачі такій особі свідоцтва про реєстрацію майданчика для паркування.

Відповідно до п.2.7. Правил у разі, якщо конкурс з визначення агента не відбувся, Балансоутримувач має право узгоджувати з Департаментом зв'язку і транспорту Дніпропетровської міської ради та постійною комісією з питань транспорту, дорожнього господарства та зв'язку, право на обслуговування таких майданчиків до моменту проведення конкурсу з визначення агентів, шляхом залучення третіх осіб в порядку укладення з ними договору на обслуговування майданчика. На цей час свідоцтво про реєстрацію майданчика для паркування тимчасово видається самому Балансоутримувачу. Однак, після визначення переможця конкурсу з визначення агентів Балансоутримувач зобов'язаний повернути свідоцтво про реєстрацію.

Таким чином, відповідно до приписів пунктів 2.4, 2.7 Правил, організацію та експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську може здійснювати тільки особа, на ім'я якої видано свідоцтво про реєстрацію майданчика для паркування: тобто, або особа визначена конкурсною комісією Агентом або тимчасово сам Балансоутримувач на підставі укладених із третіми особами договорів на обслуговування.

Укладення Балансоутримувачем із третіми особами договорів щодо організації та експлуатації майданчиків для паркування, які не визначені конкурсною комісією у якості Агентів та на ім'я яких не видано свідоцтво про реєстрацію майданчика, є порушенням приписів п. п. 2.4, 2.7 Правил.

У той же час, як вбачається зі змісту Договору, цей договір передбачає саме виконання особою, названою в договорі Агентом, конкурсних вимог щодо організації та експлуатації майданчика для паркування, а не послуг щодо забезпечення його обслуговування.

Зважаючи на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу.

Відповідно до абз.7 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

Відповідно до абз.7 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 1 073 грн. підлягає стягненню з відповідачів-1,2,3,4 по 268,25 грн. з кожного.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір № 207 АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", укладений 14.03.2012 року між комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради (49038, м. Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса, 119-а, кімн. 55; код ЄДРПОУ 23357437) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1; ІНПП НОМЕР_1) стосовно майданчика для паркування, що розташований за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 632,5кв.м.

Визнати незаконним та скасувати рішення сесії Дніпропетровської міської ради ІV скликання від 28.12.2011 року №9/19 "Про внесення змін до Положення про порядок справляння збору за місця для паркування транспортних засобів на території міста" в частині затвердження в Додатку №3 в Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, які не розташовано у центральній частині міста та не облаштовано технічними пристроями обмеження в'їзду для окремих місць паркування, майданчика для паркування, що розташований за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 632,5кв.м.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16.05.2012 року №452 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську" в частині затвердження в Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську, майданчика для паркування, що розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. АДРЕСА_3, загальною площею 632,5кв.м.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1; ІНПП НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Таранд" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Куйбишева, 5-д, кв.69; код ЄДРПОУ 36367168) 268,25грн. (двісті шістдесят вісім грн. 25 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Стягнути з комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпропетровської міської ради (49038, м. Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса, 119-а, кімн. 55; код ЄДРПОУ 23357437) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Таранд" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Куйбишева, 5-д, кв.69; код ЄДРПОУ 36367168) 268,25грн. (двісті шістдесят вісім грн. 25 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Стягнути з Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса, 75, код ЄДРПОУ 26510514) на користь на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Таранд" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Куйбишева, 5-д, кв.69; код ЄДРПОУ 36367168) 268,25грн. (двісті шістдесят вісім грн. 25 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Стягнути з виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса, 75, код ЄДРПОУ 04052092) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Таранд" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Куйбишева, 5-д, кв.69; код ЄДРПОУ 36367168) 268,25грн. (двісті шістдесят вісім грн. 25 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.О. Коваленко

Повне рішення складено 08.10.12р.