Рішення

від 02.10.2012 по справі 5015/3309/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.12 Справа№ 5015/3309/12

За позовом : Малого підприємства „Візит", м.Броди

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю „Брама", с.Рясне-Руське

про: стягнення 83364грн. 67коп.

Суддя: Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Половко М.Б.

Представники :

від позивача : Лук'янчук Т. Ю.

від відповідача : не з'явився

Представник у позивача роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору : Позов заявлено Малим підприємством „Візит" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Брама" про стягнення 71499грн. 13 коп. основного боргу та 11865грн. 54коп. пені.

Ухвалою суду від 10.08.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 13.09.2012р. Ухвалою суду від 13.09.2012р. розгляд справи відкладено на 02.10.2012р.

В судовому засіданні 02.10.2012р. представник позивача надав уточнений розрахунок суми позовних вимог (зареєстрований канцелярією суду 02.10.2012р. за № 22013/12) відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 71499грн. 13коп. основного боргу та 5550грн. 71коп. пені.

Відповідач в судове засідання повторно явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, причин неявки та невиконання вимог суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 21.09.2012р. № 07537176.

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

04.01.2010р. між Малим підприємством „Візит" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Брама" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №040110, відповідно до п.1. якого позивач зобов"язувався передати товар у власність, а відповідач - прийняти товар та сплатити за нього згідно умов договору.

Позивачем на виконання умов договору по товаро-транспортних накладних №566 від 09.06.2011р. та №682 від 18.07.2011р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 71622грн. 00коп. з терміном оплати до 15.06.2011р. та 20.07.2011р. відповідно.

Згідно п.п.4.2 договору, термін розрахунків вказується в накладних на кожну окрему партію товару.

Покупець здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця ( п. 4.3 договору).

Однак, відповідач своїх зобов"язань за договором належним чином в повному обсязі не виконав, вартості отриманого товару в розмірі 71499грн. 13коп. станом на час звернення з позовом до суду не оплатив. Направлені претензії позивача про оплату боргу залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Заборгованість відповідача в сумі 71499грн. 13коп. підтверджується представленим суду двосторонім актом звірки взаєморозрахунків від 13.04.2012р.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов"язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст.193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої

сторони.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 ГК України предбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,

припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом п.6.5 договору №040110 від 04.01.2010р. передбачено, що за порушення строків оплати вказаних в п.4 договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до уточненого розрахунку, розмір нарахованої до сплати пені з врахуванням положень ч.6 ст. 232 ГК України становить 5550грн. 71коп., є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданих йому можливостях не подано заперечення стосовно заявлених вимог та доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з врахуванням поданого уточнення.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 526, 625, 692 ЦК України, ст.ст.193, 232 ГК України, ст.ст.33, 34, 44, 49, 75, 82, 84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити з врахуванням поданих уточнень.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Брама", вул.Свободи,25, с.Рясне-Руське, Яворівський р-н, Львівська обл. (ідентифікаційний код 32234411) на користь Малого підприємства „Візит", вул.Щурата,5, м.Броди, Львівська обл. (ідентифікаційний код 20791529) 71499грн. 13 коп. основного боргу, 5550 грн. 71коп. пені та 1540грн. 98коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 08.10.2012р.