Рішення

від 09.11.2011 по справі 2-5950/11

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-5950/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

09 листопада 2011 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Шевцової Т.В.

при секретарі - Бунякіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив зобов'язати відповідача відшкодувати на користь держави збитки у сумі вартості безхазяйного майна у розмірі 37398,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що відділом податкової міліції Нікопольської ОДПІ було виявлене майно, яке мало ознаки «безхазяйного», а саме: залізобетонні плити, які були передані позивачем відповідачу на відповідальне зберігання, про що складено договір зберігання від 16.07.2008 року. Згодом вищезазначене майно було взято на облік Марганецької ОДПІ, як безхазяйне.14.09.2008 року до податкової інспекції надійшла заява від ОСОБА_1 про крадіжку вищевказаних залізобетонних плит. Оскільки міліцією було відмовлено в порушенні кримінальної справи по факту крадіжки, позивачем була направлена до відповідача вимога про сплату вартості викрадених плит, згідно експертної оцінки у розмірі 61398,00 грн., однак, відповідач добровільно сплатив до бюджету лише частину вартості втраченого майна у розмірі 24000,00 грн., від сплати іншої частини боргу у розмірі 37398,00 грн. відповідач відмовляється, у зв'язку з чим, позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Позивач в судове засідання надав клопотання про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог чинного законодавства, причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розряду справи не звернувся.

Статтею 224 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечує, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, що регламентовано ст.11 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно листа Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції від 16.07.2008 року, працівниками відділення ОЗСПБ Нікопольської ОДПІ під час проведення оперативних заходів по скороченню податкового боргу підприємств боржників Томаківського району, було виявлено майно, яке мало ознаки «безхазяйного», а саме: залізобетонні плити у кількості 300 штук (а.с. 7).

Відповідно до договору зберігання від 16 липня 2008 року, який був укладений між Марганецькою об'єднаною державною податковою інспекцією (Замовником) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Зберігачем), Замовником було передано Зберігачу на відповідальне зберігання плити залізобетонні, вартістю 24000 грн., про що також був складений акт опису і попередньої оцінки майна з ознаками безхазяйного № 2 від 16.07.2008 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами ( а.с. 8-10).

З метою виявлення власника майна, позивачем були направлені запити до Томаківської районної державної адміністрації, Томаківської селищної ради та Томаківського райавтодору та на які було отримано відповіді, що на балансі жодного з вказаних підприємств зазначені залізобетоні плити не обліковуються (а.с. 11-13). У зв'язку з чим, майно було взято на облік Марганецькою об'єднаною державною податковою інспекцією як безхазяйне.

Відповідно до п. 12 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції станом на 2008 рік) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції наділені повноваженнями, зокрема, щодо проведення роботи, пов'язаної з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна.

Згідно статті 335 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV (в редакції станом на 2008 рік), безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Пунктом 5 частини 1 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року № 1340, визначено, що дія цього Порядку поширюється на майно визнане безхазяйним відповідно законодавства.

Згідно п. 2 Порядку, облік, попередня оцінка, а також відповідальність за зберігання майна (у даному випадку, безхазяйного) до передачі його для подальшого розпорядження покладаються на органи (організації), що здійснили вилучення або зберігають його.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку, майно зберігається органами (організаціями) у власних (орендованих) спеціально обладнаних приміщеннях або передаються ними для зберігання іншим організаціям за договорами.

Отже, Марганецькою об'єднаною державною податковою інспекцією був укладений з відповідачем по справі договір зберігання від 16.08.2008 року, згідно якого ОСОБА_1 було передано на відповідальне зберігання плити залізобетонні, розміром 3.0 м. на 2,0 м., вартістю 24000,00 грн. (п.1.1 Договору) (а.с. 9-10).

Пунктом 2.1.3 даного Договору, відповідача як Зберігача майна, було зобов'язано нести відповідальність за псування, втрату, розкрадання, заміну або навмисне пошкодження майна Замовника, що знаходиться у Зберігача, з моменту одержання майна від Замовника до закінчення його зберігання.

