Рішення

від 08.10.2012 по справі 31/5005/6784/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.10.12р. Справа № 31/5005/6784/2012

За позовомКомунального закладу "Дніпропетровська дитяча міська клінічна лікарня № 2" Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпропетровськ до відповідачаДержавного закладу "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України ", м. Дніпропетровськ Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ простягнення 18 846,49 грн. Суддя Єременко А.В. Представники:

Від позивача:Грицай Ю.М., дов. від 24.09.12р.; Від відповідача:Холодько А.С., дов. №001 від 01.01.12р.; Васькіна К.В., дов. №002 від 01.01.12р.; Від третьої особи:Шлянін О.В., дов. №12-165 від 15.08.2012р. СУТЬ СПОРУ:

Комунальний заклад "Дніпропетровська дитяча міська клінічна лікарня № 2" Дніпропетровської обласної ради" звернувся з позовом до Державного закладу "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України " та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 18 846,49 грн. в рахунок відшкодування вартості комунальних послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального закладу "Дитяча міська клінічна лікарня №2" м. Дніпропетровська встановлено, що за період з 01.11.09р. по 30.11.11р. унаслідок покриття витрат, які мають здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету, позивачем зайво сплачено за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету вартість спожитих відповідачем послуг з постачання електроенергії, теплопостачання, водопостачання та водовідведення у розмірі 18 846, 89 грн., що є порушенням п.28 ст.116 Бюджетного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечує та вказує на те, що Договором про науково-практичне співробітництво не передбачено користування приміщеннями на умовах договору оренди та відшкодування вартості комунальних послуг, оскільки саме ним передбачено виключно спільна діяльність і площі використовуються для спільної роботи обох сторін, а не для господарської діяльності відповідача. На думку відповідача, в даному випадку має місце спільна діяльність з організації навчально-наукового та лікувально-діагностичного процесів, яка має на меті підготовку кваліфікаційних кадрів для системи охорони здоров'я України і полягає у спільній роботі по забезпеченню лікувально-діагностичного процесу, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації медичних кадрів та проведення і впровадження в практику медичних наукових досліджень. Відповідач зазначає, що п. 1.5 Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 липня 1997 року за № 245/2049, передбачено, що витрати по забезпеченню навчально-виховного та науково-дослідного процесів здійснюються за рахунок коштів на утримання відповідного вищого медичного закладу освіти III, IV рівнів акредитації (закладу післядипломної освіти, науково-дослідного інституту), а витрати, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази - за рахунок коштів лікувально-профілактичного закладу, тому витрати, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази, забезпеченням господарським обслуговуванням приміщення є внеском у спільну діяльність відповідно до умов Угоди про спільну роботу. Крім того, відповідач вказує, що відповідно до ст. 1 Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів. На цивільні правовідносини норми Бюджетного кодексу України не розповсюджуються, а тому й не можуть скасувати акти цивільного законодавства.

Третя особа, Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області, позовні вимоги підтримує та зазначає, що відповідач, займаючи площі лікарні та користуючись послугами теплопостачання, водопостачання та електроенергії, фактично за них не сплачував, а ці оплати здійснила лікарня за рахунок коштів місцевого бюджету, що спричинило матеріальну шкоду на суму оплати спожитих Академією комунальних послуг в розмірі 18 846,89 грн.

В судовому засіданні 02.10.2012 року було оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

31.12.2007 р. між Міською дитячою лікарнею № 2 (назву змінено на Комунальний заклад "Дніпропетровська дитяча міська клінічна лікарня № 2" Дніпропетровської обласної ради" згідно рішення Дніпропетровської обласної ради від 27.12.20011р.) (надалі - МДКЛ № 2) та Дніпропетровською державною медичною академією (надалі - ДДМА) укладений договір № 726/07 про співробітництво між міською дитячою клінічною лікарнею № 2 та Дніпропетровською державною медичною академією (надалі -Договір), відповідно до умов якого сторони приймають на себе обов'язки по спільний діяльності в організації ефективної медичної допомоги населенню регіону, що обслуговується, в підготовці та перепідготовці медичних кадрів, проводячи навчальну-виховну роботу серед студентів, лікарів-інтернів, клінічних ординаторів, аспірантів, магістрів, в т.ч. працівників МДКЛ № 2, а також у проведенні наукових досліджень по розробці ефективних методів профілактики, діагностики, лікування та реабілітації хворих.

За п. 1.2. Договору спільна робота ДДМА та МДКЛ № 2 по організації та наданню медичної допомоги населенню регіону, проведенню навчально-виховного процесу, та інші види діяльності проводяться на площах МДКЛ № 2.

Витрати по забезпеченню навчально-виховного та науково-дослідницького процесів здійснюються за рахунок коштів ДДМА, а витрати пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази та веденням лікувально-діагностичного процесу -за рахунок коштів МДКЛ № 2 (п. 1.3. Договору).

Згідно підпункту 2.1.1 п. 2.1. Договору МДКЛ № 2 зобов'язується закріпити за академією 26,6 кв.м. площі приміщень лікарні (додаток № 1).

Між сторонами погоджений і підписаний додаток 1 до Договору «Відомості про приміщення (в м.кв.), закріплені за кафедрою», згідно якого за ДДМА закріплені приміщення МДКЛ № 2 загальною площею 26,6 кв.м.

Договором (п. 1.4.) передбачено спільне використання сторонами площ МДКЛ № 2, відведених для ведення навчально-виховної та науково-дослідницької роботи.