Згідно п. 5.3 Договору, Зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з дати передачі на зберігання і до дати повернення Замовнику. у випадку знищення або ушкодження майна, яке зберігається, або його частини, Зберігач повинен за свій рахунок повернути Замовнику рівну кількість аналогічного майна в належному стані, або сплатити повну вартість майна.

Пунктами 5.1 та 5.2 Договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов'язань за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Статтею 951 ЦК України закріплено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, у разі втрати (нестачі) речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

Також, судом було встановлено, що відповідач звертався із заявою до Бабушкінського РВ Дніпропетровського МУ УМВС України в Дніпропетровській області за фактом знищення залізобетонних плит в кількості 300 штук з автодрому по вул. Запорізьке шосе, 36 у м.Дніпропетровську. Заяву гр. ОСОБА_1 було зареєстровано до ЖРЗПЗ Бабушкінського РВ Дніпропетровській області за № 8438 від 06.10.2008р. За результатами розгляду якої, районним відділом міліції було прийняте рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що встановити місцезнаходження

плит не виявилося можливим, що підтверджується довідкою від 10.10.2008 року, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 28).

Відповідно до п. 5 розділу IV Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходять у власність держави, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 19 січня 2007 року № 18, в якому зазначено, що у разі псування або втрати майна, переданого на відповідальне зберігання, орган державної податкової служби протягом трьох робочих днів від дати виявлення нестачі направляє суб'єкту господарювання претензію з вимогою відшкодувати вартість такого майна за звичайними цінами його продажу на день відшкодування.

Позивачем було надано до суду звіт про оцінку майна, а саме: залізобетонних плит у кількості 300 штук, які є елементом дорожнього покриття та знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, Томаківський район, селище Настасівка від 22.08.2008 року, виконаного оцінщиком, приватним підприємцем ОСОБА_2 (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінщиків від 04.05.2005р. № НОМЕР_1, видане на підставі свідоцтва Фонду державного майна України та кваліфікаційного Сертифікату від 16.12.2000 року НОМЕР_2 на право виконання робіт з експертної оцінки майна, майнових прав і бізнесу на території України) (а.с. 14-26).

Згідно п. 4.2 зазначеного звіту про оцінку майна при застосуванні порівняльної методики оцінювання, вартість плит з урахуванням витрат на демонтаж та доставку складає 61398,00 грн. (а.с. 25, зворот).

У зв'язку з втратою майна та на виконання п. 5 розділу IV Методичних рекомендацій від 19 січня 2007 року № 18, позивач 14.10.2008 року та 03.03.2009 року звертався до відповідача з претензіями в яких вимагав відшкодувати вартість майна у розмірі визначеному експертною оцінкою (а.с. 29, 32).

Однак, відповідач добровільно здійснив лише часткову сплату вартості безхазяйного майна у розмірі 24000,00 грн., у зв'язку з чим залишок не відшкодованої ринкової вартості майна складає 37398,00 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідачем по справі не було надано до суду жодних доказів, що шкода була завдана позивачу не з вини відповідача. До того ж, добровільна сплата частини вартості втраченого майна відповідачем розцінюється судом як фактичне визнання ним своєї вини у неналежному зберіганні майна, яке знаходилося у нього на відповідальному зберіганні.

Тому, суд вважає доведеним факт спричинення матеріальної шкоди позивачу, яка з врахуванням часткової її сплати відповідачем, становить 37398,00 грн. У зв'язку з чим позовні вимоги Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції щодо зобов'язання відповідача відшкодувати на користь держави збитки у сумі часткової вартості безхазяйного майна, яка складає 37398,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57, 60, 88, 212 - 215, 224 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції до ОСОБА_1 про відшкодування збитків -задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати ОСОБА_1 відшкодувати на користь держави збитки у сумі вартості безхазяйного майна -37398,00 грн. (тридцять сім тисяч триста дев'яносто вісім гривень 00 коп.) на розрахунковий рахунок 31113129700028, код бюджетної класифікації 31010000, отримувач -УДКУ Дніпропетровської області, код - 24230979, банк -УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції судові витрати у розмірі 120 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив, за письмовою заявою відповідачів, котра може бути подана протягом десяти днів із дня отримання йог копії.

Суддя Т.В. Шевцова