ДДМА зобов'язується утримувати приміщення, надані кафедрі для ведення навчально-виховної та науково-дослідницької роботи, у чистоті та порядку, належним чином зберігати майно, дотримуватися правил пожежної безпеки (підпункт 2.1.2 п. 2.1 Договору).

Строк дії Договору з 01.01.2008 року по 31.12.2012 року (п. 4.1 Договору).

В подальшому, Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального закладу "Дніпропетровська дитяча міська клінічна лікарня № 2" м. Дніпропетровська за період 01.11.2009 по 30.11.2011, за результатами якої 12.01.2012 р. був складений акт № 04-21-05 ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального закладу "Дніпропетровська дитяча міська клінічна лікарня № 2" м. Дніпропетровська за період 01.11.2009 по 30.11.2011.

Як вбачається із вказаного акту, Академія є державною установою, фінансування якої здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. У ході ревізії, виходячи з фактично займаних Академією опалювальних площ приміщень, загальної опалювальної площі лікарні та фактично сплачених лікарнею коштів за послуги з теплопостачання проведено розрахунок витрат на теплопостачання приміщень, зайнятих кафедрами ДДМА. Відповідно до розрахунку, за період з 01.11.09 по 30.11.11 унаслідок покриття витрат, які мають здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету лікарнею зайво сплачено за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету за КФК 080101, за КЕКВ 1161 у сумі 9 563,24 грн. що є порушенням вимог п. 28 ст. 116 Бюджетного Кодексу України п. 20, п. 29 Порядку №228 в частині планування та в частині використання коштів міського бюджету.

Крім того, в період ревізії проведено розрахунок витрат коштів за спожиту електроенергію, водопостачання і водовідведення Академії виходячи із кількості працюючих, норм витрат води, тарифів, займаної площі та кількості електрообладнання, що знаходиться у кабінетах кафедри.

За результатами розрахунку встановлено, що за період з 01.11.2009 по 30.11.2011 внаслідок покриття витрат, які мають здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету лікарнею зайво сплачено за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету за КФК 0800101, за КЕКВ 1162 «Оплата водопостачання та водовідведення» у сумі 956,90 грн. (листопад-грудень 2009 року - 75,87 грн., 2010 рік -457,7 грн., січень-листопад 2011 року - 430,19 грн.), за КЕКВ 1163 «Оплата електроенергії»- у сумі 8319,89 грн. (листопад-грудень 2009 року - 543,16 грн., 2010 рік -3699,36 грн., січень-листопад 2011 року -4077,37 грн.), що є порушенням вимог п.28 ст. 116 Бюджетного кодексу України та п. 20, п. 29 Порядку № 228, в частині планування та в частині використання коштів міського бюджету.

Розрахунки витрат у Додатку 61 до акта.

Вказані порушення призвели до матеріальної шкоди (збитків) лікарні на суму 18846,89 грн., які в ході ревізії не відшкодовано.

Згідно ч.1ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству ( ч.4 ст. 179 ГК України).

Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.ст.626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

З аналізу викладених норм чинного законодавства вбачається, що сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству та щодо застосування яких сторонами законодавство не містить обмежень.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Між тим, за умовами Договору приміщення МДКЛ № 2 загальною площею 26,6 кв.м. відповідачу у користування за плату на певний строк не передавалось, відповідно, договір про співробітництво не є договором найму (оренди) у розумінні ст. 759 Цивільного кодексу України та не містить умов щодо споживання і вартості комунальних послуг та енергоносіїв, зобов'язань відповідача в частині їх оплати.

Комунальний заклад "Дніпропетровська дитяча міська клінічна лікарня № 2" Дніпропетровської обласної ради" має статус клінічного лікувально-профілактичного закладу, що підтверджується наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 вересня 1998 року № 273 «Про надання статусу клінічних закладів лікувально-профілактичним закладам охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, Дніпропетровської, Одеської, Вінницької, Харківської, Київської, Донецької, Запорізької, Тернопільської, Полтавської, Львівської, Волинської, Чернівецької, Херсонської областей та м. Києва».

Відповідно до п. 1.5. Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 5 червня 1997 р. № 174, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 липня 1997 р. за № 245/2049 витрати по забезпеченню навчально-виховного та науково-дослідного процесів здійснюються за рахунок коштів на утримання відповідного вищого медичного закладу освіти III, IV рівнів акредитації (закладу післядипломної освіти, науково-дослідного інституту), а витрати, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази - за рахунок коштів лікувально-профілактичного закладу.

Договором сторони також визначили, що здійснення витрат по забезпеченню навчально-виховного та науково-дослідницького процесів здійснюються за рахунок коштів ДДМА, а витрати пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази та веденням лікувально-діагностичного процесу -за рахунок коштів МДКЛ № 2.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Таким чином, оплата позивачем у спірній сумі вартості послуг теплопостачання, водопостачання та електроенергії за утримання приміщень, що використовуються спільно з відповідачем, є витратами, пов'язаними з утриманням матеріально-технічної бази, здійснення яких покладено на позивача відповідно до умов Договору.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту права або законні інтереси якого порушено.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

В силу положень передбачених ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено суду порушення зобов'язань з боку відповідача та наявність обставин, пов'язаних з виникненням у відповідача зобов'язань щодо перерахування на користь позивача зазначеної суми коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та не вбачає підстав для задоволення позову.

Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача, оскільки в позові відмовлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Суддя А.В.Єременко